Рішення № 25860451, 21.08.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.08.12 Справа№ 5015/3176/12

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Укравтокомплект ЛТД", м. Київ

до відповідача: Публічного акціонерного товариства „Дрогобицький завод автомобільних кранів", м. Дрогобич

про: стягнення 535 130,40 грн.

Суддя Деркач Ю.Б.

Представники:

від позивача Гріденко Т.В. -представник (довіреність б/н від 20.08.2012 р.)

від відповідача не з'явився

Представнику позивача роз'яснено його права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. У судовому засіданні 21.08.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю „Укравтокомплект ЛТД", м. Київ звернулося до господарського суду з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства „Дрогобицький завод автомобільних кранів", м. Дрогобич про стягнення 535 130,40 грн., з яких: 360 600,00 грн. - основний борг, 170 924,40 грн. -пеня, 3 606,00 грн. -інфляційні втрати та судового збору.

Ухвалою суду від 02.08.2012 року прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 21.08.2012 року. При виготовленні вказаної ухвали судом помилково у вступні частині ухвали замість слів та цифр „про: стягнення 535 130,40 грн." зазначено слова та цифри „про: стягнення 10 702,61 грн.".

13.08.2012 року на адресу суду від позивача надійшло письмове обгрунтування нарахування пені.

20.08.2012 року представником відповідача через канцелярію суду подано клопотання № 11329 про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що представник у день розгляду справи буде перебувати у відрядженні за межами Львівської області.

Представник позивача в судове засідання з'явився, вимоги ухвали суду від 02.08.2012 року виконав, позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити повністю з підстав наведених у позовній заяві.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, вимог ухвали суду від 02.08.2012 року не виконав, проти позовних вимог у встановленому порядку не заперечив.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи судом відхиляється як таке, що документально не підтверджене.

Крім того, з метою забезпечення однакового і правильного застосування Господарського процесуального кодексу України Пленум Вищого господарського суду України постановою від 26.12.2011 р. № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" дав господарським судам деякі роз'яснення, зокрема, згідно п. 3.9.2. Постанови, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу -підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовму засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою -п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32-34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Також, слід зазначити, що у матеріалах справи достатньо доказів для повного та об'єктивного вирішення спору по суті.

Відповідно до ст. 75 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне:

28 вересня 2011 року між сторонами укладено Договір купівлі-продажу № 105 (далі по тексту -Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати відповідачу товар автомобільне Шасі МАЗ -5337А2-340, а відповідач зобов'язався прийняти і оплатити за поставлений товар 360 600,00 грн. до 16 листопада 2011 року.

Факт отримання товару підтверджується видатковою накладною № - А98 від 27 жовтня 2011 р., Актом № 1 приймання-передачі автотехніки від 27.10.2011 р., довіреністю № 816 від 27.10.2011 р.

Як зазначає позивач у позовній заяві розмір заборгованості відповідача станом на 24.07.2012 р. становить 535 130.40 грн. з яких: 360 600,00 грн. - заборгованість по Договору, 170 924,40 грн. -пеня за прострочення виконання зобов'язань, 3 606,00 - інфляційні нарахування.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зоборв'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.2.2. Договору передбачено, що повна оплата конкретних одиниць товару за винятком зробленої передплати, здійснюється Покупцем (відповідачем) протягом двадцяти календарних днів після отримання товару (підписання акту приймання-передачі).

Акт № 1 приймання-передачі підписано сторонами 27.10.2011 року. Відтак, останнім днем виконання відповідачем умов договору щодо оплати товару є 16.11.2011 року.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Відповідач кошти згідно Договору за отриманий товар не сплатив, доказів повернення та сплати у встановлений строк вказаних грошових коштів суду не подав.

Відповідно до умов Договору за порушення строків сплати кредиту позичальник сплачує пеню за кожен день прострочення в розмірі 0,2%. Відповідно до ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені не може перевищувати подвійну облікову ставку НБУ, яка діяла на час такого нарахування.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій припиняється через 6 місяців з дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Матеріалами справами підтверджено, що позивач свої зобов'язання виконав за Договором, в повному обсязі, а саме здійснив поставку товару, що підтверджується: Актом приймання-передачі № 1 від 27 жовтня 2011 року, видатковою накладною №-А98 від 27 жовтня 2011 року, які підписані обома сторонами, а відповідач оплати за отриманий товар в повному обсязі не здійснив, тим самим порушивши взяті на себе договірні зобов'язання, в результаті чого заборгував перед позивачем 360 600,00 грн.

У зв'язку з тим, що відповідач допустив прострочення оплати, позивач на підставі п. 6.2. Договору просить суд стягнути з відповідача на свою користь 170 924,40 грн. пені, та 3 606,00 грн. - інфляційних нарахувань.

Відповідно до п. 6.2 Договору, в разі порушення відповідачем строку проведення остаточного розрахунку за Товар, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,2% від суми боргу за кожний день прострочення.

З розрахунку позивача у позовній заяві вбачається, що пеня за несвоєчасну сплату обрахована за період з 16.11.2011 року по 10.07.2012 року. В уточненому розрахунку, наданого позивачем на вимогу суду, вказана пеня нарахована за цей же період.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або не належного виконання господарського зобов'язання.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше, ніж за шість місяців і цей строк є присічним.

Суд, здійснивши перерахунок нарахування пені з врахуванням положень ст. 232 ГК України та Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", дійшов до висновку, що до задоволення підлягає пеня на суму 27 301,86 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивачем згідно розрахунку позовних вимог нараховано відповідачу, які підлягають стягненню, інфляційні втрати у розмірі 3 606,00 грн.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач у встановленому порядку проти позовних вимог не заперечив.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги обгрунтовані, підставні та такі, що підлягають до задоволення частково.

Судові витрати у відповідності до ст. 49 ГП України слід покласти на обидві сторони пропорційно до задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, керуючись Конституцією України Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 526, 530, 549, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 232 Господарського кодексу України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 43, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Судові витрати покласти на обидві сторони пропорційно до задоволених позовних вимог.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Дрогобицький завод автомобільних карнів", м. Дрогобич, вул. Гайдамацька, 22, Львівська область (р/р 2600725171 у ПАТ „Укргазпромбанк", МФО 320843, код ЄДРПОУ 00240158) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Укравтокомплект ЛТД", м. Київ, вул. Промислова, 1 (р/р 26008702681126 в АТ „Райффайзен Банк Аваль", м. Київ, МФО 380805, р/р 260060102470 в АТ „Прокредит Банк", м. Київ, МФО 320984, код ЄДРПОУ 23521635) 360 600 грн. 00 коп. основного боргу, 27 301 грн. 86 коп. пені, 3 606 грн. 00 коп. інфляційних втрат та 7 830 грн. 15 коп. судового збору.

4. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

5. У решті частин позовних вимог у задоволенні позову відмовити.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 27.08.2012 р.

Суддя Деркач Ю.Б.