Постанова № 25855018, 27.08.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2012 р. Справа № 2а/0570/9829/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Зінченка О.В.

при секретарі Асмановій Е.Е.

з участю представників:

позивача - Безрук О.О.,

відповідача - Соболєвої Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Електроналадка» до Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання неправомірними дій щодо відмови у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2012 року, -

в с т а н о в и в :

У серпні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Електроналадка» (далі - позивач або ТОВ «Електроналадка») звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька про визнання неправомірними дій щодо відмови у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2012 року.

В обґрунтування вимог позивач посилався на те, що 20 липня 2012 року до Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька (далі - відповідач або ДПІ у Пролетарському районі м. Донецька) ним подано податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний період червень 2012 року. Листом ДПІ у Пролетарському районі м. Донецька від 23 липня 2012 року позивача повідомлено, що податкова декларація за податковий період червень 2012 року не вважається податковою декларацією у зв'язку з тим, що її підписано особами, які не мають права підпису, та запропоновано надати нову податкову декларацію оформлену належним чином. Тобто, відповідач фактично відмовив у прийнятті податкової декларації.

Також позивач зазначає, що у зв'язку зі зміною керівництва ним подано відповідні заяви про зміну відомостей до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та отримано довідку з ЄДРПОУ, витяг та виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців із внесеними змінами станом на 20 липня 2012 року. Згідно частини 1 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними.

Частиною 5 статті 89 Цивільного кодексу України передбачено, що зміни до установчих документів юридичної особи, які стосуються відомостей, включених до Єдиного державного реєстру, набирають чинності для третіх осіб з дня їх державної реєстрації. Тобто, посилання відповідача на невірно заповнений обов'язковий реквізит податкової декларації є неправомірним, так як позивач дотримався усіх вимог законодавства щодо заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2012 року. Вважає, що відмова відповідача у прийнятті податкової декларації є неправомірною.

Просив суд визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька щодо відмови у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2012 року, що була подана ТОВ «Електроналадка» до Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька 20 липня 2012 року (арк. справи 3-5).

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення адміністративного позову, про що надала письмові заперечення (арк. справи 33-35), в яких посилалася на те, що станом на 20 липня 2012 року в базі даних відповідача та даних облікової справи позивача директором ТОВ «Електроналадка» значився ОСОБА_3, головним бухгалтером - ОСОБА_4. Подана ж позивачем податкова декларація 20 липня 2012 року засвідчена підписами громадян ОСОБА_5 та ОСОБА_6. На час подання позивачем податкової декларації відомості по даним особам у базі даних відповідача обліковій справі позивача не обліковувались, тому не можливо було встановити правосуб'єктність цих осіб. Відповідно до норм законодавства інформацію про зміну облікових даних ТОВ «Електроналадка» відповідач мав змогу отримати або від самого підприємства після подання ним заяви за формою 1-ОПП, або від органу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців після отримання відомостей з реєстраційної карти про вчинення реєстраційних дій. Проте, на момент виникнення спірних правовідносин така інформація до податкової інспекції не надходила.

Таким чином, ДПІ у Пролетарському районі м. Донецька на момент отримання звітності та до 23 липня 2012 року, коли позивач надав заяву форми 1-ОПП, не були відомі відомості про внесення змін щодо директора та бухгалтера ТОВ «Електроналадка». Отже, відповідач діяв у межах наданих йому повноважень, чітко дотримуючись положень Податкового кодексу України.

На підставі вищевикладеного, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2012 року замінено відповідача, Державну податкову інспекцію у Пролетарському районі м. Донецька, на його правонаступника - Державну податкову інспекцію у Пролетарському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Пролетарському районі м. Донецька Донецької області ДПС).

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Електроналадка» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Донецької міської ради 18 квітня 2001 року за адресою: 83119, Донецька область, місто Донецьк, Пролетарський район, вулиця Щетиніна, будинок 24-А, включено до ЄДРПОУ за номером 31386990, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА № 549714, витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АА № 228975 та випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААВ № 813864 (арк. справи 14-17). Відповідно до свідоцтва № 08328994 товариство з обмеженою відповідальністю «Електроналадка» є платником податку на додану вартість.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Пролетарському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України є суб'єктом владних повноважень.

У ТОВ «Електроналадка» змінилося керівництво, зокрема директор та головний бухгалтер. Посаду директора до зміни обіймав ОСОБА_3, головного бухгалтера - ОСОБА_4. Новим директором позивача став ОСОБА_5, головним бухгалтером - ОСОБА_6.

У зв'язку із зазначеними подіями позивач подав відповідні заяви про зміну відомостей до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

20 липня 2012 року Головним управлінням статистики у Донецькій області позивачу надано довідку з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА № 549714, відповідно до якої керівником підприємства є ОСОБА_5, реєстраційна дія відбулася 20 липня 2012 року за номером 12661070019002223 (арк. справи 15).

Також, 20 липня 2012 року Державним реєстратором виконавчого комітету Донецької міської ради Донецької області позивачу видано виписку серії ААВ № 813864 (арк. справи 14) та витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АА № 228975 (арк. справи 16-17), в яких зазначено, що станом на 20 липня 2012 року керівником підприємства є ОСОБА_5.

20 липня 2012 року товариством з обмеженою відповідальністю «Електроналадка» подано до Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби податкову декларацію з податку на додану вартість з додатками до неї за звітний (податковий) період червень 2012 року, яка зареєстрована податковим органом 20 липня 2012 року за № 8105 (арк. справи 6-12). Дану декларацію підписали керівник ОСОБА_5 та головний бухгалтер ОСОБА_6.

23 липня 2012 року відповідач на адресу позивача направив лист за № 6390/10/28-013, яким ТОВ «Електроналадка» повідомляється про те, що подана ним податкова декларація з податку на додану вартість за червень 2012 року не вважається податковою декларацією у зв'язку з тим, що в ній невірно заповнено обов'язковий реквізит, а саме підписано особами, які не мають права підпису, так як на час подання звітності директором підприємства значиться ОСОБА_3, а головним бухгалтером - ОСОБА_4. Вказаний лист містить також посилання на пункт 49.4 Податкового кодексу України, згідно якого платники податків, які належать до великих та середніх підприємств, повинні надавати податкові декларації до органу державної податкової служби в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством. Також цим листом запропоновано надати нову податкову декларацію оформлену належним чином (арк. справи 13).

Не погодившись з висновками Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби 02 серпня 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Електроналадка» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання неправомірними дій щодо відмови у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2012 року.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України встановлено, що податкова декларація - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

У пунктах 49.1, 49.3, 49.4 статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків. Податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: особисто платником податків або уповноваженою на це особою; надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством. Платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації до органу державної податкової служби в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Згідно підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Пунктом 202.1. статті 202 Податкового кодексу України звітним (податковим) періодом з податку на додану вартість визначено календарний місяць.

Відповідно до вимог статті 203 цього ж Кодексу податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Як зазначалося вище, судом встановлено, що податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний (податковий) період червень 2012 року подано до Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби 20 липня 2012 року. Таким чином, суд приходить до висновку, що вказана декларація подана позивачем у передбачений податковим законодавством строк.

Відповідно до пункту 46.5 статті 46 Податкового кодексу України форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. Наказом Міністерства фінансів України від 25 листопада 2011 року № 1492, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011 року за № 1490/20228, затверджено форми та Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість.

За пунктом 48.1 статті 48 Податкового кодексу України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

У пункті 48.3 статті 48 Податкового кодексу України перелічені обов'язкові реквізити, які повинна містити податкова декларація, а саме: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Відповідно до підпункту 48.5.1 пункту 48.5 статті 48 Податкового кодексу України податкова декларація повинна бути підписана керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до органу державної податкової служби. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником. Достатнім підтвердженням справжності документа податкової звітності є наявність оригіналу підпису уповноваженої особи на документі у паперовій формі або наявність в електронному документі електронного цифрового підпису платника податку.

Дана норма кореспондується з підпунктом 9.1 пункту 9 розділу ІІІ «Порядок оформлення та подання податкової звітності» Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, в якому зазначено, що податкова звітність повинна бути підписана керівником платника податку або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до органу державної податкової служби. У разі ведення бухгалтерського обліку і подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником та особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку.

Пунктом 48.7 статті 48 Податкового кодексу України встановлено, що податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.

Практична реалізація процедури прийняття податкової декларації визначається пунктами 49.8 та 49.9 статті 49 Податкового кодексу України.

Як передбачено нормою абзацу першого пункту 49.9 статті 49 Податкового кодексу України, за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Згідно з пунктом 49.8 статті 49 Податкового кодексу України під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Отже, процедура прийняття податкової декларації полягає у вчиненні посадовою особою податкового органу фактичних дій із: 1) перевірки наявності та достовірності заповнення обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 Податкового кодексу України; 2) реєстрації податкової декларації у день її отримання органом державної податкової служби.

При цьому, як встановлено пунктом 49.10 статті 49 Податкового кодексу України, відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо), забороняється.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податковий орган не може відмовити платнику податків у прийнятті декларації з причини подання такої декларації особисто платником податків або уповноваженою на це особою, а не в електронній формі, як це передбачено для платників податків, що належать до середніх підприємств.

Водночас, Податковим кодексом України передбачені спеціальні наслідки подання платником податків податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу України, тобто яка не містить обов'язкових реквізитів. У такому разі на підставі пункту 49.11 статті 49 Податкового кодексу України орган державної податкової служби зобов'язаний надати платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

При цьому, суд зазначає, що Податковий кодекс України не передбачає будь-яких інших підстав для відмови у прийнятті податкової декларації, крім подання платником податків податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу України.

Із пояснень сторін, які підтверджуються матеріалами справи, судом встановлено, що відповідачем відмовлено позивачу у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2012 року на підставі невірно заповненого обов'язкового реквізиту, а саме: податкову декларацію підписано особами, які не мають права підпису - директором ОСОБА_5 та головним бухгалтером ОСОБА_6. Дані висновки зроблені податковим органом на підставі того, що станом на момент подання вказаної декларації, тобто на 20 липня 2012 року, в базі даних відповідача та даних облікової справи позивача директором ТОВ «Електроналадка» значився ОСОБА_3, а головним бухгалтером - ОСОБА_4.

Отже, спірною обставиною у справі є правомочність підписів у податковій декларації вищевказаних осіб.

Як зазначалося раніше, у ТОВ «Електроналадка» змінено директора та головного бухгалтера.

Відповідно до частини 1 статті 62, частин 1 та 2 статті 4 Закону України «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 року № 1576-XII зі змінами та доповненнями директор є одноособовим виконавчим органом товариства з обмеженою відповідальністю, відомості про склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень повинен містити в собі установчий документ товариства з обмеженою відповідальністю, яким є статут.

У частині 1 статті 88 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV також зазначено, що у статуті товариства вказуються поміж іншим органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень.

Згідно частин 4 та 5 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про органи управління юридичної особи вносяться до єдиного державного реєстру. Зміни до установчих документів юридичної особи, які стосуються відомостей, включених до єдиного державного реєстру, набирають чинності для третіх осіб з дня їх державної реєстрації.

Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15 травня 2003 року № 755-IV у частині 3 статті 4 закріплено, що зміни до установчих документів юридичної особи, а також зміна прізвища та/або імені, та/або по батькові (далі - імені) або місця проживання фізичної особи-підприємця підлягають обов'язковій державній реєстрації шляхом внесення відповідних змін до записів Єдиного державного реєстру в порядку, встановленому цим Законом.

За частинами 1 та 2 статті 17, частиною 1 статті 18 Закону України № 755-IV відомості про юридичну особу включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України. В Єдиному державному реєстрі поміж іншими містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про органи управління юридичної особи; прізвище, ім'я, по батькові, дата обрання (призначення) та реєстраційні номери облікових карток платників податків, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Таким чином, зміна до статуту ТОВ «Електроналадка» стосовно директора товариства підлягає обов'язковій державній реєстрації і є чинною для ДПІ у Пролетарському районі м. Донецька Донецької області ДПС з дня такої реєстрації, тобто з 20 липня 2012 року.

Зважаючи на зазначене, суд приходить до висновку, що податкова декларація з податку на додану вартість за червень 2012 року, яка подана до ДПІ у Пролетарському районі м. Донецька Донецької області ДПС 20 липня 2012 року, підписана правомочними особами.

Судом також встановлено, що вказана декларація містить всі інші обов'язкові реквізити, передбачені пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу України.

Проте, варто зауважити, що відповідач не мав інформації про зміну особового складу керівництва позивача, і відповідно станом на 20 липня 2012 року до бази даних відповідача та даних облікової справи позивача ці зміни не вносились.

На підставі пунктів 66.1 та 66.2 Податкового кодексу України підставами для внесення змін до облікових даних платників податків є: інформація органів державної реєстрації; інформація банків та інших фінансових установ про відкриття (закриття) рахунків платників податків; документально підтверджена інформація, що надається платниками податків; інформація суб'єктів інформаційного обміну, уповноважених вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно платника податків; рішення суду, що набрало законної сили; дані перевірок платників податків. Внесення змін до облікових даних платників податків здійснюється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Порядок обліку платників податків і зборів затверджено наказом Міністерства фінансів України 09 грудня 2011 № 1588, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2011 року за № 1562/20300

Відповідно до пункту 9.1 розділу IX «Порядок внесення змін до облікових даних платників податків» вищевказаного Порядку органи державної податкової служби проводять внесення змін і доповнень до районного рівня Єдиного банку даних юридичних осіб та Реєстру самозайнятих осіб на підставі: інформації органів державної реєстрації; інформації банків та інших фінансових установ про відкриття (закриття) рахунків платників податків; документально підтвердженої інформації, що надається платниками податків; інформації суб'єктів інформаційного обміну, уповноважених вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно платника податків; рішення суду, що набрало законної сили; даних перевірок платників податків.

Пунктом 66.4 статті 66 Податкового кодексу України та пунктом 9.3 розділу IX Порядку встановлено, що платники податків - юридичні особи та відокремлені підрозділи юридичних осіб зобов'язані подати реєстраційну заяву за формою № 1-ОПП з позначкою "Зміни" з відомостями стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського та/або податкового обліку юридичної особи, відокремлених підрозділів юридичної особи, до органу державної податкової служби у 10-денний строк з дня взяття на облік чи виникнення змін у облікових даних платників податків. У разі надходження від державних реєстраторів відомостей про внесення змін до Єдиного державного реєстру щодо платників податків, а також надходження від платників податків заяв за формою № 1-ОПП, за формою № 5-ОПП з позначкою "Зміни" або за формою №1-РПП з позначкою "Перереєстрація, зміни" органи державної податкової служби вносять відповідні зміни до Єдиного банку даних юридичних осіб або Реєстру самозайнятих осіб та фіксують зазначені зміни в журналах за формою № 2-ОПП та за формою № 7-ОПП.

Згідно з пунктом 9.5 розділу IX Порядку відомості районного рівня Єдиного банку даних юридичних осіб або Реєстру самозайнятих осіб можуть бути оновлені (доповнені, актуалізовані) органами державної податкової служби на підставі електронних даних інформаційного фонду ДРФО, ЄДРПОУ, Єдиного державного реєстру, інших державних реєстрів, ведення яких здійснюється органами державної влади. При цьому інформація про внесені зміни роздруковується окремо для кожного платника податків та підшивається до реєстраційної частини облікової справи платника податків.

Частина 14 статті 29 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» закріплює, що державний реєстратор не пізніше наступного робочого дня з дати проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи повинен видати (надіслати поштовим відправленням з описом вкладення) заявнику один примірник оригіналу установчих документів у старій редакції з відмітками державного реєстратора про проведення державної реєстрації змін до установчих документів та в той же день передати відповідним органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України відомості з реєстраційної картки на проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи із зазначенням номера та дати внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру.

Наступним робочим днем з дати проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи було 23 липня 2012 року. Цієї ж дати позивачем надано до ДПІ у Пролетарському районі м. Донецька Донецької області ДПС заяву форми № 1-ОПП. Отже, строки подачі даної заяви позивачем не порушено.

Згідно із приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідачем в ході судового розгляду не доведено та не підтверджено матеріалами справи правомірності його дій, а тому позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Електроналадка» підлягають задоволенню.

Згідно з пунктом 49.13 статті 49 Податкового кодексу України у разі, якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови органом державної податкової служби (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Частиною 2 статті 11 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Оскільки приписами абзацу 2 частини 2 статті 162 КАС України передбачено можливість суду прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, суд з метою повного захисту прав та інтересів позивача вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги, визнавши протиправною відмову Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби прийняти податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2012 року, а податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2012 року такою, що подана товариством з обмеженою відповідальністю «Електроналадка» 20 липня 2012 року.

На підставі ст. 94 КАС України, суд присуджує до стягнення з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору, що документально підтверджені, тобто у розмірі 32,19 гривень. (арк. справи 2).

Зважаючи на викладе, керуючись ст.ст. 8, 9, 10, 11, 40, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 254 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Електроналадка» до Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання неправомірними дій щодо відмови у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2012 року, - задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби прийняти податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2012 року, а податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2012 року такою, що подана товариством з обмеженою відповідальністю «Електроналадка» 20 липня 2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Електроналадка» витрати по сплаті судового збору у розмірі 32,19 грн.

Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено 27 серпня 2012 року.

Постанова у повному обсязі складена 31 серпня 2012 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зінченко О.В.