Ухвала суду № 25872697, 03.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2012 року К-54368/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.09.2008

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2009

у справі № 2а-224/08 ( 22а-14800/08 )

за позовом Дочірнього підприємства «Датський текстиль»

компанії «ПВН Холдінг А/С»(Данія)

до Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області

про визнання податкового повідомлення -рішення нечинним ,-

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Датський текстиль»компанії «ПВН Холдінг А/С»(Данія) звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області про визнання нечинним податкового повідомлення -рішення.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10.09.2008, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2009, позов задоволено; визнано нечинним податкове повідомлення-рішення № 0005412301/0 від 24.06.2008; стягнуто з Державного бюджету України на користь ДП «Датський текстиль»компанії «ПВН Холдінг А/С»(Данія ) 3,40 грн. судового збору.

ДПІ у Сокальському районі Львівської області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, подала касаційну скаргу, у відповідності до якої просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.09.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2009 та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- ДПІ у Сокальському районі Львівської області було проведено виїзну позапланову документальну перевірку позивача з питань відшкодування з бюджету податку на додану вартість, в ході якої було встановлено порушення Дочірнім підприємством «Датський текстиль»компанії «ПВН Холдінг А/С»п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4, п.7.7 ст.7, п.1.8 ст.1, п.1.3 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» та за результатами якої складено Акт перевірки № 581/2301/31588791 від 18.06.2008;

- за наслідками перевірки Державною податковою інспекцією у Сокальському районі Львівської області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005412301/0 від 24.06.2008, у відповідності до якого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2007 року у розмірі 12 114,00 грн.;

- за висновками перевірки, порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість»полягало у відсутності права на отримання бюджетного відшкодування в сумі 12 114,00 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими висновки податкового органу про порушення позивачем п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4, п.7.7 ст.7, п.1.8 ст.1, п.1.3 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п.1.8. ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 названого Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до податкового кредиту, згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 зазначеного Закону, суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.7.4 п.7.7. ст.7 3акону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно п.7.5 ст.7 названого Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої із подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків: або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, виходячи із приписів вищенаведених норм закону, підставою бюджетного відшкодування податку на додану вартість є правильно сформований податковий кредит.

Натомість, як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, Акт перевірки № 581/2301/31588791 від 18.06.2008, свідоцтва платників податку на додану вартість свідчать, що постачальник позивача (ТзОВ «Інформ Консалт») зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому порядку та мав право на складання податкових накладних, виданих позивачу до податкового зобов'язання відповідних періодів, та суми податку по податкових накладних ним враховані у ціні товару.

Посилання податкового органу на те, що, оскільки зустрічну перевірку до виробника провести неможливо, то неможливо підтвердити фактичну сплату податку на додану вартість до бюджету (тобто, суми ПДВ по придбанню товарно-матеріальних цінностей, отриманих ДП «Датський текстиль»компанії «ПВН Холдінг А/С»(Данія) від ТзОВ «Інформ Консалт», постачальником якого є ПП «Діджітал Девайсес», не підлягають бюджетному відшкодуванню, так як неможливо встановити джерела відшкодування сум ПДВ, відповідно і дана сума ПДВ не підлягає бюджетному відшкодуванню) є безпідставними, оскільки в даному випадку позивач є покупцем товару (послуг), а платником податку є його контрагент (ТзОВ «Інформ Консалт»), а відтак, саме на нього Законом покладено обов'язок з утримання та внесення до бюджету податку, сплаченого покупцем (позивачем), і він несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення податку до бюджету відповідно до законодавства України (ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Чинне податкове законодавство, зокрема, Закон України «Про податок на додану вартість», не містить положень відповідно до яких на покупця покладався б обов'язок по сплаті ПДВ не тільки продавцю (у складі ціни товару), але ще й до бюджету.

Відповідно до вимог підпунктів 7.2.1, 7.4.1, 7.4.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачем здійснені операції з придбання товару, у нього в наявності належним чином оформлені податкові накладні, видані платником податку, тобто, є всі підстави для включення сплаченого податку на додану вартість до складу податкового кредиту відповідного періоду.

Обставини, на які посилається податковий орган, не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо підтвердження права на отримання відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Якщо контрагент платника не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то ця обставина тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на бюджетне відшкодування, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має усі документальні підтвердження розміру суми бюджетного відшкодування.

Отже, попередні судові інстанції дійшли правильного та не спростованого доводами касаційної скарги висновку стосовно того, що позивачем надані всі необхідні докази, які підтверджують його право на бюджетне відшкодування ПДВ в розмірі 12 114,00 грн. за листопад 2007 року, а тому зменшення відповідачем позивачу бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2007 року у розмірі 12 114,00 грн. є безпідставним, у зв'язку з чим передбачених законом підстав для скасування оскаржуваних постанови та ухвали судів першої і апеляційної інстанцій не вбачається.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.09.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2009 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді В.В. Кошіль

О.А. Моторний