Ухвала суду № 25873799, 27.07.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

27 липня 2012 р. № 9/272

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Владимиренко С.В.,суддів:Добролюбової Т.Б., Подоляк О.А., Селіваненка В.П., Шевчук С.Р.,розглянувши заяву Компанії Samsung Electronics Overseas B.V. (Самсунг Електронікс Оверсіз Б.В.),про перегляд Верховним Судом УкраїнипостановиВищого господарського суду України від 28.03.2012у справі№9/272за позовом Самсунг Електронікс Оверсіз Б.В.доТовариства з обмеженою відповідальністю "Вікотек"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаWALTON INDUSTRIES S.A. (юридична особа за законодавством Республіки Панама)про стягнення 13736004,64 грн.та за зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Вікотек"доСамсунг Електронікс Оверсіз Б.В.за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаWALTON INDUSTRIES S.A. (юридична особа за законодавством Республіки Панама)провизнання договору поруки недійсним

ВСТАНОВИВ:

Компанія Самсунг Електронікс Оверсіз Б.В. (далі - позивач) звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікотек" (далі - відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - WALTON INDUSTRIES S.A., про стягнення 1734475,42 доларів США заборгованості за контрактом на поставку товарів №1/6-06 від 01.01.2008 (далі - Контракт).

Відповідач проти позову заперечив та заявив зустрічний позов про визнання недійсним з моменту його укладення договору поруки №2/6-06 від 30.09.2009 (далі -договір поруки), який укладений ним та позивачем.

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.12.2010 у справі №9/272 первісний позов задоволено в повному обсязі; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікотек" на користь Самсунг Електронікс Оверсіз Б.В. 1734475,42 доларів США; у задоволенні зустрічного позову про визнання недійсним договору поруки відмовлено з підстав відповідності його за формою та змістом приписам законодавства.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2011 у справі №9/272 зазначене рішення скасовано частково, прийнято нове рішення про відмову в задоволенні первісних позовних вимог; рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні зустрічного позову про визнання недійсним договору поруки залишено без змін, однак з інших підстав. Зокрема, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що договір поруки є неукладеним, оскільки на момент його підписання не відповідав за формою та змістом приписам законодавства; зазначена обставина виключає можливість задоволення позовних вимог про недійсність договору поруки, так як недійсним може бути визнаний лише укладений правочин.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.06.2011 у справі №9/272 касаційну скаргу Компанії Самсунг Електронікс Оверсіз Б.В. задоволено; постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2011 скасовано, рішення господарського суду міста Києва від 09.12.2010 залишено в силі.

Постановою Верховного Суду України від 12.12.2011 у справі №9/272 постанову Вищого господарського суду України від 22.06.2011 скасовано, а справу передано на новий касаційний розгляд до Вищого господарського суду України.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.03.2012 у справі №9/272 касаційну скаргу Компанії Самсунг Електронікс Оверсіз Б.В. залишено без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2011 залишено без змін.

Компанією Samsung Electronics Overseas B.V. (Самсунг Електронікс Оверсіз Б.В.) подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 28.03.2012 у справі №9/272.

Заявник у заяві просить постанову Вищого господарського суду України від 28.03.2012 у справі №9/272 скасувати та прийняти нове судове рішення з висновком про правильне застосування норм матеріального права щодо спірних правовідносин та обґрунтуванням помилковості висновків суду касаційної інстанції з цього питання.

Заяву з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 24.06.2010 у справі №17/16, від 01.11.2011 у справі №10/16-11, від 28.03.2012 у справі №11/196/2011, від 11.04.2012 у справі №6/304, від 07.05.2012 у справі №5002-1/2409-2011, від 11.01.2012 у справі №61/226, від 12.11.2009 у справі №25/64-09, від 25.02.2010 у справі №23/9, від 23.06.2010 у справі №18/2364, від 15.07.2010 у справі №17/207, від 31.10.2011 у справі №13/91, від 07.06.2011 у справі №14/034-11, від 16.07.2009 у справі №8/176, від 03.08.2011 у справі №8/318, від 23.08.2011 у справі №11/11-11, від 11.10.2011 у справі №14/008-11, від 25.06.2009 у справі №11/170-08, від 25.12.2007 у справі №29/375-07, від 12.01.2011 у справі №26/23пд, від 10.11.2009 у справі №34/54-09, від 01.11.2010 у справі №12/25, від 22.07.2009 у справі №3/379/08, від 28.02.2012 у справі №5002-8/481-2011, від 07.05.2012 у справі №38/5005/11667/2011, від 22.07.2009 у справі №33/123-08/5505, від 14.07.2010 у справі №3/53/09, від 15.09.2011 у справі №15/001-11, ухвалу Вищого адміністративного суду України від 17.08.2006 у справі №К-6677/06 мотивовано неоднаковим застосуванням та порушенням Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, а саме пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та третьої статті 212, статей 509, 510, 511, 525, 553, 611, 626, 629, 638, 692 Цивільного кодексу України, статті 193, частини другої статті 266 Господарського кодексу України; Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затвердженого наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 06.09.2001 №201.

Розглянувши заяву та додані до неї матеріали, колегія суддів не вбачає підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України з таких підстав.

Відповідно до статті 11116 ГПК України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 частини першої цієї статті) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за подібних предмета, підстав позову, змісту позовних вимог, встановлених судом фактичних обставин та однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Зі змісту постанови Вищого господарського суду України від 28.03.2012 у справі №9/272, про перегляд якої просить заявник, та постанов суду касаційної інстанції, на які він посилається як на доказ неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права, вбачається, що судами касаційної інстанції не допущено різного застосування норм матеріального права з огляду на таке.

Як вбачається зі змісту постанови Вищого господарського суду України від 28.03.2012 у справі №9/272, предметом первісного позову є вимога про стягнення з відповідача як поручителя заборгованості за Контрактом, який укладений позивачем та третьою особою на поставку товару; водночас предметом зустрічного позову є вимога про визнання недійсним договору поруки, укладеного позивачем та відповідачем в забезпечення виконання зобов'язань третьою особою за Контрактом.

Залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції про відмову в первісному позові про стягнення заборгованості за поставлений товар на підставі Контракту, враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, суд касаційної інстанції виходив з того, що у позивача не виникло зобов'язання поставити товар саме за контрактом, оскільки поставка товару здійснена всупереч умов Контракту та носить позадоговірний характер. Зважаючи на те, що правовідносини між сторонами не охоплюються умовами контракту, тому виконання відповідачем за первісним позовом як поручителем зобов'язань за договором поруки (укладеним в забезпечення виконання зобов'язань третьою особою за Контрактом) є передчасним.

Разом з тим, суд касаційної інстанції залишив без змін постанову суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні зустрічного позову про визнання недійсним договору поруки, укладеного в забезпечення виконання третьою особою зобов'язань за Контрактом, з тих підстав, що укладений правочин є неукладеним, оскільки за формою та змістом не відповідає приписам законодавства. За таких обставин позовна вимога про визнання його недійсним задоволенню не підлягає, так як недійсним може бути визнаний лише укладений правочин.

Водночас у постановах від 24.06.2010 у справі №17/16, від 28.03.2012 у справі №11/196/2011, від 11.04.2012 у справі №6/304, від 12.11.2009 у справі №25/64-09, від 25.02.2010 у справі №23/9, від 23.06.2010 у справі №18/2364, від 15.07.2010 у справі №17/207, від 31.10.2011 у справі №13/91, від 01.11.2010 у справі №12/25, від 22.07.2009 у справі №3/379/08, від 25.06.2009 у справі №11/170-08 від 03.08.2011 у справі №8/318, від 07.05.2012 у справі №38/5005/11667/2011, від 14.07.2010 у справі №3/53/09, від 15.09.2011 у справі №15/001-11, від 07.06.2011 у справі №14/034-11, від 11.10.2011 у справі №14/008-11, від 22.07.2009 у справі №33/123-08-5505, на які посилається заявник, Вищий господарський суд України погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо задоволення позовних вимог (повністю, частково) в частині стягнення заборгованості за поставлену позивачем продукцію, а також прийняв нове рішення про задоволення позову зі стягнення заборгованості за поставлений позивачем товар (у справі №23/9), з огляду на те, що:

- умовами договору поставки передбачено, що остаточні розрахунки за поставлену продукцію здійснюються відповідачем з дня надходження коштів від споживачів, а тому, оскільки третя особа у справі (споживач продукції) підтвердила погашення боргу перед відповідачем за спожиту продукцію, строк оплати відповідачем продукції настав (№17/16);

- судами попередніх інстанцій встановлено факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо оплати поставленого позивачем товару (№11/196/2011, №6/304, №25/64-09, №23/9, №18/2364, №17/207, №13/91, №12/25, №3/379/08, №11/170-08, №8/318, №38/5005/11667/2011, №3/53/09, №15/001-11, №14/034-11, №14/008-11,

№33/123-08-5505. При цьому у справах №23/9, №18/2364 та №17/207 суд касаційної інстанції визнав, що ненадання позивачем визначених умовою договору документів (транспортні та супровідні документи) не є відкладальною умовою в розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, тому наявність чи відсутність цих документів не звільняє відповідача від обов'язку оплатити поставлений позивачем товар.

При прийнятті постанов від 01.11.2011 у справі №10/16-11, від 11.01.2012 у справі №61/226, виходячи з встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи, предмета і підстав позову, суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині визнання недійсним договору (окремих пунктів у справі №61/226), оскільки:

- в силу статті 553 Цивільного кодексу України порука за договором передбачає волевиявлення як боржника, так і поручителя, однак в порушення приписів наведеної норми права договір поруки укладений без попередньої згоди боржника (№10/16-11);

- оспорюваними пунктами договору виконання зобов'язань відповідача щодо оплати коштів поставлено в залежність від дій особи, яка не є стороною договору, що суперечить приписам законодавства та є підставою для визнання їх недійсними (61/226).

Крім того, у постановах Вищого господарського суду України від 16.07.2009 у справі №8/176 та від 23.08.2011 у справі №11/11-11 судами попередніх інстанцій встановлено факт порушення позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, у зв'язку з чим суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову та стягнення спірної суми заборгованості з відповідача (у справі №11/11-11 -з відповідачів солідарно з боржником) як поручителя за договором поруки, укладеного на забезпечення виконання основного зобов'язання.

Таким чином, зазначені судові рішення, не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у зазначених справах різних обставин, у залежності від яких суд касаційної інстанції дійшов різних правових висновків.

Разом з тим, у постановах Вищого господарського суду України від 28.02.2012 у справі №5002-8/481-2011, від 07.06.2011 у справі №14/034-11, від 11.10.2011 у справі №14/008-11, від 25.12.2007 у справі №29/375-07, від 12.01.2011 у справі №26/23пд, від 10.11.2009 у справі №34/54-09, а також в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 17.08.2006 у справі №К-6677/06 суд касаційної інстанції дійшов аналогічних правових висновків, що й у постанові, про перегляд якої просить заявник, а саме про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення боргу або визнання недійсним правочину, а відтак, є безпідставними посилання заявника на зазначені постанови та ухвалу як на докази неоднакового застосування норм матеріального права, оскільки відсутні протилежні правові висновки суду касаційної інстанції як обов'язковий елемент неоднакового застосування.

Постанова Вищого господарського суду України від 07.05.2012 у справі

№5002-1/2409-2011 також не підтверджує доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах з огляду на різні предмети та підстави позовів у цій справі у порівнянні з постановою, про перегляд якої просить заявник. Так, предметом позову в справі №5002-1/2409-2011 є вимога про розірвання договору купівлі-продажу об'єкта комунального майна та повернення майна, тоді як предметами первісного та зустрічного позовів у справі №9/272 є вимоги про стягнення заборгованості та визнання недійсним договору поруки, що виключає подібність правовідносин у цих справах у розумінні статті 11116 ГПК України.

Враховуючи наведене, відсутні визначені статтею 11116 ГПК України підстави для допуску справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 11116, 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити Компанії Samsung Electronics Overseas B.V. (Самсунг Електронікс Оверсіз Б.В.) в допуску справи №9/272 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяС.Владимиренко Судді: Т.Добролюбова О.Подоляк В.Селіваненко С.Шевчук

KAСАЦІЯ до ВСУ (03.14.04 - розгляд)