Постанова № 25855006, 30.08.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2012 р. Справа № 2а/0570/9428/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Кірієнка В.О.

при секретарі Новіковій А.В.

за участю:

представника позивача: Нікалаєнко О.О.

представника відповідача 1 не з'явився

представника відповідача 2 не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемтранс» до Луганської митниці, Головного управління Казначейства у Луганській області про визнання протиправними дії Луганської митниці щодо відмови у застосуванні митної вартості, заявленої ТОВ «Лемтранс» за першим методом оцінки - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), скасування рішення Луганської митниці «Про визначення митної вартості» від 19.03.2012 року № 702190001/2012/000040/2 та від 09.04.2012 року № 702190001/2012/000064/2 та стягнення з державного бюджету України на розрахунковий рахунок ТОВ «Лемтранс» надмірно сплачену за вантажними митними деклараціями від 22.03.12 № 702190001/2012/001103 та від 10.04.12 № 702190001/2012/001498 суму податку на додану вартість в загальному розмірі 64 606,56 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Лемтранс» звернувся до суду з адміністративним позовом до Луганської митниці та Головного управління Казначейства у Луганській області, в якому просило визнати протиправними дії Луганської митниці щодо відмови у застосуванні митної вартості, заявленої ТОВ «Лемтранс», за першим методом митної оцінки - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); скасувати рішення Луганської митниці «про визначення митної вартості» від 19.03.2012 №702190001/2012/000040/2 та від 09.04.2012 № 702190001/2012/000064/2; стягнути з державного бюджету України на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемтранс» надмірно сплачену за вантажними митними деклараціями від 22.03.12 №702190001/2012/001103 та від 10.04.12 №702190001/2012/001498 суму податку на додану вартість в загальному розмірі 64 606,56 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов зовнішньоекономічного контракту № 35/М-2011 від 23 червня 2011 року, укладеному між Фірмою «Анателла трейдинг лимитед», Лондон, Об'єднане Королівство (Продавець) та ТОВ «Лемтранс» (Покупець), продавець зобов'язався передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити на умовах DAF «Інкотермс 2000» (станція погранпереходу Соловей) металопродукцію в кількості та сортаменті відповідно до умов специфікації до цього контракту. 01 березня 2012 року сторонами була підписана Специфікація № 22 до Контракту № 35/М-2011 від 23 червня 2011 року, згідно до якої на умовах 100% передоплати протягом 5-ти днів з дати поставки товару на станцію вантажоотримувача, покупець отримує у власність «сталевий лист товщиною 4 та 7 мм» за ціною 735 доларів США за тону. Загальна сума Специфікації складає 143325,00 доларів США. Виробником товару виступає ВАТ «Магнітогорський металургійний комбінат», Російська Федерація.

В межах виконання зазначеного вище Контракту та Специфікації до нього 19.03.2012 року та 09.04.2012 року позивачем на митну територію України в зоні діяльності Луганської митниці ввозився товар «сталевий лист товщиною 4 та 7 мм».

Для здійснення митного оформлення товару позивачем до Луганської митниці були подані вантажні митні декларації типу «ІМ 40» № 702190001/2012/001023 від 19.03.12 р. та № 702190001/2012/001475 від 09.04.12 р. Вартість товару в обох випадках визначена декларантом за першим методом (за ціною угоди) щодо такого визначення. До кожної ВМД був наданий комплект обов'язкових документів для визначення митної вартості товару, передбачений пунктом 7 постанови Кабінету Міністрів України № 1766 від 20.12.2006р., яка була чинна на момент подачі ВМД.

На етапі здійснення митного контролю за визначенням митної вартості товару на поданих декларантом позивача деклараціях митної вартості у всіх випадках посадовою особою Луганської митниці були зроблені написи про необхідність подання додаткових документів для підтвердження митної вартості.

Зважаючи на те, що на отримання, запитуваних митним органом документів був необхідний деякий час, а деякі з запитуваних документів вже були подані, з метою уникнення простою транспорту, декларант Позивача зробив відповідний напис на деклараціях митної вартості про неможливість подання додаткових документів відразу та зазначив про їх подальше надання у порядку, визначеному законодавством, а саме, статті 264 МК України (ЗУ № 92-IV від 11.07.2002р.) та наказу ДМСУ №. 230 від 17.03.2008р.

У зв'язку з ненаданням додаткових документів відповідач самостійно розраховує митну вартість з використанням 6-го (резервного) методу такого визначення та видає Рішення про визначення митної вартості товару. Попередньо подані ВМД анулюються шляхом видачи карток-відмови в подальшому митному оформленні.

Позивач здійснив митне оформлення товару відповідно до Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України, затвердженого Наказом Держмитслужби України № 230 від 17.03.08 р., під гарантійні зобов'язання шляхом сплати до державного бюджету суми ПДВ згідно з митною вартістю, визначеною митним органом були оформлені вантажні митні декларації типу «ІМ 40» №702190001/2012/001103 від 22.03.12 та № 702190001/2012/001498 від 10.04.12.

Після здійснення митного оформлення декларант позивача звернувся до Луганської митниці із Заявою від 31.05.2012р. № 31-05/02 про необхідність здійснення перевірки, визначеної митним органом митної вартості товару, та прийняття рішення про можливість застосування митної вартості, заявленої декларантом з поверненням надміру сплаченої суми податків. В підтвердження правильності, заявленої ним митної вартості товару, позивачем подано митному органу копії запитуваних та додатково отриманих від контрагента документів. Проте, листом від 15.06.2012р. № 2-15/5769, виданим у формі Рішення, відповідач відмовив у застосуванні митної вартості, визначеної декларантом.

Позивач не згоден із рішеннями митного органу у зв'язку з тим, що ним були виконані всі вимоги Митного кодексу України та Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженого Постановою КМ України від 20.12.2006р. № 1766, які були чинні на момент здійснення спірних правовідносин, оскільки обов'язкові та додаткові документи підтверджують, що заявлена декларантом митна вартість товарів базується на об'єктивних та документально підтверджених даних.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись на викладені в ньому обставини.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив в його задоволенні відмовити в повному обсязі, надав до суду відповідні заперечення, в яких зазначив, що відповідно до статей 45 та 262 МК України (ЗУ № 92-IV від 11.07.2002р.) на митні органи покладені функції митного контролю, зокрема, за заявленою митної вартістю, а також право прийняття рішення про неможливість використання обраного декларантом методу митної оцінки, право вимоги подання необхідних документів на її підтвердження, та у встановлених законом випадках право самостійного визначення митної вартості товару. Відповідно до постанови КМУ від 09.04.08 № 339 (чинної на момент спірного розмитнення), а також наказу ДМСУ від 24.06.09 № 602 контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення повинен здійснюватись шляхом проведення перевірки документів, усного опитування посадових осіб, співставлення рівня заявленої митної вартості з рівнем митної вартості ідентичних та подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, вивчення характеристик товару, які впливають на рівень їх митної вартості; вивчення маршруту транспортування тощо. Рішення про визначення митної вартості товару були винесені у зв'язку з ненаданням декларантом позивача додаткових документів на підставі співставлення рівня заявленої митної вартості товару з рівнем ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено. Просив суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представник відповідача-2 до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується відповідним поштовим повідомленням.

Розглянувши подані сторонами документи та відомості, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Лемтранс» зареєстровано в якості юридичної особи на підставі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, державна реєстрація проведена 15.10.1999 р., включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за ідентифікаційним кодом юридичної особи №30600592, здійснює господарську діяльність на підставі Статуту.

Відповідач-1 - Луганська митниця у відповідності до статті 14 Митного кодексу України є митним органом, який на території закріпленого за ним регіону в межах своєї компетенції здійснює митну справу та забезпечує комплексний контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи.

Відповідач-2 - Головне управління Державної казначейської служби України в Луганській області утворено відповідно до Постанови Кабінету міністрів України від 15 червня 2011 р. N 651. Відповідно до підпункту 5 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затверджене Указом Президента України від 13 квітня 2011 року N 460/2011, Казначейство України відповідно до покладених завдань здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Пунктом 7 зазначеного Порядку встановлено, що Казначейство України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення (у разі їх утворення). Таким чином, відповідач2 є належним відповідачем, відповідальним за безспірне списання грошових коштів з рахунків державного бюджету України на підставі судових рішень.

Судом встановлено, що 23 червня 2011 року між ТОВ «Лемтранс» (покупець) та Фірмою «Анателла трейдинг лимитед», Лондон, Об'єднане Королівство (продавець) був укладений Контракт № 35/М-2011 на поставку металопродукції. Кількість товару, його асортимент, строки поставки та ціна визначаються у Специфікаціях до Контракту. Оплата здійснюється за тону в доларах США на умовах DAF ст. Соловей. Вартість упаковки та маркування включається до вартості металопродукції. Відповідно до умов контракту, після перерахування авансу на поточний рахунок продавця ціна на товар стає фіксованою та зміні не підлягає.

1 березня 2012 року була підписана Специфікація № 22 до Контракту зазначеного вище відповідно до якої продавець зобов'язується передати у власність покупця товар «сталевий лист» завтовшки 4 та 7 мм для виробництва вантажних вагонів за ціною 735,00 доларів США за тону. Виробником товару є ВАТ «Магнітогорський металургійний комбінат» (Російська Федерація). Умови платежу: 100% оплата протягом 5-ти днів з дати поставки товару на станцію вантажоотримувача.

19 березня 2012 року на виконання умов контракту декларантом позивача до Луганської митниці була подана вантажна митна декларація (далі - ВМД) №702190001/2012/001023 та Декларація митної вартості до неї, згідно яких було заявлено до декларування та випуску у вільний обіг (режим «ІМ 40») товар «сталь гарячекатана, легована, марка сталі 09Г2с-14, у листах розмірами: 7х1500х6000мм», код товару за УКТ ЗЕД 72254060, вагою нетто 122330 кг, вартістю за тону 735 доларів США, що станом на момент митного оформлення становило 717951,71 грн.

Декларантом при визначенні митної вартості товару був використаний перший основний метод за ціною договору (вартість операції). До ВМД були надані: лист погодження на здійснення митного оформлення; облікова картка суб'єкта ЗЕД; внутрішній транзитний документ; залізничні накладні АР331110 та АР331111; зовнішньоекономічний контракт № 35/М-2011 зі специфікацією № 22; інвойс № 42/2012 від 07.03.2012; сертифікати якості від 06.03.12 № 114-12017, № 114-11996 та № 114-12050; експортна декларація країни відправлення №10510040/070312/0002134 від 07.03.2012; рахунки-фактури від виробника товару від 07.03.12 № 122 та № 179; експертний Звіт № 87 від 13.03.11; лист від контрагента про відсутність прайс-листів № 156 від 15.11.11р.

На декларації митної вартості товару посадовою особою Луганської митниці у декларанта були запитані наступні документи:

1) сертифікат про походження товарів;

2) договір на закупівлю від третіх осіб;

3) інформацію щодо вартості товарів ідентичних та/або подібних в країні експорту;

4) інші документи за бажанням декларанта.

Декларантом позивача було прийнято рішення про випуск товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання відповідно до вимог статті 264 МК України через відсутність на момент декларування необхідних документів.

19.03.2012р. Луганською митницею м/п «Лисичанськ» прийнято Рішення про визначення митної вартості №702190001/2012/000040/2 згідно якого митна вартість заявленого до митного оформлення сталевого листа визначена за шостим (резервним) методом визначення митної вартості. Причиною відмови у застосуванні першого методу, заявленого декларантом, визначено ненадання контракту на закупівлю товару з третіми особами та наявність розбіжностей у наданих документах з інформацією заявленою у ВМД. Джерелом інформації зазначено рівень митної вартості товару з подібними характеристиками, митне оформлення яких вже здійснено, а саме, ВМД №806010000/2012/002450 від 06.03.12 із розрахунку 920 доларів США за тону.

19.03.2012р. Відповідач видає Картку відмови у митному оформленні чи пропуску товарів через митний кордон України №702190001/2/00097, у зв'язку з виданням зазначеного вище рішення про визначення митної вартості товару.

22.03.2012р. Позивач випускає товар у вільний обіг під гарантійні зобов'язання шляхом сплати до державного бюджету суми ПДВ відповідно до митної вартості, визначеної митним органом за ВМД № 702190001/2012/001103 (підстава заява-погодження № 4827/6 від 20.03.2012р.).

Також, 9 квітня 2012 року на виконання умов контракту декларантом позивача до Луганської митниці була подана ВМД №702190001/2012/001475 та Декларація митної вартості до неї, згідно яких було заявлено до декларування та випуску у вільний обіг (режим «ІМ 40») товар «сталь гарячекатана, легована, марка сталі 09Г2с-14, у листах розмірами: 4х1500х6000мм», код товару за УКТ ЗЕД 72254090, вагою нетто 67260 кг, вартістю за тону 735 доларів США, що станом на момент митного оформлення становило 394870,85 грн.

Декларантом при визначенні митної вартості товару був використаний перший основний метод за ціною договору (вартість операції). До ВМД були надані: лист погодження на здійснення митного оформлення; облікова картка суб'єкта ЗЕД; внутрішній транзитний документ; залізнична накладна АР345011; зовнішньоекономічний контракт №35/М-2011 зі специфікацією № 22; інвойс № 60/2012 від 28.03.2012; сертифікати якості від 26.03.12 № 114-16268 та № 114-16270; експортна декларація країни відправлення №10510040/270312/0002895 від 27.03.2012; рахунок-фактура від виробника товару від 27.03.12 № 368; експертний Звіт № 87 від 13.03.11; лист від контрагента про відсутність у виробника каталогів та прайс-листів за № 156 від 15.11.11р.

На декларації митної вартості товару посадовою особою Луганської митниці у декларанта були запитані наступні документи:

1) договір з третіми особами, що пов'язаний з договором про поставку товару, митна вартість якого визначається;

2) каталоги, прейскуранти фірми-виробника товару;

3) інші документи за бажанням декларанта.

Декларантом позивача було прийнято рішення про випуск товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання відповідно до вимог статті 264 МК України через відсутність необхідних документів.

09.04.2012р. Луганською митницею м/п «Лисичанськ» прийнято Рішення про визначення митної вартості №702190001/2012/000064/2 згідно якого митна вартість заявленого до митного оформлення сталевого листа визначена за шостим (резервним) методом визначення митної вартості. Причиною відмови у застосуванні першого методу, заявленого декларантом, визначено ненадання контракту на закупівлю товару з третіми особами та наявність розбіжностей у наданих документах з інформацією заявленою у ВМД. Джерелом інформації зазначено рівень митної вартості товару з подібними характеристиками, митне оформлення яких вже здійснено, а саме, ВМД №702020001/2012/2961 від 02.04.12 із розрахунку 1,0 долар США за 1 кг.

09.04.2012р. Відповідач видає Картку відмови у митному оформленні чи пропуску товарів через митний кордон України №702190001/2/00116, у зв'язку з виданням зазначеного вище рішення про визначення митної вартості товару.

10.04.2012р. Позивач випускає товар у вільний обіг під гарантійні зобов'язання шляхом сплати до державного бюджету суми ПДВ відповідно до митної вартості, визначеної митним органом за ВМД № 702190001/2012/001498 (підстава заява-погодження № 6321/6 від 10.04.2012р.).

Відповідно до статті 264 МКУ (далі по тексту МКУ в редакції ЗУ № 92-IV від 11.07.2002р.) у разі потреби в підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки. Можливість подання додаткових документів в підтвердження визначеної митної вартості після здійснення митного оформлення також передбачена Порядком випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України, затверджених Наказом Держмитслужби України від 17.03.08 № 230 та ПКМУ № 1766. Строк дії гарантійних зобов'язань становить 90 календарних днів з дати випуску товару у вільний обіг.

В межах терміну дії гарантійних зобов'язань Заявою від 31.05.2012р. № 31-05/02 декларант позивача надав до Луганської митниці додаткові документи, а саме:

1) сертифікат про походження товару форми СТ-1 № RU UA 2 117 000687;

2) лист від контрагента за контрактом Anatella trading Ltd (б/н від 26.03.2012р.) щодо відсутності правових підстав у наданні договорів, які не пов'язані з контрактом № 35/М-2011 від 23.06.2011р. В свою чергу, митний орган повідомлявся про те, що у ТОВ «Лемтранс» відсутні договори з третіми особами, що пов'язані з контрактом, за яким поставляється товар. Правова конструкція контракту № 35/М-2011 від 23.06.2011р. є купівля-продаж.

3) лист від контрагента за контрактом Anatella trading Ltd № 156 від 15.11.11 щодо відсутності у виробника практики оформлення прайс-листів у зв'язку недоцільністю їх використання в умовах постійно змінюючи ринків та індивідуального підходу у договірних відносинах до кожного окремого клієнта;

4) в якості інформації щодо вартості товару у країні експорту був наданий витяг з «Огляду цін» ДП «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» за березень № 3 (185) 2012. Відповідно до нього, довідкові ціни на металопродукцію в Росії станом на 24.02.2012 становлять. Плоский прокат, лист г/к 2,0-4,0 від 700 до 745 доларів США за тону. Плоский прокат, лист г/к 5,0-8,0 від 665 до 710 доларів США за тону;

5) в якості інших документів за бажанням декларанта були надані платіжні доручення в іноземній валюті та виписки з банківських рахунків на підтвердження фактичної сплати вартості поставленого товару:

1. до інвойсу № 60/2012 від 28.03.2012 року платіжне доручення в іноземній валюті № 108 від 11.04.2012 та виписку з банківського рахунку;

2. до інвойсу № 42/2012 від 07.03.2012 року платіжне доручення в іноземній валюті № 101 від 20.03.2012р. та виписку з банківського рахунку.

Листом від 15.06.2012р. № 2-15/5769 відповідач відмовив у застосуванні митної вартості, заявленої декларантом. Підставами для відмови стало те, що у поданих до митного оформлення рахунках - фактури від виробника товару відсутні відбитки печаток і штампів митних органів РФ, а також ці рахунки не зазначені у експортних деклараціях країни - відправлення. Ще однією підставою для відмови у застосуванні митної вартості заявленої декларантом зазначено не надання митниці зовнішньоекономічної угоди між «Anatella Trading Limited» (Великобританія) та компанією, зареєстрованою у Швейцарії.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до наступного.

Поняття митної вартості визначено Митним кодексом України у статті 259, відповідно до якої митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Стаття 260 МК України встановлює, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу. Порядок визначення митної вартості товарів поширюється на товари, які переміщуються через митний кордон України. Для цілей визначення митної вартості використовується інформація, підготовлена у спосіб, сумісний з принципами бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні і доцільними для певного методу визначення митної вартості. Методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та умови їх застосування встановлюються цим Кодексом.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ). Згідно до частини 2 статті VII ГААТ оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна бути заснована на дійсній вартості товару, що обкладається митом, і не повинна ґрунтуватись на вартості товару вітчизняного походження або на довільних чи фіктивних оцінках.

Згідно до статті 262 МК України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються декларантом митному органу шляхом подання декларації митної вартості в порядку та умовах декларування митної вартості, визначеними постановою КМУ №1766.

Як встановлює стаття 264 МК України, заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пункт 7 постанови Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006р. № 1766 «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження» визначає перелік обов'язкових документів, які декларант зобов'язаний подати для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Пункт 11 ПКМУ № 1766 передбачає, що, окрім обов'язкових документів, декларантом для підтвердження заявленої митної вартості оцінюваних товарів також можуть бути подані й додаткові документи. Зі змісту пункту 11 ПКМУ № 1766 вбачається, що вона не зобов'язує позивача надати повний перелік документів. При цьому саме формулювання вказаної норми - «можуть подаватись», вказує на те, що витребування таких документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей із зазначенням які саме обставини ці документи повинні підтвердити.

Зокрема, норма пункту 11 ПКМУ № 1766 надає декларанту право самостійно вирішувати те, які саме документи йому необхідно подати для підтвердження заявленої митної вартості товару. Проте, дії митного органу повинні бути конкретизовані із чітким зазначенням документів, необхідних для подання та зазначенням обставин, які ці документи мають підтвердити.

Натомість, митний орган зобов'язав декларанта подати «інші документи за бажанням декларанта», фактично вийшовши при цьому за межі своїх повноважень.

В пункті 11 Порядку прямо зазначено, що посадова особа митного органу у графі "Для відміток митниці" декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис. Посадова особа митного органу не має права вимагати від декларанта документи, не зазначені у графі "Для відміток митного органу".

Відповідно до пункту 14 ПКМУ № 1766, якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Зазначена вище норма підзаконного акту прямо вказує на те, що в такому випадку митна вартість визначається в порядку передбаченому Митним кодексом України, а саме Розділом XI статтями 266 - 273 МК України.

Відповідно до статті 266 МК основним методом визначення митної вартості товару є ціна угоди, за якою вони імпортуються чи ціна, яка підлягає сплаті за товари, які імпортуються (вартість операції). Якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. При цьому кожний наступний метод визначення митної вартості, зазначений у статті 266 МК України, застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У розумінні статті 267 МК України митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується тільки ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Відповідно до наданої позивачем в межах строку дії гарантійних зобов'язань бухгалтерської документації (виписок з рахунків, платіжних доручень на купівлю іноземної валюти) поставлений товар був в повному обсязі оплачений продавцю.

Частина 4 статті 267 МК України наголошує на тому, що метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується в разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблено відповідне коригування відповідно до положень частини другої цієї статті;

4) покупець і продавець не є пов'язаними між собою особами або хоч і є пов'язаними між собою особами, але ці відносини не вплинули на ціну товарів. За наявності достатніх підстав вважати, що зазначені відносини вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен повідомити про це декларантові та надати йому можливість для відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв'язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. На вимогу декларанта таке повідомлення здійснюється у письмовій формі.

З матеріалів справи вбачається, що підстави для визначення митної вартості за 6-м методом, згідно з інформацією, наведеною в Рішеннях про визначення митної вартості у всіх випадках Відповідач-1 зазначив наступні: -1й метод застосувати неможливо у зв'язку із сумнівами щодо достовірності відомостей, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості товару (ненадання контракту на закупівлю товару з третіми особами, наявність розбіжностей у наданих документах з інформацією у заявленій ВМД), враховуючи наявність у митного органу цінової інформації щодо митної вартості на подібні (аналогічні) товари; 2й та 3й методи застосувати неможливо у зв'язку з відсутністю інформації про ціни угоди ідентичних та подібних товарів; 4й та 5й методи застосувати неможливо у зв'язку з ненаданням декларантом інформації для застосування за цими методами.

Митну вартість товару визначено згідно положень статті 273 МК України за 6 (резервним) методом визначення на підставі рівня митної вартості товару з подібними характеристиками, митне оформлення яких вже здійснено за ВМД № 806010000/2012/002450 від 06.03.12 із розрахунку 0,920 дол. США за кг та за ВМД № 702020001/2012/2961 від 02.04.12 із розрахунку 1,0 долар США за кг.

Судом встановлено, що обмеження у застосуванні першого методу визначення митної вартості товару щодо позивача відсутні, а визначений законодавцем перелік обмежень застосування першого (основного) методу визначення митної вартості є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає. Такого обмеження у використанні першого (основного) методу визначення митної вартості товару, як неподання додаткових документів, у Митному кодексі не має. Наявність інформації у митного органу щодо більш високої митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, до зазначеного переліку обмежень також не належить.

Митні органи у відповідності до статті 41 МК України повинні здійснювати митний контроль, який включає в себе контроль за правильністю визначення декларантом митної вартості.

Згідно до статті 265 МК України, митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України у Постанові № 339.

Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

Суд не піддає сумніву право митного органу контролювати митну вартість, заявлену декларантом, але такий контроль повинен здійснюватись в межах повноважень, наданих діючим законодавством та у спосіб, який йому не суперечить.

Суд також не піддає сумніву права митного органу на проведення аналізу вартості товарів, які декларуються, у тому числі шляхом порівняння заявленої митної вартості з рівнем митної вартості ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, а також наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих виробів, які входять до складу товарів. У той же час, відповідно до п. 2 Постанови КМ України №339, контроль за правильністю визначення митної вартості здійснюється не виключно шляхом проведення порівняння цін з інформацією цінової бази, а комплексно з перевіркою документів, усного опитування посадових осіб підприємства, консультацій з декларантом, митного огляду товарів, контролю наявності обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, контролю поданих для підтвердження заявленої митної вартості документів на наявність відносин пов'язаності між продавцем та покупцем, які вплинули на ціну товару, вивчення маршруту транспортування товарів, вивчення характеристик товарів, які впливають на рівень їх митної вартості тощо.

Частина 4 статті 266 МК України передбачає, що у разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу (другий та третій методи - прим.) за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.

Відповідно до частини 2 статті 272 МК України, посадова особа митного органу не може вимагати або примушувати будь-яку особу, яка не є резидентом, надавати для вивчення або дозволяти одержувати доступ до будь-якого рахунка чи інших записів для цілей визначення обчисленої вартості. Інформація, подана виробником товарів для цілей визначення митної вартості згідно з положеннями цієї статті, може бути перевірена в країні - виробникові товарів органами влади України за згодою виробника і за умови повідомлення заздалегідь уряду країни - виробника товарів та за відсутності заперечень проти такої перевірки.

Наказом Державної митної служби України від 19 жовтня 2010 року № 1242, яким затверджені Методичні рекомендації із застосування окремих положень Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, встановлено, що посилання на використання цінової бази ЄАІС Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 268, 269 Кодексу (2-й та 3-й методи - прим.) з обов'язковим зазначення номера та дати вантажної митної декларації, яка була взята за основу визначення вартості, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії, умови поставки, комерційні умови тощо.

В порушення норм цього наказу відповідач застосовує 6-й (резервний) метод визначення митної вартості з посиланням на використання цінової бази ЄАІС ДМСУ та із зазначенням номера вантажної митної декларації, яка була взята за основу визначення митної вартості.

Митний орган надав витяг з Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДМСУ. Проте, із зазначеного витягу не вбачається фактурна вартість товару та метод визначення митної вартості, у зв'язку з чим не можливо встановити чи відбувалось за ВМД, зазначеними в витязі корегування митної вартості митим органом на підставі відповідних рішень, чи це є контрактна ціна товару.

Відповідно до правової позиції колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, неодноразово викладеної у постановах, зокрема, від 21.03.2012 року по справі № 21-15а12, у разі незгоди митного органу із митною вартістю імпортованого товару він відповідно до вимог статті 266 МК зобов'язаний провести процедуру консультацій, у ході яких мав би дійти висновків щодо застосування того чи іншого методу визначення митної вартості товарів, при цьому кожний наступний метод застосовується у разі неможливості застосування попереднього із наведенням відповідних аргументів.

Відповідно до частини 3 ст. 264 МК України, у разі виникнення потреби в уточненні заявленої митної вартості товарів або в разі незгоди декларанта з митною вартістю, визначеною митним органом, декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг під гарантію уповноваженого банку або сплатити податки і збори (обов'язкові платежі) згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною митним органом.

Відповідно до п.п. 13, 14 Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України, затвердженого Наказом ДМСУ від 17.03.08 р. № 230, протягом дії гарантійних зобов'язань декларант повинен подати митному органу необхідні відомості для підтвердження заявленої митної вартості, а митний орган такі відомості перевіряє та приймає рішення про можливість/неможливість застосування митної вартості, заявленої декларантом. Митний орган перевіряє надані декларантом відомості, а в разі необхідності вживає додаткових форм контролю, передбачених законодавством. Строк дії гарантійних зобов'язань, визначених цією статтею, не може перевищувати 90 календарних днів з моменту випуску товарів у вільний обіг.

На виконання зазначених норм митного законодавства декларант позивача звернувся до Луганської митниці із Заявою від 09.12.2011р. № 9/12-4 про надання додаткових документів.

Як вбачається з матеріалів справи, протягом дії гарантійних зобов'язань позивачем були надані: сертифікат про походження товару форми СТ-1 № RU UA 2 117 000687; лист від контрагента за контрактом Anatella trading Ltd (б/н від 26.03.2012р.) щодо відсутності правових підстав у наданні договорів, які не пов'язані з контрактом № 35/М-2011 від 23.06.2011р.; лист від контрагента за контрактом Anatella trading Ltd № 156 від 15.11.11 щодо відсутності у виробника практики оформлення прайс-листів у зв'язку недоцільністю їх використання в умовах постійно змінюючи ринків та індивідуального підходу у договірних відносинах до кожного окремого клієнта, який до того ж надавався під час митного оформлення товару; інформацію щодо вартості товару у країні експорту відповідно до «Огляду цін» ДП «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» за березень № 3 (185) 2012; бухгалтерську документацію про сплату рахунків за зовнішньоекономічним контрактом (платіжне доручення в іноземній валюті №108 від 11.04.2012 та № 101 від 20.03.2012р.) й рахунки (інвойси) на підставі яких здійснювалась поставка і оплата.

Відповідно до «Огляду цін» ДП «Держзовнішінформ» № 3 (185) 2012 довідкові ціни на металопродукцію в Росії становлять. Плоский прокат, лист г/к 2,0-4,0 від 700 до 745 доларів США за тону. Плоский прокат, лист г/к 5,0-8,0 від 665 до 710 доларів США за тону. У зв'язку з чим, на дату підписання Специфікації до контракту продажна ціна на рівні 735 доларів США за тону цілком перебуває у межах продажної ціни на території РФ, а визначена відповідачем митна вартість є набагато вищою за продажну ціну на території України, що фактично нівелює процес здійснення експортно-імпортних операцій та може розглядатись як торговий бар'єр.

Крім того, в якості підстави для підтвердження автентичності ціни товару до митного оформлення був наданий експертний висновок № 87 від 13.03.2012 року про незалежну оцінку товару «сталевий лист гарячекатаний ГОСТ 19281-89, 19903-74 марки 09Г2С-14», відповідно до Специфікації № 22 від 1 березня 2012 року до Контракту № 35/М-2011 від 23.06.2011р. на поставку металопродукції. Висновок підготовлений експертом відповідно до Сертифікату суб'єкта оціночної діяльності № 9725/10 від 02.07.2010р., виданий Фондом Державного майна України та до Сертифікату на право проведення самостійної експертної оцінки майна, майнових прав та бізнесу на території України № 2000 від 04.11.2000р., виданий Фондом державного майна України, Свідоцтва Фонду Державного майна України про реєстрацію у Державному реєстрі № 1939 від 15.12.2004р.

Вартість поставленого товару «сталевий лист» за Специфікацією № 22 від 01.03.2012р. була оплачена в повному обсязі, що підтверджується наданими рахунками та платіжними дорученнями в іноземній валюті з виписками банку.

В рішенні про відмову у застосуванні митної вартості заявленої позивачем за результатом розгляду додатково наданих документів, наданого у формі листа відповіді за № 2-15/5769 від 15.06.2012р., Відповідач-1 посилається на те, що у поданих до митного оформлення рахунках - фактурах від виробника товару відсутні відбитки печаток і штампів митних органів РФ, а також ці рахунки не зазначені у експортних деклараціях країни - відправлення. Ще однією підставою для відмови у застосуванні митної вартості заявленої декларантом зазначено не надання митниці зовнішньоекономічної угоди між «Anatella Trading Limited» (Великобританія) та компанією, зареєстрованою у Швейцарії.

Судом встановлено, що у експортних митних деклараціях, які були надані для розмитнення товару «сталевий лист» у графі 11 зазначена торгівельна країна (Швейцарія). Експортна ВМД країни відправлення оформлена у відповідності до законодавства РФ, з використанням відомостей і документів, які мав у своєму розпорядженні експортер. Отже, такий документ відноситься до документів експортера. У ВМД «ІМ 40» позивачем була заявлена торгівельна країна Великобританія, з резидентом якою імпортер має контракт на поставку продукції.

Як вбачається з дослідженого у судовому засіданні зовнішньоекономічного контракту № 35/М-2011 від 23.06.2011р., за своєю правовою природою такий контракт є двостороннім договором купівлі-продажу, продавець виступає в даних правовідносинах від власного імені та не є чиїмось агентом, комісіонером або повіреним. Суд вважає такими, що заслуговують на увагу доводи позивача про відсутність доступу до документів відправника товару, з огляду на відсутність між відправником та позивачем договірних відносин.

Згідно з відомостями, які містяться у експортній декларації вартість товару, за якою виробник відправляє товар на експорт складає 610 та 635 доларів США за тону товару. Вказану вартість підтверджують також рахунки-фактури від виробника, які містяться під кожною ВМД типу «ІМ 40». Кожен з цих рахунків-фактури містить посилання на контракт, який зазначений у експортній ВМД та специфікацію, а також на номер залізничного вагону, в якому здійснюється відправлення. Такі рахунки-фактури не є платіжними документами, тому не містять відміток митного органу країни - відправлення та вказують на наявність більш низької покупної ціни, ніж та, яка визначена Товариством.

На запит позивача до свого контрагента за зовнішньоекономічним контрактом, «Anatella Trading Limited» (Великобританія) була надана відповідь, про неможливість надання контракту зі швейцарською компанією. Крім того, Компанія Anatella trading LTD пояснила, що такі угоди є окремими правочинами між юридичними особами поза юрисдикцією України та не зобов'язані надаватись. Разом з тим, Компанія надасть копії контракту на запит вповноважених державних органів у порядку передбаченому законодавством.

Крім того, у листі Європейської Комісії до Держмитслужби щодо експортних декларацій країни відправлення від 27 березня 2008 року за № TAXUD.B.5/JZ/sk D(2008) 17044 Комісія наголошує на тому, що митні органи на кордоні суміжної держави не можуть вимагати від оператора інформацію або документ який він/вона не можуть отримати та надати.

Відповідно до Стандартного правила 3.16 глави 3 загального додатку Кіотської конвенції на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог стосовно застосування митного законодавства."

Згідно до частини 2 статті 272 МК України, посадова особа митного органу не може вимагати або примушувати будь-яку особу, яка не є резидентом, надавати для вивчення або дозволяти одержувати доступ до будь-якого рахунка чи інших записів для цілей визначення обчисленої вартості. Інформація, подана виробником товарів для цілей визначення митної вартості згідно з положеннями цієї статті, може бути перевірена в країні - виробникові товарів органами влади України за згодою виробника і за умови повідомлення заздалегідь уряду країни - виробника товарів та за відсутності заперечень проти такої перевірки.

Частина 2 статті 267 МК України містить вичерпний перелік витрат, які додаються при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

У судових засіданнях представник відповідача не навів пояснень стосовно того, які витрати, що мають бути додані до митної вартості мають бути підтвердженні договором між виробником товару та швейцарською компанією, з огляду на те, що документи, які надані позивачем, сумнівів у достовірності не викликають. Жодних запитів з питань перевірки отриманої від імпортера інформації Відповідач-1 не робив.

Посилання Відповідача на наявність неточностей (розбіжностей) у поданих документах спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що Позивачем дотриманні всі умови, встановлені законодавством, представлені позивачем документи.

Судом встановлено, що декларантом позивача були надані митному органу всі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості як при здійсненні митного оформлення так і після, протягом строку дії гарантійних зобов'язань, як обов'язкові, так і можливі додатково витребувані, як то, контракт з додатками, інвойси, експортні декларації, транспортні документи, висновки спеціалізованої експертної організації, рахунки-фактури від виробника товару, бухгалтерська документація про оплату товару, сертифікат походження, сертифікати якості, інформація про ціну ідентичного товару в країні експорту, пояснення від контрагента за контрактом. Таким чином, Позивач надав митниці всі необхідні документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною угоди.

Отже, оскільки позивачем були надані митному органу всі можливі документи, які були запитані для підтвердження митної вартості, у відповідача були відсутні підстави для відмови у застосуванні митної вартості, заявленої декларантом за ВМД від 22.03.12 №702190001/2012/001103 та від 10.04.12 №702190001/2012/001498.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючи рішення митної вартості товарів, діяв на підставі, в межах повноважень, що передбачені законодавством, з метою, з якою це повноваження надане, але діяв не у спосіб, що передбачений законами, не обґрунтовано, без урахування усіх обставин, упереджено. Зазначені обставини дають суду підстави для визнання протиправними дій відповідача щодо відмови в застосуванні першого методу визначення митної вартості (за ціною контракту) та скасування рішень митного органу про визначення митної вартості.

Відповідно до пункту 206.1 статті 206 Податкового кодексу України при ввезенні товарів на митну територію України суми податку, нараховані митним органом, підлягають сплаті до державного бюджету платниками податку до/або на день подання митної декларації безпосередньо на єдиний казначейський рахунок за винятком операцій, за якими надається звільнення (умовне звільнення) від оподаткування. Позивачем податок на додану вартість сплачений, що підтверджується відміткою митного органу «сплачено» у кожній з ВМД. Загальна сума різниці між базою оподаткування, визначеною за шостим (резервним) та першим методом, є складає 64606,56 грн.

Стаття 25 Бюджетного кодексу вказує на те, що Державна казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Відповідно до статті 2 Кодексу України про адміністративне судочинство завданням адміністративного судочинства є захист інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, їхніх посадових та службових осіб при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно до положень статті 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання не чинним рішення чи окремих його положень; зобов'язання відповідача вчинити певні дії; стягнення з відповідача коштів тощо. Суд приймає постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно до постанови КМУ від 03.08.2011р. № 845 безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюється органами Казначейства.

Відповідно до підпункту 5 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затверджене Указом Президента України від 13 квітня 2011 року N 460/2011, Казначейство України відповідно до покладених завдань здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Пунктом 7 зазначеного Порядку встановлено, що Казначейство України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення (у разі їх утворення).

Постановою Кабінету міністрів України від 15 червня 2011 р. N 651 утворено Головне управління Державної казначейської служби у Луганській області.

Згідно із підпункту 4 пункту 4 Положення про головні управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затверджене Наказом Міністерства фінансів України 12.10.2011 N 1280, Головне управління Казначейства відповідно до покладених на нього завдань здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Отже, при переданні спору на вирішення до суду, враховуючи той факт, що правовим наслідком скасування спірних Рішень про визначення митної вартості товару є повернення позивачу різниці між сумою ПДВ, визначеною декларантом та сумою ПДВ, яка визначена митним органом у Рішеннях, з метою повного та всебічного захисту інтересів юридичної особи, та прийняття рішення, яке б гарантувало дотримання і захист суб'єкту у сфері публічно-правових відносин, як це передбачено принципами адміністративного судочинства, обов'язок здійснення безспірного списання надмірно сплаченої суми ПДВ за рішенням суду покладається на Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області.

Відповідно до статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем неправомірно було відмовлено у застосуванні митної вартості ТОВ «Лемтранс» за першим методом митної оцінки - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та винесено рішення «про визнання митної вартості» від 19.03.2012 року № 702190001/2012/000040/2 та від 09.04.2012 року № 702190001/2012/000064/2.

Відповідно до статті 94 КАС України судові витрати, понесені позивачем присуджуються з Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 11, 17, 18, 19, 20, 51, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемтранс» до Луганської митниці, Головного управління Казначейства у Луганській області про визнання протиправними дії Луганської митниці щодо відмови у застосуванні митної вартості, заявленої ТОВ «Лемтранс» за першим методом оцінки - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), скасування рішення Луганської митниці «Про визначення митної вартості» від 19.03.2012 року № 702190001/2012/000040/2 та від 09.04.2012 року № 702190001/2012/000064/2 та стягнення з державного бюджету України на розрахунковий рахунок ТОВ «Лемтранс» надмірно сплачену за вантажними митними деклараціями від 22.03.12 № 702190001/2012/001103 та від 10.04.12 № 702190001/2012/001498 суму податку на додану вартість в загальному розмірі 64 606,56 грн. - задовольнити.

Визнати протиправними дії Луганської митниці щодо відмови у застосуванні митної вартості, заявленої ТОВ «Лемтранс» за першим методом оцінки - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Скасувати рішення Луганської митниці «Про визначення митної вартості» від 19.03.2012 року № 702190001/2012/000040/2 та від 09.04.2012 року № 702190001/2012/000064/2.

Стягнути з Державного бюджету України на розрахунковий рахунок ТОВ «Лемтранс» надмірно сплачену за вантажними митними деклараціями від 22.03.12 № 702190001/2012/001103 та від 10.04.12 № 702190001/2012/001498 суму податку на додану вартість в загальному розмірі 64 606,56 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемтранс» витрати по сплаті судового збору у розмірі 646 грн. 07 коп.

Постанову прийнято у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частини у судовому засіданні 30 серпня 2012 року.

Повний текст постанови складений 04 вересня 2012 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 - денний строк з дня отримання постанови апеляційної скарги з подачею її копії до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Кірієнко В.О.