Постанова № 25842246, 27.08.2012, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2012 року Справа № 2а/2370/2267/2012

11 год. 18 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Гриньковської Н.Ю.,

при секретарі Педані О.В.,

за участю:

представника позивача - Свирид Н.М.,

представника відповідача -Катрецької О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом товариства з додатковою відповідальністю «Пальмірський цукровий завод»до Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області державної податкової служби про визнання протипраним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

До Черкаського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з додатковою відповідальністю «Пальмірський цукровий завод»(далі -ТДВ «Пальмірський цукровий завод»), в якій поставлено питання про визнання протипраним та скасування податкового повідомлення-рішення Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області від 11.01.2012р. №14.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що у період з 2008 по 2010 рік ТДВ «Пальмірський цукровий завод»на підставі укладеного договору комісії та договору субкомісії приймало від ТОВ «Оскол»для подальшої реалізації цукор-пісок білий буряковий та мішки. Господарські операції з реалізації товару по договору комісії та договору субкомісії оформлено належним чином, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами та відображено у податковому обліку позивача відповідним чином. Разом з тим, податковим органом за результатами проведеної перевірки щодо підтвердження задекларованої суми податкового кредиту по контрагенту позивача - ТОВ «Оскол», із використаннням акту Куп'янської ОДПІ Харківської області від 30.11.2011р. №1104/23-31507031 щодо перевірки контрагента позивача - ТОВ «Оскол», вказано, що оскільки ТОВ «Оскол»здійснює свою діяльність через посередників, не має виробничих потужностей, тобто здійснювані операції не мають реального товарного характеру та мають ознаки фіктивності. Як наслідок, Золотоніською об'єднаною державною податковою інспекції Черкаської області на підставі акту перевірки, прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 11.01.2012р. №14. Проте, ТДВ «Пальмірський цукровий завод»з такими висновками податкового органу не погоджується, що стало підставою звернення до суду з позовом щодо оскарження податкового повідомлення-рішення.

У судовому засіданні представник позивача підтримала адміністративний позов та просила повністю задовольнити вимоги ТДВ «Пальмірський цукровий завод».

Представник відповідача заперечувала проти заявленого позову вказуючи, що позапланова невиїзна документальна перевірка ТДВ «Пальмірський цукровий завод», на підставі якої прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №14 від 11.01.2012р., проведена з використанням акта від 30.11.2011р. №1104/23-31507031 з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за період з 01.04.2011р. по 30.09.2011р. ТОВ «Оскол», який є контрагентом позивача. При цьому, з матеріалів вказаної перевірки вбачається, що у зв'язку з відсутністю первинних документів на придбання та реалізацію товару не можливо дослідити перехід права власності на товар на всіх етапах його руху та реальність здійснення господарських операцій. Для перевірки не надано сертифікатів відповідності, посвідчення якості на відповідний вид товару (зокрема цукор білий кристалічний), обов'язкова наявність яких передбачена законодавством. Відсутні будь-які докумети, які б підтверджували транспортування та/або зберігання товару. Оскільки, на ТОВ «Оскол»відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, то відповідач вважає, що податковим органом зроблено правомірний та обгрунтований висновок, що ТОВ «Оскол»не здійснювало господарської діяльності, а проводидо операції, пов'язані з наданням податкової вигоди третім особам, шляхом оформлення податкових накладних без реального здійснення поставки товарів (робіт, послуг). Таким чином, представник відповідача зазначила, що при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення від 11.01.2012р. №14 Золотоніська ОДПІ Черкаської області державної податкової служби діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У судовому засіданні представник відповідача просила відмовити у задоволенні позову з підстав викладених у запереченні.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що контролюючим органом було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТДВ «Пальмірський цукровий завод»щодо підтвердження задекларованої суми податкового кредиту по ТОВ «Оскол» за період 01.11.2011р. по 30.11.2011р., про що складено акт від 04.01.2012р. №2/1600/00373497 (а.с.16-26).

Під час проведення перевірки контролюючим органом встановлено, що згідно договору комісії від 23.12.2008р. №КС 2008-12-23, укладеного між ТОВ «Оскол»(Комітент) та ТДВ «Пальмірський цукровий завод»(Комісіонер) (а.с.38-39), Комісіонер прийняв для подальшої реалізації цукор-пісок у кількості 2905,5 тон та мішки у кількості 58110 штук на загальну суму 9298762,20 грн., в т.ч. ПДВ на суму 1549793,70грн.

Відповідно до актів приймання передачі від 23.12.2008р. №1 та від 24.12.2008р. №2 цукор у кількості 2000 тон передано на склади ВАТ «Савинський цукровий завод»(Харківська область, Балаклейський район), а цукор у кількості 905,5 тон передано на склади ЗАТ СГП «Цукрове»(Харківська область, Кегичевський район) (а.с. 41,43).

На виконання договору комісії у грудні 2008 року позивачем реалізовано ВАТ «Чортківський цукровий завод» цукор-пісок у кількості 2905,5 тон та мішки у кількості 58110 штук на загальну суму 9298762,20 грн., в т.ч. -1549793,70грн. складає ПДВ, що підтверджується договором поставки від 25.12.2008р. №С25-12/2008 та актами приймання-передачі від 25.12.2008р. №1, від 26.12.2008р. №2 (а.с.54-57).

Крім того, між ТДВ «Пальмірський цукровий завод»та ТОВ «Оскол» укладено додаткові угоди до договору комісії від 23.12.2008р. №КС 2008-12-23 про часткову зміну форми компенсації за реалізований товар шляхом передачі Комісіонером Комітенту простих векселів (а.с.48).

Згідно актів надання послуг від 16.02.2009р. №355, від 24.03.2009р. №488, від 28.04.2009р. №634, від 20.05.2009р. №745 комісійна винагорода ТДВ «Пальмірський цукровий завод»за виконання договору комісії склала -2311,19грн. (а.с. 45, 50, 51, 52).

Відповідно до договору субкомісії від 01.03.2010р. №С/10/СК-01/3, укладеного між ТОВ «Оскол»та ТДВ «Пальмірський цукровий завод», останній прийняв для подальшої реалізації цукор пісок у кількості 95,434 тон та мішки у кількості 1905 штук на загальну суму 365434,20грн. в т.ч. ПДВ - 60905,70грн. (а.с. 58-59).

На виконання договору субкомісії у березні 2010 року позивачем реалізовано ТОВ «Савинці-Агро», цукор пісок у кількості 95,434 тон та мішки у кількості 1905 штук на загальну суму 365434,20грн. в т.ч. ПДВ - 60905,70грн., що підтверджується договором поставки від 02.03.2010р. №С/10/Р-02/3 (а.с. 62-63). Виконання вказаного договору підтверджується актом приймання-передачі №1 від 02.03.2010р. (а.с.64).

Згідно виписок банку та платіжних доручень від 12.09.2011р. №1399 та №1400 ТДВ «Пальмірський цукровий завод»перераховано ТОВ «Оскол»1014565,80грн. в т. ч. ПДВ -169094,30грн. по договору комісії від 23.12.2008р. та 365434,20грн., в т. ч. ПДВ - 60905,70грн. по договору субкомісії від 01.03.2010р. (а.с.72-75).

На підставі податкових накладних від 12.09.2011р.: №1 на суму 500000,00грн., в т. ч. 83333,33грн. ПДВ; №2 на суму 514565,80грн., в т.ч. 85760,97грн. ПДВ; №3 на суму 365434,20грн, в т.ч. 60905,70грн. ПДВ, виписаних ТОВ «Оскол»позивачем включено до складу податкового кредиту в податковій декларації з податку на додану вартість (за вересень 2011 року) суму в розмірі 230000,00грн. (а.с.67-69).

Згідно податкової декларації з податку на додану вартість від 19.12.2011р. за листопад 2011 року та додатків до неї ТДВ «Пальмірський цукровий завод»включено до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 230000,00грн. по податкових накладних, виписаних позивачу контрагентом ТОВ «Оскол»у вересні 2011 року (а.с.76-77).

Так, позапланова невиїзна документальна перевірка ТДВ «Пальмірський цукровий завод»проведена з використанням акту перевірки Куп'янської ОДПІ Харківської області від 30.11.2011р. №1104/23-31507031 з питань дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Оскол»по податку на додану вартість за період з 01.04.2011р. по 30.09.2011р., (а.с.215-228).

Висновками акту перевірки стосовно ТОВ «Оскол», встановлено, що діяльність товариства з оптової торгівлі цукром здійснювалась через посередників без мети отримання прибутку. При цьому, для перевірки не надано сертифікатів відповідності, посвідчення якості на відповідний вид товару (зокрема цукор білий кристалічний) відсутні документи які б підтверджували транспортування та/або зберігання товарів. За таких обставин, податковим органом зроблено висновок, про те що ТОВ «Оскол»не здійснювало господарську діяльність у розумінні п.п.14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, а надавало операції, пов'язані з наданням податкової вигоди третім особам, шляхом оформелення податкових накладних без реального здійснення поставки товарів (робіт, послуг).

Враховуючи наведені обставини відповідач дійшов висновку про безпідставність віднесення позивачем до складу податкового кредиту 230000,00грн. за податковими накладними, отриманими від ТОВ «Оскол», що призвело до завищення податкового кредиту позивача на зазначену суму.

За наслідками проведеної перевірки ТДВ «Пальмірський цукровий завод»від 04.01.2012р., контролюючим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №14 від 11.01.2012р., яким позивачеві визначено зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем -230000,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -57500,00грн. (а.с.15).

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його до державної податкової служби у Черкаській області. Рішенням від 10.02.2012р. №1156/10-210 про результати розгляду первинної скарги, відповідно до вимог ст. 12 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», підпункту «б»пункту 14 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, державна податкова служби у Черкаській області скасувала податкове повідомлення-рішення Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області від 11.01.2012р. №14 в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на суму -57500,00грн. В частині основного зобов'язання, вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін (а.с.34-37).

В подальшому, рішенням про результати розгляду скарги від 20.04.2012р. Державної податкової служби України, податкове повідомлення-рішення №14 від 11.01.2012р. Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області, з урахуванням рішення державної податкової служби у Черкаській області від 10.02.2012р. №1156/10-210, яким скасовано зазначене податкове повідомлення-рішення в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій - залишено без змін (а.с.169-172).

Не погоджуючись з вищевказаними рішеннями позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, щодо оскарження податкового повідомлення-рішення №14 від 11.01.2012р.

Відповідно до вимог пункту 3.2 статті 3 Закону України від 16.07.1999р. № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична і інші види звітності, що використовують грошовий примірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Разом з цим, ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Вирішуючи спір по суті, з огляду на наявні матеріали справи та аргументацію сторін, суд зазначає, що згідно пунктів 1.6, 1.7 ст. 1 Закону України №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(надалі - Закон №168) (в редакції, чинній на момент здійснення спірних операцій) податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом; податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпункти 7.2.1, 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону №168 передбачають обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну з відповідними реквізитами, яка складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця та є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 зазначеного Закону №168 право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрований як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону. Крім того, п. 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997р. №165, передбачено, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Відповідно до частини 1 підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168 передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Крім того, 01 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України (далі за текстом -ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, повноваження і обов'язки посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Відповідно до п. 198.3. ст. 198 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Суд звертає увагу, що підставами для висновку податкового органу про неможливість фактичного здійснення спірних господарських операцій між ТДВ «Пальмірський цукровий завод»та ТОВ «Оскол»у минулих 2008-2010 роках, в тому числі у вересні 2011 року стало зазначення в акті перевірки Куп'янської ОДПІ Харківської області (акт №1104/23-31507031 від 30.11.2011р.) про відсутність у ТОВ «Оскол»умов для здійснення господарських операцій, як то: трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, відсутність будь-яких документів, які б підтверджували транспортування товару та відсутність сертифікатів відповідності, посвідчення якості на відповідний вид товару.

Щодо посилання відповідача на відсутність у ТОВ «Оскол»будь-яких документів, які б підтверджували транспортування товару, слід зазначити, що за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товару та його використання у власній господарській діяльності, ненадання такого документа як товарно-транспортна накладна не може бути єдиною беззаперечною підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей, оскільки, відповідною транспортною документацією підтверджується здійснення послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання (отримання) товару.

При цьому, в ході судового розгляду справи позивач вказав, що транспортування цукру від ТОВ «Оскол»до ТДВ «Пальмірський цукровий завод»не відбувалось, оскільки товар передавався на склади ТОВ «Савинський цукровий завод»(а.с.42).

Крім того, щодо посилання відповідача на відсутність у контрагента позивача сертифікатів відповідності, посвідчення якості на цукор кристалічний та ліцензії на здійснення торгівлі таким товаром, суд зазначає.

Відповідно п. 2 та п. 4 ст. 3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру»від 17.06.1999р. №758, встановлено, що оптова торгівля цукром на внутрішньому ринку України здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності за наявності у них спеціального дозволу (ліцензії). Суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють роздрібну торгівлю цукром, мають право одержувати призначений для реалізації цукор виключно від осіб, які мають спеціальні дозволи (ліцензії) на здійснення оптової торгівлі цукром.

Зокрема, статтею 9 вказаного Закону встановлено, що контроль за виконанням умов виробництва та реалізації цукру, що встановлені цим Законом, здійснюється Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами. За порушення норм цього Закону юридичні та фізичні особи притягаються до відповідальності згідно з законодавством України.

Також відповідно до ст. 5 Закону України «Про безпечність та якість харчових продуктів»від 23.12.1997р. №771/97-ВР встановлено, що санітарна служба здійснює державний нагляд (державний санітарно-епідеміологічний нагляд) за всіма об'єктами санітарних заходів. Санітарна служба здійснює державний контроль у визначених санітарним законодавством випадках за такими харчовими продуктами на потужностях (об'єктах) з їх виробництва та/або обігу. Відповідно до ст. 59 вказаного Закону за порушення вимог цього Закону винні особи несуть цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність, передбачену законом.

Разом з тим, в матерілах справи відсутні докази, які б підтверджували ту обставину, що контрагента позивача (ТОВ «Оскол») було притягнуто до відповідальності за порушення норм Закону України «Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру»та «Про безпечність та якість харчових продуктів».

Згідно ч. 1 та 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Водночас, суд зазначає, що з огляду на наявність в матеріалах справи копій первинних бухгалтерських документів (договір комісії, договір субкомісії, платіжні доручення, акти прийому-передачі, акти надання послуг, податкові накладні) відповідачем всупереч вимогам ч.2 ст. 71 КАС України, не надано доказів, які б ставили під сумнів реальність операцій з реалізації цукру-піску по договору комісії від 23.12.2008р. та по договору субкомісії від 01.03.2010р.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Судом встановлено, що суб'єкт владних повноважень, не довів, що під час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №14 від 11.01.2012р., державна податкова служба діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. А тому, зважаючи на обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, докази щодо їх підтвердження, керуючись актами законодавства щодо цих правовідносин, суд дійшов висновку, що заявлені в адміністративному позові вимоги підлягають задоволенню.

Натомість, суд звертає увагу, що позивачем невірно визначено спосіб захисту його порушеного права, оскільки вимога про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення не містять різних способів захисту, а є одним і тим же способом, сформульованим у різних словесних формах, разом з тим суд наділений повноваженням скасувати рішення чи окремійого положення, якщо йдеться про правовий акт індивідуальної дії.

За таких обставин, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про скасування податкового повідомлення-рішення від 11.01.2012р. №14 є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

На підставі приписів ч.1 ст.94 КАС України суд присуджує судові витрати позивача, підтверджені платіжним дорученням №357 від 12.07.2012р. в сумі 2146,00грн. з Державного бюджету України на користь ТДВ «Пальмірський цукровий завод».

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 71, 86, 94, 122, 159, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов товариства з додатковою відповідальністю «Пальмірський цукровий завод»- задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області державної податкової служби №14 від 11.01.2012р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з додатковою відповідальністю «Пальмірський цукровий завод» (19742, Черкаська область, Золотоніський район, с. Пальміра, ідентифікаційний код - 00373497) сплачений судовий збір в сумі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 00 коп. за платіжним дорученням №357 від 12.07.2012р.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення в порядку, передбаченому ст.ст.185-187цього Кодексу.

Суддя Н.Ю. Гриньковська

постанова виготовлена в повному обсязі 03.09.2012р.