Постанова № 25889896, 03.09.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2012 р. Справа № 10пд/5014/241/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Прокопанич Г.К.

суддів Алєєвої І.В.

Євсікова О.О.

за участю представників:

Позивача: Чуракової Н.М., дов. № Н-01/1666 від 08.07.2010 року;

Відповідача: Петренка В.О., дов. № 79 від 10.07.2012 року;

розглянувши касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Лисичанськвугілля" на рішення господарського суду Луганської області від 26.03.2012 року та на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05.06.2012 року

у справі № 10пд/5014/241/2012 господарського суду Луганської області

за позовом державного підприємства "Донецька залізниця" в особі Луганської дирекції залізничних перевезень державного підприємства "Донецька залізниця"

до відкритого акціонерного товариства "Лисичанськвугілля"

про врегулювання розбіжностей при укладанні договору

В С Т А Н О В И В:

У січні 2012 року державне підприємство "Донецька залізниця" в особі Луганської дирекції залізничних перевезень державного підприємства "Донецька залізниця" звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до відкритого акціонерного товариства "Лисичанськвугілля", просило прийняти пункти 1, 11, 13 договору № 3/56 від 28.11.2011 року на подачу та забирання вагонів відкритого акціонерного товариства "Лисичанськвугілля" при станції Переїзна державного підприємства "Донецька залізниця" у редакції Залізниці, а саме: пункту 1 договору у такій редакції: "Згідно із Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів і на умовах цього договору здійснюється подача, розставляння на місця навантаження, вивантаження і забирання вагонів Користувачу колії, яка примикає стрілкою № 15 до колії № 1-а Білогорівського парку, яка знаходиться за межами станції Переїзна державного підприємства "Донецька залізниця" і обслуговується локомотивом залізниці."; пункту 11 договору у такій редакції: "Термін виконання технологічних операцій з вагонами на колії: при навантажені на колії № 11 вугілля з бункеру із розрахунку -2,1 хв. на вагон поданої групи до 10 вагонів включно; для інших вантажів -згідно Правил перевезення вантажів: при вивантаженні на колії № 11 будь-яких вантажів -згідно Правил перевезення вантажів."; пункту 13 договору у такій редакції: "Відстань для нарахування збору за подачу забирання вагонів враховуючі в обидва кінці складає 23,5 км по колії залізниці." та покласти на відповідача судові витрати (т. 1, а.с. 2-5).

Позовні вимоги мотивовані тим, що умови, викладені у протоколі розбіжностей до договору № 3/56 від 28.11.2011 року суперечать вимогам нормативної та технічної документації, якими керуються сторони у своїй діяльності.

Рішенням господарського суду Луганської області від 26.03.2012 року (суддя Мінська Т.М.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 05.06.2012 року у справі № 10пд/5014/241/2012 (головуючий Татенко В.М., судді Бойко І.А., Марченко О.А.) (т. 2, а.с. 68-69) позов задоволено. Врегульовано розбіжності, що виникли при укладенні договору № 3/56 від 28.11.2011 року на подачу та забирання вагонів відкритого акціонерного товариства "Лисичанськвугілля" при станції Переїзна державним підприємством "Донецька залізниця" у редакції Залізниці, викладено п. 1, 11, 13 договору в редакції позивача (т. 2, а.с. 43-45).

Оскаржені судові акти мотивовані тим, що викладені позивачем пункти проекту договору № 3/56 від 28.11.2011 року відповідають Технологічному процесу роботи станції Переїзна державного підприємства "Донецька залізниця", Технічно-розпорядчому акту Білогорівського парку станції Переїзна державного підприємства "Донецька залізниця".

Не погодившись з оскарженими актами, відкрите акціонерне товариство "Лисичанськвугілля" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просило скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку щодо визначення відстані для нарахування збору за подачу та забирання вагонів.

У відзиві на касаційну скаргу державне підприємство "Донецька залізниця" в особі Луганської дирекції залізничних перевезень державного підприємства "Донецька залізниця" вказує на те, що оскаржені акти прийнято судами першої та апеляційної інстанцій відповідно до норм матеріального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 07.08.2012 року касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Лисичанськвугілля" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 13.08.2012 року.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 13.08.2012 року розгляд касаційної скарги відкладено на 27.08.2012 року.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 27.08.2012 року розгляд касаційної скарги відкладено на 03.09.2012 року.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що державне підприємство "Донецька залізниця" в особі Луганської дирекції залізничних перевезень направило на адресу відкритого акціонерного товариства "Лисичанськвугілля" проект договору № 3/56 від 28.11.2011 року на подачу та забирання вагонів відкритого акціонерного товариства "Лисичанськвугілля" при станції Переїзна державним підприємством "Донецька залізниця" (т. 1, а.с. 10).

Супровідним листом № 01/13-1542 від 20.12.2011 року відкрите акціонерне товариство "Лисичанськвугілля" направив позивачу договір № 3/56 від 28.11.2011 року на подачу та забирання вагонів відкритого акціонерного товариства "Лисичанськвугілля" при станції Переїзна державним підприємством "Донецька залізниця" з протоколом розбіжностей у двох екземплярах (т. 1, а.с. 11-12).

Протоколом узгодження розбіжностей від 10.01.2012 року за договором № 3/56 від 28.11.2011 року на подачу та забирання вагонів відкритого акціонерного товариства "Лисичанськвугілля" при станції Переїзна державним підприємством "Донецька залізниця" сторони дійшли згоди з деяких його пунктів, але залишились неврегульованими п. 1, 11, 13 договору (т. 1, а.с. 14).

Місцевий та апеляційний господарські суди встановили, що відкрите акціонерне товариство "Лисичанськвугілля" виклало пункт 1 договору у наступній редакції: "Згідно із Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів і на умовах цього договору здійснюється подача, розставляння на місця навантаження, вивантаження і забирання вагонів Користувачу колії, яка примикає стрілкою № 15 до колії № 1-а Білогорівського парку станції Переїзна державного підприємства "Донецька залізниця" і обслуговується локомотивом залізниці."; пункт 11 договору у такій редакції: "Термін виконання технологічних операцій з вагонами на колії: при навантажені на колії № 11 вугілля з бункерів із розрахунку - 20 хв. на вагон поданої групи до 10 вагонів включно; для інших вантажів -згідно Правил перевезення вантажів; при вивантаженні на колії № 11 будь - яких вантажів -згідно Правил перевезення вантажів."; пункт 13 договору у такій редакції: "Відстань для нарахування збору за подачу забирання вагонів враховуючі в обидві кінці складає 2,07 км. по колії залізниці.".

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України від 04.07.1996 року № 273/96-ВР "Про залізничний транспорт" відносини підприємств залізничного транспорту з власниками залізничних під'їзних колій, порядок і умови експлуатації цих колій, обігу рухомого складу, що не належить до залізничного транспорту загального користування, визначаються Статутом залізниць України та укладеними на його основі договорами.

Згідно п. 71 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року № 457, взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій визначаються договором.

У абз. 1 п. 2.6 Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 23.12.2008 року № 04-5/278 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з договорів на обслуговування залізничних під'їзних колій" зазначено, що договори про експлуатацію під'їзних колій укладаються між залізницею і власниками під'їзних колій у разі обслуговування під'їзної колії власним або орендованим локомотивом власника колії.

Абзацем 4 підпункту 1.2 пункту 1 розділу ІІІ Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 року № 317 визначено, що відстань подачі й забирання вагонів визначається від вістряка стрілки примикання під'їзної колії (якщо вона примикає до колій станції) або від вістряка вихідної стрілки станції, з якої подаються вагони (якщо під'їзна колія примикає до перегону чи в інших місцях за межами станції), до місця виконання вантажних операцій (враховуючи довжину вантажного фронту).

Відповідно до абз. 5 підпункту 1.2 пункту 1 розділу ІІІ Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 року № 317 якщо під'їзна колія примикає не до станції, а до іншої під'їзної колії, то відстань подачі й забирання вагонів визначається від вістряка стрілки примикання тієї під'їзної колії, що безпосередньо примикає до колій залізничної станції, або від вістряка вихідної стрілки станції, якщо ця під'їзна колія примикає на перегоні чи в інших місцях за межами станції, до місця виконання вантажних операцій (враховуючи довжину вантажного фронту).

Згідно п. 3 Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 31.08.2005 року № 507, станція - роздільний пункт з колійним розвитком, що дозволяє проводити операції з приймання, відправлення, схрещення й обгону поїздів, операції з приймання, видачі вантажів та обслуговування пасажирів, а за умови розвинених колійних пристроїв - маневрову роботу з розформування та формування поїздів і технічні операції з поїздами.

Парк станції - станційні колії, призначені для виконання однакових (неоднакових) технологічних операцій.

Станційні колії - колії у межах станції.

Абзацем 3 п. 2.6 Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 23.12.2008 року № 04-5/278 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з договорів на обслуговування залізничних під'їзних колій" визначено, що договори розробляються з урахуванням технології роботи під'їзної колії і технології роботи станції примикання, або з урахуванням єдиних технологічних процесів (далі - ЄТП).

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що, згідно п. 3.7 Технологічного процесу роботи станції Переїзна, затвердженого наказом начальника Донецької залізниці від 30.09.2008 року № 619/н і схеми станції остання містить у собі безпосередньо станцію, Чорноморський, Білогорівський парки і станцію Новодружівська (з відокремленим парком Томашевський), які розташовані на ділянці Переїзна -Новодружівська на 1 -18 км (т. 1, а.с. 118-124).

Відповідно до п.п. 3 п. 1.3 Технічно-розпорядчого акту Білогорівського парку станції Переїзна державного підприємства "Донецька залізниця" місцем примикання і межею під'їзної колії відкритого акціонерного товариства "Лисичанськвугілля" є стрілка № 15 до колії № 1а, межа -сигнальний знак "Межа під'їзної колії", який встановлений у створі з граничним стовпчиком стрілки № 31 з боку лівого вістряка.

Господарський суд зазначені обставини встановив, однак, дійшов помилкового висновку про те, що колія відповідача примикає стрілкою № 15 до колії № 1а Білогорівського парку, яка знаходиться за межами станції Переїзна державного підприємства "Донецька залізниця" і обслуговується локомотивом залізниці. Судом апеляційної інстанції також дана помилка не була виправлена.

Отже, у даному випадку під'їзна колія відкритого акціонерного товариства "Лисичанськвугілля" примикає стрілкою № 15 до станційної колії № 1а Білогорівського парку станції Переїзна державного підприємства "Донецька залізниця", яка є станційною колією у межах станції Переїзна державного підприємства "Донецька залізниця".

З урахуванням вищезазначеного, саме від стрілки № 15, яка примикає до колії № 1а Білогорівського парку, який є складовою частиною станції Переїзна державного підприємства "Донецька залізниця" має визначатись відстань для нарахування збору за подачу та забирання вагонів відкритого акціонерного товариства "Лисичанськвугілля".

Відповідно до ч. 1 ст. 11110 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення.

З врахуванням вищенаведеного постановлені у справі судові акти підлягають скасуванню як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального права.

Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи те, що судами попередніх інстанцій було у повній мірі встановлено всі обставини, які мають значення для даної справи, проте, таким обставинам була дана неправильна правова оцінка та невірно були застосовані норми матеріального права, суд касаційної інстанції вважає за необхідне скасувати постановлені у справі судові акти та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідно до ч. 4 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

З врахуванням вищезазначеного сплачений відкритим акціонерним товариством "Лисичанськвугілля" судовий збір у розмірі 751 (сімсот п'ятдесят одна) грн. 10 коп. за розгляд касаційної скарги повинен бути відшкодований державним підприємством "Донецька залізниця" в особі Луганської дирекції залізничних перевезень державного підприємства "Донецька залізниця".

Керуючись ст. ст. 49, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Лисичанськвугілля" задовольнити.

Рішення господарського суду Луганської області від 26.03.2012 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05.06.2012 року у справі № 10пд/5014/241/2012 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову державного підприємства "Донецька залізниця" в особі Луганської дирекції залізничних перевезень державного підприємства "Донецька залізниця" до відкритого акціонерного товариства "Лисичанськвугілля" про врегулювання розбіжностей, що виникли при укладенні договору № 3/56 від 28.11.2011 року на подачу та забирання вагонів відкритого акціонерного товариства "Лисичанськвугілля" при станції Переїзна державним підприємством "Донецька залізниця" у редакції Залізниці відмовити.

Стягнути з державного підприємства "Донецька залізниця" в особі Луганської дирекції залізничних перевезень державного підприємства "Донецька залізниця" (місцезнаходження: 91019, Луганська область, м. Луганськ, вул. Кірова, буд № 44; код ЄДРПОУ 25926039) на користь відкритого акціонерного товариства "Лисичанськвугілля" (місцезнаходження: 93100, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Малиновського, буд № 1; код ЄДРПОУ 32359108) 751 (сімсот п'ятдесят одну) грн. 10 коп. судового збору за розгляд касаційної скарги в суді касаційної інстанції.

Доручити господарському суду Луганської області видати наказ.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич

Судді: І.В. Алєєва

О.О. Євсіков