Рішення № 25848581, 22.08.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-55/8068-2012 22.08.12

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І.,

за участю секретаря Іванова О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма імені Шевченка ", с. Догмарівка

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Метр", м. Київ

про: визнання договору неукладеним та повернення грошових коштів у розмірі 20 000,00грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача -Коцур М.М. (за довіреністю №1/07-12ИС від 02.07.2012р.);

від Відповідача - не з'явились

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма імені Шевченка ", с. Догмарівка (далі -Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Метр", м. Київ (далі -Відповідач) про визнання договору неукладеним та повернення грошових коштів у розмірі 20 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов'язань.

Ухвалою суду від 15.06.2012р. порушено провадження у справі № 5011-55/8068-2012, розгляд останньої призначено на 12.07.2012р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2012р. розгляд справи було відкладено на 30.05.2012р. у зв'язку з неявкою в судове засідання представника Відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні 12.07.2012р. надав усні пояснення по суті спору, просив суд задовольнити позов у повному обсязі та надав клопотання про продовження процесуальних строків розгляду справи на 15 днів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2012р. розгляд справи було відкладено на 22.08.2012р. у зв'язку з неявкою в судове засідання представника Відповідача та продовжено процесуальний строк розгляду справи на 15 днів на підставі ст.69 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач у судовому засідання 22.08.2012р., підтримав позовні вимоги викладені в позовній заяві та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи.

Крім того, доказом належного повідомлення Відповідача про час та місце розгляду справи є відмітки на поштових повідомленнях про вручення судової кореспонденції, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення Відповідача про місце, дату та час проведення судових засідань, шляхом надсилання поштової кореспонденції на його юридичну адресу.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених Позивачем документів та враховуючи строки вирішення спору, встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Клопотання щодо фіксації судового процесу Позивачем не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані Позивачем докази та заслухавши в засіданні пояснення представника Позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Відповідача про визнання договору неукладеним та повернення грошових коштів у розмірі 20 000,00 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог Позивач зазначає, що 18.01.2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма імені Шевченка «після перемовин із Товариством з обмеженою відповідальністю "Скай Метр" отримало факсимільну копію Договору продажу продукції №23, за яким Відповідач зобов'язувався поставити Позивачу Протруювач ПК-20 супер із зазначенням, що доставка входить в суму вартості товару».

Загальна сума за Договором разом з ПДВ 40 000 (сорок тисяч) грн. 00 коп.

За даним Договором, Товар мав бути поставлений на склад покупця до 24.01.2012р.

Строк перерахування грошових коштів значився до 19.01.2012р.

Згідно із вказаним Договором Позивач мав здійснити передплату загальної суми за вказаний Товар, проте даний пункт Договору Позивача не влаштовував і Договір підписано не було.

Однак, внаслідок перемовин із Відповідачем було досягнуто згоди, що покупець перераховує 50 % загальної суми за Договором. Тобто, 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп., а після поставки Товару на склад Покупця залишок в розмірі 50% від суми зазначеної в Договорі.

Як вказує Позивач, виправлений Договір Відповідач обіцяв привести на підписання Позивачем разом із супроводжувальною документацією на Товар.

Позивач зазначає, що ним було виконано умови усної домовленості та перераховано на розрахунковий рахунок Відповідача 50% загальної суми за Договором в сумі 20 000, 00 грн. 19 січня 2012р., що підтверджується платіжним дорученням №19.

Однак, Відповідач повідомив, що здійснити поставку Товару на має можливості, посилаючись на те, що відповідного керівництва немає на даний момент на території України.

Отже, за таких обставин та враховуючи те, що Договір №23, факсимільна копія якого була направлена на адресу Позивача не була погоджена і підписана належним чином з боку Позивача, а договір із змінами, який було обумовлено останній так і не отримав, враховуючи невиконання Відповідачем домовленостей, Позивач звернувся до суду з позовом про визнання Договору №23 від 18.01.2012р. неукладеним та повернення грошових коштів у розмірі 20 000,00грн.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи.

Господарський суд розглянувши всі матеріали справи, дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.

Позивачем заявлено вимогу про визнання судом Договору № 23 від 18.01.2012р., як такий, що не є укладеним.

Статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 Господарського кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Заявлена Позивачем вимога про визнання договору неукладеним не відповідає встановленим статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 Господарського кодексу України способам захисту цивільних прав, тобто, не може бути самостійним предметом розгляду і доказування в окремому провадженні, оскільки неукладення договору, тобто його відсутність, не породжує цивільних прав та обов'язків. Отже сам лише факт неукладення договору не порушує та не оспорює права і охоронювані законом інтереси сторін між якими не укладено договір. Відповідно, задоволення чи відмова у задоволенні такої вимоги не призводить до поновлення порушених прав, а тому вона не може бути предметом спору та самостійно розглядатись в окремій справі.

Відповідно до абзацу шостого частини восьмої Постанови Пленуму Верховного суду №9 від 06.11.2009 року вимога про визнання правочину (договору) неукладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбаченим законом. Суди мають відмовляти в позові з такою вимогою.

Оскільки розгляд справи господарським судом ґрунтується на принципі диспозитивності, тобто, законом надано право сторонам самостійно розпоряджатися своїми матеріальними та процесуальними правами та враховуючи, що обрання способу захисту суб'єктивних прав, визначення предмету і підстав позову, які (в свою чергу) визначають межі судового дослідження, залежить виключно від волевиявлення Позивача суд відмовляє у задоволенні позову в цій частині повністю.

Крім того, вбачається із матеріалів справи, Позивач звернувся з вимогою про примусове стягнення з Відповідача безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 20 000,00 грн.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ним, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте згодом відпала.

При цьому, можливість застосування зазначених наслідків не перебуває у залежності від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком подій.

Виходячи із змісту наведених положень, можливість реалізації зазначеного кондикційного зобов'язання вимагає наявності наступної сукупності умов:

- збільшення (набуття) майна у набувача (або збереження такого майна) з одночасним зменшенням майна у потерпілого у відповідному розмірі (або не збільшення такого майна);

- збільшення (збереження) майна у набувача за рахунок потерпілого;

- відсутність правових підстав для збільшення (збереження) майна у набувача.

Встановлення наявності сукупності зазначених умов є предметом доказування для Позивача та, відповідно, оцінки для суду.

Судом встановлено, що 18 січня 2012р. між Позивачем (Покупець) та Відповідачем (Продавець) було укладено договір продажу продукції № 23, копія якого наявна в матеріалах справи.

Відповідно до п.1.1 Договору, Продавець зобов'язується поставити та передати Покупцю протруювач (надалі товар), а Покупець зобов'язується прийняти його на умовах Договору.

Згідно до п.3.1 Договору товар поставляється на склад Покупця до 24.01.2012р.

Пунктом 3.2 Договору встановлено, що строк перерахування коштів -до 19.01.2012р.

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається (ст.654 ЦК України).

В матеріалах справи відсутні докази розірвання договору сторонами відповідно до вимог чинного законодавства України. Таким чином, на момент розгляду справи Договір продовжує свою дію.

Судом встановлено, що Позивачем було перераховано на розрахунковий рахунок Відповідача 50% загальної суми за Договором в сумі 20 000,00 грн. 19 січня 2012р., що підтверджується платіжним дорученням №19, яке міститься в матеріалах справи.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає необґрунтованими позовні вимоги Позивача в частині стягнення з Відповідача 20 000,00грн. попередньої оплати за договором, з посилання на приписи ст.1212 ЦК України, оскільки зазначені кошти були перераховані Позивачем на підставі Договору №23 від 18.01.2012р., який на момент розгляду справи продовжує свою дію. При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що умовами договору та чинним законодавством передбачена відповідальність за порушення зобов'язань та сторони не позбавлені права вимагати одна від одної належного виконання умов договору в порядку визначеному умовами договору та чинним законодавством.

За таких обставин, враховуючи межі позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Позивача необґрунтовані та не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судової витрати покладаються на Позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33,34,43, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма імені Шевченка»(код ЄДРПОУ: 03784255) відмовити в повному обсязі.

У судовому засіданні 22.08.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 28.08.2012р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає

законної сили після розгляду скарги апеляційним господарським судом.

Суддя Н.І. Ягічева