Рішення № 25874597, 03.09.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-41/11029-2012 03.09.12

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Медком Маркетинг і Продаж Україна»ДоПриватного підприємства «Данілов і Ко»Простягнення 6 023,77 грн. Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Новікова О.М., дов. № б/н від 01.01.2012 р.;

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Медком Маркетинг і Продаж Україна»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Данілов і Ко»про стягнення 5 783,50 грн. основного боргу та 240,17 грн. пені.

Ухвалою від 16.08.2012 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 03.09.2012 року.

В судовому засіданні 03.09.2012 року представник позивача подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі та надав усні пояснення по справі, відповідно до яких позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 03.09.2012 року не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 03.09.2012 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.02.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Медком Маркетинг і Продаж Україна»(постачальник) та Приватним підприємством «Данілов і Ко»(покупець) був укладений договір поставки товарів № 03/12, відповідно до пункту 1.1 якої постачальник зобов'язався передати, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар в строки, визначені умовами договору. Асортимент, одиниця виміру і вартість товару, який поставляється по договору, визначається видатковими накладними, які є невід'ємною частиною договору.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п. 1.2. договору, право власності на товар переходить до відповідача в момент отримання товару відповідачем.

Умовами пункту 1.3 угоди встановлено, що ціна договору складається із сум усіх видаткових накладних, по яких буде проданий товар за час дії договору.

Розділом 2 договору сторони обумовили умови поставки та розрахунків за товар, зокрема, згідно п. 2.3 договору покупець зобов'язаний здійснювати оплату за поставлений товар протягом тридцяти календарних днів з дня поставки товару.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що на виконання умов договору поставки товару № 03/12 від 01.02.2012 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Медком Маркетинг і Продаж Україна»в період з 22.03.2012 р. до 28.04.2012 р. року поставило Приватному підприємству «Данілов і Ко»товар на загальну суму 6 783,50 грн., що підтверджується видатковими накладними, які містяться в матеріалах справи.

01.06.2012 р. р. позивач звернувся до відповідача з претензією № 441 з вимогою сплатити наявну заборгованість. Відповідачем основний борг був погашений частково на суму 1000,00 грн., у зв'язку з чим станом на момент подання позову заборгованість за договором складає 5 783,50 грн.

Враховуючи наведене, позивач просить господарський суд стягнути з відповідача 5 783,50 грн. основною боргу та 240,27 грн. пені у зв'язку з неналежним виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 03/12 від 01.02.2012 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Пунктом 2.3 договору встановлено, що покупець зобов'язаний здійснювати оплату за поставлений товар протягом тридцяти календарних днів з дня поставки товару.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем в період з 22.03.2012 р. до 28.04.2012 р. був поставлений товар, що підтверджується видатковими накладними підписаними представниками сторін, копії яких містяться в матеріалах справи. Проте відповідач, в порушення дійсних домовленостей, неповністю розрахувався за поставлений товар, у зв'язку з чим його заборгованість складає 5 783,50 грн.

Таким чином, враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 5 783,50 грн.

Позивач за прострочення строків сплати за поставлений товар, керуючись пунктом 3.4 договору, яким зазначено, що у випадку прострочення оплати за товар постачальник в односторонньому порядку може нараховувати на суму боргу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, нарахував та просить стягнути з відповідача 240,27 грн. пені.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Зокрема сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов'язання та застосовуючи при розрахунку розмір подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю у розмірі 240,27 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Данілов і Ко»(місцезнаходження: 03113, м. Київ, Шевченківський р-н, проспект Перемоги, 68/1,офіс 62, код ЄДРПОУ 34532920) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Медком Маркетинг і Продаж»(місцезнаходження: 03127, м. Київ, пр-кт 40-річчя Жовтня, 120, корп. 1; фактична адреса: 01025, м. Київ, вул. В. Житомирська, 40, код ЄДРПОУ 35432061) 5 783 (п'ять тисяч сімсот вісімдесят три) грн. 50 коп. основного боргу, 240 (двісті сорок) грн. 27 коп. пені та 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

05.09.2012 р.

Суддя Спичак О.М.