Постанова № 25871794, 15.08.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 серпня 2012 року Справа № 2а/1270/5381/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Судді: Матвєєвої В.В.,

при секретарі: Захаровій Ю.О.,

за участю сторін:

представника позивача -

ТОВ «Петровський бетонний завод»: Кравченко І.Л. (довіреність № 28 від 24.07.2012, дійсна до 31.12.2012),

представника відповідача - Алчевської ОДПІ

Луганської області Державної податкової служби: Меркулової М.В. (довіреність № 00410/10 від 06.04.2012, дійсна до 06.04.2013),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Петровський бетонний завод» до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000151530 від 27.06.2012, -

В С Т А Н О В И В:

12 липня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Петровський бетонний завод» до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000151530 від 27.06.2012.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що в період з 05.06.2012 по 11.06.2012 працівниками відповідача було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «ЛАТИФА» за період з 01.09.2011 по 30.09.2011, про що складений акт від 18.06.2012 № 532/153/34703289. Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Петровський бетонний завод» вимог ст. ст. 44, 185, 187, 188, 198 Податкового Кодексу України, ст. ст. 5, 7 Господарського кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 11680,00 грн. за вересень 2011 року.

На підставі Акту перевірки відповідачем 27.06.2012 було винесено податкове повідомлення - рішення № 0000151530, згідного якого підприємству донараховано податок на додану вартість за вересень 2011 року у сумі 11680,00 грн. та застосовані штрафні санкції у сумі 2920,00 грн. Позивач вважає, що податкове повідомлення - рішення від 27.06.2012 року № 0000151530 винесено незаконно, без перевірки усіх обставин, що мають істотне значення для справи, є необґрунтованим, та таким, що підлягає скасуванню з наступних підстав.

За висновками Акту перевірки від 18.06.2012 всі фінансово-господарські операції позивача за участю ТОВ «ЛАТИФА» визнані такими, що не могли фактично здійснюватись, оскільки у контрагента встановлена відсутність необхідних умов для здійснення господарської діяльності, можливостей виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, а також Позивачем не надано в достатній кількості документів, які підтверджують правомірність формування показників його податкової звітності та обґрунтованість декларування податкового кредиту з ТОВ «ЛАТИФА» у сумі 11680,00 грн.

Позивач вважає, що в порушення вимог Податкового кодексу України та Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства відповідач не навів перелік відсутніх документів, які, на його думку, повинні були підтверджувати реальність господарських відносин між позивачем та ТОВ «ЛАТИФА», а обмежився зазначенням про те, що документи, які б були беззаперечною доказовою базою щодо фактичності взаємовідносин, відсутні. Проте, як зазначає в позові позивач, всі первинні документи щодо взаємовідносин ТОВ «Петровський бетонний завод» та ТОВ «ЛАТИФА» були надані перевіряючим в повному обсязі, а саме були надані оригінали податкових накладних № 141 від 07.09.2011, № 140 від 07.09.2011, № 139 від 07.09.2011.

На підставі викладеного, позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 27.06.2012 № 0000151530.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, надав пояснення, аналогічні викладеним в позові, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні не визнав позовні вимоги, надав заперечення на адміністративний позов, в яких зазначив, що Алчевською ОДПІ у період з 01.09.2011 по 30.09.2011 проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Петровський бетонний завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на, додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «ЛАТИФА», за результатами якої складено акт від 18.06.2012 № 532/153/34703289. Перевіркою достовірності відображених показників у поданій ТОВ «Петровський бетонний завод» декларації з податку на додану вартість за період, що підлягав перевірці, встановлено, що перевіркою відображених у декларації з ПДВ у загальній сумі 53374,00 грн. не підтверджуються операції з ТОВ «ЛАТИФА» на загальну суму ПДВ 11680,00 грн., які мали вплив на формування цих показників, у зв'язку з відсутністю цілого комплекту документів які б були беззаперечним свідченням щодо фактичності здійснення фінансово-господарських операцій з зазначеним контрагентом у вересні 2011 року, а саме: товарно - транспортних накладних, подорожніх листів, сертифікатів якості на товари, відомостей щодо найманих працівників, які здійснювали вантажно-розвантажувальні роботи, а також не підтвердження у самого постачальника, ТОВ «ЛАТИФА», фактів взаємовідносин з ТОВ «Петровський бетонний завод», у зв'язку з чим встановлено завищення задекларованих ТОВ «Петровський бетонний завод» показників у декларації з податку на додану вартість за вересень 2011 року. На підставі акту Алчевською ОДПІ було винесено податкове повідомлення - рішення № 0000151530 від 27.06.2012 на загальну суму 14600,00 грн. Просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши матеріали справи, оцінивши фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ТОВ «Петровський бетонний завод» зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа виконавчим комітетом Алчевської міської ради Луганської області 05.12.2006 за № 13841020000001665. Перебуває на податковому обліку в Алчевській ОДПІ Луганської області з 05.12.2006 за № 2190 (а. с. 11).

ТОВ «Петровський бетонний завод» є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом № 100006466 про реєстрацію платника податку на додану вартість (а. с. 12).

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 05.06.2012 по 11.06.2012, відповідно до наказу Алчевської ОДПІ від 31.05.2012 № 268 (а. с. 92) та повідомлення № 305/153-34703289 від 05.06.2012 (а. с. 93), було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «ЛАТИФА» за період з 01.09.2011 по 30.09.2011, про що складений акт від 18.06.2012 № 532/153/34703289 (а. с. 15-33), згідно якого виявлено порушення п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, п. 3 ст. 5 та ст. 7 Господарського кодексу України, п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, по взаємовідносинам з ТОВ «ЛАТИФА» у сумі 11680,00 грн. за вересень 2011 року.

25.06.2012 за вих. № 23 ТОВ «Петровський бетонний завод» до Алчевської ОДПІ було подано заперечення до акту перевірки від 18.06.2012 (а. с. 35-37). Листом від 27.06.2012 за вих. № 9071/153 позивачу було надано відповідь на заперечення, відповідно до якої висновки акту залишаються без змін (а. с. 38-40).

На підставі акту перевірки Алчевською ОДПІ 27.06.2012 винесено податкове повідомлення - рішення № 0000151530 (а. с. 13) про стягнення податку на додану вартість в загальній сумі 14600,00 грн., у тому числі за основним платежем - 11680,00 грн., за штрафними санкціями - 2920,00 грн. Нарахування штрафних санкцій підтверджено розрахунок штрафних санкцій (а. с. 14).

Відповідно до п. п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право, окрім іншого, проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пунктом 75.1 ст.75 ПК України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

1 січня 2011 набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків і зборів, що стягуються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків і зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Розділ V Податкового кодексу України визначає платників податку на додану вартість, об'єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов'язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 цієї ж статті визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з положеннями п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Стаття 200 Податкового кодексу України регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до п. 200.1 цієї статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.2 цієї статті при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до вимог ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «ЛАТИФА» 07.09.2011 було укладено договір поставки № 07/09 (а. с. 41-43). Відповідно до даного договору ТОВ «ЛАТИФА», як постачальник, зобов'язується передати у власність, а ТОВ «Петровський бетонний завод», як покупець, прийняти і оплатити продукцію виробничо - технічного призначення, найменування, кількість, якість, ціна та умови поставки якого визначено в специфікації № 1 від 07.09.2011 (а. с. 44).

Відповідно до вказаного договору ТОВ «Петровський бетонний завод» від ТОВ «ЛАТИФА» було отримано сітку армовану з/б затяжки у кількості 10 000 шт., сітку лотку для канавки - 100шт., та сітку-катанку 0,4 тони.

Як пояснив представник позивача зазначений товар було доставлено на виробничі потужності заводу силами продавця, а тому товарно-транспортних документів на підприємстві немає. Товар був прийняти директором заводу по довіреності, оскільки обсяг товару був невеликий.

Факт використання придбаного товару - сітки металевої, у виробничій діяльності позивача підтверджується актами списання (а.с. 116-121) та витягом із журналу-ордеру про рух матеріалів та сировини (а.с.147-165).

Як зазначено в акті перевірки від 18.06.2012, позивачем, в порушення ст. 44 Податкового кодексу України, на вимогу Алчевської ОДПІ від 01.02.2012 № 3825/240 (а. с. 90), не надані пояснення обставин укладання угод із ТОВ «ЛАТИФА», не надані сертифікати якості металовиробів, а саме на сітку армовану, катанку, та інші документи, які б свідчили про фактичність здійснення фінансово - господарських операцій з ТОВ «ЛАТИФА».

Як вбачається з матеріалів справи, 17.02.2012 позивачем було надано відповідь на запит з поясненнями щодо взаємовідносин ТОВ «Петровський бетонний завод» з ТОВ «ЛАТИФА» за період з 01.09.2011 по 30.09.2011 (а. с. 91). Зазначене також підтверджено представником позивача в судовому засіданні.

Крім того, представником на підтвердження реальності здійснення фінансово - господарської діяльності по взаємовідносинам з ТОВ «ЛАТИФА» були надані до матеріалів справи належним чином завірені копії фінансово - господарських документів, а саме: видаткові накладні (а. с. 45-47), податкові накладні (а. с. 48-50), платіжне доручення на суму 70081,44 грн. (а. с. 115), акти списання за період з вересня по грудень 2011 року (а. с. 116-121), звіт про виробництво промислової продукції (а. с. 122-123), податкову декларацію з ПДВ за вересень 2011 року (а. с. 125127), реєстри виданих та отриманих податкових накладних (а. с. 129-135), прибуткова накладна (а. с. 144), накладні на внутрішнє переміщення (а. с. 145-146), журнал - ордер та відомість за вересень - грудень 2011 року (а. с. 147-165).

Проаналізувавши вказані фінансово-господарські документи суд прийшов до висновку, що взаємовідносини між позивачем ПП «ВК-Буд» та його контрагентом ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» з виконання ремонтно - будівельних та відновлювальних робіт мали реальний характер, податковий кредит було сформовано правомірно, із додержанням всіх необхідних умов, встановлених діючим законодавством України.

Суд зауважує, що надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

У разі підтвердження доводів податкового органу про безтоварність операцій визначення податкового кредиту є безпідставним і податок на додану вартість не підлягає відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, що за формою відповідає вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з податком на додану вартість.

Для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. п.1.2 п. 1, п. п. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. п. 2.4 п. 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. п. 2.15 та п. п. 2.16 п. 2 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

При цьому, господарські операції (поставка, продаж тощо) є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань.

Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з легітимними рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податку.

Аналіз реальності господарських операцій може здійснюватися на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків та інших обставин, в тому числі реального економічного змісту господарських операцій та підтвердження їх первинними документами (товарно-транспортними накладними та ін.).

Відповідно до п. 2, 5, 18 Наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.97 за № 233/2037 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення», податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість (п. 2 Порядку заповнення податкової накладної); податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку (п.5 Порядку заповнення податкової накладної); всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця (п.18 Порядку заповнення податкової накладної).

Отже підставою для формування податкового кредиту, а в подальшому для відшкодування від'ємного значення між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду є належним чином оформлена податкова накладна, зокрема, наведені в ній відомості повинні відповідати дійсності.

Судом встановлено, що ТОВ «ЛАТИФА» на виконання договору поставки № 07/09 від 07.09.2011 позивачу були видані податкові накладні № 141 від 07.09.2011, № 140 від 07.09.2011 та № 139 від 07.09.2011, які долучені до матеріалів справи (а. с. 48-50). В зазначених документах розмір податку на додану вартість становить 515,84 грн., 664,40 грн. та 10500,00 грн. відповідно. Загальна сума ПДВ становить 11680,24 грн.

Отже, з огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що право на податковий кредит у ТОВ «Петровський бетонний завод» виникло, оскільки при виконання умов договору, укладеного 07.09.2011 з ТОВ «ЛАТИФА», було дотримано всі обов'язкові умови для виникнення такого права, а саме - придбання послуг та товарів з метою їх використання у господарській діяльності, передбаченого чинним законодавством.

За таких обставин суд вважає податкове повідомлення рішення № 0000151530 від 27.06.2012 про визнання податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 14600,00 грн. протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Позивачем надано докази про оплату судового збору у сумі 146,00 грн. (а. с. 2). Враховуючи, що позовні вимоги задовольняються судом повністю, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача судові витрати у сумі 146,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись Податковим кодексом України, ст. ст. 2, 17, 18, 87, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Петровський бетонний завод» до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000151530 від 27.06.2012 - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення 0000151530 від 27.06.2012 про визнання податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 14600,00 грн., з яких 11680,00 грн. - за основним платежем, 2920,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Петровський бетонний завод» (юридична адреса: 94204, Луганська область, м. Алчевськ, вул. Московська, 6, п/р 26005301149924 у відділенні № 1200 АД «Алчевська дирекція» ПАТ «БАНК ФОРУМ». МФО 305749, код ЄДРПОУ 35038195) судовий збір у розмірі 146,00 грн. (сто сорок шість гривень 00 коп.).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено та підписано 20 серпня 2012 року.

СуддяВ.В. Матвєєва