Постанова № 25842723, 31.08.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 серпня 2012 року № 2а-6390/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Приватного акціонерного товариства «Банг і Бонсомер»

до

про

Київської регіональної митниці

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р»від 16.03.2012 року №63

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Банг і Бонсомер»звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської регіональної митниці, в якому просить скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення Київської регіональної митниці форми «Р»від 16.03.2012 р. №63 з мита на товари, що ввозяться на територію України суб’єктами підприємницької діяльності на загальну суму 280125,71 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що при проведенні Київською регіональною митницею перевірки дотримання ПрАТ «Банг і Бонсомер»вимог законодавства України з питань митої справи встановлено порушення вимоги щодо класифікації згідно УКТЗЕД товарів «Поліамід-6/6.6 що використовується для виробництва ковбасної оболонки», «Поліамід-6/6.6 що використовується для виробництва упаковки без прямого контакту з продуктами харчування», «Зразок товару, який являє собою поліамід-6.6/6.12, що використовується для виробництва упаковки, без прямого контакту з продуктами харчування», «Зразок товару, що являє собою поліамід-6/6.6 (100%), що використовується для виробництва упаковки, без прямого контакту з продуктами харчування». Відповідачем зроблений висновок, що декларантом допущено методологічну помилку –невірно визначено код УКТЗЕД товарів та невірно зазначено його в графах 33 ВМД, які подавались для митного оформлення за період з 12.03.2009 року по 04.11.2011 року, що призвело до порушення Закону України «Про митний тариф України» та не повної сплати податкових зобов’язань товариством по сплаті мита та по сплаті ПДВ. На думку позивача, такий висновок митного органу не відповідає фактичним обставинам справи.

Крім того, представник позивача посилається на те, що оскільки митний орган прийняв вантажні митні декларації та пропустив товар на митну територію України, то погодився зі ставкою ввізного мита та з кодом товарної номенклатури, зазначеної позивачем, а тому у митного органу не було правових підстав для прийняття спірного повідомлення про донарахування податкових зобов’язань у зв’язку з виявленням помилки стосовно класифікації товару, з посиланням на результати здійсненої перевірки.

Представник відповідача позов не визнав, просив у задоволенні вимог відмовити. Вважає оскаржуване податкове повідомлення цілком правомірним, оскільки заявлені для декларування товари повинні декларуватись за кодом УКТ ЗЕД 3908 90 00 00 (ставка мита –6,5 %). Вважає, що позивач при декларуванні товарів помилково зазначив код УКТ ЗЕД 3908 10 00 90, що призвело до порушення Закону України «Про митний тариф України»та заниження податкових зобов’язань по сплаті мита на суму 280125,71 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства з урахуванням клопотання представників сторін від 09.08.2012 року розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

На підставі наказу Київської регіональної митниці від 14.02.2012 р. №186 робочою групою Київської регіонально митниці у термін з 17.02.2012 по 24.02.2012 року проведена невиїзна документальна перевірка дотримання ПрАТ «Банг і Бонсомер» (надалі - Товариство) вимог законодавства України з питань митої справи при декларуванні товару «Поліамід-6/6.6»за кодом 3908 10 00 90 за період з 01.03.2009 по 31.01.2012 р.

За результатами перевірки складено Акт невиїзної документальної перевірки дотримання законодавства України з питань митної справи № н/9/12/100000000/30109727 від 24.02.2012 року (надалі –Акт перевірки).

В ході перевірки було встановлено, що при декларуванні товару «Поліамід-6/6.6 що використовується для виробництва ковбасної оболонки», «Поліамід-6/6.6, що використовується для виробництва упаковки, без прямого контакту з продуктами харчування», «Зразок товару, який являє собою поліамід-6.6/6.12, що використовується для виробництва упаковки, без прямого контакту з продуктами харчування», «Зразок товару, що являє собою поліамід-6/6.6 (100%), що використовується для виробництва упаковки, без прямого контакту з продуктами харчування»декларантом допущено методологічну помилку, а саме – невірно визначено код УКТЗЕД товарів та невірно зазначено його в графах 33 ВМД (згідно переліку в Акті перевірки), що призвело до порушення Товариством Закону України «Про Митний тариф України»та заниження податкових зобов’язань Товариства по сплаті мита на суму 246 198,80 грн. та по сплаті ПДВ на суму 49239,76 грн.

На думку відповідача відповідні товари не можуть класифікуватись за товарною позицією 3908 10 00 90 УКТ ЗЕД (ставка мита –5 %) з огляду на те, що згідно з УКТ ЗЕД поліаміди у первинних формах класифікуються у товарній позиції 3908. Відповідно до пояснень до товарної позиції 3908 УКТ ЗЕД, до цієї товарної позиції включаються поліаміди і їхні співполімери. Лінійні поліаміди відомі під назвою «найлони». Найважливішими поліамідами цього типу найлону є поліамід-6, поліамід-11, поліамід-12, поліамід-6.6, поліамід-6.9, поліамід-6.10 і поліамід-6.12, які класифікуються у товарній категорії 3908 10 00 згідно з УКТ ЗЕД (3908 10 00 10 –що використовуються для промислового складання моторних транспортних засобів, 3908 10 00 90 –інші). Усі інші поліаміди класифікуються у товарній під категорії 3908 90 00 00.

Враховуючи вищезазначене відповідач вважає, що «Поліамід-6/6.6 що використовується для виробництва ковбасної оболонки», «Поліамід-6/6.6, що використовується для виробництва упаковки, без прямого контакту з продуктами харчування», «Зразок товару, який являє собою поліамід-6.6/6.12, що використовується для виробництва упаковки, без прямого контакту з продуктами харчування», «Зразок товару, що являє собою поліамід-6/6.6 (100%), що використовується для виробництва упаковки, без прямого контакту з продуктами харчування»повинен розглядатись за кодом УКТ ЗЕД 3908 90 00 00 (ставка мита –6,5 %).

На підставі Акту перевірки митним органом було винесено податкове повідомлення форми «Р»від 16.03.2012 року №63, яким визначено суму податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій) позивача за платежем: мито на товари, що ввозяться на територію України суб’єктами підприємницької діяльності, у розмірі 280125,71 грн., у т.ч. 239494,20 грн. за основним платежем, 40631,51 грн. за штрафними санкціями.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Так, порядок здійснення митних процедур та оформлення, переміщення через митний кордон України товарів, митне регулювання та справляння податків, зборів регулюється Митним кодексом України. Згідно зі статтею 86 Митного кодексу України від 11.07.2002 р. (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) митна декларація приймається та реєструється митним органом у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, або уповноваженим ним органом. Митним органом митна декларація приймається, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додані всі необхідні документи.

Відповідно до наказу Державної митної служби України «Про затвердження Порядку митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації»від 20 квітня 2005 року № 314 (надалі - Порядок № 314) встановлено, що працівники митної служби здійснюють вичерпний перелік дій щодо прийняття ВМД до оформлення та здійснення митного контролю. При цьому у пункті 17 розділу 3 «Здійснення митних процедур»вказано, що при митному контролі здійснюється перевірка правильності класифікації та кодування товарів згідно з поданими документами.

Пункт 25 Порядку №314 містить норму за якою посадова особа митного органу ініціює проведення митного огляду, якщо документів, поданих декларантом, недостатньо для прийняття рішення про повноту та/або достовірність відомостей, що перевіряються, або результати перевірки правильності класифікації та кодування товарів, визначення країни походження тощо, потребують проведення такого огляду.

При здійсненні митного оформлення ВМД позивач виконав вимоги, передбачені Порядком № 314 та Митним Кодексом України, та надав Київській регіональній митниці необхідні документи, копії яких містяться в матеріалах справи. Працівниками Київської регіональної митниці здійснені необхідні процедури щодо прийняття ВМД до оформлення шляхом проставляння відбитку штампу «Під митним контролем», що підтверджується відповідними відмітками в ВМД.

Пунктом 12 ст.1 Митного кодексу України визначено, що митна декларація - це письмова заява встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення. При цьому, згідно з п.14 ст.1 Митного кодексу України митне оформлення - це виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів.

Згідно із ст.78 Митного кодексу України митне оформлення вважається завершеним після виконання митним органом митних процедур, визначених ним на підставами цього Кодексу відповідно до заявленого митного режиму.

Наслідком завершення митного оформлення є пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України (п.19, 35 ст.1 Митного кодексу України).

Згідно із ст.4 Закону України «Про Єдиний митний тариф», який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України і вивозяться за межі цієї території, підлягають обкладенню митом, якщо інше не передбачено цим Законом.

Статтею 8 Закону України «Про Єдиний митний тариф»передбачено, що ввізне мито нараховується на товари та інші предмети при їх ввезенні на митну територію України.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про Єдиний митний тариф»мито нараховується митним органом України відповідно до положень цього Закону і ставок Єдиного митного тарифу України, чинними на день подання митної і декларації, і сплачується як у валюті України, так і в іноземній валюті, яку купує Національний банк України.

Відповідно до п.2.4 ст.2, пп. б) п.10.1 ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість»при справлянні податку на додану вартість з осіб, які імпортують товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є митний орган. При цьому платники податку, які імпортують товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, згідно з п.10.3 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість»відповідають лише за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, незалежно до сплати) митним органам.

Відповідно до пп.4.2.1 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов’язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом.

Таким чином, пропуск товарів через митний кордон України означає завершення митного оформлення і виконання митним органом митних процедур, у тому числі й сплату податків і зборів, що пов'язуються з імпортом товарів на митну територію України.

Окружний адміністративний суд міста Києва не бере до уваги посилання відповідача на ту обставину, що позивач зробив методологічну помилку, невірно визначив код УКТЗЕД товарів та невірно зазначив його в графах 33 ВМД, що призвело до заниження суми податкового зобов’язання по сплаті мита у розмірі 280125,71 грн. з огляду на наступне.

Статтею 11 Митного кодексу України передбачено, що безпосереднє здійснення митної справи покладається на митні органи України. У пункті 13 абз. 2 даної статті зазначено, що митні органи, реалізуючи митну політику України, виконують одне з таких основних завдань, як ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до статті 312 Митного Кодексу України ведення УКТЗЕД, серед іншого, передбачає прийняття рішень щодо класифікації та кодування товарів в УКТЗЕД.

Відповідно до статті 40 Митного кодексу України усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України, підлягають митному контролю.

Згідно з розділом 3 Порядку №314 митні процедури здійснюються в такому порядку: 1) прийняття ВМД до оформлення; 2) митний контроль; 3) завершення митного контролю й митного оформлення, видача оформлених документів декларанту.

Відповідно до пункту 16 розділу 3 зазначеного Порядку після прийняття ВМД до оформлення на етапі проведення митного контролю здійснюється перевірка правильності класифікації та кодування товарів.

Відповідно до статті 313 Митного Кодексу України саме митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД. Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими для підприємств і громадян.

Пунктом 1 розділу II Порядку роботи відділу номенклатури та класифікації товарів регіональної митниці, митниці, відділу контролю митної вартості та номенклатури регіональної митниці, митниці при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 7 серпня 2007 року № 667, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21 серпня 2007 року за № 968/14235 (далі - Порядок роботи відділу номенклатури) визначено, що прийняття рішення про визначення коду товару, тобто віднесення товарів до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД, належить до компетенції відділу номенклатури.

Рішення про визначення коду товару приймається відділом номенклатури за встановленою формою (додаток 2 до Порядку роботи відділу номенклатури) та є обов'язковим для виконання при митному оформленні товару (п. 11 розділу ІІІ Порядку роботи відділу номенклатури).

З аналізу вищезазначених норм законодавства вбачається, що перевірка правильності класифікації та кодування товарів, класифікація товарів в УКТЗЕД і прийняття відповідного класифікаційного рішення є обов'язком митниці. А тому, посилання відповідача на методологічну помилку Товариства, що призвела до заниження суми податкового зобов’язання по сплаті мита, не знайшло свого підтвердження в процесі розгляду справи.

При цьому, суд звертає увагу, що під час проведення митного оформлення відповідачем не приймалось рішення про визначення іншого коду товарів «Поліамід-6/6.6 що використовується для виробництва ковбасної оболонки», «Поліамід-6/6.6, що використовується для виробництва упаковки, без прямого контакту з продуктами харчування», «Зразок товару, який являє собою поліамід-6.6/6.12, що використовується для виробництва упаковки, без прямого контакту з продуктами харчування», «Зразок товару, що являє собою поліамід-6/6.6 (100%), що використовується для виробництва упаковки, без прямого контакту з продуктами харчування», які імпортовано позивачем відповідно до вантажно митних декларацій. Як вбачається з матеріалів справи, під час митного оформлення вказаного товару позивачем, митним органом було погоджено код товару згідно УКТЗЕД, про що свідчать відбитки штампів митниці на вантажних митних деклараціях.

Судом встановлено, що при переміщенні товару через митний кордон України перевірка правильності класифікації товару згідно з УКТЗЕД, нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) за ВМД проводилась відповідачем на підставі заявлених позивачем відомостей про товар. Будь-які зауваження щодо правильності заповнення ВМД, класифікації та кодування товару під час митного оформлення були відсутні, документи, які були подані позивачем для визначення коду товару згідно з УКТЗЕД та для застосування пільгового режиму оподаткування при митному оформленні товару у митного органу сумнівів не викликали.

Відповідно до п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію; дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган; рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків; дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом; результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Окружний адміністративний суд міста Києва не бере до уваги посилання відповідача, як на підставу для донарахування податкових зобов’язань, на норми ст. 54 Податкового кодексу України. Відповідно до даної норми контролюючий орган наділений повноваженнями щодо самостійного визначення суми грошових зобов'язань, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Разом з тим, спірні правовідносини, не можуть бути врегульовані лише нормами Податкового кодексу України, оскільки більшість процедур митного оформлення товарів було здійснено до набрання чинності Податковим кодексом України, який не містить положень про те, що його норми мають зворотну дію в часі. Результати проведеної документальної перевірки не розділені окремо стосовно товарів, які ввезені позивачем на територію України до набрання чинності Податковим кодексом України і після його набрання.

Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Отже, якщо митні органи прийняли вантажні митні декларації та пропустили товар на митну територію України, цим самим вони перевірили та погодились з кодом товарної номенклатури, зазначеної імпортером, а тому відповідно до пункту 10.3 статті 10 Закону № 168/97 та підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 пункту Закону № 2181, митні органи не мають правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань, в тому числі у зв'язку з помилковим визначенням коду товарної номенклатури, зокрема, з посиланням на результати документальної перевірки.

Єдиним виключенням з цього, на думку суду, є випадок коли за наслідками службової перевірки або розгляду кримінальної справи встановлено змову між декларантом і митним органом, спрямовану на заниження обов’язкових платежів.

В порушення положень ч. 2 статті 71 та статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не подано суду жодного доказу наявності змови між декларантом і митним органом, спрямовану на заниження обов’язкових платежів, як обґрунтованої підстави проведення контрольного заходу після закінчення митного контролю, митного оформлення, а також митних процедур в цілому.

Як вбачається з даних Акта перевірки, товар, заявлений позивачем до митного оформлення за вказаними ВМД, пропущено на митну територію України. Отже, оформлення відповідачем ВМД за вказаний період свідчить про надання позивачу права на розміщення товарів у заявлений митний режим і підтверджує його права та обов'язки щодо здійснення ним відповідних правових, фінансових, господарських та інших дій.

Таким чином, якщо митний орган, приймаючи вантажні митні декларації, відніс товар до певного коду товарної номенклатури та пропустив товар на митну територію України, тобто погоджувався з наданими позивачем відомостями про товар, то митний орган не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень про нарахування ввізного мита і податкових зобов'язань у зв'язку з виявленням помилки стосовно класифікації товару, зокрема, з посиланням на результати документальної перевірки.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідачем суду не надано. Відповідачем не доведено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято законно, обґрунтовано, у межах компетенції, тобто з урахуванням усіх обставин.

Враховуючи, що відповідач, приймаючи вантажні митні декларації та пропускаючи товар на митну територію України, погодився з заявленою ставкою ввізного мита та з кодом товарної номенклатури, зазначеної позивачем, суд дійшов висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення не є наслідком методологічних помилок, виявлених у поданих позивачем вантажних митних деклараціях, а тому донарахування позивачу митним органом ввізного мита є необґрунтованим та безпідставним.

З огляду на викладене вище, донарахування Київською регіональною митницею ввізного мита та прийняття на підставі акту перевірки №н/9/12/100000000/30109727 від 24.02.2012 року податкового повідомлення форми «Р»від 16.03.2012 року №63 здійснено з порушенням вимог чинного законодавства України, що є підставою для визнання його протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

У відповідності до частини другої ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Згідно ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. №845, визначено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Зі змісту листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011р. №2135/11/-11 вбачається, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням як боржника слід вказувати Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69-71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Київської регіональної митниці форми «Р»від 16.03.2012 р. №63 з мита на товари, що ввозяться на територію України суб’єктами підприємницької діяльності на загальну суму 280125,71 грн.

3. Зобов’язати Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві стягнути на користь Приватного акціонерного товариства «Банг і Бонсомер»(ід. код 30109727, адреса: 03186, м. Київ, Солом’янський р-н, вулиця А.Антонова, будинок 5, Н/П В ЛІТ.Б) судові витрати в сумі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Київської регіональної митниці (адреса: 03680, м. Київ, бульвар І.Лепсе, 8-а).

Суддя П.О. Григорович

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.