Ухвала суду № 25850835, 30.08.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-6865/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б.

Суддя-доповідач: Усенко В.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

"30" серпня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого -судді Усенка В.Г,

суддів: Бистрик Г.М., Собківа Я.М.,

при секретарі Мартиненко Д.А,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Український промислово-інвестиційний концерн»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 липня 2011 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Український промислово-інвестиційний концерн»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Український промислово-інвестиційний концерн» (далі -Позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (далі -Відповідача) у якому просило повідомлення-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 07.12.2010р. № 0010052310, № 0010062310/0.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 липня 2011 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги адміністративного позову в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши представника позивача, що прибув у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами ДПІ у Печерському районі м. Києва було проведено документальну невиїзну перевірку ЗАТ «Концерн «Укрпромінвест»з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з TOB «С. Дж. Р. Груп»за період з 01.09.2008р. по 31.03.2009р.

За результатами перевірки складено Акт від 19.11.2010р. № 1010/23-10/20012620, яким зафіксовано порушення пп.. 5.1, пп.. 5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997р. № 283/97-ВР (далі -Закон № 283/97-ВР) із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 35 737 грн. та порушення пп.. 7.4.1, пп.. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1009р. № 168/97 (далі -Закон № 168/97) із змінами та доповненнями, в результаті чого вбачається заниження податку на додану вартість на загальну суму 40 671,33 грн.

На підставі висновків Акту перевірки, ДПІ у Печерському районі міста Києва прийнято податкове повідомлення-рішення № 0010052310/0 від 07.12.2010р., яким за позивачем визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) податок на додану вартість 61 007, 00грн.; податкове повідомлення-рішення № 0010062310/0 від 07.12.2010р. яким за позивачем визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) податок на прибуток 53 606, 00 грн.

В результаті адміністративного оскарження зазначені податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні вимог адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує такий висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Відповідно до вимог п. 1.7 ст. 1 Закону № 168/97податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп.. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп.. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97, тільки відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

З матеріалів справи вбачається, що договір підряду №5400/08 від 08.09.2008р. підписаний директором ТОВ «С. Дж. Р. Груп»ОСОБА_4 (а.с. 89), а відповідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АА № 188317 керівником ТОВ «С. Дж. Р. Груп»зазначено ОСОБА_3 (а.с. 108).

Таким чином, враховуючи, що позивачем не суду першої інстанції не під час апеляційного розгляду справи не надано переконливих доказів того, що директором на час підписання договорів укладених між Позивачем та TOB «С. Дж. Р. Груп»був Директор ОСОБА_4, то колегія суддів вважає, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень передбачених чинним законодавством.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону № 283/97-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп.. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 283/97-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно п. 1.32 Закону № 283/97-ВР господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Таким чином, колегія суддів вважає, що оскільки нормами прямо передбачено включення до складу валових витрат будь-яких витрат за виключенням встановлених у самому Законі обмежень, то в цій частині позовні вимоги також задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки спростовуються обґрунтуванням суду першої інстанції.

В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції -без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Український промислово-інвестиційний концерн»-залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 липня 2011 року -без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя Усенко В.Г.

Судді: Бистрик Г.М.

Собків Я.М.