Рішення № 25866903, 27.08.2012, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 401/6202/12

(2/401/3316/12)

РІШЕННЯ

Іменем України

27.08.2012 року

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Подорець О.Б.,

при секретарі Голубніченко В.О.,

за участю представника позивача Коніка К.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк»до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки та за зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк», третя особа Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2011 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки. В обґрунтування позову зазначив, що 19 серпня 2008 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 014/2404/9/21700, відповідно до умов якого банк надав відповідачу ОСОБА_3 кредит в розмірі 80 000,00 доларів США.

В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, згідно договору іпотеки від 19 серпня 2008 року зареєстрованого в реєстрі нотаріуса за № 3053, укладеного Банком з ОСОБА_3 та майновим поручителем ОСОБА_4, в іпотеку банку передана належна поручителю на праві власності квартира АДРЕСА_1.

Позичальник зобов'язання належним чином не виконує, в зв'язку з чим, станом на 17.01.2011 виникла заборгованість за кредитним договором №014/2404/9/21700 від 19.08.2008 в розмірі 738 962,42 грн. З урахуванням уточнених позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором в розмірі 738 962,42 грн., у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 перед Банком звернути стягнення згідно договору іпотеки № 3053 від 19.08.2008 на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_4 шляхом продажу квартири з прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження на рівні ціни, яка буде встановлена суб'єктом оціночної діяльності, за рахунок отриманих коштів від реалізації предмету іпотеки в межах виконавчого провадження за Договором іпотеки, а саме квартири АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_4, погасити заборгованість ОСОБА_3 за кредитним договором №014/2404/9/21700 від 19.08.2008 у розмірі 738 962,42 грн. та стягнути з відповідачів судові витрати (а.с.2-6, 161).

Відповідачі за первісним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до суду із зустрічною позовною заявою, в якій просили суд визнати кредитний договір №014/2404/9/21700 від 19 серпня 2008 року недійсним, визнати також недійсним договір іпотеки від 19 серпня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за № 3053 від 19.08.2008, зобов'язати ПАТ «Ерсте Банк»прийняти у ОСОБА_3 суму кредиту з розстрочкою платежів на 120 місяців, зобов'язати приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 виключити з реєстру іпотеку та заборонити відчуження запису про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна, яке було передано в іпотеку за Договором іпотеки укладеним між ПАТ «Ерсте Банк»та ОСОБА_4 19.08.2008 року, а саме квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_4 (а.с.76-89).

Заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 26 квітня 2012 року первісний позов задоволено, а у задоволенні зустрічного позову відмовлено (а.с.183-185).

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 червня 2012 року зазначене заочне рішення скасовано.

Під час нового розгляду справи представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, надала пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просила позов задовольнити, проти зустрічного позову заперечувала, вважаючи його безпідставним.

Відповідачі ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_7 до судового засідання не з'явилися. Судом приймалися неодноразові спроби сповістити останніх про слухання справи шляхом направлення судових повісток та телеграм. Крім того, суд зважує на те, що відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_7 обізнані про наявність спору, але умисно затягують розгляд справи, що суд розцінює як можливість уникнення виконання договору, затягування вирішення питання про виконання договірних зобов'язань тощо.

Відповідач ОСОБА_4 надіслала суду телеграму про відкладення розгляду справи у зв'язку із її хворобою, але документів на підтвердження цього не надала. Крім того, в матеріалах справи наявні письмові заперечення відповідача ОСОБА_4

А відтак суд вважає за можливе визнати неявку відповідача ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_7 до суду без поважних причин, наявність письмових заперечень відповідача ОСОБА_4, і з огляду на приписи ст.157 ЦПК України щодо строків розгляду справи, розглянути справу у відсутності відповідачів, що на думку суду не буде порушенням прав та інтересів відповідачів, оскільки останні зловживають своїми процесуальними правами та обов'язками.

Третя особа Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 у судове засідання не з'явилася, про слухання справи повідомлена належним чином. До початку судового засідання надала заяву з проханням слухати справу у її відсутність та винести рішення, згідно вимог чинного законодавства.

Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 19 серпня 2008 року між ОСОБА_3 та ЗАТ «Ерсте Банк», правонаступником якого є ПАТ «Ерсте Банк», укладено кредитний договір №014/2404/9/21700, відповідно до умов якого банк надав відповідачу ОСОБА_3 кредит в розмірі 80 000,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом строком до 18 серпня 2015 року.

Згідно ст.ст.526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до умов кредитного договору погашення заборгованості здійснюється за графіком повернення кредиту і сплати відсотків, що встановлено частиною 1 кредитного договору №014/2404/9/21700 від 19 серпня 2008 року.

Згідно частини 9 кредитного договору №014/2404/9/21700 від 19 серпня 2008 року за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами у визначені договором строки, передбачені штрафні санкції.

Проте, в порушення умов кредитного договору, відповідач за первісним позовом ОСОБА_3 свої зобов'язання не виконує, допустив прострочення повернення кредиту і сплати відсотків за його користування, внаслідок чого за ним станом на 17 січня 2011 року утворилась заборгованість за кредитним договором в розмірі 738 962,42 грн., яка складається із заборгованості по кредиту в розмірі 594 046,26 грн. та заборгованості зі сплати відсотків -144 916,16 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №014/2404/9/21700 від 19 серпня 2008 року між позивачем та відповідачем за первісним позовом ОСОБА_4 того ж дня укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого остання в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 перед Банком, передала в іпотеку належну їй на праві власності, згідно договору купівлі-продажу від 14.01.2005, зареєстрованого в реєстрі нотаріуса за № 4368, нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1.

Як передбачено ст.ст.572, 575 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом, як передбачено ст.590 ЦК України.

Пунктом 5.3.розділу 5 Договору іпотеки передбачено, що іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язання за кредитним договором, забезпеченого цією іпотекою, а якщо його вимога не буде задоволена звернути стягнення на предмет іпотеки.

Умовами договору іпотеки передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки, в тому числі і за рішенням суду (п.5.4 розділу 5 Договору іпотеки).

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про іпотеку»майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов'язанням.

Згідно ч. 1 ст.33 Закону України «Про іпотеку»у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

За змістом ст.39 Закону України «Про іпотеку»у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п.41 своєї постанови №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»при вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має дати оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

При вирішенні даного спору, суд зважує на те, що відповідач ОСОБА_3 не виконує свої зобов'язання відповідно до умов кредитного договору, заборгованість, яка виникла у ОСОБА_3 перед ПАТ «Ерсте Банк»складає 738 962,42 грн.

Досудові вимоги, направлені на адресу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо погашення заборгованості залишилися невиконаними по теперішній час.

За таких обставин, вирішуючи питання співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна, суд приходить до висновку про задоволення позову ПАТ «Ерсте Банк»про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1.

Що стосується зустрічної позовної заяви ОСОБА_3 та ОСОБА_4, то вона задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як зазначено вище, судом встановлено, що 19 серпня 2008 року між ОСОБА_3 та ЗАТ «Ерсте Банк», правонаступником якого є ПАТ «Ерсте Банк», було укладено кредитний договір №014/2404/9/21700, відповідно до умов якого банк надав відповідачу ОСОБА_3 кредит в розмірі 80 000,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом строком до 18 серпня 2015 року.

Статтею 99 Конституції України встановлено що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до ст.192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України. Разом з тим, обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Так основним законодавчим актом, регулюючим правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

При цьому згідно зі ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»кошти -це гроші у національній або іноземні валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Відповідно до ст.5 Декрету Кабінету Міністрі України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п.2 ст.5 цього ж Декрету.

Відповідно до п.2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, яке затверджене Постановою Правління НБУ №275 від 17 липня 2001 року та зареєстроване у Міністерстві юстиції України 21 серпня 2001 року за №730/5921 за наявності банковської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу НБУ банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями.

З огляду на зазначене вбачається, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Крім того, як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п.10 своєї постанови №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Вказана стаття визначає правовий статус гривні, але не встановлює сферу її обігу, а статтею 192 ЦК передбачено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Отже, банк як фінансова установа, отримавши у встановленому законом порядку (статті 19, 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність») банківську та генеральну ліцензії на здійснення валютних операцій або письмовий дозвіл на здійснення операцій із валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу II Закону України від 15 лютого 2011 року № 3024-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків»є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, має право здійснювати операції з надання кредитів у іноземній валюті (пункт 2 статті 5 Декрету про валютне регулювання).

Щодо вимог підпункту «в»пункту 4 статті 5 цього Декрету, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії Національного банку України на здійснення операцій щодо надання та одержання резидентами кредитів у іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то, оскільки на цей час законодавством України не встановлено термінів і сум кредитів у іноземній валюті як критеріїв їх віднесення до сфери дії режиму індивідуального ліцензування, ця норма не може застосовуватись судами.

Тобто надання кредитів у валюті за наявності в банку відповідної генеральної ліцензії (дозволу НБУ на здійснення кредитних операцій у валюті) не суперечить вимогам чинного законодавства України.

Крім того, згідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627,628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагентів та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як передбачено ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Посилання позивачів за зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на недійсність правочину, є хибними, оскільки факт підписання ОСОБА_3 кредитного договору свідчить про згоду останнього з його умовами, в тому числі про отримання кредиту в доларах США. Крім того, ніщо не перешкоджало йому отримати кредит у національній валюті.

Отже, судом встановлено, що оскільки спірний кредитний договір не суперечить положенням діючого законодавства України, то не має підстав для визнання його недійсним, як і відсутні підстави для визнання недійсним договору іпотеку, а відтак зустрічний позов не підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідачів за первісним позовом слід стягнути солідарно на користь позивача за первісним позовом судовий збір в сумі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн. Оскільки позивачі за зустрічним позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звільненні від сплати судового збору, то необхідно віднести його на рахунок держави.

Керуючись ст.ст.10, 11, 57-60, 212-215, 218, 222, 88 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк»до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з відповідача ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь позивача Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк»заборгованість за кредитним договором №014/2404/9/21700 від 19 серпня 2008 року яка виникла станом на 17 січня 2011 року та складається із заборгованості за кредитом в розмірі 594 046,26 грн. та заборгованості зі сплати відсотків у розмірі 144 916,16 грн., а всього 738 962 (сімсот тридцять вісім тисяч дев'ятсот шістдесят два) грн. 42 коп.

У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 перед Публічним акціонерним товариством «Ерсте Банк»за кредитним договором №014/2404/9/21700 від 19 серпня 2008 року звернути стягнення згідно договору іпотеки від 19 серпня 2008 року на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_4, шляхом проведення прилюдних торгів, з початковою ціною, яка встановлюється на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності в межах процедури виконавчого провадження. За рахунок отриманих коштів від реалізації предмету іпотеки в межах виконавчого провадження погасити заборгованість ОСОБА_3 за кредитним договором яка виникла станом на 17 січня 2011 року в розмірі 738 962,42 грн. та складається із заборгованості за кредитом в розмірі 594 046,26 грн. та заборгованості зі сплати відсотків у розмірі 144 916,16 грн.

Стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь позивача Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк»судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 1700 (одна тисяча сімсот) грн. 00 коп. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 (сто двадцять) грн. 00 коп.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк», третя особа Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними -відмовити.

Судові витрати за зустрічним позовом віднести на рахунок держави.

З повним текстом рішення суду сторони можуть ознайомитися 31 серпня 2012 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Копію судового рішення із викладом вступної та резолютивної частин видати учасникам процесу негайно після його проголошення.

Суддя О.Б.Подорець