Ухвала суду № 25895267, 04.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2012 року м. Київ К-49263/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вербицької О.В.

Суддів Кошіля В.В.,

Муравйова О.В.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 червня 2009 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 8 вересня 2009 року

у справі № 2-а-7577/09/0570

за позовом Державного підприємства "Донецьквантажтранс"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька

про скасування податкових рішень-повідомлень

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Донецьквантажтранс" (далі по тексту - позивач, ДП «Донецьквантажтранс») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька (далі по тексту - відповідач, ДПІ) про скасування податкових рішень-повідомлень.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26 червня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 8 вересня 2009 року, позов задоволено. Визнано недійсним податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька від 21 квітня 2009 року № 11963/10/15-311-1 та податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька від 21 квітня 2009 року за № 11965/10/15-311-1.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 2 квітня 2009 року відповідачем здійснено невиїзну документальну перевірку з питань своєчасності сплати земельного податку за період з 30 грудня 2008 року по 26 лютого 2009 року, про що складено акт від 2 квітня 2009 року № 2111/15-311-1/34828840 в якому відображена несвоєчасна сплата узгодженої суми податкових зобов'язань з земельного податку, і як наслідок порушення граничного строку сплати узгоджених сум податкового зобов'язання на 18, 27, 49 календарних днів. На підставі вказаного акту, податковий орган, керуючись п.17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181 прийняв спірні податкові повідомлення-рішення: № 11963/10/15-311-1 від 21.04.2009 року, яким нараховано суму штрафних санкцій в розмірі 671.77 грн., та № 11965/10/15-311-1 від 21.04.2009 року про нарахування 18.31 грн. суми штрафних санкцій.

Згідно із п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 р. № 1251-XII (зі змінами та доповненнями) платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових) платежів у встановлені законами терміни.

Обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Виходячи зі змісту пп. 4.1.1. п. 4.1 ст. 4, пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі по тексту -Закон) платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, та зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації.

Таким чином, позивач, самостійно визначивши та перерахувавши до бюджету суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість, виконав своє зобов'язання зі сплати податку за визначеним ним призначенням.

Згідно із пп. 5.4.1. п. 5.4 ст. 5 цього ж Закону узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Пунктом 7.7. статті 7 Закону визначена рівність бюджетних інтересів. З цією метою визначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Слід зазначити, що у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу, передбаченого пп. 7.7. ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу, однак, серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Відповідно до вимог пп. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3 Закону, активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу. У разі, якщо такого платника податків визнано банкрутом, черговість задоволення претензій кредиторів визначається законодавством про банкрутство.

Таким чином, на думку колегії, суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку, що податковий орган не має права самостійно змінювати призначення платежу визначеного платником податків при сплаті податкових зобов'язань з податків, зокрема з метою погашення податкового боргу направляти сплачені платником кошти за іншим призначенням у рахунок його погашення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга позивача підлягає відхиленню, а постанова Донецького окружного адміністративного суду від 26 червня 2009 року та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 8 вересня 2009 року - залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька - відхилити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 червня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 8 вересня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька Судді(підписи)В.В. Кошіль О.В. Муравйов