Постанова № 25891389, 29.08.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.08.2012 № 62/85

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Смірнової Л.Г.

суддів: Кропивної Л.В.

Чорної Л.В.

при секретарі: Гордовій Л.Г.

за участю представників:

від прокуратури:Уриленко Р.М. - посвідчення №106 від 18.05.2012;

від позивача: Старцева К.І. - представник за довіреністю №490 від 05.12.2011;

від відповідача: Форосенко Є.В. - представник за довіреністю № 05-06/02 від 05.06.2012;

Довганенко Д.В. - представник за довіреністю № 26-03/04 від 26.03.2012;

від третьої особи: Багатченко Ю.В. - представник за довіреністю № 11/01-42/777 від 28.04.2012;

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"

на рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2011 (підписано 14.11.2011)

у справі № 62/85 (суддя - Любченко М.О.)

за позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Фонду державного майна України

до Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Федерації професійних спілок України

про визнання права власності та витребування майна

Суть спору та апеляційної скарги:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Фонду державного майна України (далі - позивач) до Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (далі - відповідач) про визнання за державою в особі позивача права власності на виробничо-адміністративний нежитловий будинок загальною площею 9406,5кв.м, який розташований за адресою: м.Київ, вул.Шота Руставелі, 39/41 та витребування у власність держави в особі позивача з незаконного володіння відповідача виробничо-адміністративного нежитлового будинку загальною площею 9406,5 кв.м, який розташований за адресою: м.Київ, вул.Шота Руставелі, 39/41.

В обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на те, що відповідно до змісту Декларації про державний суверенітет України, Закону України «Про економічну самостійність Української РСР», постанови Верховної Ради Української РСР «Про реалізації Закону «Про економічну самостійність Української РСР», Указу Президії Верховної ради України «Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави», Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України» та інших нормативно-правових актів спірне нерухоме майно є державною власністю.

В ході розгляду справи у суді першої інстанції до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено Федерацію професійних спілок України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.11.2011 позов задоволено повністю. Визнано за державою в особі Фонду державного майна України право власності на виробничо-адміністративний нежитловий будинок загальною площею 9406,5 кв.м, який розташований за адресою: м.Київ, вул.Шота Руставелі, 39/41.

Витребувано у власність держави в особі Фонду державного майна України з незаконного володіння Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" виробничо-адміністративний нежитловий будинок загальною площею 9406,5 кв.м, який розташований за адресою: м. Київ, вул. Шота Руставелі, 39/41.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" на користь Державного бюджету України державне мито в сумі 22515,49 грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду, Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2011, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

На підставі апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", Київським апеляційним господарським судом у складі колегії суддів: головуючий суддя - Рєпіна Л.О., судді -Корсакова Г.В., Сулім В.В., ухвалою від 05.12.2011, справу № 62/85 прийнято до провадження.

Розпорядженням Керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2012 № 02-15/308 у зв'язку з перебуванням головуючого судді Рєпіної Л.О. на лікарняному, відповідно до п. 3.1.11 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматичний розподіл справи № 62/85.

Згідно проведеного повторного автоматичного розподілу справи № 62/85 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Смірнова Л.Г., судді - Калатай Н.Ф., Чорна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.06.2012 справу №62/85 прийнято для здійснення апеляційного провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Смірнова Л.Г., судді - Калатай Н.Ф., Чорна Л.В. та призначено до розгляду на 20.06.2012.

Розпорядженням секретаря судової палати з розгляду справ у спорах між господарюючими суб'єктами від 20.06.2012 у зв'язку із зайнятістю судді Калатай Н.Ф. в іншому судовому процесі, з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків, до складу судової колегії було введено замість судді Калатай Н.Ф., суддю Тищенко О.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2012 розгляд апеляційної скарги відкладено на 18.07.2012.

Через загальний відділ документального забезпечення апеляційного господарського суду 12.07.2012 від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу. Крім того, через загальний відділ документального забезпечення суду 18.07.2012 від представника відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи судової практики.

Від представника відповідача через загальний відділ документального апеляційного господарського суду надійшла заява про застосування строків позовної давності. Також, представником прокуратури 18.07.2012 через загальний відділ документального забезпечення апеляційного господарського суду подані пояснення щодо застосування строків позовної давності.

18.07.2012 через загальний відділ документального забезпечення апеляційного господарського суду від третьої особи надійшли пояснення по справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2012 розгляд апеляційної скарги у справі №62/85 відкладено на 15.08.2012.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.08.2012 виправлено описку, допущену в резолютивній частині ухвали Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2012 у справі №62/85, а саме: виправлено адресу, за якою призначено розгляд справи на "м. Київ, вул. Шолуденка, 1".

В судове засідання 15.08.2012 з'явились представники учасників судового процесу.

Від представника відповідача надійшло клопотання про продовження строку розгляду апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.08.2012 було продовжено строк розгляду апеляційної скарги у справі №62/85 на п'ятнадцять днів.

Розгляд справи було відкладено на 29.08.2012.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2012 у зв'язку з перебуванням судді Тищенко О.В. у відпусті було доручено здійснити розгляд справи №62/85 колегії суддів у складі: головуючого судді Смірнової Л.Г., суддів Кропивної Л.В. та Чорної Л.В.

В судове засідання 29.08.2012 з'явились представники прокуратури, позивача, відповідача та третьої особи.

Представник прокуратури заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник Фонду державного майна України у судовому засіданні просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва у даній справі - без змін.

Представники Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" у судовому засіданні підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, просили апеляційну скаргу задовольнити, рішення місцевого господарського суду у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові.

Представник Федерації професійних спілок України погодився з доводами апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення місцевого господарського суду у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові.

Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Постановою Центрального виконавчого комітету СРСР від 17.04.1936 "Про ліквідацію Всесоюзного товариства пролетарського туризму та екскурсій" на Всесоюзну центральну раду професійних спілок (ВЦРПС) та її організації покладено керівництво роботою в галузі туризму, що стало підставою для створення мережі туристично-екскурсійних закладів профспілок, які в Українській РСР перебували у складі Української республіканської ради по туризму та екскурсіям, підпорядкованої Укрпрофраді.

Рішенням виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 25.07.1967 №1206/1 Українській республіканській Раді профспілок було відведено земельну ділянку площею 0,2 га по вул. Шота Руставелі 39-41 під будівництво виробничо-адміністративного корпусу.

29.09.1978 складено акт відомчої комісії про приймання завершеного будівництвом будинку по вул.Шота Руставелі 39/41 у м.Києві, побудованого за індивідуальним проектом, який розроблено інститутом "Укркурортпроект", погоджено будівельно-архітектурною радою Управління справами будівництва та архітектури Київського виконавчого комітету та затверджено заступником голови Центральної ради по управлінню курортами профспілок. Даний акт був затверджений рішенням Української республіканської Ради профспілок від 09.10.1978 (протокол №13).

Крім того, згідно із зазначеним вище рішенням спірне майно було передане Республіканській раді по управлінню курортами профспілок.

У вересні 1978 року було складено авізо №17 про передання безкоштовно Українській республіканській раді по управлінню курортами профспілок вартості виробничої будівлі "Союзкурортпроект" за вказаною вище адресою.

XV з'їзд профспілок України, що відбувся в жовтні 1990 року, за рішенням делегатів був перетворений в І Установчий з'їзд незалежних профспілок України, прийняв Декларацію про утворення Федерації незалежних профспілок України та проголосив незалежність профспілок України від державних і господарських органів республіки та СРСР.

Фактично зазначене означало вихід із складу профспілок СРСР, відмову від діяльності відповідно до Статуту профспілок СРСР.

Постановою XIX з'їзду професіональних союзів СРСР «Про власність профспілок» від 27.10.1990 було вирішено питання щодо майна, яке належало професіональним союзам СРСР.

Згідно із Положенням про Федерацію незалежних професійних спілок України (в наступному змінено найменування на Федерацію професійних спілок України), яке затверджено 06.10.1990 установчим з'їздом незалежних професійних спілок України, перша є добровільним союзом республіканських галузевих та регіональних міжгалузевих профспілкових об'єднань, інших професійних організацій робітників.

22.11.1991 радою Федерації незалежних професійних спілок України прийнято постанову №ІІ-ІІ-І "Про створення Акціонерного товариства лікувально-оздоровчих установ профспілок України "Укрпрофздравниця", відповідно до змісту якої з метою радикальної перебудови управління курортами профспілок, поліпшення санаторно-курортного лікування та відпочинку трудящих України, прискорення формування нових економічних основ лікувально-оздоровчого процесу, ефективного використання матеріальної бази, будівництва та реконструкції діючих санаторіїв, пансіонатів та будинків відпочинку вирішено створити на базі санаторно-курортних закладів, підприємств, об'єднань та установ профспілок України за пайовим внеском Фонду соціального страхування України Акціонерне товариство лікувально-оздоровчих установ профспілок України "Укрпрофздравниця" з акціонерним капіталом 1089384 тисяч карбованців.

04.12.1991 Радою Федерації незалежних профспілок України та Фондом соціального страхування України укладено установчий договір про створення на базі санаторно-курортних закладів і організацій Української республіканської ради по управлінню курортами профспілок Акціонерного товариства лікувально-оздоровчих установ профспілок України "Укрпрофздравниця".

04.12.1991 радою Федерації професійних спілок України та Фондом соціального страхування було підписано статут новоствореної юридичної особи, що 23.12.1991 був зареєстрований виконавчим комітетом Ленінської районної ради народних депутатів.

Пунктом 1.7 статуту передбачено, що Акціонерне товариство "Укрпрофздравниця" є правонаступником Української республіканської ради по управлінню курортами профспілок, здравниць та господарств, об'єднань санаторно-курортних установ профспілок України.

24.01.1992 між Федерацією незалежних професійних спілок України та Акціонерним товариством "Укрпрофздравниця" був підписаний акт приймання-передання майна третьої особи у власність відповідача, відповідно до якого Акціонерне товариство лікувально-оздоровчих установ профспілок України "Укрпрофздравниця" прийняло майно територіальних санаторно-курортних установ профспілок, санаторіїв, будинків відпочинку, пансіонатів, лікувальних та допоміжних об'єктів, підвідомчих Українській республіканській раді по управлінню курортами профспілок, в об'ємі та розмірі згідно з додатком. Зокрема, за додатком до акту від 24.01.1992 відповідачу були також передані об'єкти, які розташовані по вул.Шота Руставелі, 39/41 у м.Києві.

Верховна Рада України 10 квітня 1992 року прийняла постанову "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території країни", яка передбачала тимчасову, до визначення правонаступників загальносоюзних громадських організацій, передачу Фонду державного майна України майна та фінансових ресурсів, розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій. 4 лютого 1994 року Верховна Рада України прийняла ще одну постанову "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР", яка встановлювала, що майно загальносоюзних організацій колишнього Союзу РСР, розташоване на території України, тимчасово до законодавчого зазначення суб'єктів права власності є загальнодержавною власністю.

Судом першої інстанції неправомірно застосовані вищезазначені постанови, оскільки дія даних постанов не поширюється на профспілкові організації Федерації професійних спілок України, скільки вони, як зазначено вище, ще у жовтні 1990 року вийшли зі складу загальносоюзної громадської організації - ВЦРПС. Крім того, зазначені постанови суперечать вимогам статті 92 Конституції України, відповідно до якої виключно законами України визначається правовий режим власності, а тому зазначені постанови не підлягають застосуванню судом в якості самостійних підстав для зміни власників і правового режиму власності.

Згідно із статтею 21 Закону України «Про об'єднання громадян» об'єднання громадян може мати у власності кошти та інше майно, необхідне для здійснення його статутної діяльності. Об'єднання громадян набуває право власності на кошти та інше майно, передане йому засновниками, членами (учасниками) або державою, набуте від вступних та членських внесків, пожертвуване громадянами, підприємствами, установами та організаціями, а також на майно, придбане за рахунок власних коштів чи на інших підставах, не заборонених законом. Громадські організації також мають право на майно та кошти, придбані в результаті господарської та іншої комерційної діяльності створених ними госпрозрахункових установ та організацій, заснованих підприємств.

Аналогічні норми містяться у статті 34 Закону України «Про професійні спілки, їх права гарантії діяльності».

Так, статтею 34 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" передбачено право профспілок, їх об'єднань мати у власності кошти та інше майно, необхідне для здійснення їх статутної діяльності, у тому числі право власності на майно та кошти, придбані в результаті господарської діяльності створених ними підприємств та організацій, визначено інші підстави виникнення права власності на майно та право розпоряджання ним. Важливою нормою є те, що позбавлення профспілок права власності, а також права володіння та користування майном, переданим їм у господарське відання, може мати місце лише за рішенням суду на підставах, визначених законом.

Отже, акціонерне товариство „Укрпрофоздоровниця" було зареєстровано на підставі рішення Ленінського райвиконкому міста Києва від 23 грудня 1991 року № 971.

Спірне Майно було передане відповідачу при його створенні на підставі постанови Президії ради Федерації Незалежних Профспілок України (ФНПУ) №11-1-1 від 22.11.1991 «Про створення акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця».

Факт передачі Майна підтверджується актом прийому-передачі майна Федерації незалежних профспілок України у власність акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» від 24.01.1992.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про господарські товариства» товариство є власником майна, переданого йому у власність засновниками.

Як вбачається з матеріалів справи, 20 січня 1997 року Вищим Арбітражним Судом України було винесено рішення по справі № 137/7 за позовом Фонду державного майна України до Федерації профспілок України, Фонду соцстраху України та AT "Укрпрофоздоровниця" про визнання недійсним установчих документів AT "Укрпрофоздоровниця", яким в позові було відмовлено.

Зокрема Вищим Арбітражним Судом України було встановлено, що установчий договір і статут відповідають вимогам статей 1-4, 24-40 Закону України «Про господарські товариства» та Закону України «Про підприємництво», майно, внесене до статутного капіталу відповідача з моменту його передачі профспілкам у встановленому порядку державою не вилучалося, посилання Фонду державного майна України на те, що він є органом управління майна AT "Укрпрофоздоровниця" не ґрунтується на законі і суперечить фактичним обставинам справи.

Дане рішення перевірено колегією по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого Арбітражного Суду України і постановою від 17.06.1997 № 041/18А-137/7-7/30 залишено без змін.

До аналогічних висновків прийшли господарські суди всіх трьох інстанцій у справі №48/202-20/191 за позовом Заступника прокурора Одеської області про визнання недійсними пунктів 3.1 Статуту ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» та наступних його нових редакцій, зареєстрованих 17.04.1997, 20.04.1998, 17.05.1999, 02.07.2001 в редакції, зареєстрованій 14.02.2002 - п. 4.2.1 (вказаними пунктами визначався порядок внесення і розмір часток засновників до статутного фонду відповідача).

Згідно статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно -офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частина 2 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" проголошує, що держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно.

Судом першої інстанції безпідставно прийнято до уваги посилання позивача на статтю 1 Закону України «Про підприємства, установи, та організації союзного підпорядкування, розташованих на території України», яка встановлює, що майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України, а також на Постанову Верховної ради Української РСР від 29.11.1990 № 506 (далі - Постанова № 506), якою постановлено, що до введення в дію Закону Української РСР про роздержавлення майна: встановити мораторій на території республіки на будь-які зміни форм власності і власника державного майна, ініціаторами та учасниками яких є органи державної влади і правління.

По-перше, Постанова № 506 передбачає введення мораторію на будь-які зміни форм власності і власника державного майна, ініціаторами та учасниками яких є органи державної влади і управління. Федерація професійних спілок, яка передала майно санаторно-курортних закладів у власність акціонерного товариства «Укрпрофоздоровниця», не є органом державної влади, а тому дія зазначеної постанови на неї не розповсюджується.

По-друге, Постанова №506 встановлює мораторій на території республіки на будь-які зміни форм власності і власника державного майна. В свою чергу Закон України «Про підприємства, установи, та організації союзного підпорядкування, розташованих на території України» встановлює, що майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України.

Як вже зазначалося вище, XV з'їзд профспілок України, що відбувся в жовтні 1990 року і за рішенням делегатів був перетворений в І Установчий з'їзд незалежних профспілок України, прийняв Декларацію про утворення Федерації незалежних профспілок України та проголосив незалежність профспілок України від державних і господарських органів республіки та СРСР. З'їзд також прийняв Положення про Федерацію незалежних профспілок України, яким зокрема передбачено, що Рада Федерації незалежних профспілок України є правонаступником Укрпрофради, а основні фонди, майно, які належали Укрпрофраді і необхідні для виконання цілей та завдань Федерації незалежних профспілок України, становлять її власність і охороняються законом.

Зазначений факт встановлено також у постанові Вищого господарського суду України від 27.05.2010 по справі № 2/89.

Крім цього, законність та обґрунтованість такої правової позиції підтверджується тим, що Постановою Верховної Ради України «Про введення в дію Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств» від 04.03.1992 №2164-ХИ, було зобов'язано Кабінет Міністрів України до 15.03.1992 визначити перелік об'єднань, підприємств, установ та організацій, які уклали майнові договори, пов'язані із зміною форм власності і власника державного майна, з порушенням мораторію, встановленого Постановою Верховної Ради Української РСР від 29.11.1990 «Про захист суверенних прав власності Української РСР», та зжити заходів щодо приведення зазначених договорів у відповідність із цим Законом.

Як вбачається із матеріалів даної справи, що ані Федерація незалежних профспілок України, ані ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» до переліку об'єднань, підприємств, установ та організацій, що уклали майнові договори, пов'язані зі зміною форм власності і власника державного майна, з порушенням мораторію, віднесені не були.

Статтею 34 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" та статтею 49 Закону України "Про власність", чинного на той час, було встановлено, що "володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом ".

А судовими рішеннями Вищого арбітражного суду України від 20.01.1997 у справі №137/7 та Господарського суду міста Києва від 09.09.2008 у справі № 48/202-20/191(яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2008 та постановою Вищого господарського суду України від 19.03.2009) встановлено, що майно ЗАТ «Укрпрофоздоровниця», яке є предметом спору, у віданні Всесоюзної Центральної Ради професійних спілок чи будь-якої іншої загальносоюзної громадської організації колишнього Союзу РСР ніколи не перебувало та з моменту його передачі профспілкам України у встановленому порядку державою не вилучалося.

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону СРСР «Про професійні спілки, права та гарантії їхньої діяльності» від 10.12.1990, профспілки та їхні органи відповідно до законодавства є юридичними особами.

Стаття 3 зазначеного закону встановлює, що профспілки є незалежними у своїй діяльності від органів державного управління, господарських органів, політичних та інших громадських організацій, вони їм не підзвітні і не підконтрольні. Забороняється будь-яке втручання, спроможне обмежити права профспілок або перешкодити їх здійсненню, якщо інше не передбачено законом.

Таким чином, дія Закону України «Про підприємства, установи, та організації союзного підпорядкування, розташованих на території України» та мораторію встановленого Постановою № 506 не відноситься до профспілок України, які не є органами союзного підпорядкування, органами державної влади та управління.

Обґрунтовуючи вимоги про витребування Об'єкту з чужого незаконного володіння прокуратура та позивач посилаються на норми статей 387 та 392 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України)

Згідно із статтею 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (стаття 392 ЦК України).

З огляду на викладене, зазначені вище норми надають право витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності виключно власнику такого майна.

Стаття 1 ГПК України встановлює, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно із статтею 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу вимог і заперечень. Тобто на позивачів покладається обов'язок довести їх право власності на об'єкт.

Проте в матеріалах справи відсутні належні докази (як то свідоцтво про право власності, правовстановлюючі документи тощо) того, що держава в особі позивача є власником спірного майна.

Доказів того, що спірне майно передавалось Фонду державного майна України як державне майно, що Фонд державного майна України здійснював управління цим майном, та вносив його до списку об'єктів, які підлягають приватизації або до переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, суду не надано.

Щодо пропуску строку позовної давності судова колегія зазначає, що правила про позовну давність мають застосовуватися лише тоді, коли буде доведено існування самого суб'єктивного права. У випадку відсутності такого права або коли воно ніким не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а в зв'язку з необґрунтованістю самої вимоги (Позиція Верховного Суду України викладена у постанові №П-9/161-16/165 від 12.06.2007).

Враховуючи відсутність доказів права власності держави на спірне майно на момент укладення спірного договору та відсутність в зв'язку із цим суб'єктивного права на це майно Фонду державного майна України, позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Враховуючи вищезазначене, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку про скасування рішення Господарського суду міста Києва у даній справі та задоволення апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця".

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2011 у справі №62/85 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2011 у справі №62/85 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Фонду державного майна України повністю.

4. Стягнути з Фонду державного майна України (01133, м.Київ, вул.Кутузова, 18/9) на користь Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця» (01033, м.Київ, вул.Шота Руставелі, 39/41, ЄДРПОУ 02583780) 12500 (дванадцять тисяч п'ятсот) грн. 50 коп. державного мита, сплаченого у зв'язку з поданням апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

6. Матеріали справи №62/85 надіслати до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя Смірнова Л.Г.

Судді Кропивна Л.В.

Чорна Л.В.