Постанова № 25855004, 21.08.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2012 р. Справа № 2а/0570/6970/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 16-20

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Толстолуцька М.М.

при секретарі Перовій В.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом:

Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» (м. Донецьк)

до

Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби (м. Донецьк)

про

скасування податкового повідомлення-рішення

за участю представників сторін:

від позивача - Матюхіна І.Г. - за довіреністю,

від відповідача - Іващенко Д.А. - за довіреністю,

Дробот Н.О. - за довіреністю,

Державне підприємство «Донецька вугільна енергетична компанія» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 31.05.2012 № 0000571742 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 45 264,86 гривень.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги, просила задовольнити їх у повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, заперечували проти їх задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Донецька вугільна енергетична компанія» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 31.05.2012 № 0000571742 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 45 264,86 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що підставою для донарахування позивачу спірним податковим повідомленням-рішенням штрафних (фінансових) санкцій у ньому зазначено пункт 127.1 статті 127 Податкового кодексу України, яким передбачено відповідальність за не нарахування, неутримання та/або несплату (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків. У бухгалтерському обліку позивача рахується заборгованість за податком з доходів фізичних осіб у сумі 181 059,44 гривні, у тому числі за 2006 рік - 9 306,57 гривень, за 2007 рік - 73 580,91 гривень, за 2008 рік - 31 975,41 гривень, за 2009 рік - 66 196,55 гривень. Станом на 31.12.2011 ця сума податкового боргу не змінилась. Податок з доходів фізичних осіб перераховувався до бюджету своєчасно і у повному обсязі, без порушень підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та підпунктів 168.1.2, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України разом з перерахуванням доходів працівникам.

Також зазначив, що на підставі пункту 11 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України та статті 58 Конституції України до податкових порушень, вчинених до набрання чинності Податковим кодексом України, але виявлених до 06.08.2011, може застосовуватись найнижчий з тих обсягів відповідальності, що передбачені Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Просив позов задовольнити.

Під час судового розгляду справи представником позивача надані письмові пояснення по справі, згідно з якими уточнено зміст позовної заяви, та зазначено, що у бухгалтерському обліку підприємства рахується не заборгованість, а недоїмка з податку з доходів фізичних осіб.

Відповідач надав суду письмові заперечення проти позову, у яких вказав, що за наслідками проведеної перевірки Відокремленого підрозділу «Шахта ім. М.І. Калініна» Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» встановлено порушення вимог підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та пункту 54.2 статті 54, пункту 57.1 статті 57, підпункту 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України у вигляді несвоєчасного перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб за 2010-2011 роки, у зв'язку із чим донараховано пеню 41 206,64 гривень. Станом на 31.12.2011 заборгованість з податку з доходів фізичних осіб складала 181 059,44 гривень. На підставі акта перевірки та відповідно до пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, яким нараховано штрафні (фінансові) санкцій у розмірі 45 264,86 гривень. Вважає прийняте податкове повідомлення-рішення законним та обґрунтованим, з огляду на що просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Судом встановлено, що позивач - Державне підприємство «Донецька вугільна енергетична компанія» зареєстроване як юридична особа Виконавчим комітетом Донецької міської ради 02.09.2004, включене до ЄДРПОУ за номером 33161769, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (запис № 1 266 108 0001 000843, бланк серії А00 № 304081), довідкою Управління статистики у місті Донецьку АБ № 217166 від 31.03.2010. Позивач діє на підставі Статуту, затвердженого у новій редакції Міністром вугільної промисловості, наказ № 249 від 21.04.2006.

До складу позивача входить Відокремлений підрозділ «Шахта імені Михайла Івановича Калініна», що діє на підставі Положення про відокремлений підрозділ, затвердженого у новій редакції генеральним директором Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» 20.04.2006.

18.05.2012 відповідачем проведено планову виїзну перевірку Відокремленого підрозділу «Шахта імені Михайла Івановича Калініна» Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2011, за наслідками якої складено акт № 1548/2340/33577399 від 18.05.2012.

На підставі акту перевірки та відповідно до пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.05.2012 № 0000571742, яким до Відокремленого підрозділу «Шахта імені Михайла Івановича Калініна» Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 45 264,86 гривень, яке є предметом спору у даній справі.

Відповідно до акту перевірки та спірного податкового повідомлення-рішення відповідач зазначає про порушення Відокремленим підрозділом «Шахта імені Михайла Івановича Калініна» Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 № 889-ІV (далі -Закон № 889), чинного на час вчинення порушення, пункту 54.2 статті 54, пункту 57.1 статті 57, підпунктів 168.1.2, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України.

Правовою підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями визначені норми пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України, відповідно до якої ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Як вбачається з акту перевірки Відокремленого підрозділу «Шахта імені Михайла Івановича Калініна» Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», в порушення вищенаведених норм підприємством несвоєчасно перераховувався до бюджету податок з доходів фізичних осіб за 2010-2011 роки; за несвоєчасне перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб донарахована пеня в сумі 41 206,64 гривень. Станом на 31.12.2011 заборгованість по заробітній платі на підприємстві відсутня, але існує заборгованість з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 181 059,44 гривень. Таким чином, штрафна санкція нарахована спірним рішенням у розмірі 45 264,86 гривень (181 059,44 гривень х 25%).

Судом встановлено, що позивач наявність та розмір заборгованості з податку на доходи фізичних осіб, несвоєчасне перерахування податку до бюджету не оскаржує. Спірним питанням в межах даної справи є право податкового органу на застосування штрафних (фінансових) санкцій за нормами Податкового кодексу України при вчиненні порушення до 01.01.2011 та виявленні його податковим органом у травні 2012 року. Як вбачається з акту перевірки, Відокремленим підрозділом «Шахта імені Михайла Івановича Калініна» Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» допущені порушення протягом 2010-2011 років, а виявлені відповідачем під час планової виїзної перевірки, за наслідками якої складено акт від 18.05.2012.

Суд зазначає, що до 06.08.2011, тобто до набрання чинності Законом України від 07.07.2011 № 3609-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» (далі - Закон № 3609), Податковий кодекс України не містив положень, які б регулювали порядок застосування штрафних санкцій, передбачених Податковим кодексом України, до правопорушень, вчинених до 01.01.2011. З 06.08.2011 підрозділ 10 розділу ХІХ «Перехідні положення» доповнено, зокрема, пунктом 11. Відповідно до зазначеної норми штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу). З дати набрання чинності Законом № 3609 штрафні санкції за податкові правопорушення, вчинені до набрання чинності Податковим кодексом України, але виявлені після 01.01.2011, застосовуються згідно з приписами пункту 11 підрозділу 10 розділу ХІХ Податкового кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Відповідно, правомірність поведінки особи, зокрема дотримання нею норм податкового законодавства, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи. У свою чергу, заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи-порушника, слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій. Заходи відповідальності, які підлягають застосуванню за вчинені платниками податків порушення, повинні визначатися згідно з нормативно-правовими актами, чинними на час виникнення відповідних правовідносин, тобто на час застосування відповідальності, зокрема винесення відповідних податкових повідомлень-рішень.

Судом також враховано, що відповідальність за допущене позивачем порушення, а саме несплата (несвоєчасна сплата) податку на доходи фізичних осіб існувала й до 01.01.2011, та визначалася підпунктом 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ.

Як встановлено пунктом 11 підрозділу 10 розділу ХІХ Податкового кодексу України, що набув чинності з 06.08.2011, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу). Зі змісту наведеної норми Перехідних положень Податкового кодексу України вбачається, що нею врегульовано розмір санкцій, що підлягає застосуванню за порушення, виявлені після набрання чинності Податковим кодексом України, у тому числі за вчинені раніше.

Враховуючи вищевикладене, починаючи з 06.08.2011 до всіх порушень податкового законодавства, у тому числі вчинених до набрання чинності Податковим кодексом України, застосовуються санкції в розмірі, встановленому нормами Податкового кодексу України, як і було здійснено відповідачем згідно зі спірним податковим повідомленням-рішенням.

Суд зазначає, що фактично пунктом 11 підрозділу 10 розділу ХІХ Податкового кодексу України було запроваджено зворотну дію норм Податкового кодексу України в частині визначення розміру штрафних санкцій за порушення, виявлені у 2011-2012 роках, у тому числі за вчинені до 01.01.2011. Можливість установлення зворотної дії нормативно-правового акту шляхом прямого застереження в ньому про таке підтверджена Конституційним Судом України. Так, у Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1/99-рп зазначено, що надання зворотної дії в часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

У відповідності до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач довів правомірність спірного податкового повідомлення-рішення відповідно, з огляду на що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 31.05.2012 № 0000571742 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 45 264,86 гривень - відмовити.

Постанову ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 21 серпня 2012 року.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 23 серпня 2012 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Толстолуцька М.М.