Постанова № 258537, 31.10.2006, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

31 жовтня 2006 р. Справа № 16/273

За позовом

відкритого акціонерного товариства „Виноградівський завод пластмасових сантехвиробів”, м. Виноградів

до відповідача

державної податкової інспекції у Виноградівському районі Закарпатської області, м. Виноградів

про

скасування податкового повідомлення-рішення

Суддя О.В. Васьковський

Представники:

Від позивача

Букович О.Д., Кравчук Р.М. (дов. №7 від 18.09.06)

Від відповідача

Скоблей В.І. –завідувач юридичного сектору (дов. від 06.06.06 №6458), Романюк А.О. –головний держ. податк. ревізор інспектор (дов. від 20.10.06 №11817), Онищенко М.М. –старший держ. податк. ревізор інспектор (дов. від 20.10.06 №11817)

СУТЬ СПОРУ: скасування податкового повідомлення-рішення від 21.08.06 №0002411752/0, яким визначено податкове зобов’язання по прибутковому податку з сум заробітків одержаних громадянами за виконання трудових обов’язків і прирівняних до них доходів в розмірі 5974,05 в т.ч. 1991,35 грн. основного платежу та 3982,70 грн. штрафних санкцій

Позивач просить задоволити позов, мотивуючи наступним: податкове повідомлення рішення від 21.08.06 №0002411752/0 не відповідає вимогам чинного податкового законодавства, а саме ст. 6 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”; відповідачем неправильно застосовано законодавство при перевірці правильності нарахування податку з доходів фізичних осіб, що потягло за собою донарахування податку та застосування штрафних санкцій в розмірі 200%.

Відповідач позов не визнає та доводить наступне: спірне податкове повідомлення-рішення прийнято у відповідності до затвердженої форми та в цілому є допоміжним документом при оформленні результатів перевірки, оскільки в акті перевірки не допускається визначення виду і розміру штрафних (фінансових) санкцій за встановлені правопорушення; акт перевірки, в якому зазначені всі види порушень товариством із посиланням на нормативно правові акти та на основі якого прийняте спірне податкове-повідомлення рішення, підписаний головою правління товариства у двох примірниках, що є доказом про погодження позивачем виявлених порушень податкового законодавства.

У судовому засіданні 23.10.06 відповідно до ч.2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України оголошувалася перерва.

Відповідно до ч.3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 31.10.06 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до ч.4 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони повідомлено, що повний текст постанови буде виготовлено 17.11.06.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи та додатково подані докази, суд встановив:

За результатами виїзної планової перевірки ВАТ „Виноградівський завод пластмасових сантехвиробів” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.05 по 31.03.06 складено акт від 18.08.06 № 73/23-0112/00292706, де зафіксовано порушення пп. 8.1.1. п.8.1. ст. 8 та пп. 9.12.2. п.9.12. ст. 9 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб, у результаті чого позивачу донараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі 1991,35 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 3982,70 грн.

Так, в акті перевірки відображено, що на протязі перевіряємого періоду недоутримувся податок з доходів фізичних осіб: Громовчук В.В, Ач І.С., у квітні 2005 року; Шіпок М.Я., Буало І.Ю., Косин С.Ю., Шіпок Ю.Ю., в травні 2005 року; Варга О.Ю, Купар В.Ш., Товт М.М., Келнер З.С. у липні 2005 року; Товт М.М., Нодь М.М., Назаренко А.А., Дорчиненць І.Ю. у серпні 2005 року; Олаг Й.І., Керечан Т.І., Кленар Е.Ю. у вересні 2005 року; Ледєл М.І., Фельцан В.А. у березні 2006 року; Шіпок Ю.Ю. травень-серпень 2005 року та лютий 2006 року; Желтвай П.І. серпень-грудень 2005 року та березень 2006 року; Антоні Ю.Ю. у червні 2005 року. Крім того, зазначено, що у червні 2005 року патентному повіреному Назаренко А.А., згідно трудового договору від 29.06.05 №05-06073 сплачено 250 грн. за виконану роботу, однак податок з доходів фізичних осіб при цьому не утримувався.

Позивач частково заперечує висновки податкового органу та у підтвердження надав копії платіжних доручень №0870 від 16.11.06 на суму 126,52 грн. та №0469 від 06.07.05 на суму 125 грн. із призначенням платежу: З\та Назаренко А.А. по труд. Угод 29.06.05 №05-06073. В якості доказу оплати податку з доходів фізичних осіб позивач надав особистий рахунок Назаренка А.А., де зазначено суму прибуткового податку 37,58, розрахункову-платіжну відомість №67 за серпень 2005 року та платіжне доручення №0552 від 04.08.06 на суму 8944,01 із призначенням платежу податку з доходів за липень 2005 року куди сукупно увійшла сума оспорюваного податку. З огляду на викладення, податковий орган є обґрунтовано визначив суму податкового зобов’язання 32,50 грн. згідно виплачених Назаренко А.А. сум та включив цю ж суму до 185,32 грн. Тому в частині донарахування позивачу податку з доходів Назаренко А.А. в сумі 65 грн. (32,50+32,50) податкове повідомлення рішення слід визначити нечинним.

Згідно акту перевірки позивач в грудні 2005 року, на підставі договору підряду б/н від 16.12.05 фізичній особі Клевецькому А.В. виплачено 1346,51 грн. за перевезення автомобіля з м. Будапешт до м. Виноградів. Податок з доходів фізичних осіб з даної особи не утримувався. Позивач заперечує вимоги та в якості доказу посилається на пп. 4.3.2 п.4.3 статті 4 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” від 22 травня 2003 року № 889-IV (далі –Закон № 889-IV), де вказується, що не включаються до складу загально місячного або річного оподатковуваного доходу сума коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звітування доходу.

Виходячи із змісту ст. 121 Кодексу законів про працю України, яким регулюються трудові відносини працівників, на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв'язку з службовими відрядженнями мають право працівники підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та виду діяльності, слід дійти висновку, що надання компенсацій у зв'язку з службовими відрядженнями передбачено для осіб, які перебувають у трудових відносинах з підприємством.

Відповідно до „Загальних положень” Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів від 13.03.98 р. № 59 службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства на певний строк по іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи.

Тому поїздка за розпорядженням керівника підприємства на певний строк до іншого населеного пункту особи, яка працює на підприємстві за цивільною угодою, не вважатиметься відрядженням, а отже такій особі не можуть відшкодовуватися відповідні виплати (добові, витрати за проїзд та проживання). Отже, в частині вимог про скасування податкового повідомлення-рішення в частині донарахування 175,05 грн. податку з доходів фізичних осіб, слід відмовити.

Актом перевірки також встановлено порушення податкового законодавства у зв’язку з виплатою по договору оренди б/н від 16.09.05 укладеного із підприємцем Староста І.І. 9196,00 грн. за оренду пресформ та „виконання установчих робіт по налагодженню електросхем гідравліки у пресах”, згідно договору підряду б/н від 09.09.05, по якому виплачено 3100 грн. У свідоцтві про сплату єдиного податку підприємця Староста І.І. (серія Г №564026 від 31.08.05 виданого Іршавською ДПІ), зазначено такий вид діяльності – виготовлення та реалізація ТСН”. Оскільки інших видів діяльності свідоцтво не містить, податковий орган зробив висновок, що дані суми виплачені без утримання податку з доходів фізичних осіб.

Відповідно до підпункту 9.12.1. пункту 9.12 ст.12 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” від 23.05.03 №889-ІV (далі –Закон №889-ІV), оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

Згідно підпункту 9.12.2. Закон №889-ІV якщо фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа, яка сплачує ринковий збір, отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими суб'єктами підприємницької діяльності.

Як вбачається із змісту Закону №889-ІV, розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України „Про прибутковий податок з громадян” особа, яка здійснює виплату на користь суб'єкта підприємницької діяльності, не має правових підстав визначати об'єкт оподаткування - оподатковуваний дохід під час здійснення виплати такого доходу (виручки), оскільки це призведе до подвійного оподаткування такого доходу.

Також законодавством не встановлено вимоги щодо надання фізичними особами –підприємцями за місцем виплати їм доходів підприємствам копій документів, що підтверджують підприємницький статус, обрану систему оподаткування.

Відповідно до п. 5 Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” від 03.07.98 р. N 727/98 ( 727/98 ) (у редакції Указу Президента України від 28.06.99 р. N 746/99 ( 746/99 )у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

Суб'єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України.

Отже, беручи до уваги вищенаведене відсутні правові підстави визначати в діях позивача склад податкового порушення, у вигляді неутримання податку з доходів фізичних осіб.

Пунктом 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак позивач не довів правомірність свого рішення, у зв’язку із чим, беручи до уваги вищенаведене, позов у цій частині підлягає задоволенню.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню, а податкове повідомлення-рішення частковому скасуванню в сумі 1663,48 грн. основного платежу та 3326,96 грн. штрафних санкцій.

На підставі наведеного, керуючись, ст. ст. 72, 86, ч.2 ст. 150, ст. ст. 158-163, ч.4 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

позов задоволити частково.

Скасувати частково податкове-повідомлення рішення від 21.08.06 №0002411752/0 у частині суми 1663,48 грн. основного платежу та 3326,96 грн. штрафних санкцій.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає чинності протягом 10-ти днів з дня складання в повному обсязі відповідно до ст. ст. 160, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена до Львівського апеляційного господарського суду.

Суддя О.В. Васьковський