Рішення № 25890215, 04.09.2012, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2012 р. Справа № 5010/804/2012-26/20

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобрин О. М. , при секретарі судового засідання Вакалюк А. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного підприємства "Вестхім"

вул. Довженка, 14/716, м.Івано-Франківськ, 76018

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства "Пресмаш"

вул. Автоливмашівська, 1, м.Івано-Франківськ, 76023

про стягнення заборгованості в сумі 386 016,52 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Пукіш Н.М. - директор, (паспорт СС125247 від 04.10.1996);

від відповідача: Микитюк А.І. - представник, (довіреність №03/01 від 04.01.12); Рибак М.В. - головний бухгалтер;

від ТзОВ "Компанія з управління активами "Парангон" - Соболик О.В., (довіреність №291/09 від 03.09.12).

ВСТАНОВИВ: до господарського суду Івано-Франківської області звернулось Приватне підприємство "Вестхім" із позовом до Відкритого акціонерного товариства "Пресмаш" про стягнення заборгованості в сумі 386 016,52 грн., в тому числі: 189 500,00 грн. - основного боргу; 18950,00 грн.- штрафу; 172 445,00 грн. - пені; 1320,00 грн. - інфляційних; 3801,52 грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду від 09.07.12 порушено провадження у справі та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 21.08.12.

В судове засідання 21.08.12 представник позивача вимоги ухвали суду від 09.07.12 виконав частково та подав клопотання (вх.№5547/2012-свх від 21.08.12) про долучення до матеріалів справи копій документів. Представник відповідача подав відзив на позов (вх.№5421/2012-свх від 15.08.12), в якому позовні вимоги визнає частково.

В судовому засіданні було оголошено перерву до 04.09.11, про що повідомлено представників сторін під розписку (а.с.25).

04.09.11, після перерви, представник позивача в судове засідання з"явився, позов підтримав в повномі обсязі, водночас пояснив, що між Приватним підприємством "Вестхім" та ВАТ "Пресмаш" був укладений договір про надання зворотної фінансової допомоги, згідно з яким перший передає у власність другому грошові кошти в сумі 189 500,00 грн. у безготівковому порядку платіжним дорученням на розрахунковий рахунок позичальника (ВАТ "Пресмаш"), а ВАТ "Пресмаш" зобов"язується повернути таку ж суму грошових коштів. Факт перерахування коштів у сумі 189 500,00 грн. підтверджується платіжним дорученням №25 від 23.09.11 на суму 94000,00 грн. та платіжним дорученням №31 від 04.10.11 на суму 95500,00 грн. Згідно договору, позичальник зобов"язався повернути зворотну фінансову допомогу до 01.11.11 протягом одного календарного дня, тобто до 02.11.11. Однак, ВАТ "Пресмаш" (позичальник) не виконало своїх зобов"язань щодо повернення позикодавцю - ПП "Вестхім" грошових коштів у сумі 189 500,00 грн., на лист- вимогу №27/06 від 01.06.12 відповіді не надало, кошти на рахунок позивача не перерахувало. Таким чином, з урахуванням умов договору та вимог ст.ст. 526, 549, 551, 625, 1046, 1049 ЦК України та ст.ст.193, 216 ГК України, позивачем нараховано відповідачу 386 016,52 грн. заборгованості, в тому числі: 189 500,00 грн. - основного боргу; 18950,00 грн.- штрафу; 172 445,00 грн. - пені; 1320,00 грн. - інфляційних; 3801,52 грн. - 3% річних. Крім того, заявлено вимогу про стягнення 7720,33 грн. судового збору.

В судове засідання після перерви представник відповідача на виконання вимог ухвали суду від 09.07.12 подав клопотання (вх.№5789/2012-свх від 04.09.12) про долучення до матеріалів справи копій документів та подав заперечення на відзив (вх.№5787/2012-свх від 04.09.12). Відзив на позов подав (а.с.16-17), із позовними вимогами погоджується частково на основну суму заборгованості в розмірі 189 500,00 грн. Представник відповідача заперечує щодо стягнення штрафу, пені, інфляційних та річних з наступних підстав. 30.06.09 порушено провадження про банкрутсво ВАТ "Пресмаш" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Як зазначає відповідач, із змісту абз. 4 п.17 Постанови пленуму ВСУ №15 від 18.12.09 "Про судову практику в справах про банкрутсво" та за змістом ст.12 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вбачається, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов"язань і зобов"язань щодо сплати податків і зборів, які виникли після введення мораторію; їх виконання для боржника є обов"язковим, але пеня, штраф та інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов"язань зі сплати податків і зборів (обов"язкових платежів), що застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства, не нараховуються, оскільки ця норма визначає конкретний проміжок часу, який відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.

В судове засідання 04.09.12 представник ТзОВ "Компанія з управління активами "Парангон" подав заяву (вх.№5747/2012-свх від 04.09.12) про вступ у справу у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. В обгрунтування заяви послався на порушення прав товариства як акціонера відповідача, зокрема права на участь в управлінні ВАТ "Пресмаш", що порушено сторонами внаслідок укладення сторонами договору поворотної фінансової допомоги, на підставі якого заявлено вимогу про стягнення боргу. Представник позивача та відповідача заперечили проти заяви представника ТзОВ "Компанія з управління активами "Парангон" про вступ у справу у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. Судом було відмовлено в задоволені заяви про вступ ТзОВ "Компанія з управління активами "Парангон" у справу у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, оскільки рішення з даного господарського спору не може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін у справі.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази у відповідності до ст.43 ГПК України, суд встановив, що між Приватним підприємством "Вестхім" в особі директора Пукіш Н. М. (позикодавець) та Відкритим акціонерним товариством "Пресмаш" в особі голови правління Пукіш Б.С. (позичальник) було укладено договір про надання зворотної фінансової допомоги №01/09 від 22.09.11 (далі-договір, а.с.10).

Згідно розділу 1 договору позикодавець передає у власність грошові кошти в розмірі, обумовленому цим договором, а позичальник зобов"язується повернути таку ж суму грошових коштів без процентів у строк, що обумовлений умовами договору. Розмір зворотної фінансової допомоги за цим договором становить 189 500,00 грн. (розділ 2 договору). Розділом 3 передбачено, що позикодавець надає зворотну фінансову допомогу з 22.09.11 по 05.10.11. Зворотна фінансова допомога надається у безготівкому порядку платіжним дорученням шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок позичальника.

Термін повернення зворотної фінансової допомоги до 01.11.11 (п.4.2 договору). При настанні дати вказаної у п.4.2 договору, позичальник зобов"язується протягом одного календарного дня повернути позикодавцю позику, в обсязі отриманих на розрахунковий рахунок позичальника коштів, за даним договором (розд.5 договору).

На виконання розділів 1, 2, 3 договору ПП "Вестхім" перерахувало на рахунок ВАТ "Пресмаш" 189 500,00 грн. зворотної фінансової допомоги, що підтверджується платіжним дорученням №25 від 23.09.11 (а.с.11) та платіжним дорученням № 31 від 03.10.11 (а.с.12).

Відповідач, взятих на себе зобов"язань по поверненню зворотної фінансової допомоги не виконав, що підтвердив в судовому засіданні. На вимогу позивача (вих.№27/06 від 01.06.12, а.с.14) щодо сплати заборгованості, відповідач відповіді не надав, заборгованість не погасив.

Слід зазначити, що для всебічного з"ясування обставин справи, господарським судом було витребувано у позивача виписку по рахунку з підтвердженням банківської установи по здійсненню платежів в сумі 189 500,00 грн. на рахунок відповідача згідно договору від 22.09.11; документи податкової звітності, що підтверджують дану фінансову операцію та зобов"язано провести звірку розрахунків.

Позивачем подано до господарського суду виписки із банківської установи станом на 23.09.11 та 04.10.11 (а.с.20, 22), що підтверджують факт перерахування на рахунок ВАТ "Пресмаш" зворотної фінансової допомоги у сумі 189 500,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.1045 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором ( ч.1 ст.1049 ЦК України).

Відповідно до п.4.2 договору термін повернення зворотної фінансової допомоги до 01.11.11. При настанні дати вказаної у п.4.2 договору позичальник зобов"язується протягом одного календарного дня повернути позикодавцю позику, в обсязі отриманих на розрахунковий рахунок позичальника коштів, за даним договором (розд.5 договору).

Оскільки, відповідачем заборгованість не погашено, з огляду на вищевикладе, вимога позивача щодо стягнення 189500,00 грн. основного боргу обґрунтована та підлягає задоволенню.

В спростування заперечення відповідача щодо нарахування позивачем штрафу, пені, інфляційних нарахувань та 3% річних, суд вважає за доцільне зазначити наступне. Порушення провадження у справі про банкрутство не є завершенням підприємницької діяльності підприємства, яке й надалі має право укладати угоди, брати нові зобов"язання. З огляду на це дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів. А от на зобов"язання поточних кредиторів нараховується неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов"язань щодо сплати податків і зборів (обов"язкових платежів). Оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником зобов"язань, які виникли після його введення, то, відповідно, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення. Саме із цієї позиції виходив Верховний суд України, ухвалюючи 25.06.11 постанову у справі за позовом державного підприємства "Науково-виробничий комплекс "Фотоприлад" до управління Пенсійного фонду України в Соснівському районі м. Черкаси про визнання протиправним та скасування рішення (опубліковано в газеті "Закон і бізнес" №47 (1034) від 19.11-25.11.11).

Така ж правова позиція викладена і в постанові ВСУ від 04.07.11 за позовом відкритого акціонерного товариства "Тернопільське об"єднання "Текстерно" до управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі про визнання недійсними рішень. Так, колегією суддів визначено, що невиконання таких зобовязань є правопорушенням. Отже, нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за невиконання згаданих зобовязань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких грошових зобовязань та зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів), а також штрафних санкцій, ґрунтується на законі. Нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій з усіх видів заборгованості за зобовязаннями, строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, припиняється згідно з частиною першою статті 23 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" лише з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Зважаючи на вищевикладені обставини та судову практику Верховного суду України позивач мав право нарахувати штрафні санкції.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Згідно ч.1, 2 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до розділу 6 договору у випадку порушення позичальником строку повернення зворотної фінансової допомоги він повинен сплатити позикодавцю штраф у розмірі 10% від наданої суми фінансової допомоги..

Так, позивачем було нараховано 18950,00 грн. штрафу. Дана позовна вимога є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Частина 3 ст.549 ЦК України - пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до розділу 6 договору у випадку порушення позичальником строку повернення зворотної фінансової допомоги він повинен сплатити позикодавцю пеню в розмірі 0,5 % від неоплаченої суми за кожен день прострочки.

Позивачем нараховано пеню у розмірі 172 445,00 грн., тобто 0,5 % від неоплаченої суми за кожен день прострочки за період з 02.11.11-02.05.12 (а.с.6).

Суд, самостійно здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми пені, дійшов висновку задоволити дану вимогу частково, зважаючи на наступне.

Частиною 6 ст.231 ГК України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як передбачено ч.2 ст.343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, пунктом 49 Листа ВГСУ від 07.04.08 №01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм цивільного та господарського кодексів України" передбачено, що відповідно до частини першої статті 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Згідно з частиною другою статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Крім того, положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Так, ст. 4 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань або за затримку грошових надходжень на рахунок клієнта банку - одержувача грошових коштів, яку нараховано та не сплачено на день набрання чинності цим Законом, за згодою сторін може бути перерахована за період дії терміну позовної давності, алерозмір її не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалася пеня.

Така ж правова позиція викладена і в листі ВГСУ від 27.02.12 №01-06/224/2012, а саме: договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України (постанови Верховного суду України від 24.10.2011 №25/187, від 07.11.2011 №5002-2/5109-2010).

Таким чином, здійснивши розрахунок пені за подвійною обліковою ставкою НБУ, судом встановлено, що до стягнення підлягає 14726,49 грн.пені, виходячи і з суми боргу 189 500,00 грн. за період з 02.11.11-02.05.12 (розрахунок додається, а.с.48).

Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Зважаючи на вимоги ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, самостійно здійснивши перерахунок заявлених позовних вимог щодо стягнення інфляційних нарахувань та 3 % річних, дійшов висновку, що позивачем невірно здійснено розрахунок індексу інфляції в сумі 1320,00 грн. Так, позивачем взято за основу відомості про те, що за період з січня по травень 2012 року індекс інфляції становив 100,4 %. Однак, за даними Держкомстату (www.ukrstat.gov.ua) індекс інфляції в 2012 році менший і складав: в січні - 100,2%; в лютому - 100,2%; в березні -100,3%; в квітні -100%; в травні - 99,7 %. Згідно розрахунку суми боргу з урахуваням індексу інфляції здійсненого судом (а.с.47), за період заборгованості 02.11.11 по 31.05.12 інфляційне збільшення суми боргу становить 947,50 грн. Таким чином, позовна вимога щодо стягнення інфляційних нарахувань підлягає до задоволення частково в сумі 947,50 грн. Суд вважає обгрунтованою та такою, що підлягає до задоволення вимога щодо стягнення 3% річних в сумі 3801,52 грн.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову, відповідно судові витрати підлягають до відшкодування за рахунок відповідача в частині задоволених позовних вимог. Відтак, судовий збір у сумі 4 558,85 грн. слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.49, ст. 82, , ст. 82, Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.193, 216, 231, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 549, 625, 1046, 1048, 1049, 1050 Цивільного кодексу України, ст.4 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" суд

ВИРІШИВ:

Позов ПП "Вестхім" до ВАТ "Пресмаш" про стягнення заборгованості в сумі 386 016,52 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Пресмаш" (вул. Автоливмашівська, 1, м.Івано-Франківськ, 76023; і.к. 13643567) на користь Приватного підприємства "Вестхім" (вул. Довженка, 14/716, м.Івано-Франківськ, 76018; і.к. 19394119) 232 484 (двісті тридцять дві тисячі чотириста вісімдесять чотири) гривні 36 коп., з них 189 500,00 грн. боргу, 18 950,00 грн. штрафу, 14 726,49 грн. пені, 947,50 грн. інфляційних нарахувань, 3 801,52 грн. 3% річних та 4 558,85 грн. судового збору, про що видати наказ.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.09.12

Суддя Кобрин О. М.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ Кобрин О. М. 06.09.12