Постанова № 25872146, 20.08.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" серпня 2012 р. м. Київ К-24840/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Моторний О.А. Муравйов О.В.,розглянувши у письмовому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Судак АР Крим

на постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 09.12.2009 р.

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2010 р.

у справі №2а-11609/09/6/0170

за позовом Дочірнього державного унітарного підприємства «Пансіонат «Зеніт»Державного підприємства «Московське Авіаційне Виробниче об'єднання «МІГ»

до Державної податкової інспекції у м. Судак АР Крим

про визнання неправомірною бездіяльності, визнання недійсною першої та другої податкової вимоги та спонукання до виконання певних дій,

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє державне унітарне підприємство «Пансіонат «Зеніт»Державного підприємства «Московське Авіаційне Виробниче об'єднання «МІГ»(далі -позивач) звернулось до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Судак АР Крим (далі -відповідач) про визнання неправомірною бездіяльності, визнання недійсною першої податкової вимоги та спонукання до виконання певних дій.

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 09.12.2009 р., залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2010 р., позовні вимоги задоволено, визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у м.Судак АР Крим щодо направлення ОСОБА_4 акту про результати виїзної планової перевірки дотримання податкового, валютного та іншого законодавства позивачем від 31.07.2009 р. №531/23-0/24693663, визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Судак АР Крим щодо направлення ОСОБА_4 податкових повідомлень-рішень від 26.08.2009 р.№0000922301/0, №0000942301/0, №0003951700/0, №0000962301/0 та рішення від 26.08.2009 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000932301/0, визнано протиправною та скасовано першу та другу податкову вимогу від 25.09.2009 р. №1/137 та від 05.11.2009 р. №2/151, стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Не погодившись з вказаними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій з підстав порушення судами норм матеріального та процесуального права просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій у ході розгляду справи встановлено такі обставини.

Позивач зареєстрований як юридична особа 28.02.1997 р. виконавчим комітетом Судацької міської ради АР Крим.

У період з 30.06.2009 р. по 27.07.2009 р. відповідачем проводилася планова виїзна перевірка позивача за період з 01.07.2008 р. по 31.03.2009 р., за результатами якої складено акт від 31.07.2009 р. №531/23-0/24693663.

На підставі вказаного акту перевірки 26.08.2009 р. контролюючим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення №0000922301/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 444 669,67 грн. (основний платіж 364 159,46 грн. та штрафні санкції -80510,21 грн.), №0000942301/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 106 575,50 грн. (основний платіж 70 937,00 грн. та штрафні санкції - 35638,50 грн.), №0003951700/0 про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 9 972,14 грн. (основний платіж 3 241,95 грн., штрафні санкції -6 483,90 грн. та пеня - 246,29 грн.) та №0000962301/0 про визначення податкового зобов'язання з орендної плати для юридичних осіб у сумі 9 661,22 грн. (основний платіж 6 440,81 грн. та штрафні санкції - 3 220,41 грн.).

Крім того, 26.08.2009 р. відповідачем прийнято рішення №0000932301/0 про застосування до позивача штрафних санкцій у сумі 20 867,75 грн.

У зв'язку з несплатою у встановлений законом термін нарахованих сум податкових зобов'язань 25.09.2009 р. контролюючий орган направив на адресу позивача першу податкову вимогу №1/137, відповідно до якої сума податкового боргу за узгодженими податковими зобов'язаннями складає 582 763,36 грн.

Згодом відповідач направив позивачу другу податкову вимогу від 05.11.2009 р. №2/151.

Звертаючись із даним позовом до адміністративного суду, позивач зазначив, що вважає дії відповідача з направлення акту перевірки, податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних санкцій такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема, посилається на той факт, що акт перевірки, податкові повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних санкцій були направлені на адресу ОСОБА_4, тоді як останній не є керівником позивача.

У своїх поясненнях відповідач вказав, що за відомостями, наявними у податкового органу, директором пансіонату «Зеніт»з 01.06.2009 р. призначений ОСОБА_4, якому і були направлені копія акту документальної перевірки та податкові повідомлення-рішення.

Вирішуючи питання про можливість розгляду даної справи у порядку адміністративного судочинства суди попередніх інстанцій виходили з того, що дана справа у частині позовних вимог про визнання неправомірними дій відповідача з направлення акту перевірки і податкових повідомлень-рішень на адресу ОСОБА_4 є справою адміністративної юрисдикції.

Між тим, судова колегія Вищого адміністративного суду України не може погодитися із таким висновком судів зважаючи на таке.

За визначенням, наведеним у п.1 ч. 1 ст.3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції -це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

З наведених процесуальних норм права вбачається, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дії або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Оскільки наслідком розвязання публічно-правового спору по суті має бути захист порушеного суб'єктивного права позивача, то у разі незгоди з діями чи рішенням контролюючого органу, вимога про визнання неправомірними дій відповідача з направлення акту перевірки і податкових повідомлень-рішень, не буде мати своїм правовим наслідком захист прав позивача.

Зважаючи на викладене, обраний позивачем спосіб захисту права шляхом визнання неправомірними дій відповідача з направлення акту перевірки і податкових повідомлень-рішень, не відповідає його змісту.

Стосовно частини позовних вимог про визнання протиправною та скасування першої та другої податкової вимоги від 25.09.2009 р. №1/137 та від 05.11.2009 р. №2/151, суд касаційної інстанції також не може погодитись із висновками попередніх судових інстанцій.

Так, попередні судові інстанцій дійшли висновку, що доказів які б підтверджували факт виконання посадових обов'язків директора підприємства ОСОБА_4 контролюючим органом представлено не було, тоді як рішення від 26.08.2009р. №0000922301/0, №0000942301/0, №0003951700/0, №0000962301/0, а також рішення про застосування штрафних санкцій від 26.08.2009р. №0000932301/0 позивачем отримані не були отримані, відтак наявні підстави для визнання направлення позивачу першої та другою податкової вимоги таким, що здійснене з порушенням вимог Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами».

Пунктом 4.10 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 р. №327 визначено, що якщо податковий орган або пошта не може вручити суб'єкту господарювання рекомендованого листа з одним примірником акта та відповідними додатками у зв'язку з незнаходженням посадових осіб за місцезнаходженням суб'єкта господарювання, їх відмовою прийняти акт, то працівник структурного підрозділу, відповідальний за перевірку, у день надходження до податкового органу такої інформації оформляє відповідний акт, у якому вказує причину, яка призвела до неможливості вручення акта перевірки. Реєструється такий акт в день його складання у єдиному спеціальному журналі. Зазначений акт долучається до справи платника податків.

Податкове повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій) приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок або вручення його поштою суб'єкту господарювання (на підставі відмітки на поштовому повідомленні), а за наявності заперечень посадових осіб суб'єкта господарювання до акта перевірки - приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді суб'єкту господарювання (п. 4.11 Порядку).

Пунктом 4.9 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом ДПА України від 21.06.2001 р.№253, визначено, що якщо податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення у зв'язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, то працівник структурного підрозділу, у якому складено таке податкове повідомлення, на підставі інформації від структурного підрозділу, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції, або відповідальна особа, визначена керівником податкового органу для виконання таких функцій, у день надходження до податкового органу такої інформації оформляє відповідний акт, у якому вказує причину, яка призвела до неможливості вручення податкового повідомлення. Зазначений акт долучається до справи платника податків. У той самий день структурний підрозділ, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції, або відповідальна особа, визначена керівником податкового органу для виконання таких функцій, розміщує податкове повідомлення на дошці податкових оголошень (повідомлень), установленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому день розміщення такого податкового повідомлення на дошці податкових оголошень (повідомлень), зафіксований в акті про неможливість його вручення платнику податків, вважається днем його вручення.

Отже, у разі дотримання вищезазначеного порядку та за наявності акту неможливості вручення податкового повідомлення, розміщення податковим органом його на дошці податкових оголошень відповідає приписам чинного законодавства.

День розміщення такого податкового повідомлення на дошці податкових оголошень вважається днем його вручення платнику податків.

Судовими інстанціями було встановлено, що акт перевірки від 31.07.2009 р. №531/23-0/24693663 було надіслано на адресу позивача, а саме - вул. Пушкіна, 1, с. Морське, м.Судак, АР Крим, однак вказаний акт повернувся на адресу контролюючого органу 21.08.2009 р. внаслідок закінчення терміну зберігання.

На підставі вказаного акту перевірки були прийняті податкові повідомлення, які також повернулись на адресу відповідача.

У зв'язку з поверненням рекомендованої кореспонденції без вручення, відповідачем 14.09.2009 р. у відповідності з приписами п.4.9 Порядку направлення органами податкової служби України податкових повідомлень платникам податків було складено акт неможливості вручення повідомлень-рішень та було розміщено їх на дошці податкових оголошень.

Наведені обставини свідчать на користь висновку, про вжиття відповідачем усіх передбачених чинним законодавством заходів з метою належного повідомлення платника податків про прийняті ним рішення, що було залишено поза увагою судів попередніх інстанцій.

Відповідно до пп. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Нормами пп.6.2.1 п.6.2 ст.6 вказаного Закону передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги (письмову вимогу податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу).

Вказаними законодавчими нормами чітко передбачено обов'язок податкового органу надіслати платнику податків податкову вимогу у випадку несплати останнім суми узгодженого податкового боргу.

Таким чином, у зв'язку із несплатою позивачем у встановлений законом термін нарахованих сум податкових зобов'язань, контролюючим органом було правомірно направлено на його адресу першу та згодом другу податкову вимогу.

Доводи позивача щодо порушення контролюючим органом приписів Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»не відповідають правильному застосуванню положень вказаного Закону.

Посилання позивача на той факт, що податковим органом було надіслано акт перевірки та податкові рішення на адресу ОСОБА_4, який не є керівником позивача не можуть бути підставою для висновку про неналежне повідомлення позивача про прийняті рішення, яким йому нараховано податкові зобов'язання.

Так, з матеріалів справи вбачається, що такі рішення були надіслані відповідачем на адресу: вул. Пушкіна, 1, с. Морське, м.Судак, АР Крим.

В матеріалах справи міститься копія свідоцтва №624194 про державну реєстрацію юридичної особи Дочірнього державного унітарного підприємства «Пансіонат «Зеніт»Державного підприємства «Московське Авіаційне Виробниче об'єднання «МІГ», відповідно до якого місцем знаходження юридичної особи є вул. Пушкіна, 1, с. Морське, м.Судак, АР Крим., відомості про зміну місцезнаходження відсутні.

Крім того, на обліку у податкової інспекції перебуває підприємство, а не його керівник.

Суд касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що усі правовідносини щодо яких ставиться питання у даній справі, виникли за участю юридичної особи - платника податків, який безпосередньо знаходиться на обліку у податкової інспекції, відтак посадові особи такого підприємства не можуть бути розцінені як суб'єкти таких правовідносин.

Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Враховуючи, що суди повно і правильно встановили фактичні обставини справи, але неправильно застосували норми матеріально та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалення нового судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Судак АР Крим задовольнити.

2. Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 09.12.2009 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2010 р. у справі №2а-11609/09/6/0170 скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

3. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Нечитайло О.М. Судді:Моторний О.А. Муравйов О.В.