Постанова № 25871735, 30.08.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/5475/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Супруна Є.Б.,

при секретарі - Дубовик О.І.,

за участю:

представника позивача - Онушка В.В.,

представника відповідача - Магер О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Інтерлінк" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання дій неправомірними, скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

16 серпня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Інтерлінк" (далі - ТОВ "Компанія "Інтерлінк", позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Полтавської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Полтаві, відповідач) про визнання дій щодо збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість за листопад 2009 року в сумі 1 848,00 грн. та щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 462,00 грн. неправомірними, скасування податкового повідомлення-рішення від 06.08.2012 р. №0003252310.

Мотивуючи свої вимоги позивач стверджує, що висновок акту перевірки про порушення ТОВ "Компанія "Інтерлінк" вимог п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого перевіркою встановлено заниження податку на додану вартість (далі - ПДВ), що підлягає сплаті до бюджету в сумі 1 848 грн., є хибним та необґрунтованим, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення суперечить чинному законодавству та підлягає скасуванню. Таке твердження позивач обґрунтовує тим, що реальність отримання послуги з доступу до всесвітньої мережі Інтернет від ТОВ "ЛОУ Консалт" підтверджена повним переліком доказів дійсності та правомірності господарської операції. Первинні бухгалтерські документи, якими відображена ця господарська операція, що слугувала базою для формування податкового кредиту за відповідний звітний період, оформлені відповідно до вимог чинного на момент укладення угоди законодавства. До того ж, на думку позивача, законодавство не містить норм, якими б на платника податків покладалась відповідальність за недотримання вимог закону третіми особами.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, покладаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що перевіркою ТОВ "Компанія" Інтерлінк" встановлено порушення п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". До такого висновку відповідач дійшов на підставі аналізу господарських операцій із ТОВ "ЛОУ Консалт". Відповідач зазначає, що стосовно останнього було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку, яку оформлено актом № 413/23-1/36429084 від 20.05.2011 р. та в у ході якої встановлено відсутність у ТОВ "ЛОУ Консалт" необхідних умов для здійснення господарської діяльності та взятих на себе договірних зобов'язань в силу відсутності трудових ресурсів, складських приміщень, транспортних засобів, неподання податкової звітності, відсутності підприємства за місцем знаходження. До того ж наслідками діяльності контрагента позивача є виключно чи переважне формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з метою фінансової вигоди третіх осіб. В обґрунтування правомірності оскаржуваного рішення, податковий орган посилається на те, що господарська діяльність ТОВ "ЛОУ Консалт" не мала реального характеру, оскільки посадова особа, якою підписані первинні документи та яка зазначена у реєстраційних документах, не мала відношення до діяльності вказаного підприємства, не оформляла первинні документи та не брала участі у проведенні господарських операцій.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав заперечення проти позову та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши залучені до матеріалів справи та зібрані судом письмові докази, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступних висновків.

З матеріалів справи суд встановив, що ТОВ "Компанія "Інтерлінк" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Полтавської міської ради 22.07.1999 р. (ідентифікаційний код 30485940), свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ №23988238 від 08.09.1999 р. На даний час позивач перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Полтаві.

Державною податковою інспекцію у м. Полтаві відповідно до наказу від 10.07.2012 р. №1158 на підставі пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Компанія "Інтерлінк" з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ по взаємовідносинах із ТОВ "ЛОУ Консалт" за 2009 рік.

За результатами даної перевірки ДПІ у м. Полтаві 23.07.2012 р. був складений акт №2063/22-5/30485940 (далі -Акт), висновками якого зафіксовано порушення платником податків п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 1 848,00 грн. (а.с. 9- 20).

За наслідками розгляду заперечень на Акт ДПІ у м. Полтаві 06.08.2012 р. позивачу надано відповідь, якою підтверджено правомірність висновків акту перевірки.

На підставі вищезазначеного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від № 0003252310 від 06.08.2012 р., яким ТОВ "Компанія "Інтерлінк" донараховано податкове зобов'язання з ПДВ на суму 1 848,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 462,00 грн.

Не погодившись із висновками податкового органу, позивач оскаржив зазначене податкове повідомлення-рішення до суду, заявивши у позові вимогу про його скасування та визнання дій податкового органу щодо донарахування грошового зобов'язання та застосування штрафних (фінансових) санкцій неправомірними.

Надаючи правову оцінку висновкам перевірки, діям відповідача та оскаржуваному податковому повідомленню - рішенню, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як свідчать матеріали справи, підставою для висновку про відсутність у позивача права на віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за господарськими операціями з ТОВ "ЛОУ Консалт" слугували обставини господарської діяльності останнього, встановлені в ході перевірки, проведеної ВПМ Бориспільської ОДПІ.

Вказану документальну позапланову невиїзну перевірку, оформлено актом Бориспільської ОДПІ Київської області № 413/23-1/36429084 від 20.05.2011 р., у ході якої встановлено відсутність у ТОВ "ЛОУ Консалт" необхідних умов для здійснення господарської діяльності та взятих на себе договірних зобов'язань в силу відсутності трудових ресурсів, складських приміщень, транспортних засобів, неподання податкової звітності, відсутності підприємства за місцем знаходження, у зв'язку з чим перевіркою зроблено висновок, що наслідками діяльності ТОВ "ЛОУ Консалт" є виключно чи переважне формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з метою фінансової вигоди третіх осіб. В акті перевірки до уваги взято протокол допиту директора ТОВ "ЛОУ Консалт" гр. ОСОБА_4 №406/07-31 від 28.04.2012 р., відповідно до якого ОСОБА_4 невідомо, що вона є директором вказаного підприємства, ніяких господарських, бухгалтерських документів та податкової звітності не заповнювала та не подавала, їй не відомо адресу місця знаходження підприємства. Звідси перевіряючими Бориспільської ОДПІ зроблено висновок, що всі укладені за участі ТОВ "ЛОУ Консалт" правочини порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави, вчинені з метою ухилення від сплати податків третіх осіб, їх господарські угоди та договори мають ознаки фіктивності та не створюють за собою інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю, у зв'язку з чим і задекларовані у період з листопада 2009 р. по квітень 2011 р. податкові зобов'язання та податковий кредит вказаного підприємства зменшено до 0 грн.

Приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, відповідач виходив із встановленого, як на його твердження, порушення платником п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", який був спеціальним законом з питань оподаткування податком на додану вартість на час здійснення господарської операції позивача та його контрагента, який визначає платників ПДВ, об'єкти, базу та ставки оподаткування, порядок обліку, внесення податку до бюджету, поняття податкового кредиту та бюджетного відшкодування.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Нормою п.п.7.4.5. п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту.

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 цього Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Тому для отримання права на податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Підпунктом 7.2.6. п.7.2. ст.7 вказаного Закону передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

За змістом ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Відповідно до вимог ст. 4 цього ж Закону одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми. Таким чином, господарська операція, яка не відбулась, не може бути об'єктом оподаткування.

Згідно Акту перевірки та пояснень представника відповідача, висновки податкового органу про порушення платником податків зазначених норм Закону ґрунтувалися на тому, що працівниками податкового органу в ході проведення перевірки проаналізовано господарські взаємовідносини між ТОВ "Компанія "Інтерлінк" та його контрагентом ТОВ "ЛОУ Консалт", за наслідками співпраці з яким позивач формував податковий кредит.

Судовим розглядом встановлено, що між ТОВ "ЛОУ Консалт" (Виконавець) та ТОВ "Компанія "Інтерлінк" (Замовник) було укладено договір №53 про надання послуг доступу до мережі Інтернет від 30.10.2009 р., за умовами якого Виконавець надає Замовнику послуги доступу до всесвітньої мережі Інтернет (далі послуги) з фіксованими значеннями швидкості по прямому вхідному каналу до Замовника згідно п.1.1.1, 1.1.2 та Додатку №1, який є невід'ємною частиною Договору. Додатком №1 визначено вартість прийнятої інформації з мереж Інтернет по вхідному каналу до Замовника.

Зазначений договір підписаний директорами сторін та скріплений печатками (а.с. 29).

На підтвердження дійсності укладення та реального виконання даної угоди представником позивача надано до суду:

- рахунок - фактуру (а.с. 32);

- акт №14 здачі-приймання робіт (надання послуг) згідно договору №53 від 30.10.2009 р. (а.с. 34);

- податкову накладну №24 від 33.11.2009 р. (а.с. 33);

- платіжне доручення (а.с. 35).

Зазначені документи первинного бухгалтерського обліку оформлені у чіткій відповідності до вимог чинного законодавства, будь-яких застережень з цього приводу акт перевірки не містить.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Як пояснив представник позивача, за умовами вказаного договору підприємство отримувало послуги від Виконавця, що полягають у забезпеченні безперебійного постачання інформації з мережі Інтернет по прямому вхідному каналу до Замовника. Пояснив, що отримання вказаних послуг підприємством є необхідною умовою здійснення ним своєї господарської діяльності.

Отже, до податкового кредиту у перевіряємому періоді позивач правомірно включив суми ПДВ у зв'язку з придбанням послуг з метою здійснення господарської діяльності, за укладеним договором із ТОВ "ЛОУ Консалт", на підставі виписаної ним належно оформленої податкової накладної.

Тому суд, проаналізувавши фактичні обставини та матеріали справи, оцінивши докази, надані сторонами, не знаходить у діях платника податків (позивача) порушень тих норм законів, на які посилається відповідач, та приходить до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на припущеннях та належним чином не доведені.

Як припущення суд розцінює висновки відповідача про відсутність у контрагента ТОВ "ЛОУ Консалт" необхідних умов для результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів. Такі висновки не враховують нічим не обмеженого права підприємства укладати цивільно-правові угоди оренди приміщень, устаткування та автотранспорту і використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності. Крім того, факт відсутності вказаних ресурсів у підприємства податковим органом не перевірявся, а такий висновок зроблений на підставі податкової звітності, яка не містить достатньої інформації, на підставі якої можливо обґрунтувати такі висновки.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача про неправомірність включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ лише з тих підстав, що господарська діяльність контрагента позивача, ТОВ "ЛОУ Консалт", має ознаки фіктивності, оскільки підприємство не має необхідних умов для здійснення господарської діяльності та взятих на себе договірних зобов'язань, а в ході перевірки встановлено порушення даним платником податкового та валютного законодавства.

Добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. У разі якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум ПДВ до податкового кредиту або бюджетного відшкодування, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Судом встановлено, що суми ПДВ були сплачені позивачем у складі ціни за отримані послуги своєму контрагенту ТОВ "ЛОУ Консалт" у повному обсязі, на підтвердження чого у матеріалах справи наявне платіжне доручення. Дані господарські операції мали реальний характер.

Таким чином, позивач виконав усі передбачені законом умови щодо віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум ПДВ до податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином висновки акту перевірки, на підставі яких винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення ґрунтуються на безпідставних та непідтверджених даних податкового органу.

Суд не бере до уваги твердження податкового органу про відсутність контрагента позивача за його місцезнаходженням , що позбавляє права платника податку на формування податкового кредиту в частині взаємовідносин з ТОВ "Компанія "Інтерлінк", з огляду на те, що з моменту реєстрації 06.05.2009 р. ТОВ "ЛОУ Консалт" знаходиться за своєю юридичною адресою, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 107-108), а свідоцтво платника ПДВ ТОВ "ЛОУ Консалт" скасовано за ініціативою податкового органу 06.01.2012 р., тобто задовго після укладення договору №53 від 30.10.2009 р.

Відтак, платник податку на момент вчинення господарських операцій, за якими сформовано спірний податковий кредит, мав взаємовідносини з контрагентом, який знаходився за своєю юридичною адресою та був зареєстрованим платником ПДВ, що дає позивачу право на формування податкового кредиту.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про безпідставність донарахування ДПІ у м. Полтаві суми грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 1 848,00 грн. із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій в сумі 462,00 грн. і, відповідно, про протиправність податкового повідомлення-рішення від 06.08.2012 р. №0003252310.

Відтак, позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання неправомірними дій ДПІ у м. Полтаві пов'язаних зі збільшенням податкового зобов'язання з ПДВ та застосуванням штрафних (фінансових) санкцій, суд зазначає, що належним і достатнім способом захисту порушеного права у даному випадку є визнання протиправним саме рішення податкового органу, яким платнику визначено суму податкового зобов'язання, а не дій, якими супроводжується процес винесення нормативного акту індивідуальної дії.

Тому позов у вказаній частині вимог задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення - рішення та не надав доказів на спростування вищевикладеного, на відміну від позивача, який довів обґрунтованість частини позовних вимог.

Відтак, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Зважаючи на те, що спірне податкове повідомлення - рішення є правовим актом індивідуальної дії, який відповідно до повноважень суду, встановлених частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне згідно з частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог і визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 06.08.2012 р. №0003252310.

Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби України від 06.08.2012 р. №0003252310.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Інтерлінк" (ідентифікаційний код 30485940) частину витрат пов'язаних зі сплатою судового збору у розмірі 53 грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 04.09.2012 р.

Суддя Є.Б. Супрун