Постанова № 25861034, 03.09.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2012 р. Справа № 5019/1045/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Савченко Г.І. ,

суддя Грязнов В.В.

при секретарі судового засідання Яремі Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лендком -Симонів" на рішення господарського суду Рівненської області від 25.07.2012 р. у справі № 5019/1045/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АМАКО Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лендком Симонів"

про стягнення в сумі 44 441 грн. 13 коп.

за участю представників:

позивача - Олексійчук А.В.;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Амако Україна" звернулось до місцевого господарського суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Лендком Симонів" про стягнення 44441,43 грн.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 25.07.2012 року (суддя Гудзенко Я.О.) вказаний позов задоволено.

В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції вказав, що протягом 2011 року позивачем виконувались роботи по ремонту сільськогосподарської техніки та обладнання відповідача. Натомість, останній прийнятих зобов'язань в частині оплати вартості виконаних ремонтних робіт не виконав, внаслідок чого його борг становить 44441,43 грн. Факт наявної у відповідача перед позивачем заборгованості підтверджується нарядами-замовленнями на роботи, а також актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2011 р. Доказів погашення заборгованості в процесі розгляду справи відповідачем надано не було, внаслідок чого суд прийшов до висновку про задоволення позову.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 25.07.2012 року та прийняти нове рішення про відмову в позові ТОВ "Амако Україна". Апелянт зокрема зазначає, що сторони не узгоджували замовлення-наряди № 044202 на суму 1818,18 грн. та № 043695 на суму 4200 грн. Зауважує також, що сторони не підписували акт виконаних робіт та не обумовлювали вартість послуг ремонту сільськогосподарської техніки та обладнання.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити оскаржене рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. У відзиві вказує, що внаслідок дій ТОВ "Амако Україна" по виконанню ремонтних робіт для відповідача, між сторонами виникло зобов'язання, врегульоване ст. 837 ЦК України. Зазначає, що твердження апелянта про відсутність нарядів-замовлення від 20.10.2011 року та від 09.12.2011 року не відповідає дійсності, оскільки позивачем при зверненні до суду першої інстанції до позовної заяви були долучені додатки, в тому числі вказані документи.

Представник апелянта у судове засідання не з'явився, подав клопотання про перенесення розгляду справи, оскільки у період з 03.09.2012 року по 10.09.2012 року перебуватиме у службову відрядженні.

Колегія суддів з приводу поданого клопотання зазначає, що ГПК України не містить вимог щодо відповідальних осіб, які можуть представляти інтереси сторін в господарському суді, а надання повноважень на представництво інтересів сторони в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб, тому неможливість явки в судове засідання конкретного представника, не є правовою підставою для відкладення розгляду справи.

Крім того, ст. 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведеного, а також того, що жодного належного та допустимого доказу неможливості з'явись на розгляд справи представник відповідача не надав, судова колегія визнала за можливе розглянути справу за відсутності останнього.

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи та вимоги відзиву на апеляційну скаргу, з підстав викладених у ньому.

Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Рівненської області від 25.07.2012 року слід залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанцій та вбачається з матеріалів справи, у період з квітня по грудень 2011 року ТОВ "Амако Україна" виконало роботи по ремонту сільськогосподарської техніки та обладнання ТОВ "Лендком Симонів", що підтверджуються нарядами-замовленнями на роботи № 041556 від 13.04.2011 року на суму 302,80 грн., № 043276 від 14.07.2011 року на суму 1688,39 грн., № 043286 від 20.07.2011 року на суму 2013,22 грн., № 040161 від 05.08.2011 року на суму 10080 грн., № 040160 від 08.08.2011 року на суму 1066,22 грн., № 040174 від 22.08.2011 року на суму 1063,46 грн., № 040183 від 26.08.2011 року на суму 1053,59 грн., № 040215 від 05.09.2011 року на суму 1942,38 грн., № 040229 від 12.09.2011 року на суму 470,80 грн., № 044183 від 13.10.2011 року на суму 310,72 грн., № 040726 від 14.10.2011 року на суму 1453,21 грн., № 044200 від 15.10.2011 року на суму 2637,96 грн., № 044199 від 19.10.2011 року на суму 860,39 грн., № 044202 від 20.10.2011 року на суму 1818,18 грн., № 044212 від 24.10.2011 року на суму 526,00 грн., № 044222 від 01.11.2011 року на суму 1318,98 грн., № 040224 від 07.11.2011 року на суму 2568,96 грн., № 044240 від 08.11.2011 року на суму 2068,97 грн., № 040992 від 16.11.2011 року на суму 1566,22 грн., № 043502 від 21.11.2011 року на суму 1803,22 грн., № 043504 від 21.11.2011 року на суму 816,23 грн., № 043505 від 24.11.2011 року на суму 816,23 грн., № 043695 від 19.12.2011 року на суму 4200,00 грн., № 043713 від 20.12.2011 року на суму 1995,00 грн. (а.с. 16 - 38).

Згідно ч. 2 ст. 509, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, зобов'язання виникають з договорів та інших правочинів.

Частиною 4 ст. 203 ЦК України встановлено, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 202, ч.1 ст.205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчиняться усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Приписами ч.1 ст. 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно врахував положення ст.ст. 202, 207, 837 ЦК України, ч. 1 ст. 181 ГК України та прийшов до вірного висновку про те, що на підставі обопільно підписаних та скріплених відбитками печаток сторін нарядів-замовлень, між ТОВ "Амако Україна" та ТОВ "Лендком Симонів" виникли зобов'язання, які за своїм змістом фактично є укладенням договору підряду у спрощений спосіб.

Відповідно до ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З огляду на викладене, в порушення ст.ст. 11, 509, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 ГК України ТОВ "Лендком Симонів" взяті на себе зобов'язання не виконав, вартість ремонтних робіт не оплатив, внаслідок чого борг відповідача перед позивачем складає 44441,13 грн., що також підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2011 р.

Враховуючи, що сторонами не встановлено строк оплати поставленого товару, суд першої інстанції правомірно застосував до спірних правовідносин положення ч. 2 ст. 530 ЦК України. А отже, виходячи з того, що позивач звертався до відповідача з претензією-вимогою від 25.05.2012 року про сплату заборгованості в розмірі 44441,13 грн. (а.с. 10-11, 12, 13), однак вона залишилась без задоволення, відповідач допустив прострочення виконання зобов'язання.

За таких обставин, колегія суддів, здійснивши аналіз наявних в матеріалах справи доказів у відповідності до ст. 43 ГПК України, вважає, що у ТОВ "Лендком Симонів" перед позивачем наявна заборгованість за договором підряду, укладеного у спрощений спосіб, в сумі 44441,13 грн., з огляду на що погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позову.

Твердження апелянта про те, що сторони не узгоджували перелік запчастин й матеріалів, які планувалось використати та не обумовлювали вартість послуг ремонту відхиляються апеляційним судом, з огляду на те, що у кожному із долучених позивачем нарядів-замовлень міститься інформація про дати відкриття та закриття замовлення, перелік виконаних робіт, назви, моделі та серійні номери техніки, ремонт якої здійснювався, кількість затрачених на це годин та їх вартість. При цьому, вказані наряди підписані представником відповідача та скріплені відбитком печатки ТОВ "Лендком Симонів", а також у них міститься відмітка про те, що роботи виконано якісно та у повному обсязі, замовник претензій щодо виконаних робіт не має.

Факт надання позивачем обумовлених ремонтних робіт та погодження їх вартості відповідачем підтверджується вказаними нарядами-замовленнями.

Отже, апеляційний суд дійшов висновку про погодження сторонами всіх істотних умов договору підряду, визначених главою 61 ЦК України.

З огляду на викладене спростовуються також доводи апелянта про не долучення позивачем нарядів-замовлень на роботи № 044202 та № 043695, належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи (а.с. 29, 38) й оригінали яких було досліджено апеляційним господарським судом в судовому засіданні.

Що стосується відсутності погодженого кошторису та акту виконаних робіт, колегія суддів зауважує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 844 ЦК України, ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі.

Кошторис - документ, в якому зазначається постатейний перелік витрат на виконання робіт і який є додатком до договору підряду, його невід'ємною частиною. Він дозволяє встановити не тільки розмір ціни, а і чітко визначити її складові елементи. Скласти його може як замовник так, і підрядник. Для договорів підряду в будівельному середовищі кошторис складається в обов'язковому порядку.

Враховуючи, що між сторонами склалися правовідносини в сфері ремонту та обслуговування техніки, а не в сфері будівництва, за приписами ст. 844 ЦК України визначення ціни договору у кошторисі є правом, а не обов'язком сторін. Отже, погодження вартості виконаних робіт в наряді-замовленні та відсутність кошторису не суперечить чинному законодавству й узгоджується з положеннями ст. 843 ЦК України.

Згідно ч. 4 ст. 882 ЦК України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

У той же час, акт приймання виконаних підрядних робіт не створює, не змінює, не припиняє правовідносини та не має обов'язкового характеру, а лише спрямований на фіксацію певних обставини.

Тобто, акт приймання виконаних підрядних робіт може бути використаний в якості доказу виконання або не виконання зобов'язання за договором підряду, і підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами.

Колегія суддів прийшла до висновку, що позивач довів виконання ремонтних та обслуговуючих робіт належними та допустимим доказами, факт прийняття відповідачем таких робіт відображено у зазначених нарядах-замовленнях (оскільки у них міститься відмітка про те, що роботи виконано якісно та у повному обсязі, замовник претензій щодо виконаних робіт не має), натомість відповідач доказів їх оплати не надав, отже сам по собі факт відсутності підписаного сторонами окремим документом акту приймання-передачі, не звільняє відповідача від обов'язку оплатити такі роботи.

Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Рівненської області від 25.07.2012 р. у справі № 5019/1045/12 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лендком -Симонів" - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Савченко Г.І.

Суддя Грязнов В.В.