Постанова № 25871523, 18.07.2012, Житомирський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 0670/2339/12

категорія 8.2.6

18 липня 2012 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Чернової Г.В. ,

при секретарі - Проценко Л.Й.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод" до Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби про визнання протипраним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.04.2012 р. за №0000012202,-

встановив:

ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод" звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про скасування податкового повідомлення-рішення від 03.04.2012 р. за №0000012202. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що під час проведення перевірки відповідачем були виявлені факти порушень вимог ст.203, ч. 1, 2 ст.215 ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ДП «Житомирський ЛГЗ» при придбанні товарів від постачальника - ТОВ «Грант» за грудень 2011 року. Відповідач вважає, що товари по вказаних правочинах не були передані позивачу, в порушення ст.ст.662, 655 та 656 ЦК України, а також п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.200.1 ст.200, п.201.1, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством нібито занижено податок на додану вартість в сумі 773403 грн. за листопад 2011 року. За наслідками проведеної перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000012202 від 03.04.2012р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 773403 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 386702 грн. З вказаним податковим повідомленням-рішенням, як і з висновками акту виїзної перевірки, позивач не погоджується. Зазначив, що усі операції з контрагентами підтверджені первинними документами ДП «Житомирський ЛГЗ», оформленими відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». На думку позивача, твердження перевіряючих, що ДП «Житомирський ЛГЗ» штучно сформовано податковий кредит, за рахунок сум ПДВ по податкових накладних, отриманих від постачальника TOB «Грант» на загальну суму 773403 грн., з метою зниження об'єкту оподаткування та нанесення шкоди державному бюджету, є безпідставними, оскільки даний товар було придбано з метою реалізації, що підтверджується накладними на отримання товару, актами приймання-передачі товару на комісії, вантажно-митними деклараціями, банківським виписками про рух коштів по цих операціях. Також позивач зазначив про необґрунтованість та безпідставність тверджень відповідача, щодо нікчемності угод з огляду на підтвердження реальності виконання правочинів.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, з мотивів викладених в письмових запереченнях. Зокрема зазначив, що ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод" було реалізовано на експорт продукцію не властиву для основного виду діяльності підприємства, при цьому без мети отримання прибутку від такої операції.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд встановив, що працівниками ДПІ в м. Житомирі була проведена позапланова виїзна перевірка ДП «Житомирський лікеро-горілчаний завод» з питань взаємовідносин з ТОВ «Грант» за лютий 2011 року.

За наслідками перевірки складено акт від 20.03.2012 року №1815/23-1/00375504 та встановлені наступні порушення:

- ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ДП «ЖЛГЗ»при придбанні товарів від постачальника TOB "Грант". Товари по вказаних правочинах не були передані в порушення ст. 662, 655 та 656 ЦК України

- п.198.1, п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п.201.1, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість в сумі 773403 грн. за листопад 2011 року.

За результатами розгляду акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення- рішення від 03.04.2012 року №0000012202, яким позивачу визначено податкове зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 773403 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 386702 грн.

Суд не погоджується з висновками податкового органу, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 06 червня 2005 року між Державним підприємством «Житомирський лікеро-горілчаний завод» та товариством з обмеженою відповідальністю «Грант»укладено договір постачання товару №06/06/05, а саме: шкіряного напівфабрикату «Вет-блу».

На виконання умов зазнавченого договору TOB «Грант» передало у власність ДП «Житомирський ЛГЗ» в грудні 2011року шкіряний напівфабрикат «Вет-блу» на загальну суму 4640420 грн., в т.ч. ПДВ - 773403,00 грн., що підтверджується накладними: від 05.12.2011року № №344,345; від 12.12.2011року №№ 353, 354, 356,357, 358, 359; від 21.12.2011 року №№ 361, 362,363.

Згідно п.4.1 вищевказаного договору товар передається ДП «Житомирський ЛГЗ» за адресою, вказаною в актах приймання-передачі. Після отримання товару від TOB «Грант» на відповідних складах, даний товар позивач передав комісіонеру (TOB «Хартманс») на підставі договору комісії на продаж товару від 31.05.2010 року №3.

За умовами договору комісії від 31.05.2010 року №3, укладеного між ДП «Житомирський ЛГЗ» (Комітент) та Товариством з обмеженою відповідальність «Хартманс»(Комісіонер) передбачено, що Комісіонер зобов'язується за дорученням і за рахунок Комітента за винагороду здійснити в інтересах останнього від свого імені угоду з продажу на експорт товару Комітента. Конкретні умови угоди, кількість та мінімальна ціна продажу, а також інші умови та вказівки Комітенту наводяться у специфікаціях (додатках до цього договору), які є невід'ємною частиною дійсного договору.

Товар, переданий від Комітента Комісіонеру, є власністю Комітента. Виступаючи від свого імені, Комісіонер самостійно укладає угоди купівлі-продажу з третіми особами.

Відповідно до договору комісії, вказаний шкіряний напівфабрикат «Вет-блу»несортований, був переданий Комітентом (ДП «Житомирський ЛГЗ») Комісіонеру (TOB «Хартманс») для здійснення продажу на експорт.

Товар був переданий на комісію в місцях отримання товару від постачальника (TOB «Грант»), відповідно до актів прийому-передачі Товару на комісію, а саме:

акт прийому-передачі Товару на комісію від 05.12.2011 року №150 - Житомирська обл., м. Бердичів, вул. Леніна,76;

акт прийому-передачі Товару на комісію від 12.12.2011 року №151 - Житомирська обл., м. Бердичів, вул. Леніна,76;

акт прийому-передачі Товару на комісію від 12.12.2011 року №152 - м.Житомир, вул. Промислова, 1/154;

акт прийому-передачі Товару на комісію від 14.12.2011р. №153 - Житомирська обл., м. Бердичів, вул. Леніна,76;

акт прийому-передачі Товару на комісію від 21.12.2011р. №154 - Кіровоградська область, м. Новомиргород, вул. Комсомольська,105;

акт прийому-передачі Товару на комісію від 21.12.2011р. №155 -м. Київ, вул. Куренівська,21;

акт прийому-передачі Товару на комісію від 21.12.2011р. №156 - Кіровоградська область, м. Новомиргород, вул. Комсомольська,105;

Виконуючи умови договору комісії, Комісіонером (TOB «Хартманс») було поставлено шкіряний напівфабрикат «Вет-блу» одержувачам: FRIDOR PELLI S.R/L - вантажно-митна декларація від 02.12.2011 р. № 719936; ROCAPIEL S.L. - вантажно-митна декларація від 06.12.2011 року №719969; CONCERI ASTOIA S.R.L. - вантажно-митна декларація від 09.12.2011 року № 720046; BLU POINT S.R.L. - вантажно-митна декларація від 13.12.2011 року № 720092; RIVER LEATER S.L. - вантажно-митна декларація від 13.12.2011 року № 720115; ROCAPELLE S.R.L. - вантажно-митна декларація від 16.12.2011 року №760318; S.I. ARNO S.R.L. вантажно-митна декларація від 23.12.2011 року № 720296.

Згідно вантажно-митних декларацій вказаний товар залишив митну територію України та був відправлений одержувачам, що свідчить про фактичну наявність товару та мету ДП «Житомирський ЛГЗ» щодо отримання прибутку від комерційної діяльності.

Крім того, п.8.4 вище зазначеного договору комісії передбачено, що Комісіонер протягом 120 банківських днів після надходження виручки в іноземній валюті у якості оплати за товар, зобов'язується перерахувати на рахунок Комітента грошові кошти у національній валюті України за курсом НБУ, встановленим на дату оформлення вантажно-митної декларації по кожній окремо партії товару. Судом встановлено, що станом на час розгляду справіи жодних претензій до сторін від учасників операцій не було.

За перевіряємий період Комісіонер перерахував Комітенту 6094456,00 грн., про що свідчить картка клієнта TOB «Хартманс».

Крім того, частина товару Комісіонером не реалізована, про що свідчить довідка ТОВ " Хартманс" про залишки товару - шкіряного напівфабрикату "ВЕТ- БЛУ" в кількості 38392 кг на загальну суму 2840933,75 грн., термін сплати по якій не настав.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. № 996-XIV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності; які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2, ст. 3 цього ж Закону України бухгалтерський облік є обов'язкова видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші вид звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерської обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначено п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. № 996-XIV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

На підтвердження виконання вказаних правочинів позивачем надані копії договорів, видаткові та податкові накладні, акти приймання - передачі, звіти комісіонера, оборотно сальдова відомість, вантажно-митні декларації.

Відповідач вважає, що позивачем здійснена діяльність лише з метою вилучення коштів із державного бюджету шляхом безпідставного формування податкового кредиту з ПДВ, без наявності будь-якої ділової мети здійснення відповідної господарської операції.

Суд вважає, твердження відповідача, щодо нікчемності угод безпідставним, виходячи з наступного.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено перелік вимог, які свідчать про дійсність правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчиняться у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину судом не вимагається.

Відповідно до ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Податковий орган, посилаючись на неможливість реалізації контрагентами позивача, відсутність товарно-транспортних накладних на перевезення товару вважає, що договори купівлі-продажу укладені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а отже є нікчемними.

Однією з ознак, яка згідно з Цивільним кодексом України впливає на дійсність правочину є наявність вільного волевиявлення тієї особи, що є саме учасником правочину. В даному випадку учасниками оспорюваних правочинів є юридичні особи - суб'єкти господарювання, які діють через свої органи управління, визначені установчими документами.

Угоди, укладені між ДП «Житомирський ЛГЗ» та TOB «Грант» спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлене ними, не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину є вільне і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 ЦКУ, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Реальне настання правових наслідків за визначеними відповідачем нікчемними угодами, підтверджено тим, що за цими угодами контрагент ТОВ «Грант» виконав повністю взяті на себе зобов'язання по продажу шкіри, а в подальшому позивач через комісіонера реалізував даний товар іноземним контрагентам. Учасники цих господарських операцій у своїх бухгалтерській та податковій звітностях повно і достовірно відобразили вчинені операції, правомірно віднесли вартість поставок відповідно до валового доходу та валових витрат, своєчасно сплатили податки.

Крім того, згідно ст.228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

В Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року визначено, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однієї зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

На думку суду, при визнанні угод нікчемними податковим органом не дотримано зазначених вимог законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення угод між «Житомирський ЛГЗ»та TOB «Грант»з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Усі господарські операції, у тому числі щодо отримання товару від TOB «Грант»та передачу товару на комісію TOB «Хартманс», підтверджені первинними документами ДП «Житомирський ЛГЗ», у відповідності до вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999р. №996-XIV, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Таким чином, суд вважає, що висновки відповідача щодо нікчемності укладених договорів є помилковими та такими, що не підтверджуються обставинами справи.

Щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту за грудень 2011 року суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Порядок обчислення, сплати податку на додану вартість, порядок формування податкового кредиту визначено Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Згідно з п.п. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого, нарахованого у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог.

Пунктами 201.1, 201.7 ст.201 ПК України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначено в окремих рядках опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Податковим кодексом України або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено будь-яких обмежень, ніж наявність належним чином оформленої податкової накладної, щодо включення до податкового кредиту суми сплаченого податку, не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами.

ДП «Житомирський ЛГЗ», як було встановлено судом, формувало податковий кредит на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних документів . В акті перевірки не зазначено, що податкові накладні чи інші первинні документи оформлені всупереч вимогам законодавства.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Податковим органом, не подано суду будь-яких доказів, які б ставили під сумнів реальність придбання товару від ТОВ "Гарант", з метою його реалізації, що підтверджується накладними на отримання товару, актами приймання-передачі товару на комісії, вантажно-митними деклараціями, банківським виписками про рух коштів по цих операціях, тощо. З огляду ж на розподіл обов'язків по доказуванню в адміністративному процесі в даному разі тягар доведення наявності порушення позивачем правил оподаткування покладається на контролюючий орган - відповідача по справі. Відсутність таких доказів судом розцінюється як недоведеність відповідачем своїх тверджень. В той же час висновки перевіряючих викладені в акті, на підставі якого прийняте податкове повідомлення - рішення, щодо нікчемності договорів ґрунтуються лише на припущеннях не підтверджених первинними документами.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Встановлені судом обставини справи свідчать про правомірність сформованого позивачем податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ "Грант" за грудень 2011 року.

Відповідачем доказів на підтвердження правомірності винесення податкового повідомлення-рішення від 03.04.2012 р. №0000012202. не надано, а тому з урахуванням вище викладеного, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Керуючись Цивільним кодексом України, Податковим кодексом України, ст.ст. 71, 86, 159 -163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Адміністративний позов задовільнити.

Визнати протипраним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 03.04.2012 р. №0000012202.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя Г.В. Чернова

Повний текст постанови виготовлено: 24 липня 2012 р.