Постанова № 25891301, 03.09.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2012 р. Справа № 5019/945/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Грязнов В.В. ,

суддя Савченко Г.І.

при секретарі судового засідання Яремі Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лендком Симонів" на рішення господарського суду Рівненської області від 30.07.12 р. у справі № 5019/945/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АМАКО Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лендком Симонів"

про стягнення 189 858 грн. 11 коп.

за участю представників сторін:

позивача - Олексійчук А.В.;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Амако Україна" звернулось до місцевого господарського суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лендком Симонів" про стягнення в сумі 189858,11 грн.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 30.07.2012 року (суддя Пашкевич І.О.) вказаний позов задоволено.

В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції вказав, що у порушення договору № 3979/007353 від 30.07.2011 року зобов'язання по оплаті поставленого позивачем товару на загальну суму 168863,52 грн. ні покупець, ні його правонаступник не виконали. Доказів погашення заборгованості в процесі розгляду справи відповідачем надано не було, внаслідок чого суд прийшов до висновку про задоволення позову. З врахуванням приписів п. 9 додатку № 1 до договору, на підставі ст.ст. 546, 549 ЦК України та ст.ст. 230, 231, 232, ГК України, суд першої інстанції за порушення умов оплати товару стягнув з відповідача штраф в сумі 13509,08 грн. та 2610,21 грн. пені. Наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат суд визнав арифметично вірним, таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, не суперечить положенням договору та на підставі ст. 625 ЦК України задоволив вимоги позивача також в цій частині.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 30.07.2012 року та прийняти нове рішення про відмову в позові ТОВ "Амако Україна".

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням позивачем вимог п.7 ч. 3 ст. 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" та ст. 9 Закону України "Про пестициди і агрохімікати" щодо здійснення виду діяльності, що підлягає ліцензуванню без наявності ліцензій. Окрім того, апелянт зазначає, що лише частина товару була поставлена в рамках специфікації, що визначена у додатку №1 до договору з вказівкою на строк оплати до 05.08.2011 року. Весь інший товар поставлявся за накладними, за якими строку оплати сторонами визначено не було. Вказує на те, що акт звірки не є зведеним бухгалтерським регістром та первинним документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", тому не може використовуватись як письмова форма визнання боргу.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити оскаржене рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У відзиві вказує, що ліцензія на оптову торгівлю пестицидами та агрохімікатами була видана позивачу 16.11.2007 року, отже твердження апелянта про її відсутність не відповідають дійсності. Зауважує, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, оскільки винесено в повній відповідності з нормами матеріального та процесуального права, при цьому були належним чином з'ясовані та доведені всі обставини, що мають значення для справи.

Представник апелянта у судове засідання не з'явився, подав клопотання про перенесення розгляду справи, оскільки у період з 03.09.2012 року по 10.09.2012 року перебуватиме у службову відрядженні.

Колегія суддів з приводу поданого клопотання зазначає, що ГПК України не містить вимог щодо відповідальних осіб, які можуть представляти інтереси сторін в господарському суді, а надання повноважень на представництво інтересів сторони в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб, тому неможливість явки в судове засідання конкретного представника, не є правовою підставою для відкладення розгляду справи.

Крім того, ст. 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведеного, а також того, що жодного належного та допустимого доказу неможливості з'явись на розгляд справи представник відповідача не надав, судова колегія визнала за можливе розглянути справу за відсутності останнього.

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи та вимоги відзиву на апеляційну скаргу, з підстав викладених у ньому.

Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Рівненської області від 30.07.2012 року слід залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 30.07.2011 року між ТОВ "Амако Україна" (продавець) та ПП "Моріон-Агро" (покупець) укладено договір № 3979/007353, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар (засоби захисту рослин), в кількості, асортименті, у терміни і за цінами, зазначеними у додатку (додатках) до даного договору (далі - договір, а.с. 9-13).

Пунктом 4.1 договору сторони погодили умови постачання товару - продавець проводить поставку товару на умовах, що зазначаються в додатках, а при настанні обставин, що унеможливлюють постачання товару в терміни, зазначені в додатку, продавець повідомляє покупця про це в письмовій формі. У разі, якщо покупець порушить терміни оплати, визначені в додатках до договору, термін поставки товару автоматично подовжується на строки затримки оплати.

Як вбачається з п. 5.1, 5.2 договору ціна товару та умови його оплати зазначаються у додатках до договору. Загальна вартість товару по даному договору складається з вартості товару, зазначеного в додатках до даного договору.

Термін дії договору встановлюється з моменту підписання договору і діє до 31 грудня 2011 року, а в частині фінансових розрахунків - до повного виконання сторонами умов договору (п. 10.1 договору).

Згідно з п. 1.2 договору, асортимент, кількість та одиниця виміру, умови постачання, оплати товару та його вартість узгоджуються сторонами в відповідних додатках, які є невід'ємною частиною даного договору.

Сторонами було укладено додаток № 1 до договору - специфікацію від 30.07.2012 року, згідно із умовами якої продавець зобов'язався поставити покупцю товар - гербіциди, кількістю 1600 літрів, загальною вартістю з урахуванням ПДВ - 20973,72 доларів США.

Пунктом 2.2 даної Специфікації визначено, що на дату підписання гривневий еквівалент вартості зазначеного товару з ПДВ складав 168863 грн. 52 коп. (а.с. 14).

Зазначена специфікація, відповідно до п. 1.2. договору, містить вказівку на вид та асортимент товару, його кількість та одиниці виміру, вартість та умови поставки.

Відповідно до п. 7 специфікації покупець зобов'язався сплатити продавцю 100 % загальної вартості товару на наступних умовах: аванс, 20% від загальної вартості товару, що складає гривневий еквівалент 4194,74 доларів США, що підлягають сплаті в гривнях по курсу перерахунку, до 5 серпня 2011 року (пункт 7.1 додатку); другий платіж, у розмірі 80 % від загальної вартості товару, що складає гривневий еквівалент 16778,98 доларів США, що підлягають сплаті в гривнях по курсу перерахунку, до 1 листопада 2011 року (пункт 7.2 додатку).

Як правильно встановлено судом першої інстанції й не спростовано відповідачем, позивач свої зобов'язання за договором щодо поставки товару виконав повністю, що підтверджується видатковою накладною № Т-001212/007353 від 02.08.2011 р. (а.с. 16), яка підписана повноважними представниками сторін та виданою на отримання товарно-матеріальних цінностей довіреністю.

Відповідно до пункту 1.2 статуту ТОВ "Лендком Симонів", затвердженого протоколом зборів засновників № 10 від 27.02.2012р. та зареєстрованого державним реєстратором 03.03.2012р. за № 15911050007000472 (а.с. 20-32) ТОВ "Лендком Симонів" є правонаступником всіх прав та обов'язків ПП "Моріон-Агро".

Таким чином, апеляційний суд погоджується із застосуванням місцевим господарським судом при розгляді спору норм ст. 193 ГК України, ст. 509, ст. 526, ст. 530, ст. 612 ЦК України щодо законодавчого визначення поняття зобов'язання, його порушення, строку виконання зобов'язання та поняття прострочення боржника.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд вірно встановив, що відповідач взяті на себе за договором зобов'язання не виконав, розрахунків за отриманий товар не провів, внаслідок чого у ТОВ "Лендком Симонів" як правонаступника ПП "Моріон-Агро" утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 168863,52 грн.

Доводи апелянта щодо поставки продукції поза межами специфікацій-додатку № 1 та без узгодження сторонами строку проведення розрахунку за поставлений товар, відхиляються колегією суддів, оскільки у видатковій накладній № Т-001212/007353 від 02.08.2011 року товар, за найменуванням, видами, кількістю та вартістю відповідає товару, зазначеному в специфікації від 30.07.2011 року. Крім того, п. 7 специфікації сторони погодили строк оплати товару до 05.08.2011 року (20 %) та до 01.11.2011 року (80 %).

Наведене також спростовує твердження апелянта щодо поставки продукції згідно специфікації № 2, копія якої відсутня в матеріалах справи та не долучена відповідачем до апеляційної скарги.

Враховуючи, що доказів оплати вартості товару в погоджені строки відповідач суду не надав, ТОВ "Лендком Симонів" як правонаступник ПП "Моріон-Агро" допустив прострочення виконання зобов'язання, з огляду на що колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про задоволення позову в цій частині.

Що стосується стягнення з відповідача 2610,21 грн. пені, 13509,08 грн. штрафу, 3186,66 грн. - 3% річних та 1688,64 грн. інфляційних втрат, апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 9 специфікацій-додатку № 1 від 30.07.2011 року до договору, в разі порушення покупцем умов оплати товару, визначених в п. 7.2 даного додатку, покупець зобов'язаний сплатити продавцю штраф в розмірі 10 % від суми простроченого грошового зобов'язання, що підлягає сплаті в гривнях по курсу перерахунку дійсному в день виникнення у покупця заборгованості.

Пунктом 9.2 договору передбачено, що у випадку прострочення оплати за товар покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення оплати, від загальної вартості неоплаченого в строк товару з урахуванням ПДВ за кожний день прострочення оплати платежу по день оплати заборгованості включно, якщо інша відповідальність не передбачена в додатках до цього договору.

Згідно з ч. 2 ст. 533 ЦК України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлено договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Колегією суддів встановлено, що п. 7 специфікації сторони погодили проведення оплати вартості товару, а саме - 4194,74 та 16778,98 доларів США в гривневому еквіваленті.

Отже, за договором та додатком до нього вартість товару, еквівалент якої визначено в доларах США, на день виникнення у відповідача зобов'язання по сплаті перераховується у гривню, тобто з цього моменту грошове зобов'язання, яке підлягає виконанню, є гривневим.

Вказана позиція узгоджується із правовою позицією Верховного суду України, викладеній у постанові № 3-14гс12 від 27.02.2012 року.

А відтак, у даному випадку з моменту настання прострочення виконання зобов'язання, виникла заборгованість у гривні.

Колегія суддів також зауважує, що одночасне стягнення пені та штрафу за порушення господарського зобов'язання передбачено ч. 2 ст. 231 ГК України та узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України.

За таких обставин, перевіривши розрахунок штрафу та пені, який відповідає вимогам Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань", в силу приписів ст.ст. 230, 231, 232 ГК України, ст.ст. 546, 549 ЦК України та з огляду на положення п. 9.2 договору, п. 9 специфікації-додатку № 1, місцевий господарський суд правомірно задоволив позов про стягнення з відповідача штрафу в сумі 13509,08 грн. та 2610,21 грн. пені. за період з 06.08.2011 року по 03.02.2012 року.

Частина 2 статті 625 ЦК України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зміст наведеної норми свідчить, що за своєю правовою природою інфляційні нарахування і річні відносяться до суми боргу.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання в сумі 33772,70 грн. за період з 06.08.2011 року по 01.11.2011 року, в сумі 168863,52 грн. за період з 02.11.2011 року по 31.05.2012 року та інфляційних втрат в сумі 168863,52 грн. за період з 01.11.2011 року по 31.03.2012 року, колегія суддів прийшла до висновку, що дані розрахунки арифметично вірні, відповідають вимогам чинного законодавства, не суперечить положенням договору, а відтак правомірно задоволені судом першої інстанції в повному обсязі.

Апеляційний суд також погоджується із доводами апелянта в частині того, що акт звірки не може бути достатнім доказом підтвердження позовних вимог, оскільки він є бухгалтерським документом, який складається на підставі первинних документів і не може використовуватись як письмова форма визнання боргу.

У той же час, акт звірки повинен оцінюватись в сукупності з іншими доказами та з огляду на те, що позивач довів виконання своїх зобов'язань за договором належними та допустимими доказами, а саме специфікацією від 30.07.2011 року та видатковою накладною № Т-001212/007353 від 02.08.2011 року, отже відповідні твердження ТОВ "Лендком Симонів" не заслуговують на увагу та не впливають на правомірність прийнятого рішення.

Посилання апелянта на порушення позивачем вимог п.7 ч. 3 ст. 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" та ст. 9 Закону України "Про пестициди і агрохімікати" спростовуються наявною у матеріалах справи копією відповідної ліцензії на оптову торгівлю пестицидами та агрохімікатами зі строком дії з 16.11.2007 року по 16.11.2012 року.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм загалом правильну юридичну оцінку, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Рівненської області від 30.07.2012 р. у справі № 5019/945/12 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лендком Симонів" - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Савченко Г.І.