Ухвала суду № 25863464, 29.08.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2012 р. Справа № 44620/11

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Дяковича В.П.,

суддів: Носа С.П., Яворського І.О.

з участю секретаря судового засідання: Саламахи О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної

податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2011 року у справі за позовом Приватного підприємства "Техпром-інвест" до Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова про визнання протиправними дій, -

В С Т А Н О В И В:

04.01.2011 року представник Приватного підприємства "Техпром-інвест" звернувся до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова про визнання неправомірними дій відповідача які полягають у викладенні в акті перевірки від 24.09.2010 року за №2469/23-209/365010076 недостовірних та незаконних висновків (відомостей) про безтоварність та нікчемність фінансово-господарських операцій між ПП «Техпром - інвест» та його контрагентами.

Позовні вимоги мотивовані тим, що податковим органом не подано жодних доказів на підтвердження висновків, викладених в акті перевірки, зазначає, що одним з основних принципів розгляду податкових спорів є принцип презумпції добросовісності платника, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Вказує, що надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості,які містяться в цих документах неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних у яких установлена судом. При обґрунтуванні позовних вимог покликається на Постанову Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року та норми ст. 19 Конституції України, ст. 2,9,71 КАС України.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2011 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції в Сихівському районі м. Львова які полягають у викладенні в акті перевірки від 24.09.2010 року за №2469/23-209/365010076 недостовірних та незаконних висновків (відомостей) про безтоварність та нікчемність фінансово-господарських операцій між ПП «Техпром - інвест» та його контрагентами.

Представник Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова постанову суду першої інстанції оскаржив, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, не відповідає фактичним обставинам справи, просить її скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає те, що відповідачем скеровано позивачу лист про представлення підтверджуючих документів, на підставі яких сформовано податкове зобов'язання та податковий кредит у деклараціях з ПДВ та валові доходи і витрати у деклараціях з податку на прибуток. На підставі отриманої відповіді головним державним податковим інспектором на підставі п.11-1 Закону від 04.12.1990 року №509 проведено невиїзну перевірку ПП «Техпром інцест» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 25.05.2009 року по 31.03.2010 року. При перевірці, у зв'язку із непредставленням документів для перевірки, підприємством не було доведено реальність операцій, не підтверджено реальність часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, виробничо складських приміщень та іншого майна (технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів), які економічно необхідні для виконання постачання або здійснення діяльності підприємства, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності.

В судовому засіданні відповідача надав пояснення та заперечив проти доводів апеляційної скарги.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч.4 ст. 196 КАС України.

Суд перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає що апеляційну скаргу слід задоволити частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З матеріалів справи вбачається те, що згідно направлення №441 від 30.06.2-10 року на проведення планової виїзної документальної перевірки ПП «Техпром інвест», відповідачем проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 25.05.2009 року по 31.03.2010 року, за результатами якої складено акт від 24.09.2010 року №2469/23-209/36501076.

З висновку акта перевірки вбачається, що перевіркою встановлено порушення:

-п.1.4, п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4,пп.7.2.3,п.7.2, пп.7.3.1п.7.3, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 №168/97-ВР, із внесеними змінами та доповненнями, встановлено завищення податкового зобов'язання на суму 28057160,0 грн. та завищення податкового кредиту в сумі 28023947,0 грн., що виникло в результаті непредставлення документів для проведення перевірки;

-п.4.1.1 п.1.31 п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94-ВР від 28.12.94р. в редакції Закону України №283/97-ВР від 22.05.97р. (із змінами та доповненнями) встановлено завищення валового доходу на суму 153750184,0 грн. та завищення валових витрат в сумі 153692184,0 грн., що виникло в результаті непредставлення документів для проведення перевірки.

Судом першої інстанції при задоволенні позову не враховано наступне.

Як свідчать матеріали справи, вимоги ПП «Техпром-інвест» за своєю суттю є вимогами про спростування висновків контролюючого органу, викладених у акті перевірки, з метою створення правових передумов для оскарження винесеного за результатами такої перевірки рішення, тобто вимогами про оскарження у судовому порядку акту перевірки.

Пункт 1 ч.1 ст.17 КАС України щодо поширення компетенції адміністративних судів на спори щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень деталізовано у статті 105 КАС України.

Відповідно до ч.3 ст.105 КАС України, адміністративний позов може містити вимоги про: 1) скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень; 2) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити дії; 3) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю; 5) виконання зупиненої чи не вчиненої дії; 6) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Однак, визнання протиправними дій щодо викладенні в акті перевірки висновків перевірки є по суті визнанням неправомірним самого акту перевірки, оскільки Акт перевірки є джерелом (матеріальним носієм) таких висновків.

При цьому позивачем фактично ототожнено поняття «вчинення податковим органом певних дій, що порушують права та інтереси суб'єкта господарювання» та «викладення податковим органом певних фактів у акті перевірки».

Визнання протиправними дій по викладенні в акті висновків є по суті визнанням неправомірним самого акту перевірки, оскільки Акт перевірки є джерелом (матеріальним носієм), що фіксує певні події.

Акти перевірки не є рішеннями суб'єкта владних повноважень, не спричиняють виникнення будь-яких прав і обов'язків осіб чи суб'єктів владних повноважень, а отже, не породжують правовідносин, що можуть бути предметом спору.

З наведено випливає, що адміністративний позов не може містити вимоги про визнання неправомірними дій, які полягають у викладенні в акті перевірки висновків про порушення податкового законодавства, оскільки спори в частині дій передбачають або зобов'язання вчинити певні дії, або утриматися від вчинення певних дій, або виконання не вчиненої дії.

Зазначене не позбавляє позивача можливості звернутись в суд за захистом своїх прав та законних інтересів в правовідносинах щодо оскарження податкових повідомлень-рішень відповідача, винесених на підставі оспорюваного акту перевірки.

Суд, задовольняючи позов, виходив з того, що при складанні акту перевірки Державна податкова інспекція у Сихівському районі міста Львова не мала права в акті вказувати про безтоварність та нікчемність правочину. Колегія суддів вважає, що такий висновок суду був передчасним.

Відповідно до Закону України « Про державну податкову службу України» та інших нормативно-правових актів ДПІ має право в акті відзначати порушення, які, на його думку, допустив платник податків.

Суд, вказуючи на те, що ДПІ зробила неправильний висновок по перевіряємим контрагентам не навів жодних прикладів і не надав аналіз жодних правочинів, обмежившись лише вказівкою на незаконні дії між контрагентами. Які саме незаконні дії - конкретно суд не зазначив.

Колегія зазначає, що платник податків має право оскаржити будь-які дії суб'єкта владних повноважень та пред'явити вказаний позов. Суд зобов'язаний був перевірити доводи позивача, заперечення відповідача і зробити висновки, виклавши мотиви в своєму рішенні. Задовільняючи позов, суд першої інстанції не змотивував чому він прийшов до такого висновку, що по всіх контрагентах має місце безтоварність та фіктивність.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади, до яких належать органи державної податкової служби та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дір бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанцій про відмову у задоволенні позову не ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні усіх обставин справи в їх сукупності. Судом не вірно встановлено характер спірних взаємовідносин та не обґрунтовано застосовано норми матеріального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 207, 254 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова задоволити, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2011 року у справі № 2а-2/11/1370 - скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позову Приватного підприємства «Техпром-інвест» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова про визнання протиправними дій відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено 31.08.2012 року.ГОЛОВУЮЧИЙ: В.П. ДЯКОВИЧ

СУДДІ С.П. НОС

І.О. ЯВОРСЬКИЙ