Постанова № 25875276, 30.08.2012, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2012 року Справа № 2-8/4111.1-2007Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Волкова К.В.,

суддів Гоголя Ю.М.,

Черткової І.В.,

за участю представників сторін:

позивача: Майорова Надія Михайлівна, довіреність №16 від 04.01.12, Кримське Республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Феодосії";

позивача: Вакуліч Тетяна Вікторівна, довіреність №16 від 04.01.12, Кримське Республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Феодосії";

відповідача: Покідько Людмила Яківна, довіреність №20-3/5891-2 від 27.12.11, орендне підприємство "Кримтеплокомуненерго" в особі Феодосійської філії орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго";

розглянувши апеляційну скаргу орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" в особі Феодосійської філії орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Чумаченко С.А.) від 03 жовтня 2008 року у справі №2-8/4111.1-2007

за позовом Кримського Республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Феодосії" (вул. Земська, 8, Феодосія; вул. К.Лібкнехта, 8, Феодосія, 98100)

до орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" (вул. Гайдара, 3-а, Сімферополь, 95000)

в особі Феодосійської філії орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" (вул. Гарнаєва, 67-а, Феодосія, 98100)

про стягнення 3 842 895,05 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Феодосійське виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства, звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача, орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" в особі Феодосійської філії орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" про стягнення з відповідача 3 594 383,19 грн. заборгованості, яка виникла за період з 01 вересня 2002 року до 01 лютого 2005 року, а також пені в розмірі 248 511,86 грн. за період з 01 серпня 2004 року до 31 січня 2005 року.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору №278/03 від 08 січня 2003 року в частині своєчасного і повного розрахунку за послуги по комунальному водопостачанню і водовідведенню.

В процесі розгляду справи позивачем неодноразово уточнювались позовні вимоги, в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, остаточно він надав суду заяву про зменшення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача заборгованість за послуги у розмірі 2 638 615,41 грн. та пені у розмірі 59 642,99 грн.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 07 червня 2006 року у справі №2-5/2294-2006 частково задоволено позов Феодосійського виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства до орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" в особі Феодосійської філії орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" про стягнення 3842895,05 грн.

З орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" в особі Феодосійської філії орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" на користь Феодосійського виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства стягнуто 1 605 055,10грн. - заборгованості, 6689,40грн. - пені, 956,93грн. державного мита. З позивача на користь відповідача стягнуто 674,18грн. витрат, пов'язаних з проведенням експертизи та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 05 вересня 2006 року, апеляційну скаргу Кримського Республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Феодосії" залишено без задоволення, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 07 червня 2006 року залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 18 січня 2007 року постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 05 вересня 2006 року та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 07 червня 2006 року скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя С.А. Чумаченко) від 03 жовтня 2008 року у справі №2-8/4111.1-2007 року позовні вимоги задоволено. З орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" в особі Феодосійської філії орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" на користь Кримського Республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Феодосії" стягнуто 2638615,41грн. - заборгованості за послуги, 69642,99грн. - пені, 7000грн. - витрат пов'язаних з проведенням експертизи.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням, орендне підприємство "Кримтеплокомуненерго" в особі Феодосійської філії орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати, у позові відмовити.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, а також неповним дослідженням обставин, які мають значення для справи.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 31 серпня 2010 року у справі№2-8/4111.1-2007 було призначено судово-економічну експертизу.

Розгляд справи не одноразово відкладався, представники сторін під час судових засідань висловлювали свої доводи та вимоги по вищевказаній справі.

У судовому засіданні, призначеному до слухання на 30 серпня 2012 року, представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні, представники позивача з зазначеними доводами не погодились та заперечували проти їх задоволення.

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

Виконавчим комітетом Феодосійської міської ради 17 січня 2002 року зареєстроване Феодосійське виробниче-підприємство водопровідно-каналізаційного господарства, про що видане свідоцтво про державне реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи.

13 листопада 1998 року між сторонами укладений договір №396 на відпуск води з комунального водопроводу та приймання стоків до комунальної каналізації.

Відповідно до пункту 4 договору №396 сторонами були передбачені наступні тарифи, за якими відповідач повинен був здійснювати оплату наданих йому послуг: вода -2,00 грн. за куб.м., стоки - 1,96грн. за куб.м.

Даним пунктом договору також передбачено, що тарифи, вказані на дату підписання договору відповідно до Постанови Уряду АР Крим №79 від 13 березня 1996 року, можуть бути переглянуті не частіше одного разу на квартал, а також у випадках, передбачених Постановою Уряду.

Пунктом 15 договору визначено, що в усіх інших випадках, не передбачених даним договором, сторони зобов'язані керуватися чинними Правилами користування комунальним водопроводом і каналізацією, іншими нормативними документами.

Порядок зміни тарифів визначено в пункті 4 договору, який припускає погодження сторін на зміну таких тарифів.

Умовами договору №396 від 13 листопада 1998 року сторонами по договору були передбачені відповідні тарифи по оплаті води та стоків. У встановленому законом порядку, тобто за погодженням сторін, в указаний пункт договору зміни не вносились.

Ухвалою господарського Суду Автономної Республіки Крим від 26 червня 2007 року по даній справі призначена судова економічна експертиза, провадження якої доручено товариству з обмеженою відповідальністю "Інститут звіту та аудиту", та на розгляд якої поставлені наступні питання: чи відповідає рівень тарифів Феодосійського виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства на відпуск води та приймання стоків економічно обґрунтованим витратам на їх виробництво за період з 01 вересня 2002 року до 01 лютого 2005 року?; чи підтверджується встановлені тарифи Феодосійського виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства первинними бухгалтерськими документами?; провести розрахунок пені, відповідно до діючого законодавства?.

09 червня 2008 року суду першої інстанції був представлений висновок експерта №52, відповідно до якого надані відповіді на питання поставлені в ухвалі господарського суду Автономної Республіки Крим від 26 червня 2007 року, а саме:

- за період з 01 вересня 2002 року по 01 лютого 2005 року Феодосійським виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства тарифи на водовідведення та водоспоживання встановлені з дотримання діючого законодавства, а саме: Закону України «Про ціни та ціноутворення»; постанова ради Міністрів АР Крим №1548 від 25 грудня 1996 року «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад по регулюванню цін (тарифів); Наказ ГКСА та ЖП України №139 від 27 червня 2001 року «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги центрального водопостачання і водовідведення"; постанова №79 від 19 березня 1996 року Уряду АР Крим "Про внесення змін і доповнень до постанови Уряду АР Крим від 25 січня 1996 року №27 "Про встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги для населення і інших споживачів"; ухвала №362 СМ АР АРК "Про внесення змін до постанови Ради Міністрів АР Крим від 22 серпня 2000 року №277 "Про тарифи на житлові комунальні послуги" і економічно обґрунтовані за наказом Державного комітету будівництва, архітектури і житлової політики України від 27 червня 2001 року №139 "Про затвердженні порядку формування тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення";

- за період з 01 вересня 2005 року розрахунки встановлені Феодосійським виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства тарифів водопостачання і водовідведення підтверджені наданими на дослідження первісними документами;

- розрахунок пені, нарахований Феодосійським виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства відповідно до пункту 6 статті 232 господарського кодексу України, пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України та відповідно до пункту 3 та пункту 14.1 договору №278/03 від 08 січня 2003 року проведений по обліковій ставки НБУ наданий у додатку №7 та по подвійної облікової ставки НБУ в додатку №8.

В період з 01 листопада 2003 року до 01 лютого 2005 року між сторонами діяв договір на відпуск води з комунального водопроводу та приймання стоків в комунальну каналізацію в редакції господарського суду Автономної Республіки Крим, викладеній ним в рішенні від 09 жовтня 2003 року по справі №2-19/11693-2003.

Відповідно до якого зазначено, що Феодосійська філія орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" зобов'язано укласти договір у викладеній судом редакції, а у випадку, якщо договір не буде ним підписано протягом 5 днів з моменту набрання рішенням суду законної сили, договір вважається укладеним в указаній судом редакції.

Відповідно до чинного законодавства договір, укладений рішенням суду, вважається укладеним з моменту набрання чинності відповідним рішенням суду.

Як свідчать матеріали справи, договір відповідачем протягом 5 днів з моменту набрання рішенням суду законної сили підписано не було, у зв'язку з чим 24 жовтня 2003 року господарським судом Автономної Республіки Крим був виданий наказ.

08 січня 2003 року укладений Договір №278/03 «На отпуск води комунального водопроводу та прийом стоків в комунальну каналізацію».

Пунктом 1 даного договору визначено, що Водоканал приймає на себе водопостачання Абонента питною водою до місця приєднання останнього до міського водопроводу, приймання і очистку стоків Абонента в міський каналізаційний колектор обсязі не менше 103064 куб. м. забору води, стоки 44,5% забору води по каналізованим об'єктам.

Пунктом 4 даного договору передбачені тарифи на воду і стоки на момент укладення договору, а також зазначено, що вказані тарифи можуть бути передбачені не частіше одного разу у квартал, а також у випадках, передбачених Постановою Уряду, в порядку, встановленому пунктом 1.10 Правил «Користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України». Зміна тарифів вказується у рахунку. Повідомлення про зміну тарифів направляється Абоненту і публікується у засобах масової інформації.

Наказом Державного Комітету України по житлово-комунальному господарству від 01 липня 1994 року №65 затверджено, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 липня 1994 року за №165/374 Правила «Користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України».

Вказана редакція пункту договору, яким передбачено певний порядок зміни тарифів, істотно відрізняється від редакції пункту щодо зміни тарифів, викладеному в договорі №396 від 13 листопада 1998 року, а тому односторонню зміну позивачем тарифів у встановленому договором порядку за період з 01 листопада 2003 року до 01 лютого 2005 року суд першої інстанції вважає правомірною.

13 листопада 1998 року між сторонами укладений договір №396 на відпуск води з комунального водопроводу та приймання стоків до комунальної каналізації.

Відповідно до пункту 3 договору №396 від 13 листопада 2003 року до 10 числа поточного місяця організація (відповідач по справі) самостійно здійснює планові платежі від суми за попередній місяць.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення та про необхідність змінити рішення господарського суду Автономної Республіки Крим, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 161 Цивільного кодексу України (в ред. 1963р.) та статті 526 Цивільного кодексу України (в ред. 2003р.) зобов'язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів законодавства, а при відсутності таких вимог відповідно до вимог, які звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 162 Цивільного кодексу України (в ред. 1963р.) та статті 525 Цивільного кодексу України (в ред. 2003р.) одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до пункту 1.10. Тарифи на користування водою від комунальних водопроводів та приймання стічних вод до комунальної каналізації визначаються згідно з чинним законодавством України без будь-яких додаткових узгоджень з абонентами розмірів цих тарифів та термінів їх введення.

Згідно до пункту 12.10. у разі прострочення оплати за кожний день прострочення на суму рахунку нараховується пеня встановленого розміру.

Статтею 6 Закону України «Про ціни і ціноутворення»в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про ціни і ціноутворення»вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.

Згідно до статті 8 Державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: державних фіксованих цін (тарифів), граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів.

В разі надмірного зростання цін, раніше виведених з-під контролю за рішенням Кабінету Міністрів України, виконавчих комітетів обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) Рад, допускається тимчасове повернення до державного регулювання цін і тарифів.

Урядом України можуть вводитись інші методи державного регулювання цін і тарифів.

Згідно до статті 632 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Статтею 32 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання»встановлено, що за надання послуг з питного водопостачання споживач вносить плату за нормами і тарифами, що регулюються у встановленому законодавством порядку. Порядок справляння плати за надання послуг з питного водопостачання встановлюється законодавством.

Тарифи на надання послуг з питного водопостачання розрахуються на підставі галузевих нормативнів витрат і повинні повністю відшкодувати експлуатаційні витрати та забезпечувати надійну робото об'єктів централізованого питного водопосточяння і водовідведення.

Відповідно до пункту 4 договору № 396 від 13 листопада 1998 року сторонами були передбачені наступні тарифи, за якими відповідач повинен був здійснювати оплату наданих йому послуг: вода -2 грн. за куб.м., стоки - 1,96 грн. за куб.м.

Даним пунктом договору також передбачено, що тарифи, вказані на дату підписання договору, відповідно до постанови Уряду АР Крим №79 від 19 березня 1996 року, можуть бути переглянуті не частіше одного разу на квартал, а також у випадках, передбачених постановою уряду.

Як вбачається із пункту 2 вказаної постанови , даний акт передбачає право керівникам підприємств всіх форм власності і відомчої належності при наданні послуг з тепловодопостачання і водовідведення та інших послуг самостійно встановлювати для споживачів тарифи по оплаті води та стоків.

Такої порядок зміни тарифів був визначений сторонами в пункті 4 договору №396 від 13 листопада 1998 року, який передбачає погодження сторін на зміну таких тарифів.

Відповідно до статті 161 Цивільного кодексу Української РСР та статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів законодавства, а при відсутності таких вимог відповідно до вимог, які звичайно ставляться.

Згідно статті 162 Цивільного кодексу Української РСР і статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Обов'язковість застосування Правил до відносин між сторонами, згідно з пунктом 15 договору, настає лише в усіх інших випадках, не передбачених даним договором. Порядок зміни тарифів передбачений пунктом 4 договору.

Так, заявник апеляційної скарги стверджував, що одностороння зміна умов договору в силу вказаної норми не допускається, за винятком випадків, передбачених законом, і такими законами позивач вважає Закон України „Про ціни і ціноутворення" (стаття 7) та постанову Уряду АР Крим №79 від 19 березня 1996 року.

Однак, статтею 7 Закону України "Про ціни і ціноутворення" передбачено, що вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів. Державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення державних фіксованих цін (тарифів) або граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів (статті 8 Закону).

Відповідно до частини 2 статті 9 даного Закону державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються державними органами України.

В той же час, постановою Уряду АР Крим №79 від 19 березня 1996 року керівникам підприємств всіх форм власності і відомчої належності при наданні послуг з тепло-, водопостачання і водовідведення для інших споживачів та при наданні послуг з вивезення твердих побутових відходів та рідких нечистот для всіх груп споживачів надано право самостійно встановлювати тарифи на вказані послуги, виходячи з економічно обґрунтованих витрат і встановлених граничних рівнів рентабельності не частіше одного разу на квартал.

Так, судом першої інстанції за результатами судової експертизи №52 від 09 червня 2008 року був встановлений борг у розмірі 3 028 197,96 грн., відповідно до Акту №242 від 30 листопада 2005 року зроблений взаємозалік на суму 389 582,55 грн., у зв'язку із з чим заборгованість за послуги складає 2 638 615,41 грн.

Але, стосовно вищевказаного висновку суду першої інстанції колегія суддів вважає за можливим зазначити наступне.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 05 липня 2010 року у справі №2-19/9845-2008, яке було залишено без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 16 серпня 2010 року у вказаній справі, позов задоволено. Визнано недійсними рішення Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно -каналізаційного господарства у місті Феодосія" про встановлення тарифів на водовідведення та водопостачання з 01 жовтня 2002 року, з 01 січня 2003 року, з 01 червня 2003 року, з 01 листопада 2003 року, та з 01 січня 2004 року, оформлених у вигляді калькуляцій. Визнано відсутнім у Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства у місті Феодосія" право вимоги оплати послуг з водовідведення та водопостачання за тарифами на водовідведення та водопостачання, встановленими на підставі рішень Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства у місті Феодосія" про встановлення тарифів на водовідведення та водопостачання з 01 жовтня 2002 року, з 01 січня 2003 року, з 01 червня 2003 року, з 01 листопада 2003 року та з 01 січня 2004 року, оформлених у вигляді калькуляцій. Вирішено питання судових витрат.

У постанові Севастопольського апеляційного господарського суду від 16 серпня 2010 року у справі №2-19/9845-2008 було зазначено, що висновок експертизи №52 від 06 червня 2008 року, яку проведено по справі №2-8/4111.1-2007, з якої вбачається, що при дослідженні формування статті "Інші операційні витрати" до складу витрат відповідачем по справі включено суми вже списаної дебіторської заборгованості за рішеннями судів.

Відповідно до статті 35 Господарсько процесуального кодексу України обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування. Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Частина 5 коментованої статті встановлює додаткове до статті 43 Господарсько процесуального кодексу України правило оцінки доказів. Висновок експерта є рівноцінним з іншими видами доказів. Висновок експерта не є обов'язковим для суду, оскільки жоден доказ не має заздалегідь установленої сили. Експертний висновок оцінюється судом сукупно з іншими доказами.

Як зазначається у пункті 5 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 27 листопада 2006 року №01-8/2651 "Про деякі питання призначення судових експертиз", у перевірці й оцінці експертного висновку господарським судам слід враховувати викладене в пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року №8 "Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах".

Так, у пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року №8 "Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах" зазначається, що при перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з'ясувати:

- чи було додержано вимоги законодавства при призначенні та проведенні експертизи;

- чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі;

- компетентність експерта і чи не вийшов він за межі своїх повноважень;

- достатність поданих експертові об'єктів дослідження;

- повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним;

- узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи;

- обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

У результаті дослідження та оцінки експертного висновку суд може визнати його: а) повним та обґрунтованим і покласти в основу рішення; б) неповним або не досить зрозумілим і призначити додаткову експертизу; в) таким, що викликає сумніви у правильності висновку, і призначити повторну експертизу; г) не погоджуючись із висновком експерта, не враховувати його у винесенні рішення, постановити рішення на підставі інших доказів.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 31 серпня 2010 року у справі№2-8/4111.1-2007 було призначено судово-економічну експертизу, у висновку якої було зазначено, що розмір заборгованості орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" в особі Феодосійської філії за послуги з водопостачання та водовідведення за період з 01 вересня 2002 року по 01 лютого 2005 року по економічно обґрунтованих тарифів на послуги з водопостачання та водовідведення , з урахуванням висновків, викладених у рішенні господарського суду Автономної Республіки Крим №2-19/9845-2008 складає 646 322,99 грн.

Судова колегія критично оцінює висновок експерта №129/10 від 16 грудня 2001 року (т.6 а.с. 7-21) з огляду на наступне.

Так, відповідно до відомості дослідження заборгованості орендного підприємства „Кримтеплокомунерего" в особі Феодосійського філії перед Кримським республіканським підприємством „Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства у місті Феодосія" за період з 01 вересня 2002 року по 01 лютого 2005 року (т.6 а.с. 17-18) експертом вказано, що позивачем безпідставно включені до суми заборгованості у лютому 2003 року 796 154,21 гривні, та у січні 2004 року 1 033 560,31 гривня. Цей висновок експерта судова колегія вважає помилковим, оскільки сума заборгованості у розмірі 796 154,21 гривні було списана на підставі рішення господарського суду АРК від 06-12 лютого 2003 року по справі №2-3/1348-2003 (т.6 а.с. 36-38), а сума заборгованості у розмірі 1 033 560,31 гривні була списана на підставі рішення Господарського суду АРК від 08 червня 2006 року по справі №2-5/2294-2006 (т.6 а.с. 91-94) Ці суми заборгованості відносяться не відносяться до спірного періоду.

Таким чином суму заборгованості відповідно до висновку експерта слід збільшити на 1 829 714,52 гривень (796 154,21+1 033 560,31), та загальна сума заборгованості відповідно до висновку експертизи складає 2 476 037,51 гривня.

Крім того судовому засіданні експерт надав суду відомість щодо перерахунку суми заборгованості за спірний період у зв'язку із застосуванням позивачем тарифу у розмірі 5,42 грн. (т.6 а.с. 104), відповідно до якої сума різниці у тарифах склала 1 743 422 гривні. При розрахунку експерт користувався наступними тарифами: жовтень 2002- жовтень 2003 року -1.96 грн., листопад 2003 -січень 2005 року -4.73 гривні.

Судовою колегію встановлено, що оскільки у спірний період діяв тариф 4,73 гривні, сума у різниці тарифів, відповідно до розрахунків позивача, склала 856 768,56 гривень, а з урахуванням добровільно сплачених сум - 737 570,00 гривень.

Таким чином, сума заборгованості яка підлягає стягненню за спірний період склала 1 738 467,51 гривень.

Відповідно до пункту 3 договору №396 від 13 листопада 2003 року до 10 числа поточного місяця організація (відповідач по справі) самостійно здійснює планові платежі від суми за попередній місяць.

Згідно до пункту 13 договору Відповідальність Абоненту за затримання розрахунків Абонент сплачує Водоканалу за кожен день прос рочки пеню, обчислювану від суми простроченого платежу в розмірі подвійної ставки НБУ, діючий в період за який сплачується пеня, но ні більше розміру, встановленого діючим законодавством.

Згідно зі статтями 610 та 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), при порушенні зобов'язань наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 547 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчинюється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно зі статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22 листопада 1996 року №543/96-ВР передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 статі 343 Господарського кодексу України передбачено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів проточку платежу пеню в розмірі, що встановлюється з згодою сторін не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічне по суті положення міститься у Законі України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

У зв'язку з тим, що судовою колегією було встановлено, що сума заборгованості яка підлягає стягненню за спірний період склала 1 738 467,51 гривень, отже і пеня підлягає нарахуванню на вищевказану суму.

У судовому засіданні представником позивача був наданий новий розрахунок пені на суму 56 426,27 грн.

Дослідивши вищевказаний розрахунок пені колегія суддів дійшла висновку про його правильність та обґрунтованість, на підставі чого з відповідача на користь позивача підлягає стягнення пеня у розмірі 56 426,27 грн.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, зміну рішення суду, у зв'язку з не повним дослідженням обставин, які мають значення для справи.

Керуючись статтею 101, пунктом 4 статті 103, пунктом 1 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" в особі Феодосійської філії орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 03 жовтня 2008 року у справі №2-8/4111.1-2007 змінити, виклавши резолютивну частину у наступній редакції:

„Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" в особі Феодосійської філії орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" (місто Феодосія, вул. Гарнаева,67а, р/р 2600800679002 Феодосійський філіал АБ "Київська Русь", м. Феодосія, ЗКПО 01185674, МФО 384607) на користь Кримського Республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Феодосії" (м. Феодосія, вул. К.Либкнехта,8, р\р 26006525237301 в КРФ АКБ УСБ м. Сімферополя, МФО 324010, ЗКПО 03348086) заборгованість за послуги за період з 01 жовтня 2002 року по 01 лютого 2005 року у розмірі 1 738 467,51 грн. та пеню у розмірі 56 423,27 грн.

Стягнути з орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" в особі Феодосійської філії орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" (місто Феодосія, вул. Гарнаева,67а, р/р 2600800679002 Феодосійський філіал АБ "Київська Русь", м. Феодосія, ЗКПО 01185674, МФО 384607) на користь Кримського Республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Феодосії" (м. Феодосія, вул. К.Либкнехта,8, р\р 26006525237301 в КРФ АКБ УСБ м. Сімферополя, МФО 324010, ЗКПО 03348086) витрати пов'язані зі сплатою проведення судової експертизи у розмірі 7 000,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

3. Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.

Головуючий суддя К.В. Волков

Судді Ю.М. Гоголь

І.В. Черткова

Розсилка:

1. Кримське Республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Феодосії" (вул. Земська, 8, Феодосія; вул. К.Лібкнехта, 8, Феодосія, 98100)

2. Орендне підприємство "Кримтеплокомуненерго" (вул. Гайдара, 3-а, Сімферополь, 95000)

3. Феодосійська філія орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" (вул. Гарнаєва, 67-а, Феодосія, 98100)

4. Товариство з обмеженою відповідальністю "Кримське експертне бюро" (вул. Карла Маркса, 44, офіс 20, місто Сімферополь, 95006)

5. Господарський суд Автономної Республіки Крим