Постанова № 25891394, 04.09.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2012 р. Справа № 5023/1597/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Гетьман Р.А. , суддя Плужник О.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Сватовський В.І.

відповідача - Яуфман О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 2346 Х/3-9 ) на рішення господарського суду Харківської області від 22.05.12 р. у справі № 5023/1597/12

за позовом ТОВ "Гелаксі Плюс", м. Харків

до Приватна фірма "Фарм-АК", м. Харків

про стягнення 35293,20 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2012р. позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача суми основного боргу 31787,80 грн., пені 2497,30 грн., 3 % річних- 696,87 грн., інфляційні втрати - 311,23 грн., судовий збір, посилаючись на порушення відповідачем умов договору про надання митно-брокерських послуг за № ДГ-0000078 від 16.09.2010 року.

Рішенням господарського суду Харківської області від 22.05.2012 р. по справі № 5023/1597/12 (суддя Лаврова Л.С.) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача суму основного боргу 31787,80 грн., пеню 387,36 грн., 3 % річних - 75,56 грн., судовий збір 1609,50 грн., в іншій частині відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що сума заборгованості відповідачем не сплачена, доказів сплати відповідач не надав. Пеня та інфляційні нараховані відповідно до норм чинного законодавства та умов договору.

Відповідач з рішення господарського суду не погоджується, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, надав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

У апеляційній скарзі відповідач зазначив, що згідно умов договору вартість наданих брокером послуг підлягає обов'язковому узгодженню обома сторонами в письмовій формі. Письмової згоди щодо цін на брокерські послуги між сторонами не укладено, акти виконаних робіт які міститься у матеріалах справи не підписані відповідачем.

Відповідач зазначив про невідповідність суми по рахунку СФ -0000315 від 6.06.2011р на суму 12880грн. та акту здачі -прийняття робіт по митному оформленню, фактично наданим послугам, так як сторонами підписаний акт здачі -прийняття робіт по митному оформленню СФ -0000315 від 6.06.2011р на суму 1920 грн., вважає що заборгованість складає 5755,44 грн.

Позивач вважає рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до норм чинного законодавства, надав заперечення на апеляційну скаргу, в яких просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У запереченнях на апеляційну скаргу позивач зазначив, що в обґрунтування позовних вимог позивачем надані рахунки-фактури № СФ-0000471 від 16.09.2010 року на суму 956,40 грн. та акт здачі-прийняття робіт по митному оформленню (а.с.13-14), № СФ-0000515 від 11.10.2010 року на суму 478,20 грн, акт здачі-прийняття робіт по митному оформленню( а.с.16-17), СФ-0000560 від 03.11.2010 року на суму 287,64 грн., акт здачі-прийняття робіт по митному оформленню (а.с.19-20), № СФ-0000570 від 08.11.2010 року на суму 2876,40 грн. , акт здачі-прийняття робіт по митному оформленню( а.с.22-23),№ СФ-0000601 від 25.11.2010 року на суму 957,60 грн., акт здачі-прийняття робіт по митному оформленню (а.с.25-26), № СФ-0000296 від 31.05.2011 року, акт здачі-прийняття робіт по митному оформленню ( а.с.28-29), СФ-0000305 від 02.06.2011 року на суму 576 грн., акт здачі-прийняття робіт по митному оформленню ( а.с.31-32), СФ-0000315 від 06.06.2011 року на суму 12880 грн. та акт здачі-прийняття робіт по митному оформленню ( а.с.34-35), СФ-0000318 від 08.06.2011 року на суму 192 грн., акт здачі-прийняття робіт по митному оформленню ( а.с.36-37), СФ-0000326 від 16.06.2011 року на суму 9600 грн., акт здачі-прийняття робіт по митному оформленню ( а.с.39-40), СФ-0000329 від 17.06.2011 року на суму 192 грн. , акт здачі-прийняття робіт по митному оформленню ( а.с.41-42), СФ-0000342 від 24.06.2011 року на суму 9600 грн., акт здачі-прийняття робіт по митному оформленню ( а.с.43-44), всього на 39076,24 грн. Оплата проведена частково в сумі 7288,44 грн., доказів повної сплати відповідач не надав.

Позивач вважає, що в зв'язку з поданням апеляційної скарги з пропуском строку та без клопотання про відновлення пропущеного строку на подання відповідачу скарга повернута відповідачу, що відповідно до ч. 4 ст. 97 ГПК України виключає можливість її повторного подання, що є підставою для припинення апеляційного провадження.

Судова колегія повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила, що 16.09.2010 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання митно-брокерських послуг за № ДГ-0000078, відповідно до умов якого відповідач доручає, а позивач приймає на себе зобов'язання за обумовлену винагороду, в обумовлений строк надавати послуги та здійснити від імені та за рахунок відповідача наступні дії, а саме здійснення операцій, пов'язаних з декларуванням та митне оформленням товарів, майна та транспортних засобів відповідача, які переміщаються через митний кордон України у відповідності до діючого митного законодавства.(п. 2.1., п.2.1.1.договору).

Пунктом 6.1 договору передбачено, що вартість послуг по договору розраховується у відповідності з тарифним планом (прейскурантом), затвердженим позивачем та погодженим з відповідачем. У п. п. 6.2, 6.4 договору зазначено, що підставою для розрахунків являється рахунок-фактура з зазначенням переліку наданих послуг, їх вартість, сума яка підлягає поверненню та кінцевої суми, яка підлягає перерахуванню; розрахунки між сторонами проводяться в слідуючому порядку: "Замовник" сплачує "Брокеру" вартість послуг, згідно рахунку-фактури, виставленому "Брокером", на протязі 7 (семи) банківських днів від дати виставлення рахунка-фактури.

Пунктом 7.5 договору передбачено, що за несвоєчасну оплату послуг "Брокера" Замовник" виплачує пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу..

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ч.1 ст. 901ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Суд першої інстанції вважав, що позивач свої зобов'язання виконав належним чином, а саме: рахунки-фактури № СФ-0000471 від 16.09.2010 року на суму 956,40 грн. та акт здачі-прийняття робіт по митному оформленню (а.с.13-14), № СФ-0000515 від 11.10.2010 року на суму 478,20 грн. та акт здачі-прийняття робіт по митному оформленню( а.с.16-17), СФ-0000560 від 03.11.2010 року на суму 287,64 грн. та акт здачі-прийняття робіт по митному оформленню (а.с.19-20), № СФ-0000570 від 08.11.2010 року на суму 2876,40 грн. та акт здачі-прийняття робіт по митному оформленню( а.с.22-23),№ СФ-0000601 від 25.11.2010 року на суму 957,60 грн. та акт здачі-прийняття робіт по митному оформленню (а.с.25-26), № СФ-0000296 від 31.05.2011 року та акт здачі-прийняття робіт по митному оформленню ( а.с.28-29), СФ-0000305 від 02.06.2011 року на суму 576 грн. та акт здачі-прийняття робіт по митному оформленню ( а.с.31-32), СФ-0000315 від 06.06.2011 року на суму 12880,00 грн. та акт здачі-прийняття робіт по митному оформленню ( а.с.34-35), СФ-0000318 від 08.06.2011 року на суму 192 грн. та акт здачі-прийняття робіт по митному оформленню ( а.с.36-37), СФ-0000326 від 16.06.2011 року на суму 9600 грн. та акт здачі-прийняття робіт по митному оформленню ( а.с.39-40), СФ-0000329 від 17.06.2011 року на суму 192 грн. та акт здачі-прийняття робіт по митному оформленню ( а.с.41-42), СФ-0000342 від 24.06.2011 року на суму 9600 грн. та акт здачі-прийняття робіт по митному оформленню ( а.с.43-44), всього на 39076,24 грн. Оплата проведена частково в сумі 7288,44 грн.

Відповідно ч.1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Позивач листом №30/12 від 30.12.2011р. направив відповідачу акт звірки взаємних розрахунків та акти здачі -прийняття виконаних робіт, які відповідачем не підписані та не повернути з невідомої причини.

Отже, згідно з вимогами діючого законодавства та умовами договору відповідач повинен оплатити надані послуги.

Суд першої інстанції необґрунтовано вважав, що заборгованість складає 31787,80 грн., взяв до уваги рахунок - фактури № СФ -0000315 від 06.06.2011 р. на суму 12880,00 грн., оскільки відповідачем наданий акт № ОУ- 0000315 здачі-прийняття робіт по митному оформленню від 06.06.2012 р. підписаний та скріплений печатками обох сторін на суму 1920 грн.,тобто по зазначеному рахунку -фактурі та акту здачі приймання робіт зайво стягнуто 10960 грн.

В зв'язку з чим рішення суду в частині стягнення 10960 грн. основного боргу підлягає скасуванню.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін). Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що 21.02.2012 року позивачем надіслано претензію на адресу відповідача, яка отримана боржником 29.02.2012 року, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого повідомлення (а.с.51).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Умовами договору передбачена сплата пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення. Позивачем пеня розраховувалась з дотриманням вимог Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Судова колегія вважає, що пеню слід нараховувати з суми 20827,8 грн. за період з 29.02.2012 року по 29.03.2012 року, оскільки доказів направлення рахунків позивачем не надано , а претензія отримана відповідачем 29.03.2012 року.

В зв'язку з чим рішення суду в частині стягнення 70,24 грн. пені підлягає скасуванню та в задоволенні позову в цієї частині необхідно частково відмовити.

Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що інфляційні збитки за своєю правовою природою є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, а нарахування 3% річних по грошових розрахунках є визначеною законом платою боржника за користування грошовими коштами кредитора. При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що позивачем не надано доказів надіслання на адресу відповідача рахунків, та річні слід рахувати з 29.02.2012 року по 29.03.2012 року.

Суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позову в частині нарахування інфляційних втрат, оскільки втрати нараховуються за повний місяць.

Посилання відповідача на не встановлення вартості послуг безпідставно та спростовується матеріалами справи, зокрема договором встановлено, що вартість послуг по договору розраховується у відповідності з тарифним планом (прейскурантом), затвердженим позивачем та погодженим з відповідачем. Договором не встановлений порядок погодження з відповідачем вартості послуг, позивач направляв відповідачу акти здачі приймання робіт, в яких зазначалась вартість послуг,частина актів підписана відповідачем,а частина актів не підписана,але заперечень відносно вартості послуг по зазначеним актам відповідач не надав. Отже, відсутні підстави вважати не погодженими вартість послуг Посилання позивача на помилкове прийняття апеляційної скарги безпідставне та суперечить вимогам діючого законодавства, пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України передбачено, що учасникам судового процесу забезпечується право на апеляційне і касаційне оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Господарський процесуальний кодекс України, зокрема ст. 97 ГПК України не містить заборони для прийняття апеляційної скарги, направленої повторно, зазначене питання вирішується апеляційним судом з урахуванням всіх обставин подання первісної апеляційної скарги.

Отже, позбавлення сторони права на апеляційне оскарження рішення господарського суду є неправомірним і підстави для припинення провадження по апеляційній скарзі відсутні.

Таким чином, висновки викладені в рішенні господарського суду, частково не відповідають нормам матеріального та процесуального права, що є підставою для його часткового скасування, керуючись ст. ст. 509,525, 526, 530, 549, 610, 611, 901, 903 ЦК України, ст. 173, 193 ГК України, ст. ст. 101-105 ГПК України колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 22.05.2012 у справі № 5023/1597/12 в частині стягнення 10960 грн., основного боргу, 70,24 грн. пені скасувати та в позові в цієї частині відмовити.

В іншій частині залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Стягнути з ТОВ "Гелаксі Плюс", м. Харків (61002, м. Харків, вул. Пушкінська,33 код ЄДРОПУ 34390474 р/р 26006010061205 в ПАТ ВТБ Банк, м. Харків, МФО 321767) на користь Приватної фірми "Фарм-АК", м. Харків (61058, м. Харків, вул. Данилевського, 16/8 код ЄДРПОУ 24273688 р/р 26005830151500 в ХОФ ПАТ «Укрсоцбанк» МФО 351016 ) 253,57 грн. судового збору по скарзі.

Наказ доручити видати господарському суду Харківської області.

Повний текст постанови підписаний 03.09.2012 р.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Гетьман Р.А.

Суддя Плужник О.В.