Постанова № 25849344, 03.09.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2012 р. Справа № 5004/566/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Коломис В.В.

суддів Тимошенко О.М.

суддів Огороднік К.М.

при секретарі судового засідання Вовчко К.Я.

розглянувши апеляційну скаргу відповідача Комунального підприємства "Зелене господарство міста Луцька" на рішення господарського суду Волинської області від 03.07.12 р.

у справі № 5004/566/12 (суддя Шум Микола Сергійович )

позивач Державне комунальне підприємство "Луцьктепло"

відповідач Комунальне підприємство "Зелене господарство міста Луцька"

про стягнення в сумі 414 295,59 грн. боргу та штрафних санкцій

за участю представників сторін:

позивача - Шелестюк І.А. (довіреність №4040/01 від 18.07.2012р.);

відповідача - Берегович О.Л. (довіреність б/н від 21.01.2012р.).

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 03.07.2012 року у справі №5004/566/12 позов Державного комунального підприємства "Луцьктепло" до Комунального підприємства "Зелене господарство міста Луцька" задоволено. Присуджено до стягнення з комунального підприємства "Зелене господарство міста Луцька" на користь державного комунального підприємства "Луцьктепло" 414 295,59 грн., з яких, 266 282,90 грн. основного боргу, 112940,77 грн. пені, 22473,07 грн. інфляційних втрат та 12598,85 грн. відсотків річних, 8285,91 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду в частині стягнення пені в розмірі 112940,77 грн. скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про стягнення пені в розмірі 4270,97 грн.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Волинської області норм матеріального права, а також на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи.

Зокрема, апелянт зазначає, що позивачем було нараховано пеню за період з 01.10.2011 р. по 07.05.2012 р. в розмірі 1% від суми боргу за кожен день прострочки платежу в сумі 112940,77 грн., що на його думку суперечить вимогам Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Крім того, апелянт вказує, що позивачем при розрахунку пені не були враховані часткові проплати за надані послуги в сумі 16000,00 грн., що в свою чергу, призвело до завищення сум, на які нараховується пеня.

Позивач - ДКП "Луцьктепло" у відзиві на апеляційну скаргу вважає рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Як вбачається з апеляційної скарги, позивач оскаржує рішення суду першої інстанції частково в частині стягнення пені. Однак, відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Безпосередньо в судовому засіданні представники сторін повністю підртимали вимоги і доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити частково, рішення місцевого господарського суду - скасувати частково.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 28 серпня 2008 року між державним комунальним підприємством "Луцьктепло" (теплопостачальна організація/позивач) та комунальним підприємством "Зелене господарство міста Луцька" (споживач/відповідач) був укладений договір на надання послуг по теплопостачанню за №1-78 (далі - договір, а.с.10-11), відповідно до п.1.1 якого, теплопостачальна організація зобов'язувалася надавати споживачу послуги по теплопостачанню, а споживач в свою чергу зобов'язувався прийняти та оплатити їх на умовах і в терміни, передбачені договором та додатками до нього.

Відповідно до п.5.1. договору, останній набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє з 01.10.2008 р. до 30.09.2009 р. По закінченні строку дії договору останній вважається щорічно продовженим на наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору не поступила заява про його перегляд або відмову однієї із сторін.

Як встановлено судами обох інстанцій, на виконання умов договору, позивачем в період з березня 2009 року по квітень 2012 року було надано відповідачу послуги по теплопостачанню на загальну суму 266282,9 грн., що, в свою чергу, підтверджується наявними в матеріалах справи копіями рахунків (а.с.16-38).

Відповідно до п.3.2. договору, споживач зобов'язувався проводити передоплату за послуги в розмірі 100% вартості послуг, визначених згідно з додатком 1 (а.с.11) в термін до 01 числа розрахункового місяця.

Натомість, відповідач в порушення умов договору та взятих на себе зобов'язань оплату за надані послуги по теплопостачанню не здійснив.

Внаслідок таких неправильних дій відповідача, останнім створена заборгованість в сумі 266282,90 грн.

При цьому, ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду доказів на підтвердження добровільного погашення вказаної заборгованості відповідачем не подано; відсутні такі докази і в матеріалах справи.

Оскільки, як встановлено судами обох інстанцій, існує заборгованість відповідача перед позивачем, то позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 266282,90 грн. обгрунтовані, законні та, відповідно, правомірно задоволені судом першої інстанції на підставі ст.ст. 525, 526, 530, 714 ЦК України та ст.ст. 173, 193, 276 ЦК України.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки прострочення виконання з боку відповідача має місце, апеляційний суд погоджується з місцевим господарським судом щодо правомірності стягнення в такому випадку з відповідача 12598,85 грн. відсотків річних за період прострочки платежів з жовтня 2009 р. по квітень 2012 р. та 22473,07 грн. інфляційних нарахувань, згідно поданого позивачем розрахунку (а.с.84-90).

Відповідно до ст.ст. 230, 231 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.4.4 договору, при порушенні строку оплати послуг теплопостачальної організації споживач сплачує їй пеню в розмірі 1% від суми боргу за кожен день прострочки платежу.

Відповідно до п.2.1.1 договору, теплопостачальна організація зобов'язувалася надавати споживачу послуги по опаленню - впродовж опалювального періоду, які відповідно до п.1 ч.1 ст.13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" віднесено до комунальних послуг.

Житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезенням побутових відходів у порядку, встановленому законодавством (ст.1 Закону України "Про житлово - комунальні послуги").

Відповідно до ч.3 ст.1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності. При цьому, за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги суб'єкти підприємницької діяльності сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

До приведення нормативно-правових актів у відповідність з нормами Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" вони діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Таким чином, обов'язковість Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" випливає зі змісту цього нормативно-правового акта, який є спеціальним в сфері відповідальності за несвоєчасне внесення плати за надані позивачем послуги.

При цьому, слід зазначити, шо вищевказаний закон встановлює відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій та не визначає підстав звільнення від такої відповідальності в залежності від форм власності та правового режиму майна суб'єктів господарювання.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо нарахування пені в розмірі 1% від суми боргу за кожен день прострочки платежу, що в свою чергу відповідає вимогам Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" та умовам договору.

В той же час, апеляційний суд зазначає, що позивачем при обрахунку розміру пені не були враховані часткові проплати відповідача, здійснені останнім 01.02.2012 року та 28.02.2012 року відповідно до наявних в матеріалах справи платіжних доручень (а.с.74-75, 137-138).

Крім того, колегія суддів не погоджується з визначеним періодом нарахування пені, оскільки позивач здійснює нарахування пені за період з 01.10.2011 року по 07.05.2012 року (за 220 днів), що в свою чергу є порушенням вимог ч.6 ст.232 ГК України, відповідно до якої, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки ані договір, ані Закон України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" не містить посилання на те, що нарахування пені здійснюється за весь період прострочення до повного погашення заборгованості, то в даному випадку слід застосовувати обмеження періоду нарахування, передбачене ч.6 ст.232 ГК України.

За таких обставин, апеляційний суд перерахувавши розмір пені з урахуванням шестимісячного строку та часткових проплат відповідача, прийшов до висновку, що до стягнення підлягає пеня в розмірі 97660,84 грн., а саме,

- за рахунком №1599 від 28.10.2011 року за період з 01.10.2011 р. по 01.04.2012 р. пеня становить 3734,52 грн.*1%*183=6834,17 грн.;

- за рахунком №1616 від 28.11.2011 року за період з 01.11.2011 р. по 01.05.2012 р. пеня становить 14825,66 грн.*1%*182=26982,70 грн.;

- за рахунком №1437 від 26.12.2011 року за період з 01.12.2011 р. по 07.05.2012 р. пеня становить 15190,90 грн.*1%*159=24153,53 грн.;

- за рахунком №800 від 27.01.2012 року за період з 01.01.2012 р. по 07.05.2012 р. пеня становить 15038,77 грн.*1%*128=19249,63 грн.;

- за рахунком №756 від 27.02.2012 року за період з 01.02.2012 р. по 27.02.2012 р. пеня становить (24108,39-8000,00)*1%*27=4349,27 грн.; за період з 28.02.2012 р. по 07.05.2012 р. (16108,39-8000,00)*1%*70=5675,87 грн. (враховуючи часткові проплати 01.02.2012р. на суму 8000,00 грн. та 28.02.2012р. на суму 8000,00грн.);

- за рахунком №800 від 27.03.2012 року за період з 01.03.2012 р. по 07.05.2012 р. пеня становить 10862,12 грн.*1%*68=7386,24 грн.;

- за рахунком №473 від 24.04.2012 року за період з 01.04.2012 р. по 07.05.2012 р. пеня становить 8187,65 грн.*1%*37=3029,43 грн.

При цьому, колегією суддів взято до уваги, що відповідно до умов договору споживач зобов'язувався проводити передоплату за послуги в розмірі 100% вартості послуг в термін до 01 числа розрахункового місяця (п.3.2 договору), де розрахунковий місяць - це період, в якому надається послуга.

Оскільки місцевий господарський суд на вищезазначені порушення при розрахунку позивачем розміру пені уваги не звернув, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального права.

Враховуючи викладене, апеляційну скаргу відповідача слід задоволити частково; рішення господарського суду Волинської області в частині стягнення пені скасувати, прийнявши в цій частині нове рішення про задоволення пені в розмірі 97660,84 грн. При цьому, в задоволенні 15279,93 грн. пені слід відмовити, оскільки її нараховано та, відповідно, пред'явлено до стягнення безпідставно.

З огляду на це, присуджений до стягнення з відповідача судовий збір у відповідності до ст. 49 ГПК України підлягає зміні з врахуванням розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, слід зазначити, що апелянтом при подачі апеляційної скарги був сплачений судовий збір в розмірі 4225,82 грн, тоді як, останній оскаржує рішення частково лише в частині стягнення пені в розмірі 112940,77 грн.

Відтак, апелянт у відповідності до вимог п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" повинен був сплатити судовий збір в розмірі 1129,40 грн., отже 3096,41 грн. - зайво сплачена сума судового збору, яка у відповідності до вимог п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" підлягає поверненню апелянту з Державного бюджету міста Рівне.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105,106 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Зелене господарство міста Луцька" задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Волинської області від 03.07.2012 року у справі №5004/566/12 в частині стягнення 112940,77 грн. пені скасувати.

В цій частині прийняти нове рішення про стягнення пені в розмірі 97660,84 грн. та про відмову в стягненні 15279,93 грн. пені.

В решті рішення залишити без змін.

Пункти 1,2 резолютивної частини рішення викласти в такій редакції:

"Позов задоволити частково.

Стягнути з комунального підприємства "Зелене господарство міста Луцька" (м.Луцьк, Рівненська, 119, код ЄДРПОУ 35751123) на користь державного комунального підприємства "Луцьктепло" (м. Луцьк, вул. Гулака-Артемовського, 20, код ЄДРПОУ 30391925) 399 015,66 грн. заборгованості, з яких, 266 282, 90 грн. основного боргу, 97660,84 грн. пені, 22473,07 грн. інфляційних нарахувань, 12598,85 грн. відсотків річних та 7980,31 грн. судового збору.

В частині стягнення 15279,93 грн. пені в позові відмовити."

3. Управлінню державної казначейської служби України у місті Рівне повернути Комунальному підприємству "Зелене господарство міста Луцька" (м. Луцьк, вул. Рівненська, 119, код ЄДРПОУ 35751123) з державного бюджету міста Рівне судовий збір в розмірі 3096,41 грн., як зайво сплачений, згідно платіжного доручення №358 від 12.07.2012р.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Огороднік К.М.