Рішення № 25874698, 27.08.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" серпня 2012 р. Справа № 25/064-12

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Тарасовецька птахофабрика",

60350, Чернівецька область, с. Тарасівці, вул. Леніна, 1-А

до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1,

07350, АДРЕСА_1

про стягнення 128 910,00 грн.

за зустрічним позовом Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1,

07350, АДРЕСА_1

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Тарасовецька птахофабрика",

60350, Чернівецька область, с. Тарасівці, вул. Леніна, 1-А

про стягнення 31 358,57 грн.

за участю представників:

позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом -Жмінка І.В. (довіреність від 12.06.2012 № 31/2);

відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом -ОСОБА_3 (довіреність від 15.09.2010).

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Тарасовецька птахофабрика" (далі -позивач за первісним позовом/відповідач за зустрічним позовом) до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (далі -відповідач за первісним позовом/позивач за зустрічним позовом) про стягнення 128 910,00 грн., з яких: 114 365,60 грн. -основний борг, 2 115,00 грн. -пеня, 996,00 грн. - 3% річних, 11 436,00 грн. -штраф.

Первісний позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення поставки товару за договором від 19.01.2012 №19/01.

Разом з тим, у позові заявлено про забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку відповідача.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.06.2012 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 03.07.2012.

Через канцелярію господарського суду Київської області від Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 надійшов зустрічний позов від 02.07.2012 №125/1 (вх. № 10425 від 02.07.2012), а також відзив на первісний позов від 02.07.2012 №123/1 (вх. № 10426 від 02.07.2012), в якому первісні позовні вимоги визнаються частково на суму 230,29 грн.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 10503 від 03.07.2012) позивачем за первісним позовом подано заяву від 02.06.2012 № 325 про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої заявлено до стягнення 124 916,48 грн. додатково завданих збитків, з яких: 953,88 грн. -вартість гіпохлорид натрію, 2 026,01 грн. -вартість формаліну, 734,70 грн. -вартість вапна, 19 232,76 грн. - перевитрати по заробітній платі, 7 152,66 грн. -перевитрати на соціальні заходи, 35 210,76 грн. -оплата за електроенергію та 59 605,71 грн. -оплата за природний газ.

На підставі статті 22 Господарського процесуального кодексу України заяву про стягнення додатково завданих збитків прийнято судом.

У судовому засіданні 03.07.2012 оголошувалась перерва на 19.07.2012 відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.07.2012 прийнято зустрічну позовну заяву Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Тарасовецька птахофабрика" про стягнення 31 358,57 грн., з яких: 17 422,64 грн. -штраф, 11 198,75 грн. -пеня, 2 214,50 грн. -3 % річних, 522,68 грн. -інфляційні втрати, для спільного її розгляду з первісним позовом у справі №25/064-12.

19.07.2012 через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 11469 від 19.07.2012) позивачем за первісним позовом подано розрахунок штрафних санкцій, за яким заявлено до стягнення з відповідача за первісним позовом 114 365,60 грн. основного боргу, 2 062,00 грн. пені, 412,00 грн. 3% річних та 11 436,00 грн. штрафу. Вказаний розрахунок є зменшенням розмірів зазначених в ньому позовних вимог, в порівнянні з заявленими в первісній позовній заяві.

На підставі статті 22 Господарського процесуального кодексу України перерахунок вказаних позовних вимог прийнято судом.

У судовому засіданні 19.07.2012 оголошувалась перерва на 26.07.2012 відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 26.07.2012 оголошувалась перерва на 27.08.2012 відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.07.2012 на підставі частини 3 статті 69 Господарського процесуального кодексу України продовжено строк вирішення спору у справі на п'ятнадцять днів.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 13372 від 27.08.2012) позивачем за первісним позовом подано додаткове пояснення від 21.08.2012 № 221, яке за своїм змістом є збільшенням розміру позовних вимог.

На підставі статті 22 Господарського процесуального кодексу України збільшення розміру позовних вимог прийнято судом.

За таких обставин, у даному провадженні суд розглядає остаточні вимоги позивача за первісним позовом про стягнення 258 192,08 грн., з яких: 114 365,60 грн. -основний борг, 2 062,00 грн. -пеня, 412,00 грн. -3% річних, 11 436,00 грн. -штраф та 129 916,48 грн. - збитки.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 27.08.2012 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Тарасовецька птахофабрика" (далі - продавець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (далі - покупець) укладено договір від 19.01.2012 № 19/01 (далі -Договір), відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується поставити покупцеві добових курчат бройлерів ROSS-308 або КОВВ-500, окремими партіями, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно оплатити його в порядку та на умовах передбачених Договором (пункт 1.1. Договору).

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до пунктів 1.2., 2.2. Договору поставка товару здійснюється окремими партіями за графіком доставки та оплати, погодженого сторонами у Додатку №1 до Договору, який є невід'ємною частиною Договору, в якому також вказано орієнтовну загальну кількість товару. Продавець надає +2% гратіс від кількості товару, з огляду на можливу загибель при транспортуванні, за ціною 1 копійка за 1 голову (пункт 2.7. Договору).

Відповідно до Додатку №1 до Договору відповідач за первісним позовом зобов'язаний поставити добові курчата бройлери покупцю наступним чином:

66 000 голів в період 10-15.02.2012 на суму 287 113,20 грн. (з гратіс);

66 000 голів в період 20-25.02.2012 на суму 287 113,20 грн. (з гратіс).

З урахуванням пункту 4.3. Договору, терміни поставок: до 17.02.2012 та до 27.02.2012.

Згідно пунктів 3.3., 3.4. Договору розрахунок здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок продавця. Оплата кожної партії товару здійснюється в наступному порядку:

70% вартості партії товару -за 25 календарних днів до дати поставки товару;

30 % вартості партії товару -за 2 календарні дні до дати поставки товару.

Враховуючи вищевикладене, суд здійснив розрахунок відсотків вартості поставки та дійшов висновку, що за одну партію поставки товару позивач за первісним позовом повинен був перерахувати кошти в такому порядку: 70% за 25 календарних днів до дати поставки товару в сумі 200 979,24 грн. та 30% за 2 календарні дні до дати поставки товару в сумі 86 133,96 грн., що сторонами не заперечується.

Пунктом 4.5. Договору сторони передбачили, що поставка партії товару відбувається лише після отримання 100% попередньої оплати.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2012, але у будь-якому випадку, даний договір вважається дійсним до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по Договору.

Згідно з статтями 6, 627, 628 та 638 Цивільного кодексу України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів такого виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Виконуючи свої зобов'язання за Договором, позивач за первісним позовом перерахував кошти на рахунок відповідача за первісним позовом в розмірі 400 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: від 30.01.2012 №1801 в сумі 50 000,00 грн., від 31.01.2012 №868 в сумі 30 000,00 грн., від 02.02.2012 №874 в сумі 25 000,00 грн., від 03.02.2012 №1816 в сумі 30 000,00 грн., від 06.02.2012 №1821 в сумі 45 000,00 грн., від 15.02.2012 №1868 в сумі 15 000,00 грн., від 15.02.2012 №897 в сумі 25 000,00 грн., від 20.02.2012 №1878 в сумі 40 000,00 грн., від 24.02.2012 №916 в сумі 100 000,00 грн., від 27.02.2012 №922 в сумі 40 000,00 грн. До матеріалів справи долучені оригінали зазначених платіжних доручень.

З огляду на вищевказані платіжні доручення та відповідно до Додатку №1 до Договору, судом встановлено, що позивачем за первісним позовом станом на 15.02.2012 були внесені кошти в розмірі 200 979,24 грн. (70% - за 25 календарних днів до поставки) та станом на 24.05.2012 внесені кошти в розмірі 86 133,96 грн. (30% - за 2 календарних дні до поставки), тобто, обов'язок поставки відповідачем за первісним позовом товару виник 11.03.2012.

На виконання умов Договору відповідач за первісним позовом здійснив поставку товару 28.02.2012 за видатковою накладною, що підписана у двосторонньому порядку представниками сторін від 27.02.2012 №27-02/12 у розмірі 33 500 голів (32830 + 670 гратіс), з яких 72 голови загинуло, на суму 142 817,20 грн., що підтверджується Актом прийому птиці від 28.02.2012 та поставку товару 01.03.2012 за видатковою накладною, що підписана у двосторонньому порядку представниками сторін від 29.02.2012 №27-02/12 у розмірі 33 500 голів (32830 + 670 гратіс), з яких 102 голови загинуло, на суму 142 817,20 грн., що підтверджується Актом прийому птиці від 01.03.2012.

З огляду на вказане, відповідачем за первісним позовом поставлено загалом 66 826 голів, а позивачем за первісним позовом вказаний товар отримано без заперечень. До матеріалів справи долучено копії зазначених видаткових накладних та Актів прийому птиці.

Що ж стосується поставки другої партії товару, то згідно умов Договору, відповідач за первісним позовом зобов'язався поставити другу партію товару в кількості 66 000 голів на суму 287 113,20 грн. (з гратіс) до 27.02.2012, за умови 100% попередньої оплати партії позивачем за первісним позовом.

Дослідивши всі здійснені позивачем за первісним позовом перерахунки коштів, судом встановлено, що крім тих коштів, які охоплюють 100% попередньої оплати за першу партію товару, здійснено перерахунок коштів, які можуть бути зараховані в суму попередньої оплати за другу партію у розмірі 112 886,80 грн., хоча відповідно до умов Договору, 100% попередня оплата за другу партію товару мала складати 287 113,20 грн., а саме: згідно платіжного доручення від 24.02.2012 №916 в сумі 100 000,00 грн., з яких: 86 133,96 грн. -попередня оплата 30 % вартості за першу партію товару та 72 886,80 грн. -попередня оплата за другу партію та згідно платіжного доручення від 27.02.2012 №922 в сумі 40 000,00 грн.

Відповідач за первісним позовом заперечує первісний позов тим, що у нього не виник обов'язок поставити другу партію товару у зв'язку з невиконанням позивачем за первісним позовом своїх зобов'язань за Договором по здійсненню 100% попередньої оплати.

Згідно умов пункту 4.5. Договору початок виконання відповідачем за первісним позовом зобов'язань з поставки товару безпосередньо залежить від виконання позивачем за первісним позовом своїх зобов'язань по здійсненню 100% попередньої оплати.

Отже, з огляду на наявні в матеріалах справи докази здійснених позивачем за первісним позовом оплат та з урахуванням укладеного сторонами Договору, суд дійшов висновку, що відповідач за первісним позовом правомірно не приступив до виконання зобов'язання з поставки товару без отримання всієї суми попередньої оплати.

Відповідно до тверджень первісної позовної заяви, позивач за первісним позовом не заперечував, що перша поставка товару згідно Додатку №1 до Договору на орієнтовну загальну кількість 66 000 голів відповідачем за первісним позовом здійснена в два етапи і виконана повністю та належним чином на загальну кількість 66 826 голів, в процесі ж розгляду справи, позивачем за первісним позовом подано додаткове пояснення до первісної позовної заяви, в якому вказана позиція змінена та стверджується, що вищезазначені поставки товару за видатковими накладними від 27.02.2012 №27-02/12 та від 29.02.2012 №27-02/12 не являються поставкою першої партії товару в розумінні Додатку №1 до Договору, оскільки сторонами не погоджувалось здійснення поставки однієї партії в декілька етапів, а являються двома окремими поставками: першою та другою партією в розумінні Додатку №1 до Договору, а, отже, виконані відповідачем за первісним позовом з порушеннями: не в повному обсязі та не зважаючи на відсутність 100% попередньої оплати за всю кількість товару, що передбачена Договором.

Суд, дослідивши матеріали справи та доводи позивача за первісним позовом, не приймає вказане до уваги, з тих підстав, що це суперечить встановленим обставинам справи, зокрема, відсутністю претензій з боку позивача за первісним позовом до першої поставки товару з огляду на надані в матеріали справи акти прийому птиці та переписку сторін, а також з огляду на пункти 4.3., 4.5. Договору, згідно яких поставка партії товару може здійснюватись протягом 7 днів та відсутністю прямих заборон в Договорі на здійснення поставки партії товару, в розумінні Додатку №1 до Договору, окремими етапами.

Крім того, з огляду на те, що факт прийняття позивачем за первісним позовом товару без заперечень встановлено матеріалами справи, судом не береться до уваги посилання позивача за первісним позовом на порушення відповідачем за первісним позовом пункту 3.7. Договору та відсутності в матеріалах справи доказів повідомлення продавцем покупця факсимільним зв'язком за п'ять днів до дати поставки про дату поставки та кількість товару.

Позивач за первісним позовом стверджує, що відповідач за первісним позовом взяті на себе зобов'язання за Договором виконав неналежним чином, внаслідок чого в останнього виникла заборгованість на суму 114 365,60 грн., як доказ визнання ним боргу надає лист-зобов'язання про погашення заборгованості до 30.06.2012. Проте, суд, дослідивши вказаний лист - зобов'язання, ставиться до нього критично, у зв'язку з тим, що зазначене в ньому не є визнанням боргу відповідачем за первісним позовом саме на суму 114 365,60 грн., не змінює умов Договору, а також не являється визнанням позову в розумінні статті 78 Господарського процесуального кодексу України, крім того, суд не враховує і претензію від 20.03.2012 №86 позивача за первісним позовом на суму 119 670,60 грн., залучену ним до матеріалів справи без долучення опису вкладення у цінний лист, оскільки, як передбачено абзацом 27 пункту 2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 документом, який підтверджує надання послуг поштового зв'язку, є розрахунковий документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), отже, розрахунковий документ, виданий поштовим відділенням, (у даному випадку надана позивачем копія фіскального чеку від 23.03.2012 та повідомлення про вручення поштового відправлення) є доказом надання (оплати) послуг поштового зв'язку, проте, він не дає можливості суду перевірити вміст поштового відправлення, вміст поштового відправлення містить бланк опису вкладення.

У відзиві на первісну позовну заяву первісний позов визнається частково в сумі 230,29 грн., що складається з 147,88 грн. штрафу, 68,71 грн. пені, 13,70 грн. 3 % річних, що обґрунтоване визнанням відповідачем за первісним позовом того, що перша поставка товару відбулась на меншу суму, ніж передбачено Додатком № 1 до Договору.

Відповідно до статті 78 Господарського процесуального кодексу України визнання позову відповідачем викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, що підписується уповноваженим на це представником і, в цьому разі, господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Вказане визнання позову міститься у відзиві на первісну позовну заяву, що підписаний уповноваженою особою -особисто фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1

Господарський суд приймає рішення за результатами оцінки доказів, всебічно перевіривши обставини справи.

З огляду на це, суд не приймає до уваги часткове визнання первісного позову, у зв'язку з тим, що, по-перше, вказане часткове визнання позову, яке міститься у відзиві на первісну позовну заяву, стосується вимог, що не були заявлені у первісному позові та стосувались першої партії поставки товару, належність якої у первісному позові не оспорювалась, а змінену згодом позицію позивача за первісним позовом про неналежність як другої, так і першої партій поставки товару, відповідач за первісним позовом повністю заперечував, а по-друге, у ході розгляду справи, судом встановлено, що перша партія поставки товару була здійснена в належній кількості товару, що передбачена Додатком №1 до Договору, а її зменшена вартість, чим і обумовлені штрафні санкції і відсотки річних у розмірі 230,29 грн., пов'язана не з недопоставкою товару, а у зв'язку з заміною курчат, що загинули при транспортування, гравісом, що має нижчу вартість, як це передбачено умовами Договору.

Судом враховано статтю 33 Господарського процесуального кодексу України відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а докази подаються сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Позивач за первісним позовом не надав суду доказів сплати ним решти попередньої оплати в сумі 174 226,40 грн., розірвання договору або відмови від нього, відмови продавця поставити товар, не навів обґрунтованих доводів про наявність у нього правових підстав для повернення суми попередньої оплати за договором, строк дії якого не скінчився, за двостороннім зобов'язанням, строк виконання якого другою стороною не настав у зв'язку з простроченням виконання ним свого обов'язку.

Згідно статті 653 Цивільного кодексу України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, стаття 12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд. Згідно зі статтею 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Відповідно до частини 4 статті 179 Господарського кодексу України при укладанні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

З огляду на зміст зобов'язань сторін за Договором, суд дійшов висновку, що правовідносини сторін, з яких виник спір -це відносини з поставки. Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивач за первісним позовом, крім стягнення основного боргу, заявляє до стягнення, з урахуванням збільшення позовних вимог, 2 062,00 грн. пені, 412,00 грн. 3% річних, 11 436,00 грн. штрафу та 129 916,48 грн. збитків.

Пунктом 8.2. Договору встановлено, що за порушення поставки товару продавець зобов'язаний сплатити на користь покупця штраф у розмірі 10% вартості товару, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент виникнення заборгованості за кожен день прострочення платежу, 3% річних та суми інфляційних втрат.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання. Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. При цьому, під збитками розуміються втрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Частиною 2 статті 623 Цивільного кодексу України передбачено правило, згідно якого розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Отже, задоволення вказаних вимог закон пов'язує з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань, строк виконання яких настав, а враховуючи те, що судом встановлено правомірність дій відповідача за первісним позовом щодо невиконання зобов'язання за Договором у зв'язку з відсутність попередньої оплати, що передбачена умовами Договору, то, відповідно, відсутні правові підстави для задоволення вказаних позовних вимог.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги за первісним позовом безпідставними, необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Вимогами статті 66 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. До предмета доказування в даному випадку входять: факти про наявність у боржника-відповідача майна (зокрема, грошових сум); ймовірність припущення, що майно (зокрема, грошові кошти), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися на момент виконання рішення. Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Окрім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності відповідача. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову. При цьому, тягар доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає обов'язковість подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Між тим, всупереч положенням статті 66 Господарського процесуального кодексу України, клопотання позивача про забезпечення позову нічим не обґрунтована. Заявляючи про необхідність вжиття заходів до забезпечення позову, позивач не навів обставин для вжиття таких заходів, не підтвердив їх належними доказами, у зв'язку з чим, судом відмовлено в задоволені вимоги позивача за первісним позовом щодо застосування заходів до забезпечення позову.

Щодо зустрічного позову судом встановлено наступне.

Позивачем за зустрічним позовом заявлено до стягнення 17 422,64 грн. штрафу, 11 198,75 грн. пені, 2 214,50 грн. 3 % річних, 522,68 грн. інфляційних втрат.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом попередньо встановлено, що відповідачем за зустрічним позовом не виконано договірних зобов'язань щодо здійснення повної попередньої оплати товару, у передбачені Додатком № 1 до Договору строки.

Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Пунктом 3 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

На підставі пункту 8.4. Договору у зустрічному позові заявлено до стягнення пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення, яка за розрахунком позивача складає 11 198,75 грн. та штраф в розмірі 17 422,64 грн.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання. Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" вiд 22.11.1996 № 543/96-ВР визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня. Крім того, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Суд, здійснивши власний перерахунок заявленої до стягнення суми пені, дійшов висновку про часткове задоволення вимоги про стягнення пені у розмірі 11 198,75 грн.

Згідно частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (штрафу).

Перевіривши розрахунок штрафу, суд дійшов висновку, що розрахунок позивача відповідає вимогам закону, положенням Договору та обставинам справи, а тому, зустрічна позовна вимога про стягнення з відповідача 17 422,64 грн. штрафу є законною і обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі.

У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України та пункту 8.4. Договору, також заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 522,68 грн. та 3% річних у розмірі 2 214,50 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд перевіривши заявлений розмір 3% річних, нарахованих на суму недоплаченої попередньої оплати, встановив, що він відповідає вимогам законодавства, а тому, з відповідача за зустрічним позовом підлягають стягненню 2 214,50 грн. 3% річних.

Перевіривши заявлений позивачем за зустрічним позовом розмір інфляційних втрат, суд з'ясував, що наданий позивачем за зустрічним позовом розрахунок є невірним, а тому, позовна вимога про стягнення 522,68 грн. інфляційних втрат не підлягає задоволенню.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства та всебічно розглянувши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що зустрічні позовні вимоги в частині стягнення з відповідача: 17 422,64 грн. штрафу, 11 198,75 грн. пені та 2 214,50 грн. 3 % річних є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню. Зустрічні позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 522,68 грн. задоволенню не підлягають.

Крім того, згідно статті 4 Закону України „Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пункту 1 статті 22 Закону України „Про Державний бюджет України на 2012 рік" станом на 01.01.2012 мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1 073,00 грн.

Згідно підпункту 2 пункту 2 статті 4 Закону України „Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Таким чином, мінімальний розмір судового збору за розгляд позовних заяв майнового характеру в господарському суді, поданих у 2012 році становить 1 609,50 грн.

Оскільки позивачем за первісним позовом пред'явлено позовні вимоги в загальному розмірі 128 910,00 грн. та вимогу про забезпечення позову шляхом накладання арешту, то судовий збір мав бути сплачений ним у розмірі 4 187,70 грн.

Проте, з наявного в матеріалах справи оригіналу платіжного доручення від 18.05.2012 №1098 вбачається, що судовий збір сплачено у загальному розмірі 4 468,00 грн., тобто, більшому, ніж передбачено законом.

Згідно з пунктом 1 частини 1, частиною 2 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається, зокрема, в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом (у розмірі переплаченої суми).

Відповідно до пункту 4. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011 № 01-06/1625/20114 питання повернення сплаченого судового збору має вирішуватися господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення сплаченої суми судового збору. Зміст пов'язаної з цим ухвали може бути наведено в резолютивній частині судового рішення, прийнятого по суті справи.

Зважаючи на викладене, судовий збір, сплачений позивачем за первісний позов відповідно до платіжного доручення від 18.05.2012 №1098 підлягає поверненню позивачу за первісним позовом з державного бюджету у розмірі 280,30 грн., а решта - покладається на позивача за первісним позовом, відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим, у ході розгляду спору, позивачем за первісним позовом додатково заявлено до стягнення збитки, а також здійснено перерахунок розміру позовних вимог, що заявлялися в позовній заяві, що прийнято судом, наслідком чого стало збільшення ціни позову до 258 192,08 грн.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Згідно з частиною 1 статті 13 Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" від 22.12.2011 №2857-VI станом на 01.01.2012 мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1073,00 грн.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлені розміри ставок судового збору, зокрема, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлюється ставка судового збору в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Враховуючи викладене, позивач у зв'язку зі зміною ним ціни позову, мав сплатити судовий збір, з урахуванням сплаченого при подачі позовної заяви та без урахування тієї суми, що підлягає поверненню, у розмірі 2 585,64 грн. Проте, ні до заяви про збільшення позовних вимог, ні до додаткового пояснення позивачем не додано доказів сплати відповідного судового збору.

Відповідно до абзацу 9 пункту 3.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що несплачені у встановленому порядку та розмірі суми судового збору суд може стягнути за результатами розгляду справи.

Зважаючи на викладене та за результатами розгляду спору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у сумі 2 585,64 грн. підлягає стягненню з позивача за первісним позовом в доход Державного бюджету України.

Відшкодування судового збору, сплаченого позивачем за зустрічним позовом у розмірі 1 609,50 грн., відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача за зустрічним позовом.

Керуючись статтями 4, 22, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. У задоволенні первісного позову відмовити повністю.

2. Зустрічний позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Тарасовецька птахофабрика" (60350, Чернівецька область, с. Тарасівці, вул. Леніна, 1-А, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 32171745) на користь Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (07350, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код ЄДРПОУ НОМЕР_1) 17 422 (сімнадцять тисяч чотириста двадцять дві) грн. 64 коп. штрафу, 11 198 (одинадцять тисяч сто дев'яносто вісім) грн. 75 коп. пені, 2 214 (дві тисячі двісті чотирнадцять) грн. 50 коп. 3% річних та 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

4. У задоволенні решти позовних вимог зустрічного позову відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Повернути Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Тарасовецька птахофабрика" (60350, Чернівецька область, с. Тарасівці, вул. Леніна, 1-А, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 32171745) з Державного бюджету України зайво сплачений судовий збір у розмірі 280 (двісті вісімдесят) грн. 30 коп., що перерахований відповідно до платіжного доручення від 18.05.2012 №1098.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 03.09.2012.

Суддя С.О. Саванчук