Рішення № 25848376, 03.09.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.09.12 р. Справа № 5006/14/91/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Технік Енерджі»,

ЄДРПОУ 35076670, м.Київ

до відповідача Фермерського господарства «Врємя», ЄДРПОУ 31217606, м.Красний

Лиман

про стягнення 349089 грн. 98 коп.

Головуючий суддя Левшина Г.В.

Суддя Уханьова О.О.

Суддя Колесник Р.М.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Грецький В.Г.-по дог.

В засіданні суду брали участь:

Згідно із ст.77 ГПК України в засіданні суду

оголошувалась перерва з 22.05. по 07.06.2012р.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Технік Енерджі», м.Київ, позивач, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача, Фермерського господарства «Врємя», м.Красний Лиман, про стягнення заборгованості в сумі 349089 грн. 98 коп., у тому числі основний борг в сумі 243605 грн. 52 коп., пеня в сумі 8482 грн. 79 коп., 28 відсотків річних в сумі 23920 грн. 01 коп., штраф в розмірі 73081 грн. 66 коп.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на договір купівлі-продажу сільськогосподарської техніки №СЛ/12-148 від 22.12.2010р., видаткові накладні, розрахунок суми позову.

Відповідач надав суду відповідь на позовну заяву №17 від 20.04.2012р., згідно з якою повідомив про часткову оплату боргу в розмірі 20000,00 грн. Згідно заперечень на позовну заяву від 21.05.2012р. №15 відповідач стверджує про відсутність порушення виконання зобов'язання за договором з його боку. В заяві, що надійшла до суду 18.07.2012р., відповідачем заявлене клопотання про зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій у зв'язку з критичним фінансовим станом підприємства.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

22.12.2010р. між сторонами був підписаний договір купівлі-продажу сільськогосподарської техніки №СЛ/12-148, згідно з умовами якого позивач (продавець) зобов'язався передати у власність відповідача (покупця) сільськогосподарську техніку (товар).

Як встановлено судом, згідно з наданою до матеріалів справи видатковою накладною №СЛ/12-0045 від 14.04.2011р. позивачем було передано відповідачу товар на суму 408605,52 грн.

Факт постачання позивачем товару на вказану суму з боку відповідача не заперечується.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Пунктом 3.3 договору купівлі-продажу сільськогосподарської техніки №СЛ/12-148 від 22.12.2010р. встановлено, що покупець зобов'язаний провести оплату за товар в сумі 408605,52 грн. наступним чином:

- сплатити першу частину вартості в сумі 80000,00 грн. до 30.12.2010р.;

- сплатити другу частину вартості товару в сумі 70000,00 грн. до 15.01.2011р.;

- сплатити третю частину вартості товарів в сумі 258605,52 грн. до 30.11.2011р.

Судом встановлено, що відповідачем здійснена часткова сплата за отриманий товар в сумі 165000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками від 27.12.2010р., 16.02.2011р., 02.03.2011р., 28.12.2011р.

За приписом ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Як вказувалось вище, позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за товар, поставлений згідно з видатковою накладною №СЛ/12-0045 від 14.04.2011р., в сумі 243605,52 грн., тобто, позивач звернувся до господарського суду за захистом порушеного відповідачем права на отримання винагороди за поставлений товар.

За приписом ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як встановлено судом, згідно з наданим до матеріалів справи платіжним дорученням від 29.02.2012р. №61 відповідачем було частково сплачено заборгованість за наданий товар за договором в сумі 10000,00 грн.

Таким чином, на момент пред'явлення позивачем позову до суду (згідно зі штампом на поштовому конверті 13.04.2012р.) зобов'язання відповідача щодо сплати переданого позивачем товару в сумі 10000,00 грн. припинились, внаслідок чого, судом встановлено відсутність порушеного з боку відповідача права позивача на отримання винагороди за поставлений товар в сумі 10000,00 грн. та, як наслідок, права на звернення до господарського суду з відповідними позовними вимогами.

Враховуючи викладене, виходячи з того, що позов в частині стягнення заборгованості в сумі 10000,00 грн. є неправомірним і таким, що суперечить фактичним обставинам та матеріалам справи, вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 10000,00 грн. підлягають залишенню без задоволення.

Одночасно, свої зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу грошових коштів в сумі 233605,52 грн. всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України Фермерське господарство «Врємя», м.Красний Лиман не виконало.

Відповідачем у відповіді на позов від 20.04.2012р. №17 було повідомлено суд про часткову оплату основного боргу позивачу в сумі 20000,00 грн.

Викладене підтверджується банківською випискою від 13.04.2012р., копія якої надана до матеріалів справи, платіжним дорученням від 13.04.2012р. №124.

Крім цього, згідно виписки по рахунку за період з 13.05.2012р. по 18.05.2012р. відповідачем на користь позивача також було перераховано кошти в сумі 100000,00 грн.

Платіжними дорученнями від 18.06.2012р. №60, від 05.06.2012р. №44, від 06.06.2012р. №451 відповідачем погашено решту боргу перед позивачем в сумі 113605,52 грн.

Позивачем вказані обставини не заперечуються.

За таких обставин, згідно до п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України провадження по справі в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 233605,52 грн. підлягає припиненню за відсутністю предмету спору.

За приписом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання і на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.7.1 договору купівлі-продажу сільськогосподарської техніки №СЛ/12-148 від 22.12.2010р. за невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Згідно з п.7.6 договору сторони згідно п.2 ст.625 Цивільного кодексу України дійшли згоди, що покупець у випадку прострочення оплати товару з користування коштами продавця сплачує на користь останнього 28% річних.

За таких обставин, позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України, пункту 7.6 договору №СЛ/12-148 від 22.12.2010р. за період з 01.12.2011р. по 06.04.2012р. нараховано та пред'явлено до стягнення 28% річних в сумі 23920,01 грн.

Проте, як було встановлено судом вище, платіжним дорученням від 29.02.2012р. №61 відповідачем було частково сплачено заборгованість за наданий товар за договором в сумі 10000,00 грн.

За таких обставин, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 28% річних в сумі 23618,11 грн. за період з 01.12.2011р. по 29.02.2012р. (на суму 243605,52 грн.) та за період з 01.03.2012р. по 06.04.2012р. (на суму 233605,52 грн.), а решта вимог в цій частині підлягає залишенню без задоволення.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

За приписом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п.7.2 договору купівлі-продажу сільськогосподарської техніки №СЛ/12-148 від 22.12.2010р. позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 8482,79 грн. за період з 01.12.2011р. по 20.02.2012р.

Зокрема, згідно п.7.2 вказаного договору покупець за прострочення виконання зобов'язання зобовязаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Крім цього, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 30% в сумі 73081,66 грн. на підставі п.7.4 договору купівлі-продажу сільськогосподарської техніки №СЛ/12-148 від 22.12.2010р.

Пунктом 7.4 договору встановлено, що покупець у випадку поорушення умов оплати вартості товару, сплачує на користь продавця штраф у розмірі 30% від загальної вартості договору.

Як встановлено судом, розрахунок суми пені та штрафу, проведений позивачем, є арифметично вірним, таким, що відповідає законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Одночасно, згідно з ч.1 ст.233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Стаття 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Як встановлено судом, позивачем всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України взагалі не доведено жодними доказами факту виникнення в нього збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором №СЛ/12-148 від 22.12.2010р.

При цьому, на момент розгляду справи відповідачем повністю сплачено заборгованість перед позивачем за договором.

Одночасно, за висновками суду, відповідач є фермерським господарством, діяльність якого повністю залежить від погодних умов та, як наслідок, кількості отриманого врожаю сільськогосподарських культур.

Згідно наданих до справи договору застави рухомого майна від 26.05.2012р., договору застави майбутнього врожаю від 26.05.2012р., майно відповідача знаходиться у заставі.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність виняткових підстав для зменшення розміру заявлених до стягнення позивачем розміру пені та штрафу, в результаті чого стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в сумі 1000,00 грн. та штраф в сумі 1000,00 грн.

Судовий збір підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Згідно з п.5 резолютивної частини позовної заяви позивачем заявлено про стягнення з відповідача 34800,00 грн. адвокатських витрат.

Як встановлено судом, 16.01.2012р. між позивачем та ТОВ «Незалежна юридична компанія» був укладений договір N36-ТЕ про надання правової допомоги, предметом якого є надання ТОВ "Незалежна юридична компанія" (виконавцем) позивачу (замовнику) правової допомоги щодо стягнення дебіторської заборгованості з відповідача, яка виникла на підставі договору №СЛ/12-148 купівлі-продажу сільськогосподарської техніки від 22.12.2010р., в тому числі але не обмежуючись надання консультацій з приводу нарахування та стягнення штрафних санкцій з відповідача, підготовки та подання від імені замовника до господарського суду Донецької області позовної заяви про стягнення даної заборгованості та штрафних санкцій, представництва інтересів замовника у господарському суді Донецької області під час розгляду справи за вказаним позовом тощо.

Пунктом 2.6 договору передбачено, що для виконання передбачених в даному договорі зобов'язань та користування всіма наданими відповідно до договору правами. Виконавець призначає свого працівника адвоката Бонтлаба В.В., що діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю N3280 від 24.04.2008р. та посвідчення адвоката та/або адвоката Сербана В.Ф., що діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю N3310 від 24.04.2008р. та посвідчення адвоката.

В підтвердження надання юридичних послуг адвокатами, позивач надав суду вищевказаний договір про надання правової допомоги від 16.01.2012р. N36-ТЕ, акт прийому-передачі документів (матеріалів) від 20.01.2012р., підписаний ТОВ "Незалежна юридична компанія" та позивачем, акт здачі-приймання виконаних робіт щодо надання правової допомоги від 06.04.2012р., підписаний ТОВ "Незалежна юридична компанія" та позивачем, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю Бонтлаб В. В. N3280 від 28.08.2008р., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю Сербан В.Ф. N3310 від 24.04.2008р., наказ ТОВ "Незалежна юридична компанія" по особовому складу від 08.01.2008р. N5 про прийняття Бонтлаб В. В. на посаду заступника генерального директора товариства, довіреність від 08.12.2011р., видану позивачем Бонтлабу В.В. та Сербан В.Ф. на представництво інтересів позивача, платіжне доручення від 05.04.2012р. N3737 на суму 34800,00 грн. щодо оплати позивачем згідно договору N36-ТЕ від 16.01.2012р. ТОВ "Незалежна юридична компанія" вартості наданих юридичних послуг.

Відповідно до ст.48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Як вбачається з матеріалів справи позовна заява по даній справі дійсно підготовлена адвокатом Сербан В.Ф. як співробітником ТОВ "Незалежна юридична компанія". Разом з тим, адвокат Сербан В.Ф. був присутній не у всіх судових засіданнях, внаслідок чого (враховуючи надання відповідачем додаткових доказів по справі) розгляд справи неодноразово відкладався.

Таким чином, а також враховуючи, що розмір відшкодування названих витрат повинен бути співрозмірним, тобто не завищеним, приймаючи до уваги повне погашення відповідачем суми основного боргу, а також часткову неправомірність позовних вимог, господарський суд вважає, що до стягнення з відповідача підлягає 5000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.44, 48, 49, 82-85, п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Припинити провадження по справі №5006/14/91/2012 в частині вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Технік Енерджі», м.Київ до Фермерського господарства «Врємя», м.Красний Лиман про стягнення основного боргу в сумі 233605 грн. 52 коп.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Технік Енерджі», м.Київ до Фермерського господарства «Врємя», м.Красний Лиман задовольнити частково в сумі 25618 грн. 11 коп., у тому числі пеня в сумі 1000 грн. 00 коп., 28 відсотків річних в сумі 23618 грн. 11 коп., штраф в розмірі 1000 грн. 00 коп., судовий збір в сумі 5198 грн. 20 коп., а також адвокатські витрати в розмірі 5000 грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Технік Енерджі», м.Київ до Фермерського господарства «Врємя», м.Красний Лиман відмовити.

В судовому засіданні 03.09.2012р. оголошено повний текст рішення.

Головуючий суддя Левшина Г.В.

Суддя Уханьова О.О.

Суддя Колесник Р.М.