Ухвала суду № 25880103, 30.08.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2012 р. Справа № 4252/11

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Яворського І.О.,

суддів: Сапіги В.П., Клюби В.В.,

з участю секретаря судового засідання Сідельник Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2010 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Автолюкс» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетного відшкодування в сумі 234 830 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Автолюкс» звернулося з позовом в суд до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції та просило скасувати податкове повідомлення-рішення Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції №0009022340/0 від 18.06.2010 року; стягнути з державного бюджету на користь ТзОВ «Автолюкс» суму бюджетного відшкодування в розмірі 234830 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує на те, що для отримання бюджетного відшкодування платник податку самостійно приймає рішення, відобразивши його у податковій декларації та подавши до податкового органу відповідну заяву. Позивач вважає, що всі передбачені Законом підстави для подачі заяви про повернення сум податку на додану вартість, зокрема придбані у ВАТ «Закарпатнафтопродукт Мукачево» паливно-мастильні матеріали товариство використало у межах своєї господарської діяльності.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2010 року в справі №2а-2693/10/0770 адміністративний позов було задоволено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням Мукачівською об'єднаною державною податковою інспекцією подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2010 року в справі №2а-2693/10/0770 та в задоволенні позовних відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що за період серпень, вересень, жовтень 2009 року - встановлено, що ВАТ «Закарпатнафтопродукт Мукачево» реалізовано ТзОВ «Автолюкс» паливно-мастильні матеріали, які придбано від ТзОВ «Влагур». До ДПІ у Печерському районі м. Києва направлено запит щодо проведення зустрічної перевірки ТзОВ «Влагур» за жовтень 2009 року. По даному запиту отримано відповідь №399/23-11/34938190 від 18.02.2010 року в якій зазначено, що на момент перевірки відвантаження товару не проводилось та декларація з податку на додану вартість за жовтень 2009 року по ТзОВ «Влагур» прийнята ДПІ у Печерському районі м. Києва з відміткою «До відома».

За період листопад 2009 року - встановлено, що ВАТ «Закарпатнафтопродукт Мукачево» реалізовано ТзОВ «Автолюкс» паливно-мастильні матеріали, які придбано від ТзОВ «Юком». На запит відповідача від ДПІ у Дарницькому районі м. Києва отримано відповідь за №9153/7/23-606 від 23.03.2010 року, в якій зазначено, що ТзОВ «Юком» не є виробником продукції. Постачальником реалізованої продукції є ТзОВ «Аура». На запит відповідача ДПІ у Шевченківському районі надало відповідь, що провести перевірку суб'єкта господарювання немає можливості у зв'язку з тим, що згідно БД АРМу «Облік» стан платника - визнано банкрутом.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції слід задовольнити, а оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити. При цьому колегія суддів виходить з наступних міркувань.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно пп.3.1.1 п. 3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування є операції платників податку з: поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

А згідно пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість. Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду;

Колегія суддів дослідивши та оцінивши матеріали справи звертає увагу, що в матеріалах справи наявні тільки податкові накладні, водночас в матеріалах справи відсутні договори купівлі-продажу (поставки), видаткові накладні, довіреність на приймання товарних цінностей квитанції про оплату придбаної продукції за договорами купівлі-продажу (поставки) та зокрема акти приймання-передачі товарної продукції, товарно-транспортні накладні, договори перевезення, договори зберігання.

Колегія суддів порівнюючи той доказовий матеріал, що міститься в справі вважає, що саме названі вище документи є вагомими доказами, які в даній ситуації спростували б думку про безтоварність господарської операції.

Суд апеляційної інстанції вкотре підкреслює, що основою формування податкового кредиту, а в подальшому і бюджетному відшкодуванню є реальність здійснення господарської операції, що підтверджується належними первинними документами.

Верховний Суд України неодноразово наголошував на тому, що несплата податків контрагентами не впливає на податковий статус позивача, однак дослідження реальності господарської операції є обов'язковим в цьому контексті.

Узагальнюючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на неповно, не об'єктивно і не всебічно з'ясованих обставинах, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги її спростовують.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.3 ч.1 ст.198, ст.202, ч.2 ст.205, ст.207, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції задовольнити, постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2010 року в справі №2а-2693/10/0770 - скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі, відповідно до ч.3 ст. 160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий І.О. Яворський

Судді В.П. Сапіга

В.В. Клюба

Повний текст

виготовлено та підписано 03.09.2012 року