Ухвала суду № 25851201, 30.08.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4253/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: добрянська Я.І.

Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"30" серпня 2012 р. м. Київ

головуючого - Бєлової Л.В.,суддів: Безименної Н.В., Кучми А.Ю.при секретарі -Салоїд І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України апеляційну скаргу відповідача -Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 квітня 2012 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Техно-Темп»до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії ,-

В С Т А Н О В И В :

У березні 2012 року позивач -Приватне підприємство Техно-Темп» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом, в якому просило:

1) зобов'язати ДПІ у Солом'янському р-ні м. Києва зарахувати кошти які були сплачені ПП «ТЕХНО-ТЕМП»:

- до декларації № 332440 від 19.11.2010 р. на суму 3809,00 грн.

- до декларації № 349831 від 17.12.2010 р. на суму 2000,00 грн.

- до декларації № 399010 від 20.01.2011 р. на суму 5000.00 грн.

- до декларації № 13688 від 17.02.2011 р. на суму 1000,00 грн.

- до декларації № 65051 від 18.03.2011 р. на суму 4600,00 грн.

- до декларації № 139052 від 19.04.2011 р. на суму 6189,00 грн.

- до декларації № 178437 від 20.05.2011 р. на суму 2600,00 грн.

- до декларації № 184882 від 15.06.2011 р. на суму 1582.00 грн.

- до декларації № 223900 від 19.07.2011 р. на суму 10786,00 грн.

- до декларації № 269729 від 22.08.2011 р. на суму 4518,00 грн.

- до декларації № 276011 від 19.09.2011р. на суму 2727,00 грн. в рахунок сплати «податку на додану вартість»в повному обсязі;

2) зобов'язати ДПІ у Солом'янському р-ні м. Києва зарахувати кошти які були сплачені ПП «ТЕХНО-ТЕМП»:

- до декларації № 427569 від 08.02.2011 р. на суму 1650,00 грн.

- до декларації № 156595 від 05.05.2011 р. на суму 700,00 грн.

- до декларації № 254470 від 09.08.2011 р. на суму 6617,00 грн. в рахунок сплати податку на прибуток підприємства в повному обсязі;

3) зобов'язати ДПІ у Солом'янському районі міста Києва внести зміни в картку особового рахунку ПП «ТЕХНО-ТЕМП»з податку на додану вартість враховуючи всі сплати ПП «ТЕХНО-ТЕМП» з податку на додану вартість;

4) зобов'язати ДПІ у Солом'янському районі міста Києва внести зміни в картку особового рахунку ПП «ТЕХНО-ТЕМП»з податку на прибуток підприємства, враховуючи всі сплати ПП «ТЕХНО-ТЕМП»з податку на прибуток підприємства;

5) визнати дії ДПІ у Солом'янському районі міста Києва щодо зміни призначення платежу - протиправними;

6) відшкодувати ПП «ТЕХНО-ТЕМП»з Державного бюджету України 32,19 грн. понесених судових витрат на р/р 260 000 002 973 13 у ПАТ «Універсал Банк»МФО 322001.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 квітня 2012 адміністративний позов задоволено частково:

- визнано протиправними дії суб'єкта владних повноважень Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Солом'янському районі міста Києва Держаної податкової служби, щодо зміни призначення платежів відносно коштів Приватного Підприємства «Техно-Темп», сплачених ним за податковими деклараціями по ПДВ та податку на прибуток підприємства в періоді з листопада 2010 р. по вересень 2011 р.

- стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного Підприємства «Техно-Темп»судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 16,10 грн. на р/р 26000000297313 у ПАТ «Універсал Банк», МФО 322001.

- в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною постановою від 26 квітня 2012 року, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.

При ухваленні оскаржуваного рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва було проведено планову виїзну перевірку ПП «Техно-Темп», за результатами якої було складено Акт № 17873/2308/31115637 від 05.11.2010 р. (а.с. 19-34).

На підставі вищезазначеного Акта перевірки, відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0004132308/0 від 19.11.2010 р. на суму 55 656,00 грн. (з податку на додану вартість);

- № 0004122308/0 від 19.11.2010 р. на суму 83 483,00 грн. (з податку на прибуток).

Судом першої інстанції встановлено, що 20 грудня 2010 року позивач -Приватне підприємство «Техно-Темп»звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом про скасування вищевказаних податкових повідомлень-рішень ДПІ у Солом'янському районі м. Києва № 0004132308/0 від 19.11.2010 р. та № 0004122308/0 від 19.11.2010 р.

Так, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.02.2011 року по справі № 2а-18916/10/2670, у задоволенні позову позивачеві було відмовлено (а.с. 118-120), а ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду 08 грудня 2011 року постанову суду першої інстанції залишено без змін (а.с. 121-122).

В подальшому, а саме 26 грудня 2011 року позивачем було подано касаційну скаргу на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.02.2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2011 року. 27 грудня 2011 року Вищий адміністративний суд України прийняв ухвалу про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ПП «Техно-Темп» (а.с. 124).

Також, судом першої інстанції вірно встановлено, що в період з листопада 2010 року по вересень 2011 року ПП «Техно-Темп»платіжними дорученнями було сплачено до державного бюджету суми самостійно визначених податкових зобов'язань по податку на додану вартість відповідно до:

- декларації № 332440 від 19.11.2010 р. на суму 3809,00 грн.

- декларації № 349831 від 17.12.2010 р. на суму 2000,00 грн.

- декларації № 399010 від 20.01.2011 р. на суму 5000.00 грн.

- декларації № 13688 від 17.02.2011 р. на суму 1000,00 грн.

- декларації № 65051 від 18.03.2011 р. на суму 4600,00 грн.

- декларації № 139052 від 19.04.2011 р. на суму 6189,00 грн.

- декларації № 178437 від 20.05.2011 р. на суму 2600,00 грн.

- декларації № 184882 від 15.06.2011 р. на суму 1582.00 грн.

- декларації № 223900 від 19.07.2011 р. на суму 10786,00 грн.

- декларації № 269729 від 22.08.2011 р. на суму 4518,00 грн.

- декларації № 276011 від 19.09.2011р. на суму 2727,00 грн.

А також, по податку на прибуток підприємства відповідно до:

- декларації № 427569 від 08.02.2011 р. на суму 1650,00 грн.

- декларації № 156595 від 05.05.2011 р. на суму 700,00 грн.

Проте, як вбачається з матеріалів справи та підтверджено судом першої інстанції, відповідачем -Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва було змінено призначення зазначених платежів та зараховано вказані суми в рахунок погашення податкового боргу за податковими повідомленнями-рішеннями № 0004132308/0 від 19.11.2010 р. на суму 55 656,00 грн. (з податку на додану вартість) та № 0004122308/0 від 19.11.2010 р. на суму 83 483,00 грн. (з податку на прибуток).

Даючи правову оцінку вищезазначеним обставинам, суд першої інстанції вірно виходив з наступного.

Відповідно до п.п.14.1.175 ст.14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно п.56.1 ст.56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до вимог п.56.18 ст.56 Податкового кодексу України, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу, грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Як вбачається з наявних матеріалів справи та зазначалось вище, податкові повідомленнями-рішеннями № 0004132308/0 від 19.11.2010 р. на суму 55 656,00 грн. (з податку на додану вартість) та № 0004122308/0 від 19.11.2010 р. на суму 83 483,00 грн. (з податку на прибуток) були оскаржені ПП «Техно-Темп»в судовому поряду.

Так, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду 08 грудня 2011 року апеляційну скаргу позивача було залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.02.2011 року по справі № 2а-18916/10/2670 - без змін (а.с. 121-122).

Відповідно до вимог ст. 254 КАС України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що суми податкових зобов'язань, визначені в податкових повідомленнях-рішеннях № 0004132308/0 від 19.11.2010 р. та № 0004122308/0 від 19.11.2010 р., набули статусу узгоджених тільки з моменту прийняття рішення судом апеляційної інстанції по справі щодо оскарження таких рішень, а саме 08 грудня 2011 року. А тому, тільки після узгодження сум податкових зобов'язань, та їх несплаті у строки, встановлені чинним законодавством, такі суми можуть вважатися податковим боргом.

Отже, підсумовуючи наведене вище, апеляційний суд вважає, що відповідачем було неправомірно змінено призначення платежів щодо коштів позивача, сплачених ним як самостійно визначені податкові зобов'язання за деклараціями по ПДВ та податку на прибуток в періоді з листопада 2010 р. по вересень 2011 р., а саме, неправомірно зараховано вищевказані кошти в рахунок погашення податкових зобов'язань, визначених в податкових повідомленнях-рішеннях № 0004132308/0 від 19.11.2010 року та № 0004122308/0 від 19.11.2010 року.

Відповідно до п.87.1 ст. 87 Податкового Кодексу України, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані в прав, отримані як від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Згідно з п.6 ст.7 Закону України «Про Національний банк України», Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 «Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

При цьому, згідно з п. 3.8 зазначеної Інструкції, реквізит «Призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Тобто, виходячи з наведених вище норм вбачається, що право визначати призначення платежу, відповідно до чинного законодавства України, належить виключно платнику, тому суми податкових зобов'язань слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань визначених платником податків.

Також, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками Окружного адміністративного суду м. Києва, відповідно до яких вимоги позивача про зобов'язання відповідача зарахувати кошти, які були сплачені позивачем до відповідних декларацій з ПДВ та податку на прибуток підприємства та зобов'язання відповідача внести зміни в картку особового рахунку позивача з податку на додану вартість та з податку на прибуток підприємства, враховуючи відповідні сплати не підлягають задоволенню, так як вказані позовні вимоги не є способом захисту права суб'єкта господарювання щодо сплати до Державного бюджету самостійно визначених сум податків за податковими деклараціями.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд , -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу відповідача -Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 квітня 2012 року -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 квітня 2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена протягом 20 днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: Безименна Н.В.

Кучма А.Ю.