Постанова № 25879297, 29.08.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2012 р.Справа № 2-а/1570/3575/11

Категорія: 8.2.3Головуючий в 1 інстанції: Бутенко А.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого -судді Романішина В.Л.,

суддів Бойка А.В., Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в місті Одесі апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ФАСТІМПЕКС» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2011 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФАСТІМПЕКС»до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

В травні 2011 року ТОВ «ФАСТІМПЕКС»звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у Приморському районі м.Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень від 05.05.2011р. №00051623/0 та №00051723/0.

В обґрунтування позовних вимог зазначило, що під час проведення перевірки податкова інспекція прийшла до помилкового висновку про завищення товариством валових витрат за період з 01.01.2009р. по 30.09.2010р. у сумі 2231167 грн., оскільки всі витрати безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача та документально підтверджені. Податковий кредит нарахований у відповідності пп.7.4.1-7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Єдиною підставою для зняття валових витрат та подальшого донарахування податку на прибуток стала бухгалтерська довідка ТОВ «ФАСТІМПЕКС»№28/03-11 від 28.03.2011р., однак в даній довідці бухгалтер вказав лише перелік статей, з яких складається собівартість товару та в ній нічого не вказано про те, що витрати, які вказані в таблиці не є господарськими витратами підприємства. Більше того, бухгалтерська довідка не є документом, який відображає господарські операції та не являється офіційним документом.

ДПІ у Приморському районі м.Одеси проти позову заперечила, зазначивши, що перевіркою відображених позивачем у Декларації показників за період з 01.01.2009р. по 30.09.2010р. встановлено їх завищення на суму 2231167 грн. Витрати, понесені підприємством при придбанні додаткових послуг, спрямованих на забезпечення продажу товару з метою запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, при подальшому продажу товару до складу його вартості не включались та у власній господарській діяльності позивачем не використовувались, а тому не можуть бути визначені як валові витрати підприємства. Товариством неправомірно віднесено до складу податкового кредиту ПДВ по придбанню послуг, які не приймали участь та не використовувались в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, що призвело до завищення податкового кредиту по податку на додану вартість. Висновки щодо обґрунтованості вказаного порушення було зроблено під час аналізу обороту за дебітом рахунку 92 «Витрати на збут», 311 «Витрати на рахунки в національній валюті»та аналізом реєстрів виданих та отриманих податкових накладних за перевіряє мий період, а також бухгалтерської довідки позивача №26/03-11 від 28.03.2011р. ДПІ у Приморському районі м.Одеси вважає доводи позовної заяви необґрунтованими; в задоволенні позову просила відмовити.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15.11.2011р. позов ТОВ «ФАСТІМПЕКС»залишено без задоволення.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, ТОВ «ФАСТІМПЕКС» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що прийнята із порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування судом обставин справи, та прийняти нову постанову, якою його позов задовольнити. В своїй скарзі апелянт зазначає, що правильність та повнота ведення бухгалтерського обліку, ані під час перевірки, а ні під час розгляду справи в суді не аналізувалась.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що у період з 29.03.2011р. по 11.04.2011р. посадовими особами ДПІ у Приморському районі м.Одеси проведено планову виїзну перевірку ТОВ «ФАСТІМПЕКС»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009р. по 30.09.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009р. по 30.09.2010р., за результатами якої складено акт перевірки №2333/23-10/34380660 від 18.04.2011р.

В матеріалах перевірки вказується на порушення позивачем п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток всього в сумі 557791 грн. (в т.ч. за І квартал 2009р. в сумі 89794 грн., за півріччя 2009р. в сумі 146597 грн., за 3 квартали 2009р. в сумі 178058 грн., за 2009р. в сумі 323875 грн., за І квартал 2010р. в сумі 79930 грн., за півріччя 2010 року в сумі 156426 грн., за 3 квартали 2010р. в сумі 233917 грн.); п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 214740 грн. (в т.ч. по періодах: квітень 2009р. -25863 грн., травень 2009р. -312 грн., липень 2009р. -30049 грн., червень 2010р. -100338 грн., липень 2010р. -19502 грн., серпень 2010р. -19121 грн., вересень 2010р. -19555 грн.), завищення податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів (ряд. 25.2 Декларації) за червень 2010р. в сумі 245997 грн. Зокрема, податковий орган прийшов до висновку, що ТОВ «ФАСТІМПЕКС»допустило завищення валових витрат за період з 01.01.2009р. по 30.09.2010р. у сумі 2231167 грн., зазначивши в акті перевірки, що витрати понесені підприємством при придбанні додаткових послуг, спрямованих на забезпечення продажу товару при подальшому продажу товару до складу його вартості не включались та у власній господарській діяльності товариства не використовувались, а тому не можуть бути визнані як валові витрати підприємства.

На підставі вказаного акту перевірки 05.05.2011р. ДПІ у Приморському районі м.Одеси винесено податкові повідомлення-рішення №00051623/0, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 697239 грн. (в тому числі: за основним платежем -557791 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -139448 грн.) та №00051723/0, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 268425 грн. (в тому числі: за основним платежем -214740 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -53685 грн.).

Відмовляючи в задоволенні позову про скасування вказаних податкових повідомлень-рішень суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту ПДВ по придбанню послуг, які не приймають участь та не використовувались в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, що призвело до завищення податкового кредиту та податку на додану вартість. Колегія суддів не погоджується з таким висновком Одеського окружного адміністративного суду.

ТОВ «ФАСТІМПЕКС»зареєстровано 17.05.2006р. виконавчим комітетом Одеської міської ради, що підтверджується наявним в матеріалах справи свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи. Основними видами діяльності товариства є: складське господарство, оптова торгівля іншими непродовольчими товарами споживчого призначення, інші види оптової торгівлі, надання інших комерційних послуг та організація перевезень вантажів.

Із змісту акту перевірки вбачається, що в період з 01.01.2009р. по 30.09.2010р. контрагентами позивача були ТОВ «Фірма Торгтехніка», ЗАТ «Солді і Ко», ТОВ «Трансферри», ПП «Мілада-Юг», ПП «Бізнес груп ЛТД», ТОВ «Інпромвей-Н», ВАТ «Шкірсировинний завод». В акті перевірки зазначено, що загальним предметом угод з вказаними контрагентами є придбання ТОВ «ФАСТІМПЕКС»окремих додаткових послуг, спрямованих на забезпечення продажу товарів підприємств -металевих виробів, зокрема, оренда складських та офісних приміщень, послуги по розвантаженню-навантаженню, оренда навантажувальних пристроїв, сервісне обслуговування та ремонт вантажної техніки. Вказані послуги в податковому обліку позивач відніс до складу податкового кредиту по ПДВ та до складу валових витрат підприємства.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Всі види обліку, в тому числі податковий, базуються на даних первинних документів (акти виконаних робіт видаткові накладні, платіжні доручення, акти приймання-передачі, податкові»накладні та інші), якими оформляються господарські операції, тобто на документах, які підтверджують здійснення господарських операцій.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (абз.4 пп.5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону).

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З матеріалів справи вбачається, що всі витрати, які відповідач вважає завищенням валових витрат, документально підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковими для ведення, а також актами виконаних робіт. Наявність цих первинних документів відповідачем не заперечується.

Відповідно до ст.3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Укладення договору, який передбачає придбання послуг є ознакою господарської діяльності; результат послуг не має матеріального виразу та проявляється лише шляхом впливу на результати господарської діяльності замовника послуг. Матеріалами справи підтверджено, що придбані товариством послуги безпосередньо впливали на результати його діяльності та були направлені на отримання доходу (прибутку). Більше того, вказані послуги мали регулярний постійний характер, так як надавалися на період дії договірних відносин між контрагентами. Сторони укладених договорів мали цивільну правоздатність, державну реєстрацію, реєстрацію платників податків та не були позбавлені прав укладати будь-які угоди відповідно до чинного законодавства України.

Єдиною підставою для зняття валових витрат та подальшого донарахування податку на прибуток податкова інспекція зазначає бухгалтерську довідку ТОВ «ФАСТІМПЕКС»№28/03-11 від 28.03.2011р. Однак, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апелянта, що вказана довідка не являється первинним документом, який відображає господарські операції. Крім того, в цій довідці не зазначено, що витрати, які вказані в акті перевірки не є господарськими витратами підприємства.

З огляду на вказане, колегія суддів приходить до висновку, що ТОВ «ФАСТІМПЕКС»обґрунтовано віднесено вартість придбаних послуг до складу валових витрат, а тому нарахування податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 697239 грн. є безпідставним.

Щодо висновків податкового органу про порушення товариством п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та прийняття, у зв'язку з цим, податкового повідомлення-рішення №00051723/0 від 05.05.2011р., колегія суддів приходить до наступного.

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п.7.2.3, 7.2.4, 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому Законом. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, право на податковий кредит по податку на додану вартість у ТОВ «ФАСТІМПЕКС»виникає з дати видачі йому податкових накладних контрагентами. Податковий орган нараховує податкове зобов'язання з податку на додану вартість та застосовує фінансові санкції до підприємства тільки у разі відсутності податкових накладних під час перевірки.

Матеріалами справи підтверджено, що за період з 01.01.2009р. по 30.09.2010р. позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ включено ПДВ у розмірі 214740 грн. по податкових накладних, отриманих від контрагентів згідно договорів про надання послуг. Податкові накладні оформлені у відповідності до вимог Закону України «Про податок на додану вартість» та Порядку заповнення податкової накладної; всі складені примірники податкових накладних підписані та скріплені печаткою платника податку - продавця. Надані контрагентами послуги, товариством були повністю сплачені, в тому числі суми ПДВ.

Більше того, Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить в залежність виникнення права на податковий кредит у платника податку від фактичного використання придбаних товарів та послуг в своїй діяльності. Для підтвердження такого права платника достатньо наявності мети використання придбаних ним товарів та послуг незалежно від фактичних результатів такого використання.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції знаходить необґрунтованим висновок Одеського окружного адміністративного суду щодо неправомірності формування позивачем податкового кредиту, оскільки на момент перевірки ТОВ «ФАСТІМПЕКС»суми ПДВ були підтверджені товариством належним чином оформленими податковими накладними. Доводів протилежного ДПІ у Приморському районі м.Одеси до суду не надано. Як наслідок, податкове повідомлення-рішення №00051723/0 від 05.05.2011р. підлягає скасуванню.

Відповідно до п.3 ч.1ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно п.4 ч.1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання; недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими.

Керуючись ст. ст. 185, 197, 198 ч.1 п.3, 202 ч.1 п.2, п.4, 205, 207 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ФАСТІМПЕКС»задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2011 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов товариства з обмеженою відповідальністю «ФАСТІМПЕКС»задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби від 05 травня 2011 року №00051623/0 та №00051723/0.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Бойко А.В.

Яковлєв О.В.