Рішення № 25848548, 28.08.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-2/8875-2012 28.08.12

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА

Страхування»

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інкомстрах»

про стягнення 27 916,43 грн.

Суддя Домнічева І.О.

Представники: не з'явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування»звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інкомстрах»про стягнення 27 916,43 грн. виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2012р. порушено провадження у справі.

Через відділ діловодства суду 18.07.2012р. від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Від Моторно (транспортного) страхового бюро України через відділ діловодства суду 19.07.2012р. надійшла відповідь на судовий запит.

Ухвалою від 19.07.2012р. суд відклав розгляд справи на 28.08.2012р. та зобов'язав сторони виконати вимоги ухвали суду від 06.07.2012р.

Через відділ діловодства суду 30.07.2012р. від відповідача надійшов відзив на позов.

Крім того, через відділ діловодства суду 27.08.2012р. від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з неможливістю явки уповноваженого представника в судове засідання.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є, нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.

Разом з тим, у відповідності до ст. 28 ГПК України представляти юридичну особу (підприємство та організацію) в господарському суді може не лиже уповноважений довіреністю представник, а й керівник підприємства чи організації, або інша особа, повноваження якої визначені законодавством або установчими документами.

Проте відповідачем не надано суду доказів неможливості явки уповноваженого представника в судове засідання, призначене на 28.08.2012р., а також не надано суду доказів, що відповідач був позбавлений можливості направити також свого керівника або іншу особу, повноваження якої визначені законодавством або установчими документами, в судове засідання.

Крім того, відповідач отримав ухвалу про призначення судового засідання на 28.08.2012р. ще 26.07.2012р. (тобто майже за місяць до дати засідання), що вбачається зі зворотного повідомлення про вручення поштового відправлення, а отже не був позбавлений права та можливості заздалегідь вирішити питання про направлення повноважного представника в судове засідання.

Враховуючи наведене, судом відхиляється клопотання відповідача від 27.08.2012р. про відкладення розгляду справи.

Представники позивача в призначене судове засідання 28.08.2012р. також не з`явились, про поважні причини їх неявки в судове засідання суд не повідомлений, клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило.

Разом з тим, і позивач і відповідач були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення, що вбачається з залучених до матеріалів справи рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень.

В судовому засіданні 28.08.2012р. судом було оголошено вступну і резолютивну частини рішення у справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши надані оригінали документів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, та копії яких долучені до матеріалів справи, суд -

ВСТАНОВИВ:

13.03.2009 року між Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування»(правонаступником якого відповідно до Статуту є Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування») (далі -Позивач, Страховик) та Гаджиєв Сіражудін Садрудінович (далі - Страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 2152048/05АК від 13.03.2009р. (далі -Договір), за яким Позивач взяв на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь Страхувальника страхове відшкодування.

Предметом Договору є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням транспортним засобом -автомобілем Toyota Prado, д.р.н. ВН6464ВВ (далі -Застрахований автомобіль).

26.04.2009 року в м. Одеса по вул. 25ї Чапаївської дивізії сталась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю Застрахованого автомобіля та автомобіля «Тойота», д.р.н. ВН1799ВН, яким керував Животовський С.О.

Згідно постанови Малинівського районного суду м. Одеси №3-3683/2009р. від 01.07.2009 року, ДТП сталася внаслідок порушення водієм Животовським С.О. Правил дорожнього руху України, та його визнано винним в скоєні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП.

Внаслідок ДТП Застрахованому автомобілю було завдано механічних пошкоджень, що підтверджується залученими до матеріалів справи Довідкою ДАІ та висновком експерта №3919 від 05.05.2009р., відповідно до якого Страхувальник зазнав матеріального збитку в розмірі 33 691,43 грн.

Виконуючи взяті на себе зобов'язання по Договору, Позивач на підставі Заяви про страхову подію, враховуючи висновок експерта №3919 від 05.05.2009року та постанову Малинівського районного суду м. Одеси №3-3683/2009р. від 01.07.2009 року, та на підставі вкладеного ним Страхового Акту №4817/09/05/16 від 03.07.2009р. з розрахунком до нього, виплатив Страхувальнику страхове відшкодування у розмірі 27 916, 43грн., що підтверджується платіжним дорученням №10470 від 07.07.2009р.

Цивільно-правова відповідальність Животовського С.О. в момент ДТП була застрахована Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Інкомстрах»(правонаступником якого відповідно до Статуту є Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Інкомстрах») (Відповідачем) відповідно до полісу №ВА/7612797, що підтверджується наданими за запит суду М(Т)СБУ відомостями з їх Централізованої бази даних та копією вказаного полісу, наданою Відповідачем.

Згідно з даним полісом ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого) становить 25 500,00 гривень, при цьому франшиза складає 510 гривень.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, після сплати потерпілій особі страхового відшкодування у Позивача виникло право звертатися до страховика винної у ДТП особи про виплату страхового відшкодування у порядку регресу, з огляду на те, що Відповідач є особою, відповідальною за завдану шкоду, оскільки відповідно до наведеного вище укладеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу Відповідач взяв на себе відповідальність за свого страхувальника, тобто Відповідач здійснив страхування такого страхового ризику, як відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки.

При цьому суд приймає до уваги те, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжні доручення про виплату, при цьому розмір виплати встановлюється страховим актом (аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України в Постанові № 42/92 від 23.08.2011р.).

Крім того, слід зазначити, що дані, зазначені у доданій Позивачем до позову ремонтній калькуляції Застрахованого автомобіля, відповідають встановленим в п. 4.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 року. Зміст ремонтної калькуляції не суперечить умовам чинного законодавства про оціночну діяльність, оскільки калькуляція складалась на основі комп'ютерної програми Audatex, яка рекомендована п. 59 додатку 8 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Як зазначалось вище, вина Животовського С.О. встановлена згідно постанови Малинівського районного суду м. Одеси №3-3683/2009р. від 01.07.2009 року.

Позивач, в зв'язку з виплатою Страхувальнику страхового відшкодування у розмірі 27 916, 43грн., заявляє до Відповідача вимоги про стягнення в порядку регресу вказаної суми в повному обсязі.

Разом з тим, згідно полісу №ВА/7612797 ліміт відповідальності Відповідача за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого) становить 25 500,00 гривень, при цьому франшиза складає 510 гривень.

Згідно ст. 9 Закону України «Про страхування», франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком.

При виплаті Страхувальнику страхового відшкодування, Позивачем вже було вирахувано франшизу, передбачену Договором страхування.

Разом з тим, при зверненні до суду з даним позовом, Позивачем не було від суми виплаченого страхового відшкодування віднято франшизу, що передбачена виданим Відповідачем полісом №ВА/7612797 в сумі 510 грн., а також не було враховано ліміту відповідальності Відповідача за вказаним полісом, що суперечить ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»та Закону України «Про страхування»(аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України в Постанові № 30/5009/2733/11 від 02.04.2012р.).

Враховуючи наведене, суд робить власний розрахунок суми виплаченого Позивачем страхового відшкодування, що підлягає стягненню з Відповідача в порядку регресу: 25500 (згідно полісу №ВА/7612797 ліміт відповідальності Відповідача) -510 грн. (згідно полісу №ВА/7612797 є сумою франшизи) = 24990 грн.

При цьому, судом відхиляються посилання Відповідача, що Позивач безпідставно просить суд стягнути заявлену суму не вирахувавши податок на додану вартість у розмірі 4 250,00 грн., оскільки, як вбачається судом з платіжного доручення №10470 від 07.07.2009р., при виплаті Страхувальнику страхового відшкодування у розмірі 27 916, 43грн., виплата була здійснена без ПДВ.

Виходячи зі змісту ст. 993, ч. 1 ст. 1191 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування»відшкодуванню шкоди в порядку регресу має передувати звернення страховика зі зворотною (регресною) вимогою до особи, відповідальної за завдані збитки.

Приписами ч. 2 ст. 530 ЦК України передбачено, що у разі, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги , кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк з дня пред'явлення вимоги .

Чинним цивільним законодавством не визначений строк виконання одним страховиком зобов'язання по відшкодуванню іншому страховику шкоди в порядку регресу, однак, виходячи з системного аналізу змісту ч. 2 ст. 530, ст. 993 та ч. 1 ст. 1191 ЦК України цей строк пов'язаний з моментом пред'явлення відповідною особою (в даному випадку страховиком) зворотної (регресної) вимоги до Відповідача (аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України в Постанові № 16/335 від 06.12.2011р. та №7/088-11 від 28.02.2012р.).

Як свідчать матеріали справи, вимогу (претензію) № РГ/4817/09/9 від 12.12.2011р. про виплату страхового відшкодування в порядку регресу Відповідач отримав 21.12.2011р., що підтверджується залученим до матеріалів справи Рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Враховуючи наведене та приписи ч. 2 ст. 530 ЦК України, суд дійшов висновку, що строк добровільного виконання Відповідачем зобов'язання перед Позивачем є таким, що вже сплив, в тому числі і станом на дату звернення Позивача до суду з даним позовом.

Отже, до порушення провадження у справі та на момент винесення даного рішення, 7-денний строк добровільного виконання зобов'язання Відповідача по відшкодуванню позивачу шкоди в порядку регресу вже настав та сплив, однак, в добровільному порядку страхове відшкодування сплачено не було; в матеріалах справи відсутні докази протилежного.

При цьому суд зауважує, що не підлягають застосуванню норми ст. ст. 35, 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»до спірних правовідносин, пов'язаних з відшкодуванням шкоди в порядку регресу за участю двох страховиків, оскільки вказаними статтями врегульовано відносини щодо виплати страхового відшкодування, які виникли між страхувальником (вигодонабувачем) та страховиком, зокрема, в частині порядку та строку виплати страхового відшкодування на користь страхувальника (вигодонабувача) (аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України в Постанові № 16/335 від 06.12.2011р.).

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи все вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені Позивачем позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню згідно наведеного вище в рішенні розрахунку суду, в сумі 24990 грн.

Сплачена позивачем сума судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог; в іншій частині відноситься на позивача та йому не відшкодовується.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інкомстрах»(м. Київ, вул. Червоноармійська, 72, офіс 32-33; ідентифікаційний код 31282951) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»(м. Київ, вул. Іллінська, 8, 3-й під'їзд, 6 поверх; ідентифікаційний код 20474912) 24 990 (двадцять чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто) грн. виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу та 1 440 (одна тисяча чотириста сорок) грн. 82 коп. судового збору.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 31.08.12р.

Суддя І.О.Домнічева