Рішення № 25898505, 13.08.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.08.12 р. Справа № 5006/37/79пд/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при помічнику судді Куц Н.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Укбудтранс», м. Донецьк, ідентифікаційний код 31468789

до Відповідача: Приватного підприємства «СБ Мега - Секьюріті», м. Бориспіль, ідентифікаційний код 32247106

про: визнання недійсним договір про надання охоронних послуг №29 від 01.12.2011р.

за участю уповноважених представників:

від Позивача - не з'явився;

від Відповідача - не з'явився

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно ст.77 ГПК України розгляд справи відкладався з 24.07.2012р. на 13.08.2012р.

У судовому засіданні 13.08.2012р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укбудтранс», м. Донецьк (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Приватного підприємства «СБ Мега - Секьюріті», м. Бориспіль (далі - Відповідач) про визнання недійсним договір про надання охоронних послуг №29 від 01.12.2011р.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на те, що договір про надання охоронних послуг був підписаний директором Позивача Любарським С.В. за відсутністю необхідного обсягу цивільної дієздатності через перебування у відпустці.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав правоустановчі документи; договір про надання охоронних послуг №29 від 01.12.2011р., наказ №26к від 26.11.2011р., нормативно обґрунтувавши свої вимоги посиланням на ст.ст. 203, 215, 216, 259 Цивільного кодексу України, ст. 207 Господарського кодексу України.

Відповідач надав відзив №117/1 від 04.07.2012р. (а.с.а.с.24,25), яким проти позову заперечив, вказуючи на: наявності цивільної дієздатності у Позивача на момент укладання спірного договору недоведеність Позивачем призначення іншого керівника на період з 01 по 15 грудня 2011р.; подальше схвалення спірного договору підписанням актів здачі-прийняття робіт; ненадання доказів обізнаності Відповідача про існування обмежень у повноваженнях керівника Позивача на момент укладання спірного договору.

Відповідачем також надані додаткові документи на обґрунтування своєї позиції (а.с.а.с. 26-42), у тому числі - акти здачі-прийняття робіт за спірним договором.

У судові засідання представники сторін без пояснення причин не з'являлись попри належне повідомлення та обізнаність про судовий розгул (а.с.а.с.50-52), зважаючи на що суд розглядає справу в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами, яких цілком достатньо для правильної правової кваліфікації розглядуваних правовідносин.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

01.12.2011р. між Позивачем (Замовник) та Відповідачем (Виконавець) був укладений договір про надання охоронних послуг №29 (а.с.а.с.8-11), відповідно до умов п.п. 1.1, 1.2., 8.1. якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується надати за плату послуги по фізичній охороні об'єкта, який розташований за адресою: м. Донецьк, вул. Автотранспортників, буд. 4, зі строком дії 12 місяців.

Означений договір з боку Позивача підписано директором Любарським С.В., відносно якого 26.11.2011р. ним же був виданий наказ №26к (а.с.18) про передачу права підписку за керівника документів тимчасово виконуючому обов'язки директора начальнику відділу експлуатації Бердинку М.М. на період перебування Любарського С.В. в черговій відпусці з 01.12.2011р. по 15.12.2011р. Доказів повідомлення Відповідача про існування такого наказу на момент укладання спірного договору до матеріалів справи не надано всупереч вимоги ухвал суду від 22.06.2012р. і 24.07.2012р., а Відповідач за змістом наданого відзиву (а.с.25) таку обізнаність заперечує.

У п. 1.4. договору визначено, що загальна вартість охоронних послуг за один календарний місяць становить 23568грн. з урахуванням ПДВ., виходячи із визначеної в п. 1.3. кількості постів - 2 цілодобових поста охорони з щомісячною вартістю за один пост - 8784грн. разом з ПДВ та один нічний пост охорони з щомісячною вартістю 6000грн. разом з ПДВ.

Як встановлено п.п.7.1., 7.2. договору Замовник має щомісячно до 28 числа місяця, наступного за звітним, безготівковим розрахунком сплатити Виконавцю вартість послуг, визначену п. 1.4. договору.

Згідно п. 7.4 договору в останній день поточного місяця сторони підписують акт про надання послуг охорони. У разі відмови однією зі сторін підписати акт про надання охоронних послуг така сторона зобов'язана протягом 5 днів з моменту отримання акту про надання охоронних послуг надати вмотивовану, викладену у письмову вигляді та завірену печаткою відмову від підписання акту про надання охоронних послуг, за відсутністю якої (відмови) вважається, що охоронні послуги згідно договору наданні у повному об'ємі та належної якості, а акт про надання охоронних послуг підписаний тією стороною, яка не надала відмову.

Факт виконання Відповідачем своїх зобов'язань за вказаним договором підтверджується підписаним без зауважень директором Відповідача - Любарським С.В. актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с.а.с.26-29) за період з грудня 2011р. по березень 2012р.

Як вбачається довідки ЄДРПОУ №053638 (а.с.20) та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.а.с.44-46) директором Позивача принаймні з 10.01.2011р. (дата внесення відомостей до ЄДРПОУ) і по 16.07.2012р. (дата отримання витягу) є Любарський С.В., відносно якого в ЄДРЮОФОП відсутні будь-які застереження про обмеження повноважень з укладання договорів.

Заперечуючи факт наявності повноважень для підписання спірного договору з боку директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Укбудтранс» Любарського С.В., Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, наведених у відзиві від 04.07.2012р. (а.с.а.с.24-25).

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що не підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

З огляду на матеріали справи та зміст позовної заяви, сутність розглядуваного спору полягає у визнанні спірного договору недійсним через заперечення факту наявності повноважень на його підписання з боку директора Позивача.

Як зазначено в абз. 3 п. 1 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із визнанням угод недійсними" від 12.03.1999р. №02-5/111, вирішуючи спір про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсним і настання відповідних правових наслідків.

При цьому, враховуючи встановлений ст. 58 Конституції України загальний принцип заборони ретроспективної дії законів і нормативно-правових актів та правову позицію Верховного суду України, викладену в абз. 3 п. 2 Постанови Пленуму „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 6 листопада 2009 року N 9, оцінка законності спірного договору здійснюється судом з урахуванням законодавства, що діяло на момент його вчинення.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та іншими актами законодавства, зокрема - Цивільним кодексом України, у світлі яких судом і розглядається питання дійсності спірного договору.

За змістом ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину, яким у розумінні ч. 2 ст. 202 Цивільного кодексу України є спірний договір, є недодержання в момент його вчинення вимог ч.ч.1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Виходячи із наведених Позивачем підстав позову, у розумінні їх визначення в абз. 3 п. 3.12. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р., останній стверджує, що спірний договір є недійсним, оскільки директор Позивача не мав необхідного обсягу повноважень для підписання такого договору з огляду на знаходження його у відпустці у період з 01 по 15 грудня 2011р.

Втім, на думку суду, аргументи відносно відсутності цивільної дієздатності не відповідають фактичним обставинам, оскільки наявні матеріали справи не вказують на припинення повноважень Любарського С.В. як директора на момент укладання спірного договору, і діюче законодавство (ст.74 Кодексу законів про працю України) не пов'язує перебування у відпустці з втратою посади, наявність якої (посади) саме і визначає можливість своїми діями у відповідної фізичної особи набуття у такий спосіб прав та обов'язків для свого Товариства у розумінні ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України.

Наразі, судом також враховується, що всупереч ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України Позивачем не надано доказів обізнаності Відповідача на момент укладання спірного договору про факт перебування Любарського С.В. і відпусці, з огляду на що в контексті ч.3 ст.92 Цивільного кодексу України власні дії останнього з підписання у період відпустки спірного договору не має жодних правових наслідків для Відповідача, тим більше, що подальше (поза межами визначеного періоду відпустки) підписання Любарським С.В. актів здачі-прийняття виконаних робіт за спірним договором достатньою мірою вказує на наявність належного волевиявлення Позивача відносно виникнення та існування правовідносин за спірним договором.

Поряд із цим, суд вважає за необхідне наголосити на такому:

За змістом ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами, наступна сукупність умов:

- наявність у Позивача певного суб'єктивного права (інтересу) - об'єкту судового захисту;

- порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку Відповідача;

- належність обраного способу судового захисту (з точки зору передбаченого до застосування діючим законодавством та адекватного наявному порушенню).

Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позову. При цьому, обов'язковість доведення наявності факту порушення спірної угодою прав та/або інтересів позивача випливає із позиції Вищого господарського кодексу України, викладеною в абз. 1 п. 4. Роз'яснення „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" від 12.03.1999р. № 02-5/111 та у повній мірі узгоджується із змістом ст. 55 Конституції України. При цьому, порушення прав/інтересів повинно мати місце саме внаслідок існування спірного договору, законність якого наразі заперечується і оспорюється Позивачем.

Дійсно, Позивач є стороною спірного договору, а отже в силу ч.3 ст.215 Цивільного кодексу України цілком управлений ініціювати питання щодо його законності у судовому порядку. Втім, ані із змісту позовної заяви або інших матеріалів справи не вбачається, в чому Позивач визначає наявність порушення його права та інтересів у зв'язку із існуванням оспорюваної угоди (тим більше, у світлі прийняття Позивачем виконання за спірним договором) - жодних доказів підтвердження такого факту порушення всупереч ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України до матеріалів справи не надано.

Отже, оскільки наведені Позивачем обставини (підстави позову) жодною мірою не вплинули на його суб'єктивні права та інтереси, що, як наслідок, об'єктивно унеможливлює досягнення мети судового захисту при поданні розглядуваного позову - поновленню та захисту порушених (невизнаних) права та інтересів, та є самодостатньою підставою для відмови у задоволенні цього позову в контексті положень ч. 3 ст. 16 Цивільного кодексу України, остільки за відсутністю об'єкту захисту звернення до суду являє собою зловживанням відповідним правом з боку Позивача.

Встановлені судом обставини та їх права оцінка зумовлюють відмову у задоволенні заявлених вимог через їх юридичну і доказову неспроможність, з віднесенням в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України на Позивача понесених ним судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 41-43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити у задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Укбудтранс», м. Донецьк (ідентифікаційний код 31468789) до Приватного підприємства «СБ Мега - Секьюріті», м. Бориспіль (ідентифікаційний код 32247106) про визнання недійсним договір про надання охоронних послуг №29 від 01.12.2011р.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 13.08.2012р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 20.08.2012р.

Суддя Попков Д.О.