Постанова № 25855632, 05.09.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1570/4002/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2012 року 15 год. 00 хв. м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тарасишиної О.М.,

за участю секретаря Таратунської О.В.,

представника позивача Федорінської О.П.,

представника відповідача Копиці С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІБЕРТІ Л»до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування наказу та податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІБЕРТІ Л»до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування наказу та податкового повідомлення-рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІБЕРТІ Л»звернулося до суду з позовом до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби, в якому просило визнати протиправним та скасувати наказ державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби № 677 від 07.05.2012 року «Про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ДСД між ТОВ «Ліберті Л»та управлінням кап.будів код ЄДРПОУ-393312589»та визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби № 0001172250 від 13.06.2012 року.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, просив суд відмовити у задоволені позовних вимог повністю.

Вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Судом під час офіційного з'ясування обставин у справі встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю Ліберті Л»зареєстровано 24.06.2009 року в виконавчому комітеті Одеської міської ради та взято на податковий облік в ДПІ у Приморському районі м. Одеси 28.06.2006 року за № 23981.

ТОВ «Ліберті Л»19.12.2011 року отримало лист ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС №69452/10/23-50 від 06.12.2011 року про надання інформації та її документального підтвердження щодо господарських відносин з ТОВ «Тетрабудсервіс»код ЄДРПОУ 37508271 у вересні 2011 року. Вказану інформацію відповідач просив надати протягом 10 робочих днів. Зазначений лист було направлено на підставі п.п. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 та пп.73.3 та 73.5 ст 73, п.п. 78.1.1 та п.п. 78.1.4, п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, у зв'язку із встановленням сумнівності у факті здійснення операцій (а.с. 13).

Листом № 28/12-11 вих.1 від 28 грудня 2011 року позивач надав пояснення щодо господарський операцій між підприємством та ТОВ «Тетрабудсервіс»та їх документальне підтвердження згідно запиту відповідача, які були отримані відповідачем 29 грудня 2011 року (а.с. 14-17).

18.05.2012 року позивач отримав наказ державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби № 677 від 07.05.2012 року «Про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ДСД між ТОВ «Ліберті Л»та управлінням кап.будів код ЄДРПОУ-393312589»(а.с. 18).

06.06.2012 року позивач отримав акт перевірки від 28.05.2012 року №2060/22-5/393312589 «Про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ДСД між ТОВ «Ліберті Л»та управління капітального будівництва код ЄДРПОУ-393312589 щодо документального підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ «Тетрабудсервіс»код ЄДРПОУ-37508271 їх реальності та повноти відображення в обліку за період вересень 2011року»(а.с. 20-27).

13.06.2012 року ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001172250 від 13.06.2012 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 50000 грн. (а.с. 59).

Що стосується позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування наказу державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби № 677 від 07.05.2012 року «Про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ДСД між ТОВ «Ліберті Л»та управлінням кап.будів код ЄДРПОУ-393312589», суд зазначає наступне.

Як було встановлено під час розгляду адміністративної справи, перевірка позивача розпочалась на підставі наказу державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби № 677 від 07.05.2012 року.

Відповідно до п.79.1 ст. 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

За правилами пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України така перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Суд зауважує, що норма пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України передбачає сукупність обставин, які надають право органам державної податкової служби проводити позапланові документальні перевірки, а саме: наявність інформації за результатами проведених перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства; не надання платником податків пояснень та їх документального підтвердження на обов'язковий письмовий запит протягом 10-ти днів з дня отримання запиту.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано відповідь та документальне підтвердження на запит ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС №69452/10/23-50 від 06.12.2011 року.

Оскільки, як встановлено судом, передбачених п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПКУ обставин, як підстав для проведення позапланової перевірки з 11.05.2012 року по 24.05.2012 рік не існувало, то і підстав для видання наказу № 677 від 07.05.2012 року у відповідача не було.

Таким чином, проведення перевірки здійснено необґрунтовано, без належних правових підстав та з порушенням пп.78.1.1. п.78.1 ст.78, ПК України.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд дійшов висновку, що проведення перевірки здійснено відповідачем у непередбачений законом спосіб, - з порушенням пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України, - що є підставою для визнання протиправним та скасування наказу державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби № 677 від 07.05.2012 року «Про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ДСД між ТОВ «Ліберті Л»та управлінням кап.будів код ЄДРПОУ-393312589».

Що стосується позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби № 0001172250 від 13.06.2012 року, суд зазначає наступне.

Як було встановлено під час розгляду справи позивач під час здійснення господарської діяльності уклав договір від 01.09.2011 року № 01/09 на виконання будівельно - монтажних робіт при будівництві групи житлових будинків з об'єктами соцкультпобуту по вул. Малиновського, 53/55 (а.с. 29-31).

Під час проведення перевірки на думку відповідача, підставою для встановлення факту порушення позивачем законодавства та факт нікчемності правочину між позивачем та ТОВ «Тетрабудсервіс»стало те що з аналізу господарської діяльності позивача проведеної на підставі інформаційних баз даних ДПІ АРМ «ТАХ», АРМ «Звіт», АІС»ОР», АІС «РПП», АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», акту перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва від 07.03.2012 року № 107/22-2/37508271 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Тетрабудсервіс» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.08.2011 року по 31.01.2012 року»документів та податкової звітності Позивача наявних у ДПІ на момент здійснення перевірки. Згідно «Системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»встановлено, що одним із постачальників позивача в вересні 2011 року було ТОВ «Тетрабудсервіс». У вересні 2011 року позивач придбав у ТОВ «Тетрабудсервіс»послуги на загальну суму 50000,00 грн. ТОВ «Тетрабудсервіс»зареєстроване у ДПІ в Печерському районі м. Києва і станом на час проведення перевірки перебувало у стані-8 (внесено запис про відсутність за місцезнаходженням). Відповідач вважає, що враховуючи відомості акту ДПІ у Печерському районі м. Києва, діяльність ТОВ «Тетрабудсервіс»містить ознаки «фіктивності»та відсутності реального здійснення господарського діяльності. Відповідні висновки зроблені на підставі проведених ВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва відносно ТОВ «Тетрабудсервіс»розшукових заходів, за результатами яких встановлено: відсутність ТОВ «Тетрабудсервіс»за податковою адресою;відсутність інформації щодо чисельності працюючих (звітність не надавалась); відсутність інформації про наявність основних фондів, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів. Відтак, відповідач під час проведення перевірки ТОВ «Ліберті Л»дійшов висновку, що здійснення господарської діяльності контрагента позивача неможливе, зокрема: укладання та виконання угод, ведення податкового та бухгалтерського обліку та інше, отже такі обставини на думку відповідача свідчать про порушення частини 1, 5 ст. 203, пунктів 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України та укладання угод укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний прядок, спрямований штучне формування податкового кредиту по податку на додану вартість, а отже мають ознаки нікчемності.

З приводу твердження суб'єкта владних повноважень щодо здійснення незаконної діяльності ТОВ «Тетрабудсервіс»суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»позивач та його контрагент є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом податкового законодавства України позивач та контрагент позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Під час розгляду справи відповідачем за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами, відповідачем не доведено неможливості та безтоварності проведення господарських операцій з урахуванням характеристик наданих послуг, просторових та часових факторів, економічних чинників.

Дослідивши зібрані по справі докази в сукупності, суд дійшов висновку про виконання зобов'язань позивачем спірних правочинів, доказів того, що у спірних правовідносинах позивач був пов'язаний з ТОВ «Тетрабудсервіс», був обізнаний з обставинами організації господарської діяльності останнього, діяв взаємоузгоджено та зловмисно з контрагентом, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мав інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочинами, вчинені правочини об'єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності позивача, відповідач до суду не подав.

Враховуючи те, що обґрунтованість та правомірність твердження суб'єкта владних повноважень про нікчемність спірних правочинів не знайшла свого підтвердження дослідженими в судовому засіданні доказами, а інших фактичних мотивів суб'єктом владних повноважень в основу спірного податкового повідомлення-рішення не покладено, то суд дійшов висновку про недоведеність факту порушення позивачем вимог Закону.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітнього періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до порядку заповнення податкової накладної (наказ Державної податкової адміністрації від 21.12.2010р. № 969 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення») податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку(п.6.2). Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку(п.5). Податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість(п.2).

Слід зазначити, що до суду були надані та приєднані до матеріалів справи договір № 01/09 від 01.09.2011 року (а.с. 29-31), реєстр виданих та отриманих накладних (а.с. 32-35), Акт № 290917 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2011 року (а.с. 37-41), копія виписки банку за 27.09.2011 рік (а.с. 47) податкові накладні від 29.09.2011 року № 506 та 507 (а.с. 48, 49), оформлені належним чином із додержанням вимог чинного законодавства.

Також, як зазначив позивач, перед укладанням договору було отримано від ТОВ «Тетрабудсервіс»копію довідки про включення до ЄДРПОУ; виписку з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ТОВ «Тетрабудсервіс»; свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Тетрабудсервіс», довідку про взяття на облік платника податків (форма № 4-ОПП), ліцензії Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у м. Києві, які також були залучені судом до матеріалів справи.

З вищевикладенного вбачається, що позивач виконав вимоги ПК України, а відтак податковим органом неправомірно зроблено висновки про нікчемність правочинів укладених позивачем з ТОВ «Тетрабудсервіс».

Отже, позивач виконав вимоги чинного законодавства, сплативши податок на додану вартість у ціні товару, придбаного у безпосереднього постачальника, яким, у свою чергу видано первинні документи покупцеві, яким є позивач, податкові та інші накладні за сплачені суми покупцем за договором на виконання умов правочину.

Під час розгляду адміністративної справи, судом був направлений запит до ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС щодо надання матеріалів, що стосуються перевірки ТОВ «Тетрабудсервіс», в тому числі акт перевірки від 07.03.2012 року № 107/22-2/37508271 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Тетрабудсервіс»щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.08.2011 року по 21.01.2012 року, а також, разом із відповідними розшифровками, податкову декларацію ТОВ «Тетрабудсервіс» з податку на додану вартість за вересень 2011 року (вх. № 9009356874 від 20.10.2011р.) з відповідними додатками, в тому числі, додатки №№ 1,2,3,4,5, висновок ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва щодо наявності фіктивності та факту реальності здійснення господарських операцій ТОВ «Тетрабудсервіс», пояснення гр. ОСОБА_3, який на момент створення ТОВ «Тетрабудсервіс»був засновником цього підприємства, а також інформацію, що підтверджує, що саме ця особа була засновником на момент здійснення господарських відносин між ТОВ «Тетрабудсервіс»та ТОВ «Ліберті Л», постанову старшого слідчого з ОВС СУ ДПС у м. Києві, підполковника податкової міліції Чапічадзе І.Ю. від 02.03.2012 року щодо ТОВ «Тетрабудсервіс», інформацію щодо наявності основних фондів та штатної чисельності ТОВ «Тетрабудсервіс», а також інформацію щодо звітності ТОВ «Тетрабудсервіс», коли була надана остання звітність, а також яка саме звітність не надходила до ДПІ у Печерському районі м. Києва, розрахунок коригування до податкових накладних складений ТОВ «Тетрабудсервіс» по ТОВ «Ліберті Л», витяг з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, довідку про взяття на облік, свідоцтво про реєстрацію юридичної особи та свідоцтво платника податку ТОВ «Тетрабудсервіс».

ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС було надано суду наявну інформацію, а саме: податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2011 року (а.с. 85-119) та податковий розрахунок за 4 квартал 2011 року (а.с. 120).

Під час розгляду справи представник відповідача пояснив суду, що під час проведення перевірки ТОВ «Ліберті Л»перевіряючими був використаний лише акт перевірки від 07.03.2012 року № 107/22-2/37508271 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Тетрабудсервіс»щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.08.2011 року по 21.01.2012 року та не досліджувався висновок ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва щодо наявності фіктивності та факту реальності здійснення господарських операцій ТОВ «Тетрабудсервіс», пояснення гр. ОСОБА_3 та постанова старшого слідчого з ОВС СУ ДПС у м. Києві, підполковника податкової міліції Чапічадзе І.Ю. від 02.03.2012 року щодо ТОВ «Тетрабудсервіс».

Суд зазначає, що податковий орган не надав суду доказів того, що господарські операції між позивачем та його контрагентом мали фіктивний та/або безтоварний характер: безтоварність операції означає відсутність її реального характеру, а відповідно до ст.234 ЦКУ від 16.01.2003р. № 435-IV фіктивним є правочин, що вчинено без наміру створення правових наслідків, обумовлених таким правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами. ЦКУ (ст. 511 третя особа у зобов'язанні) визначено: зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи; у випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора. Податковим кодексом (п.140.2 ст.140) передбачено: у разі якщо після продажу товарів, виконання робіт, надання послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, у тому числі перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок доходів або витрат (балансової вартості основних засобів) у звітному періоді, у якому сталася така зміна суми компенсації. Перерахунок доходів та витрат (балансової вартості основних засобів) також проводиться сторонами: у звітному періоді (періодах), у якому витрати та доходи (балансова вартість основних засобів) за правочином, визнаним недійсним, були враховані в обліку сторони правочину - у разі визнання судом правочину недійсним як такого, що порушує публічний порядок, є фіктивним; у звітному періоді, у якому рішення суду про визнання правочину недійсним набуло законної сили - у разі визнання правочину недійсним з інших підстав.

Відповідно до статті 9 Закону України від 16.07.1999р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують та підтверджують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати визначені цим Законом та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. N 88, обов'язкові реквізити. Пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначено, що первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до порядку заповнення податкової накладної (наказ Державної податкової адміністрації від 21.12.2010р. № 969 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення») податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку(п.6.2). Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку(п.5). Податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість(п.2).

Суд також не погоджується з доводами відповідача про те, що доказом фіктивності діяльності є порушення законодавства контрагента позивача, оскільки для включення податку на додану вартість до складу податкового кредиту має враховуватись реальний факт поставки, використання у власній діяльності та обліку товарів саме позивачем, який не несе відповідальності за дії своїх контрагентів чи будь-якого іншого постачальника -третьої особи, через те, що закон не ставить у залежність сплату податків, ведення податкового та бухгалтерського обліку, складання звітності контрагентами-продавцями із правом на одержання податкового кредиту безпосередньо покупцем.

Частиною 8 ст.19 Господарського кодексу України передбачено, що усі суб'єкти господарювання, відокремлені підрозділи юридичних осіб, виділені на окремий баланс, зобов'язані вести первинний (оперативний) облік результатів своєї роботи, складати та подавати відповідно до вимог закону статистичну інформацію та інші дані, визначені законом, а також вести (крім громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які провадять господарську діяльність і зареєстровані відповідно до закону як підприємці) бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством. Як відомо, зловживання правом - здійснення суб'єктивного цивільного права з порушенням можливих меж його дії. Передбачені законом положення, що визначають міру можливої поведінки, і є межами (рамками) дії суб'єктивного цивільного права. За ч.3 ст.13 ЦКУ не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Судом враховано, що наявність укладених між учасниками господарських операції договорів або відсутність визнання таких договорів недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

При цьому, в податкових відносинах не може застосовуватися стаття 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Натомість відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому, з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Суд вважає, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Водночас податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.

Право на звернення податкових органів із відповідними позовами встановлено пунктом 11 статті 10 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні».

Отже, судом встановлено, що позивач виконав вимоги законодавства України щодо документального оформлення операцій та податкового обліку та у підтвердження правомірності господарських операцій надав документи, що проаналізовано під час розгляду справи.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.

З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень повинні бути прийняті чи здійснені в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), відповідати вимогам діючого законодавства.

Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову, однак лише за умови, що встановлено порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 69 та ч. 1 ст. 70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд не може визнати акт перевірки позивача як достатній, належний та незаперечний доказ допущених позивачем порушень вимог податкового законодавства, оскільки в даних спірних правовідносинах, у тому числі, доказуванню підлягають правомірність та обґрунтованість висновків за даним актом перевірки, які покладені в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів та обставин, враховуючи, що мотивація та докази, наведені представником відповідача у судовому засіданні, не дають адміністративному суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію представника позивача, а останнім доведено суду обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відтак, такі позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що проведення перевірки здійснено відповідачем у непередбачений законом спосіб, - з порушенням пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України, а при проведені перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІБЕРТІ Л»відповідач діяв без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення щодо порушення позивачем чинного законодавства України, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення прийняте податковим органом та наказ № 677 від 07.05.2012 року «Про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ДСД між ТОВ «Ліберті Л»та управлінням кап.будів код ЄДРПОУ-393312589»необхідно визнати протиправними та скасувати.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 7-14, 69-71, 76, 79, 86, 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІБЕРТІ Л»до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування наказу та податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби № 667 від 07.05.2012 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби № 0001172250 від 13.06.2012 року.

Судові витрати розподілити відповідно до статті 94 КАС України.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо рішення було прийняте у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії такого рішення.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили у відповідності зі статтею 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано суддею 05.09.2012 року.

Суддя О.М. Тарасишина

Визнати протиправним та скасувати наказ державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби № 667 від 07.05.2012 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби № 0001172250 від 13.06.2012 року.

05 вересня 2012 року.

.