Рішення № 25860666, 03.09.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" вересня 2012 р. Справа № 4/097-12

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Сумській області, м. Суми

до Приватного сільськогосподарського підприємства "Шляховик", с. Пришивальня

про стягнення 74 713, 96 грн.

за участю сторін:

від позивача: Сай О.М. -предст., дов. від 28.08.2012р. № 12/1-2-2071

від відповідача: не з'явився.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області звернулось Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Сумській області (позивач) з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства "Шляховик" (відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 74 713, 96 грн., яка складається із 70798,40 грн. боргу за Договором № 14-0000136-10-39 від 20.01.2010 р. на фізичну охорону об'єкту підрозділом державної служби охорони при МВС України, 3 915, 56 грн. пені.

Ухвалою суду від 01.08.2012 р. у даній справі було порушено провадження та призначено до розгляду на 03.09.2012 р.

В судовому засіданні позивачем було подано витребувані судом докази, а саме довідки з ЄДРПОУ сторін та докази наявності заборгованості, яка рахується за відповідачем станом на день розгляду спору.

Представник відповідача в судове засідання вдруге не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, письмових пояснень стосовно заявлених позовних вимог не подав, хоча про час та місце наступного судового засідання був повідомлений завчасно та належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 03.08.2012р. № 0103235689115.

Відповідно до частини 1 статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України 02.06.2006 р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році").

Враховуючи те, що ухвала суду була направлена за адресою, яка вказана у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, суд дійшов висновку, що відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

03.09.2012р. в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд, -

встановив:

20 січня 2010 року між Управлінням Державної служби охорони при ГУМВС України в Сумській області (охорона) та Приватним сільськогосподарським підприємством "Шляховик" (замовник) було укладено Договір № 14-0000136-10-39 на фізичну охорону об'єкту підрозділом державної служби охорони при МВС України (договір), відповідно до умов якого замовник передає, а охорона приймає під охорону об'єкт та/або його відокремлені приміщення (будівлі), перераховані в дислокації і позначені у план -схемі об'єкту, що охороняється (об'єкт), а замовник зобов'язується здійснювати оплату наданих охороною послуг на умовах і в порядку, визначених даним договором.

Договір укладається строком на 1 рік, набирає чинності з 01.01.2010р. і діє до 01.01.2011р. включно (п. 10.1. договору).

Згідно п. 3.3 договору, охорона об'єкту здійснюється у дні та години, які визначені замовником та погоджені з охороною і зазначені в дислокації.

В подальшому, після підписання договору, позивачем були виконані послуги по охороні об'єктів, про що свідчать акти здачі-прийому виконаних послуг №РО-0001273 від 29.02.2012р., №РО-0001929 від 31.03.2012р., № РО-0002572 від 30.04.2012р., № РО-0003223 від 31.05.2012р., № РО-0003864 від 30.06.2012р., № РО-0004585 від 31.07.2012р.

Дані акти виконаних послуг по охороні об'єкту за вказані періоди були підписані та скріплені печатками сторін.

Відповідно до п. 4.1, 4.3 договору, ціна визначається сторонами на підставі дислокації-розрахунку та протоколу узгодження договірної ціни, що є невід'ємною частиною договору. Оплата послуг здійснюється на умовах попередньої оплати, щомісячно, до 5 числа поточного місяця на підставі рахунку-фактури охорони, шляхом перерахування замовником визначеної дислокацією-розрахунком та протоколом узгодження договірної ціни суми грошових коштів на розрахунковий рахунок охорони.

Як вбачається з матеріалів справи, з моменту підписання договору, позивачем виконувалися послуги по охороні об'єктів, однак, відповідач в порушення умов договору, оплату за надані послуги не вносив, у зв'язку з чим за останнім утворилась заборгованість в розмірі 70 798,40 грн.

Користуючись правом наданим чинним законодавством та п. 6.1.3. договору, позивач відмовився від подальшого надання відповідачеві послуг та розірвав договір в односторонньому порядку, про що надіслав на адресу відповідача повідомлення №12/1-2 від 27.06.2012р. Факт припинення договірних правовідносин підтверджується також актом зняття поста з цивільної охорони з ПСП «Шляховик»від 01.07.2012р., який підписаний першими особами підприємств та скріплений печатками.

В свою чергу, відповідач надіслав позивачу гарантійний лист вих. № 724 від 01 червня 2012 року, яким зобов'язався здійснити розрахунок за надані послуги на протязі 04.06.2012р.-17.06.2012р. (копії в матеріалах справи).

Враховуючи складені між сторонами акти, які залишились неоплаченими, гарантійний лист, а також акт звірки взаєморозрахунків (01.01.2012р. по 09.07.2012р.) на суму 70798,40 грн., суд приходить до висновку про достатність правових підстав для подання позову до суду.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст. 903 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач в судове засідання не з'явився, доказів оплати суду не надав, доводів позивача не спростував. Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов'язань судом встановлений та по суті неоспорений відповідачем.

А тому, з урахуванням вищевикладеного, заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги становить 70 798,40 грн. та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім суми основного боргу, позивач просить суд стягнути з відповідача 3915,56 грн. пені.

Відповідно до п. 7.2.1 договору, за умови несвоєчасного (неповного) проведення розрахунків за послуги охорони замовник сплачує охороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на час прострочення від суми не сплаченого боргу за кожен день прострочення платежу.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Суд, перевіривши правильність нарахування пені від кожного акту окремо, а також враховуючи норми законодавства щодо нарахування неустойки та п. 4.3 договору стосовно строків здійснення розрахунків, встановив, що заявлені позивачем до стягнення 3915,56 грн. пені підлягають задоволенню частково в сумі 3 143,44 грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 70798,40 грн. боргу, 3143,44 грн. пені. В іншій частині позову суд відмовляє.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Шляховик" (08513, Київська обл., Фастівський р-н, с. Пришивальня, вул. Буйка, 28, код ЄДРПОУ 30786357) на користь Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Сумській області (40022, м. Суми, вул. Псільська, 36, код ЄДРПОУ 08597003) - 70798 (сімдесят тисяч сімсот дев'яносто вісім) грн. 40 коп. боргу, 3143 (три тисячі сто сорок три) грн. 44 коп. пені, 1 592 (одну тисячу п'ятсот дев'яносто дві) грн. 86 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову -відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дата складання повного тексту рішення: 04.09.2012 року

Суддя О.В. Щоткін