Рішення № 25873872, 05.09.2012, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2012 р. Справа № 5004/860/12

за позовом Комунального підприємства "Ірпіньводоканал", м. Ірпінь, Київська область

до відповідача Приватного підприємства "Солідіт", м. Луцьк

про визнання договору, актів виконаних робіт недійсними та стягнення 172 230 грн. 43 коп.

Суддя Кравчук А.М.

Представники:

від позивача: Романчук Ю.А., довіреність від 10.07.2012 року

від відповідача: н/з.

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.

Суть спору: позивач - КП "Ірпіньводоканал" звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача - ПП "Солідіт" і просить визнати недійсним укладений між позивачем та відповідачем договір від 10.07.2009 року №10/07/09-03, підписані на підставі договору акт №ОУ-0000137 здачі-прийняття робіт, акт прийому-передачі послуг від 23.09.2009 року, стягнути з відповідача сплачені йому згідно зазначеного договору кошти в сумі 172 230 грн. 43 коп. та судові витрати в сумі 4 546 грн. 61 коп.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на акт Контрольно-ревізійного відділу в м. Ірпінь від 26.05.2011 року №32-13/7, яким оплату позивача на користь відповідача за надані юридичні послуги в сумі 172 230 грн. 43 коп. згідно спірного договору визнано порушенням на підставі п. 2 ст. 9 ЗУ "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.

Позивач на виконання ухвали суду від 16.07.2012 року надіслав належно засвідчені копії установчих документів, правове обгрунтування позовних вимог від 23.07.2012 року №1688 щодо визнання договору та актів виконаних робіт недійсними, повернення коштів, згідно якого просить повністю задовольнити позов, оскільки державна контрольно-ревізійна служба визнала спірний договір та спірні акти оформленими з порушенням вимог чинного законодавства, такими, що суперечать вимогам ч. 1. ст. 203 ЦК України, надіслала на адресу позивача лист-вимогу від 06.06.2011 року №32-16/94 "Про усунення порушень, виявлених ревізією фінансово-господарської діяльності КП "Ірпіньводоканал" пунктом 2 якого зобов'язала позивача забезпечити відшкодування відповідачем коштів в сумі 172 230 грн. 43 коп., які сплачені за юридичні послуги ПП "Солідіт" за відсутності документів, які містять підтвердження фактів представництва в державних органах та інших учасників проведеного взаємозаліку, кількість та обсяг наданих юридичних послуг тощо, тому єдиним правовим шляхом для стягнення коштів є визнання договору від 10.07.2009 року №10/07/09-03 та підписаних на підставі нього актів №ОУ-0000137 здачі-прийняття робіт та прийому-передачі послуг від 23.09.2009 року недійсними.

Відповідач на виконання ухвали суду від 16.07.2012 року надіслав належно засвідчені копії установчих документів, у відзиві на позовну заяву від 23.07.2012 року №23/07 просить у позові відмовити повністю за безпідставністю та необґрунтованістю, оскільки:

при укладенні спірного договору були повністю дотримані вимоги законодавства, а також правила, передбачені ЦКУ щодо договорів про надання послуг;

жодної підстави за позовом для визнання спірного договору недійсним чи нікчемним немає;

перевірка фінансово-господарської діяльності позивача та її результати стосуються тільки безпосередньо позивача, а відповідач зустрічно не перевірявся;

усі необхідні реквізити, передбачені законом, присутні у двох спірних актах, але орган контрольно-ревізійної служби приймає до уваги тільки один акт від 23.09.2009 року №ОУ-0000137, повністю не приймаючи до уваги другий акт - акт приймання-передачі послуг від 23.09.2009 року, в якому зазначені відомості про юридичні послуги за змістом і обсягом, за одиницею виміру;

фактично вільні ціни, які встановлені в спірному договорі за домовленістю між сторонами, орган контрольно-ревізійної служби відніс до державних фіксованих або регульованих цін, не пославшись на відповідний нормативний документ;

вимога про стягнення 172 230 грн. 43 коп. є похідною від позовних вимог про визнання спірних договору та актів недійсними, а тому враховуючи правове обгрунтування про їх відповідність чинному законодавству, не підлягає задоволенню.

Позивач у додаткових поясненнях від 06.08.2012 року зазначив, що ні Статутом, ні трудовим контрактом від 08.07.2008 року, що укладений між міським головою та начальником позивача, не встановлено будь -яких обмежень щодо повноважень начальника (керівника) позивача при укладенні договорів під час здійснення господарської діяльності позивача. Крім того, позивач повідомив, що рішенням Ірпінської міської ради від 13.07.2012 року №2352-33-VI дії начальника КП «Ірпіньводоканал»щодо використання коштів по оплаті правових послуг згідно договору від 10.07.2009 року №10/07/09-03 визнано правомірними, проте в подальшому зобов'язано начальника КП «Ірпіньводоканал»погоджувати укладення відповідних договорів із засновником -Ірпінською міською радою.

Відповідач у поясненнях від 09.08.2012 року №09/08 повідомляє, що для здійснення представницьких функцій та надання юридичних послуг одночасно з підписанням договору позивач видав відповідачу довіреність від 10.07.2009 року, що складена та посвідчена у відповідності до вимог ст. ст. 244-248 ЦК України. Також відповідач стверджує, що звіти про хід виконання договору позивачу не подавав, оскільки згідно з умовами укладеного договору не передбачалося звітування відповідача перед позивачем, а також подання будь -яких копій документів. Разом з тим, відповідач зазначив, що після підписання договору з'ясувалося, що позивачем самостійно складено відповідні розрахунки з різниці в тарифах та вони подані відповідним виконавчим органам для здійснення обліку. Відповідач надані розрахунки перевірив на предмет їх відповідності нормативним актам. Враховуючи те, що відповідні розрахунки відповідач не складав, як зазвичай -при виконанні договірних зобов'язань з іншими контрагентами, відповідач при складанні та підписанні актів прийому - передачі послуг не відобразив цю роботу.

Позивач у додаткових поясненнях від 28.08.2012 року на виконання ухвали суду від 15.08.2012 року повідомив, що довіреність позивача на ім'я відповідача від 10.07.2009 року окремо не реєструвалась, так як видавалась на підставі договору №10/07/09-03 від 10.07.2009р., про що є посилання в цій довіреності. У бюджеті підприємства, який погоджується з фінансовим управлінням Ірпінської міської ради, не передбачаються витрати окремих фінансово -господарських операцій; оплата послуг відповідача здійснена за рахунок обігових коштів підприємства. На час укладення спірного договору ще не був прийнятий Закон України «Про здійснення державних закупівель»від 01.06.2010 року, тому позивач був вільний у виборі контрагентів за договірними зобов'язаннями. Ціна договору встановлювалась за домовленістю сторін. У штатному розписі позивача станом на 2009 рік передбачена посада юрисконсульта, який в силу своєї професійної підготовки та за відсутності знань у сфері економічних наук не мав можливості самостійно надати подібні послуги, для чого був залучений відповідач.

У судовому засіданні 05.09.2012 року представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив. Ухвала суду про відкладення розгляду справи на 05.09.2012р., направлена рекомендованим листом на юридичну адресу відповідача, повернута органами зв'язку з відміткою «адресат відсутній». Згідно спеціального витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців станом на 05.07.2012 року приватне підприємство "Солідіт" значиться за адресою: м. Луцьк, вул. Винниченка, 67.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Таким чином, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому направлення ухвали рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення на юридичну адресу відповідача з урахуванням конкретних обставин даної справи є належним доказом виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій, тому справа відповідно до ст. 75 ГПК України розглядається за наявними у справі доказами.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

10 липня 2009 року між позивачем - КП "Ірпіньводоканал" та відповідачем - ПП "Солідіт" був укладений договір №10/07/09-03 про надання юридичних послуг (далі -договір, Т.1 а. с. 10-11).

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з договору. Між сторонами зобов'язання виникли з договору

№10/07/09-03 від 10.07.2009 року.

Згідно п. п. 1.1, 2, 5.2, 6.1 договору відповідач зобов'язується надавати, а позивач приймати та оплачувати послуги по його представництву перед АК «Київводоканал»по підписанню та проведенню взаєморозрахунків на підставі статті 53 Закону України "Про державний бюджет України на 2009 рік" та Постанови КМУ № 193 "Про реалізацію статті 53 Закону України Про державний бюджет України на 2009 рік» станом на 1 січня 2009 року. Виконавець зобов'язується протягом строку дії цього договору надавати замовнику такі види юридичних послуг: підготовити розрахунки з різниці в тарифах та провести всі необхідні дії з його підписання відповідно Постанови КМУ №193 "Про реалізацію статті 53 Закону України Про Державний бюджет України на 2009 рік"; складання заяв, скарг, клопотань, протоколів, актів та інших документів правового характеру для проведення взаєморозрахунків на підставі Постанови КМУ № 193 "Про реалізацію статті 53 Закону України Про Державний бюджет України на 2009 рік"; представництво інтересів замовника перед державними органами з питань проведення взаєморозрахунків відповідно до Постанови КМУ № 193 "Про реалізацію статті 53 Закону України Про Державний бюджет України на 2009 рік"; виконання доручень замовника за рахунок останнього. Виконавець на підставі наданої замовником інформації зобов'язується протягом двох днів з моменту її отримання надавати замовнику Акт прийому-предачі послуг, який є невід'ємною частиною цього договору, з зазначенням виду, обсягу та вартості послуг, які були наданні замовнику. Вартість послуг становить 172 230 грн. 43 коп. з урахуванням ПДВ.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості

(ст. 627 Цивільного кодексу України).

За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (ст. 11 Цивільного кодексу України).

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (ст. 202 Цивільного кодексу України).

Заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2)особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України).

Згідно ч.2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Договір підписаний зі сторони КП «Ірпіньводоканал»начальником Калашніковим О.І. та скріплений печаткою підприємства.

Згідно п. п. 4.6, 6.2 Статуту КП «Ірпіньводоканал»відношення підприємства із юридичними особами у сферах фінансової та господарської діяльності здійснюється на підставі договорів і угод. Начальник підприємства укладає договори, діє без доручення від імені підприємства, представляючи його в усіх установах і організаціях.

Відповідно до п. п. 2.15 трудового контракту від 08.07.2008 року, що укладений між міським головою та начальником позивача, керівник має право без доручення здійснювати дії від імені підприємства, управляти майном і коштами підприємства у порядку, визначеному Статутом, приймати рішення з усіх інших видів діяльності підприємства, які віднесені до виключної компетенції власника, укладати угоди, договори, контракти.

Таким чином, ні Статутом КП «Ірпіньводоканал», ні трудовим контрактом від 08.07.2008 року, що укладений між міським головою та начальником позивача, не встановлено будь -яких обмежень щодо повноважень начальника (керівника) позивача при укладенні договорів під час здійснення господарської діяльності позивача.

Крім того, рішенням Ірпінської міської ради від 13.07.2012 року №2352-33-VI дії начальника КП «Ірпіньводоканал»щодо використання коштів по оплаті правових послуг згідно договору від 10.07.2009 року №10/07/09-03 визнано правомірними.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Позивач не надав до матеріалів справи будь-яких письмових доказів, які б підтверджували той факт, що спірний договір суперечить нормам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; не довів відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності будь-якої з осіб, яка вчинила спірні правочини; відсутність вільного волевиявлення та невідповідність його внутрішній волі учасника спірних правочинів; не спрямованість будь-якої зі сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених спірними правочинами.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача про визнання недійсним договору про надання юридичних послуг від 10.07.2009 року №10/07/09-03, укладеного між сторонами, не підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 12 Інформаційного листа Вищого господарського суду від 18.03.2008 року № 01-8/164 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" стаття 12 ГПК не відносить до підвідомчості господарських судів справи у спорах про визнання недійсними актів приймання-передачі як таких. Водночас якщо судом з'ясовано, що правочин оформлено шляхом підписання сторонами актів приймання-передачі продукції, спір про визнання такого правочину недійсним підлягає вирішенню господарським судом на загальних підставах, причому предметом відповідного спору виступає саме правочин, а не зазначені акти.

Позов про визнання недійсними актів виконаних робіт не підлягає розгляду в господарських судах, а тому в їх прийнятті слід відмовляти, або припиняти провадження згідно п.1 ч. 1 ст. 62 ГПК України чи п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України відповідно. Такого ж висновку дійшов ВГСУ у постанові від 10.03.2010 року №05-6/45/722.

Таким чином, провадження у справі в частині визнання недійсними акту №ОУ-0000137 здачі-прийняття робіт та акту прийому-передачі послуг від 23.09.2009 року підлягає припиненню згідно п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачені йому згідно договору від 10.07.2009 року №10/07/09-03 кошти в сумі 172 230 грн. 43 коп., посилаючись на акт Контрольно-ревізійного відділу в м. Ірпінь від 26.05.2011 року №32-13/7, яким оплату позивача на користь відповідача за надані юридичні послуги в сумі 172 230 грн. 43 коп. згідно спірного договору визнано порушенням на підставі п. 2 ст. 9 ЗУ "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.

Встановивши дійсні обставини справи, суд дійшов висновку про підставність позовних вимог в цій частині та їх задоволення. При цьому суд виходив з наступного.

Як зазначено вище, згідно п. п. 1.1, 2, 5.2, 6.1 укладеного між сторонами договору від 10.07.2009 року №10/07/09-03 відповідач зобов'язується надавати, а позивач приймати та оплачувати послуги по його представництву перед АК «Київводоканал»по підписанню та проведенню взаєморозрахунків на підставі статті 53 Закону України "Про державний бюджет України на 2009 рік" та Постанови КМУ № 193 "Про реалізацію статті 53 Закону України Про державний бюджет України на 2009 рік» станом на 1 січня 2009 року. Виконавець зобов'язується протягом строку дії цього договору надавати замовнику такі види юридичних послуг: підготовити розрахунки з різниці в тарифах та провести всі необхідні дії з його підписання відповідно Постанови КМУ №193 "Про реалізацію статті 53 Закону України Про Державний бюджет України на 2009 рік"; складання заяв, скарг, клопотань, протоколів, актів та інших документів правового характеру для проведення взаєморозрахунків на підставі Постанови КМУ № 193 "Про реалізацію статті 53 Закону України Про Державний бюджет України на 2009 рік"; представництво інтересів замовника перед державними органами з питань проведення взаєморозрахунків відповідно до Постанови КМУ № 193 "Про реалізацію статті 53 Закону України Про Державний бюджет України на 2009 рік"; виконання доручень замовника за рахунок останнього. Виконавець на підставі наданої замовником інформації зобов'язується протягом двох днів з моменту її отримання надавати замовнику Акт прийому-предачі послуг, який є невід'ємною частиною цього договору, з зазначенням виду, обсягу та вартості послуг, які були наданні замовнику. Вартість послуг становить 172 230 грн. 43 коп. з урахуванням ПДВ.

23 вересня 2009 року сторонами підписано акт здачі-прийняття робіт №ОУ-0000137 про надання відповідачем юридичних послуг загальною вартістю з ПДВ -172 230 грн. 43 коп. (Т.1 а. с. 12).

Позивачем відповідно до вищевказаного акту здачі-приймання робіт перераховано кошти в сумі 172 230 грн. 43 коп. платіжними дорученнями №1328 від 15.09.2009 р., №1386 від 23.09.2009р. (Т.1 а. с. 17-18).

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, у березні - травні 2011 року КРВ в м. Ірпінь проведено ревізію фінансово-господарської діяльності КП «Ірпіньводоканал»за період з 01.06.2009 року та завершальний звітний період 2011 року, про що складено акт ревізії №32-13/7 від 26.05.2011р.(т.1 а. с.19-81).

Відповідно до вказаного акту до ревізії не надано жодних документальних підтверджень щодо фактичного надання юридичних послуг приватним підприємством "Солідіт" КП "Ірпіньводоканал" для одержання останнім субвенції із бюджету на погашення заборгованості із різниці в тарифах відповідно до Порядку №193, в акті здачі-приймання виконаних робіт (послуг) не зазначено конкретно, який саме вид юридичних послуг та обсяг цих послуг надавався.

КРВ в м. Ірпінь листом від 06.06.2011 року №32-16/94 зобов'язано КП «Ірпіньводоканал»забезпечити відшкодування ПП «Солідіт»коштів в сумі 172 230 грн. 43 коп., які сплачено за юридичні послуги ПП «Солідіт»за відсутності документів, які містять підтвердження фактів представництва в державних органах та інших учасників проведеного взаємозаліку, кількість (години) та обсяг наданих юридичних послуг (перелік питань, які вирішувались щляхом надання ПП «Солідіт»юридичних послуг, тощо).

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України. господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З положень ст.509 ЦК України та ст.173 ГК України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525,526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.

Отже, судом з матеріалів справи встановлено, що акт здачі-прийняття робіт за договором №10/07/09-03 від 23.09.2009р. не містить обов`язкових реквізитів, передбачених п.5.2. вказаного вище договору, а саме: змісту та обсягу господарської операції та її вимірників (у натуральному та вартісному виразі).

Враховуючи той факт, що акт здачі-прийняття робіт (послуг) не відповідає вимогам пункту 5.2. вказаного вище договору, то суд дійшов висновку, що даний акт не може прийматися до уваги як належний та допустимий доказ надання послуг. Дана обставина також підтверджується актом ревізії фінансово-господарської діяльності №32-13/7 від 26.05.2011 року.

До матеріалів справи доданий також акт прийому -передачі послуг (розшифровка до бухгалтерського акту) (Т.1, а. с. 13), відповідно до якого згідно проведеної роботи замовник отримав наступні послуги: отримання від ВАТ «АК «Київводоканал»актів взаємозвірки розрахунків, підготовка типового договору за проведення взаєморозрахунків. Крім того, відповідач в даному акті зазначає про проходження ряду кабінетів протягом підписання договору.

Проте, як вбачається зі змісту Порядку №193, даним документом чітко врегулоьовано дії щодо перерахування у 2009 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися і постачалися населенню. При цьому, наказом Державного казначейства України № 153 від 14.04.2009р. затверджений примірний договір про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови КМ України № 193 від 05.03.2009р., а наявний у справі договір №187/193 від 21.07.2009р. повністю відповідає примірному договору.

Крім того, судом встановлено, що позивачем самостійно складено відповідні розрахунки з різниці в тарифах; відповідач у поясненнях від 09.08.2012 року №09/08 стверджує, що він їх не складав, як зазвичай -при виконанні договірних зобов'язань з іншими контрагентами. Докази складання відповідачем заяв, скарг, клопотань у відповідності до п. 2.1.2 договору в матеріалах справи відсутні. Отже, сторонами не обгрунтовано, в яких саме діях відповідача виражалося надання юридичних послуг позивачу.

Будь-яких доказів крім актів, що підтверджують надання юридичних послуг позивачу сторонами суду не надано, у зв`язку з чим, суд приходить до висновку, що фактичне надання юридичних послуг на підставі п.4 вказаного вище договору не відбувалося.

Сам лише факт видачі позивачем відповідачу довіреності від 10.07.2009 року на представництво інтересів позивача та зазначення в акті прийому -передачі послуг (розшифровка до бухгалтерського акту) про проходження відповідачем ряду кабінетів протягом підписання договору не може бути доказом надання послуг за вказаним вище договором на суму 172 230 грн. 43 коп. Зазначена сума погоджена сторонами у договорі за комплекс робіт, в т. ч. за проведення розрахунку (без визначення вартості окремо за кожен вид), виконання яких сторонами не доведено.

Оригінал довіреності від 10.07.2009 року сторонами не поданий. Згідно пояснень представника позивача оригінал довіреності у позивача відсутній. Ні в журналі обліку видачі довіреностей, що ведеться на підприємстві, ні в іншій документації вказана довіреність не реєструвалась.

На підставі викладеного надана відповідачем копія довіреності від 10.07.2009 року не може бути належним доказом у справі відповідно до ст. 43 ГПК України.

Крім того, позивач зазначає, що у його штатному розписі станом на 2009 рік передбачена посада юрисконсульта.

Згідно ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні

Отже, враховуючи той факт, що КРВ в м. Ірпінь з наданих для проведення ревізії документів не встановлено жодного факту представництва інтересів КП "Ірпіньводоканал" перед учасниками взаєморозрахунку приватним підприємством "Солідіт", та на час розгляду справи в суді останнім не надано суду жодного належного доказу на підтвердження факту належного надання юридичних послуг, крім актів прийняття робіт (надання послуг), то з огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 172 230 грн. 43 коп. підлягають до задоволення. Такої ж правової позиції дотримується Рівненський апеляційний господарський суд у постанові від 11.07.2012 року №5004/108/12.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 3 444 грн. 61 коп. відповідно до ст. 49 ГПК України слід віднести на нього.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі, зокрема, внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Згідно ст. 4 Закону України «Про судовий збір»судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1 мінімальної заробітної плати.

Розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2012 року встановлено 1 073 грн. 00 коп. Позивач платіжним дорученням від 10.07.2012 року №3528 сплатив судовий збір в сумі 1 102 грн. 00 коп. Тому 29 грн. 00 коп. зайво сплаченого судового збору підлягає поверненню позивачу.

Відповідно до п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011 року №01-06/1625/2011 року " Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" згідно з частиною першою статті 7 Закону сплачена сума судового збору повертається у передбачених в цій частині випадках за ухвалою суду. Зазначене питання має вирішуватися господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення сплаченої суми судового збору. Зміст пов'язаної з цим ухвали може бути наведено в резолютивній частині судового рішення, прийнятого по суті справи.

Господарський суд, керуючись ст.ст. 44, 49, п. 1 ч. 1 ст. 80, 82-85 ГПК України , -

в и р і ш и в:

1.Позов задоволити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства "Солідіт" , м. Луцьк, вул. Винниченка, 67, код. 33444995, р/р 26005060297360 в КГРУ ПАТ КБ «Приватбанк»в м. Києві, МФО 321842 на користь комунального підприємства "Ірпіньводоканал", м. Ірпінь, Київська область, вул. ІІІ Інтернаціоналу,1А, код 03362471, р/р 2600030089981 в ГУ по м. Києву та Київської області АТ «Ощадбанк», МФО 322669

- 172 230 грн.43 коп. безпідставно отриманих коштів, 3 444 грн. 61 коп. витрат по сплаті судового збору, а всього: 175 675 грн. 04 коп. (сто сімдесят п'ять тисяч шістсот сімдесят п'ять грн. 04 коп.).

3. У позові комунального підприємства "Ірпіньводоканал" до приватного підприємства "Солідіт" про визнання недійсним договору від 10.07.2009 року №10/07/09-03 відмовити.

4. Провадження у справі про визнання недійсними акту №ОУ-0000137 здачі-прийняття робіт та акту прийому-передачі послуг від 23.09.2009 року припинити.

5. Управлінню державної казначейської служби України у місті Луцьку повернути з державного бюджету комунальному підприємству "Ірпіньводоканал", м. Ірпінь, Київська область, вул. ІІІ Інтернаціоналу,1А, код 03362471, р/р 2600030089981 в ГУ по м. Києву та Київської області АТ «Ощадбанк», МФО 322669

- 29 грн. 00 коп. (двадцять дев'ять грн. 00 коп.) судового збору, зайво сплаченого платіжним дорученням №3528 від 10.07.2012 року (оригінал платіжного доручення знаходиться у справі № 5004/860/12).

6. Підставою для повернення судового збору є дане рішення, підписане суддею та скріплене печаткою суду.

7. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення

складений 05.09.2012 року

Суддя А. М. Кравчук