Рішення № 25860746, 30.08.2012, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2012 р. Справа № 5024/1046/2012

Господарський суд Херсонської області у складі судді Задорожної Н.О. при секретарі Степановій О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАС-Селфмейдмен і компанія", м.Херсон

до Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" в особі Херсонської філії, м.Херсон

третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - ТОВ "Крес Автогруп", м.Херсон

про визнання недійсним договору іпотеки

за участі представників:

від позивача - Димченко О.П., юрисконсульт, дов. від 10.02.2012р.

від відповідача - Літвінов О.В., нач. юр. відд., дов. №541 від 06.10.2010р.

від 3 особи - Спогіс А.В., представник, дов. від 25.07.2012р.

Сутність спору: Позивач ( ТОВ "ХАС-Селфмейдмен і компанія", м.Херсон, код ЄДРПОУ 30245987) звернувся з позовом, в якому просить суд визнати недійсними укладені з відповідачем ( ПАТ "Кредитпромбанк" в особі Херсонської філії, м.Херсон, код ЄДРПОУ 24945165) договір іпотеки №13/21/1-03/08-КЛТ від 29.10.2008р. та договір №1 від 19.03.2010р. про внесення змін до договору іпотеки №13/21/1-03/08-КЛТ від 29.20.2008р. у зв'язку з відсутністю істотних умов щодо розміру основного зобов'язання - процентної ставки за користування кредитними коштами та терміну повернення основного зобов'язання.

Оспорюваний договір іпотеки укладений в якості забезпечення кредитних зобов'язань третьої особи (ТОВ "Крес Автогруп", м.Херсон) по укладеному з відповідачем кредитному договору №41/21/08-КЛТ від 29.10.2008р.

Обгрунтовуючи позов, позивач посилається на те, що умовами кредитного договору та договору іпотеки, зокрема його пунктом 1.3, визначено суму основного зобов'язання (кредиту) - 21 400 000 грн. та термін його повернення - 28.10.2009р. Істотні умови цих договорів не містять відомостей про розмір процентної ставки за користування кредитом, яка входить до суми основного зобов'язання, а відсилають до додаткових угод, що будуть укладатися до кредитного договору, умови, яких будуть визначати розмір кредитних траншів, процентну ставку та строки їх оплати.

Через 4 місяці після закінчення строку повернення кредиту (28.10.2009р.) на підставі договору №1 від 19.03.2010р. внесено зміни до іпотечного договору щодо суми основного зобов'язання, яку збільшено до 24 260 000 грн., та строку повернення кредиту, який продовжено до 01.07.2010р.

Натомість договори кредиту та іпотеки, у тому числі й договір №1 від 19.03.2010р., не містять жодних відомостей щодо процентної ставки за користування кредитом.

Жодна з додаткових угод до кредитного договору, які встановлювали процентну ставку за користування кредитом, іпотекодавцем не одержувались.

Додатковою угодою №13 від 07.10.2010р. до кредитного договору строк повернення траншу, наданого згідно додаткової угоди №1 продовжено до 31.10.2010р., проте, в цій частині зміни до договору іпотеки не внесені, що також є свідченням односторонньої зміни розміру основного зобов'язання без повідомлення про цей факт іпотекодавця.

Процентна ставка за користування кредитом впливає на розмір основного зобов'язання, отже, відсутність в іпотечному договорі домовленості щодо змісту та розміру основного зобов'язання, одностороннє продовження строку його повернення, що також призводить до збільшення його розміру внаслідок додаткових витрат по оплаті процентів, є підставою для визнання іпотечного договору недійсним на підставі абз.1 ч.2 ст.18 Закону України "Про іпотеку", ч.1 ст.203 та ст.215 ЦК України.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач у наданому суду письмовому відзиві позов не визнає, вважає його безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню. Вважає помилковим твердження позивача про відсутність в укладеному договорі іпотеки істотної умови щодо визначення змісту та розміру основного зобов'язання.

Правовідносини, на встановлення яких був укладений оспорюваний договір, врегульовано положеннями спеціального Закону України "Про іпотеку".

Укладений між сторонами договір містить усі істотні умови, що встановлені вимогами чинного законодавства, у тому числі й зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його повернення.

Звертає увагу суда на той факт, що поза увагою позивача залишено повний текст пункту 2 частини 1 ст.18 Закону України "Про іпотеку", який встановлює, що зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання можуть бути визначені і в кредитній угоді, а умови іпотечного договору, при цьому, мають містити умову про посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання. Пункт 1.3 іпотечного договору ( з врахуванням змін, внесених договором від 19.03.2010р.) містить відомості про розмір і строк повернення основного зобов'язання та домовленість щодо того, що процентна ставка за користування кредитними коштами встановлюється додатковими угодами до кредитного договору за кожним траншем та сплачується щомісячно.

Вважає також безпідставним посилання позивача на відсутність у іпотечному договорі умов, які б встановлювали обов'язок іпотекодержателя повідомляти іпотекодавця про встановлення або зміну процентної ставки, оскільки позивач не був позбавлений права звернення до позичальника або банка стосовно уточнення розміру встановленої процентної ставки.

Звертає увагу на безпідставне посилання позивача як на зміну основного зобов'язання, встановлення поряд з процентною ставкою 26% можливості застосування процентної ставки, що дорівнює 28% в порядку, передбаченому п.3.1.11 кредитного договору, тобто за порушення умов п.3.4.11 основного договору, яка встановлюється додатковою угодою.

Натомість, зазначена ставка процентів передбачала право банка на її застосування у випадку порушення позичальником певної умови кредитного боргу, при цьому жодна з додаткових угод не містить умов щодо встановлення такої процентної ставки та її застосування банком.

Щодо безпідставного продовження строку повернення кредиту, що призводить до збільшення обсягу зобов'язання, то у п.2.1 договору визначено строк його дії до повного виконання боржником зобов'язань перед іпотекодержателем за кредитними договорами, тобто у конкретному випадку строк дії договору іпотеки визначено відповідною подією.

Відповідач також з посиланням на приписи ст.11 Закону України "Про іпотеку" зазначає, що кредитний борг позичальника є значно більшим від вартості об'єкта іпотеки.

Третя особа у наданому суду письмовому відзиві позов визнає частково, посилаючись на те, що при здійсненні розрахунку банком безпідставно не враховано проведення платежів в рахунок погашення кредиту у сумі 4 001 840 грн., в зв'язку з чим сума боргу за кредитом становить 15 830 737 грн. 75коп., а не 19 832 577 грн. 75коп.

Завищеними вважає також і нарахування процентів та пені, які мали місце внаслідок неврахування банком сум сплаченого кредиту. Таким чином, ТОВ "Крес Автогруп" визнає борг за кредитним боргом у сумі 23 171 530 грн. 64коп.

Щодо підстав позову, то третя особа повністю їх підтримує і вважає позов обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню за наявності обставин, викладених позивачем.

Розгляд справи відбувався з перервою, яка оголошувалася до 30.08.2012р.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

29 жовтня 2008р. між відповідачем та суб'єктом господарювання - ТОВ "Крес Автогруп" (позичальник) укладений кредитний договір №41/21/08-КЛТ від 29.10.2008р., на підставі якого банк зобов'язався надати позичальнику у майбутньому кредит в межах загальної суми 21 400 000 грн. з строком повернення не пізніше 28.10.2009р. (а.с.12-15)

Зазначеним договором встановлені процедура та умови надання банком у майбутньому кредитних коштів.

У пункті 1.2 зазначеного договору його учасники досягли домовленості, що зобов'язання банку щодо надання кредитів та зобов'язання позичальника щодо повернення кредитів, сплати процентів, а також інші права та зобов'язання сторін, передбачені цим договором, виникають з моменту укладення сторонами додаткових угод про надання кредитів, які є невід'ємними частинами цього договору, у сумах, зазначених в додаткових угодах. Строк користування кожним окремим кредитом в межах загальної суми, встановленої пунктом 1.1 цього договору та термін його кінцевого повернення, встановлюється додатковими угодами, але не пізніше строку, встановленого пунктом 3.4.5 цього договору (28.10.2009р.)

У пунктах 2.6, 3.1.11, 4.2, 4.1, 5.1 кредитного договору встановлено, що процентні ставки та валюта кредитування встановлюються в додаткових угодах за кожним кредитом; у разі порушення позичальником умов п.3.4.11, починаючи з місяця, що є другим після закінчення розрахункового періоду, визначеного п.3.4.11 цього договору, протягом якого сталося таке порушення, банк має право в одностороньому порядку збільшити процентну ставку за користування кредитами на 2 (два) цілих процентних пункти від процентної ставки, встановленої додатковою угодою, збільшена процентна ставка визначається в додаткових угодах за кожним кредитом окремо. З метою реалізації свого права банк надсилає позичальнику рекомендований лист з повідомленням про дату введення підвищеної процентної ставки за 5 (п'ять) робочих днів до введення нової процентної ставки; основним забезпеченням повернення кредитів, сплати процентів за користування ними, комісії та пені є майнове поручительство інших юридичних осіб - суб'єктів господарювання, у тому числі й позивача у даній справі; усі вимоги банка до позичальника, що виникають у майбутньому за цим договором та додатковими угодами, укладеними в рамках цього договору, забезпечуються заставою майна та майнових прав, що належать позичальнику та третім особам за укладеними з останніми договорами застави; договір набирає чинності з дня його підписання і діє до повного погашення позичальником кредитів, процентів за користування ними, комісії, а за наявності простроченої заборгованості - пені за несвоєчасне погашення кредитів та процентів.

29 жовтня 2008р. між ВАТ "Кредитпромбанк" (правонаступник ПАТ "Кредитпромбанк") та ТОВ "ХАС- Селфмейден і компанія" укладено іпотечний договір №13/21/10оз/08-КЛТ, на підставі якого позивач ( майновий поручитель) зобов'язався відповідати за виконання позичальником - ТОВ "Крес Автогруп" зобов'язань по кредитному договору №41/21/08-КЛТ (а.с.32-34)

У пункті 1.3 іпотечного договору його учасниками встановлено розмір основного зобов'язання (21 400 000 грн.); кінцевий термін повернення кредиту (28.10.2009р.); встановлення процентної ставки за користування кредитними коштами за кожним траншем на підставі додаткових угод до кредитного договору; право банка на стягнення пені за порушення грошових зобов'язань по перерахуванню кредиту та процентів; збільшення на 2% процентної ставки за користування кредитом за наявності порушення позичальником умов п.3.4.11 кредитного договору на підставі додаткової угоди до кредитного договору.

Цим договором було забезпечено кредитні зобов'язання третьої особи за кредитним договором №04/86-Т-05 від 12.10.2008р.

Предметом іпотеки за іпотечним договором №13/21/21/Іоз/08-КЛТ є об'єкти нерухомості - виробничі приміщення загальною площею 167,20 кв.м., розміщені по вул.295 Стрілецької дивізії, буд.4 в м.Херсоні.

Договором №1 від 19.03.2010р. до договору іпотеки було внесено зміни в частині збільшення суми кредита до 24 260 000 грн. та продовження строку його повернення до 01.07.2010р. (а.с.35)

За наявності підстав, викладених у описовій частині рішення, позивач просить суд визнати недійсними укладений між ним і відповідачем договір іпотеки №13/21/1-03/08-КЛТ від 29.10.2008р. та договір №1 від 19.03.2010р. про внесення змін до іпотечного договору.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження та надавши їм правову оцінку, суд визнав позов безпідставним та відмовляє у його задоволенні, врахувавши наступне.

Зміст правочину становлять права та обов'язки, про набуття, зміну або припинення яких учасники правочину домовилися.

Стаття 203 ЦК України визначає основні критерії чинності правочину. Частиною першою зазначеної правової норми, встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків.

Правочин може бути визнаним недійсним з підстав, передбачених законом.

Загальні підстави недійсності правочину встановлені статтею 215 ЦК України. Зокрема, за змістом частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, встановлених статтею 203 названого Кодексу, саме на момент вчинення правочину.

Відповідно до ч.4 ст.3 Закону України "Про іпотеку" іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.

Згідно з ч.2 ст.7 цього Закону, якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання.

Статтею 18 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що іпотечний договір укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Іпотечний договір повинен містити такі істотні умови:

1) для іпотекодавця та іпотекодержателя - юридичних осіб, які є резидентами - найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в ЄДРПОУ;

2) зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання;

3) опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані, у тому числі кадастровий номер;

4) посилання на видачу заставної або її відсутність.

У разі відсутності в іпотечному договорі однієї з вказаних вище істотних умов він може бути визнаний недійсним на підставі рішення суду.

Іпотечний договір №13/21/Іоз/08-КЛТ та договір №1 від 19.03.2010р. про внесення змін до договору іпотеки укладені у письмовій формі та нотаріально посвідчені.

Пункт 1.3 іпотечного договору містить інформацію про зміст та розмір основного зобов'язання, а також строк повернення кредитних коштів. У цьому ж пункті іпотекодавець та іпотекодержатель з посиланням на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання, передбачили, що процентна ставка за користування кредитним коштами встановлюється додатковими угодами до кредитного договору за кожним траншем; порядок виконання основного зобов'язання як щодо надання кредитів, так і їх повернення та сплати процентів, а також інші права та обов'язки сторін, передбачених кредитним договором, виникають на підставі додаткових угод до кредитного договору; право позикодавця у одностороньому порядку збільшити процентну ставку за користування кредитами на 2 (два) цілих процентних пункти від процентної ставки, встановленої додатковою угодою, у випадку порушення позичальником п.3.4.11 кредитного договору, збільшена кредитна ставка також визначається у додаткових угодах за кожним кредитом окремо.

Відтак, оспорювані договори укладені у повній відповідності з вимогами діючого законодавства, зокрема, ч.4 ст.3, ч.2 ст.7, п.)2 ч.1 ст.18 Закону України "Про іпотеку" та відповідним нормам цивільного законодавства.

Отже, іпотечний договір передбачає можливість застосування процентної ставки та право банка на її збільшення на 2% на підставі додаткових угод до кредитного договору, що укладаються між позичальником та позикодавцем.

Зазначена умова іпотечного договору є результатом домовленості сторін, які вільні у визначенні зобов'язань за договором та будь-яких інших умов своїх взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (ст.ст.6, 627, ч.1 ст.628 ЦК України).

Іпотечний договір не містить умови щодо обов'язку іпотекодержателя направляти та узгоджувати з іпотекодавцем додаткові угоди до кредитного договору з встановленням кредитних траншів та процентної ставки до кредитного договору.

Доводи позивача щодо порушень вимог чинного законодавства при укладенні оспорюваних договорів не підтверджено встановленими наявними фактичними обставинами та поданими на їх підтвердження належними у розумінні приписів ст.ст.32, 33, 34 ГПК України доказами.

Безпідставним та таким, що не може впливати на законність оспорюваних договорів, є посилання позивача на односторонню зміну на підставі додаткової угоди №13 від 07.10.2010р. до кредитного договору №41/21/08-КЛТ строку повернення траншу за кредитом до 31.10.2010р., що, за твердженням іпотекодавця, призвело до неузгодженого з ним збільшення обсягу основного зобов'язання, оскільки як умовами кредитного договору (пункт 5.1), так і іпотечного договору (пункт 2.1) передбачено строк їх дії до повного виконання позичальником зобов'язання перед позикодавцем (іпотекодержателем) за кредитними договорами.

Така ж правова позиція викладена й у постановах Вищого господарського суду України від 23.07.2010р. у справах №№33/560-33/564, 33/558, 33/559, 37/677, 37/678, 37/681, 51/551; постановах Верховного Суду України від 22.11.2010р.

З огляду на викладене, правові підстави для задоволення позову відсутні.

Позивачу повертається з Державного бюджету 58грн. надмірно сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. У задоволені позову відмовити.

2. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "ХАС-Селфмейдмен і компанія", м.Херсон, вул.Червонофолотська, 2/5, код ЄДРПОУ 30245987, з Державного бюджету 58 грн. надмірно сплаченого судового збору.

Повне рішення складено 03.09.2012р.

Суддя Н.О. Задорожна