Постанова № 25840694, 12.07.2012, Житомирський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 0670/1865/12

категорія 8.2.1

12 липня 2012 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Чернової Г.В. ,

при секретарі - Проценко Л.Й.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СТС-Генпідряд"

до Малинської міжрайонної державної податкової інспекції Державної податкової служби у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000032301 від 11.01.2012 р.,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СТС - Генпідряд" звернулось до суду з позовом до Малинської об'єднаної державної податкової інспекції, яка є правонаступником Малинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області про скасування податкового повідомлення-рішення №0000032301 від 11.01.2012 року. В обгрунтування позову позивач зазначає, що Малинською міжрайонною державною податковою інспекцією Житомирської області було проведено невиїзну документальну перевірку з питань правовідносин ТОВ "СТС-Генпідряд" з ТОВ "Будівельне управління 26" за вересень 2011 року. За результатами проведеної перевірки було складено акт від 16.12.2011 року №226/23-12/32375423. На підставі даного акту відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000032301 від 11.01.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну сум 129180,00 грн., з яких 86120 грн. основний платіж та 43060 грн. фінансові (штрафні) санкції. Вважає зазначене податкове повідомлення - рішення незаконним, оскільки при його прийнятті відповідачем невірно було застосовано норми законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнав та заперечував проти його задоволення, оскільки вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене відповідно до вимог чинного законодавства.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Малинською міжрайонною державною податковою інспекцією Житомирської області було проведено невиїзну документальну перевірку з питань правовідносин ТОВ "СТС-Генпідряд" з ТОВ "Будівельне управління 26" за вересень 2011 року. За результатами проведеної перевірки було складено акт від 16.12.2011 року №226/23-12/32375423. Зазначеним актом було встановлено порушення п.п. 14.1.181, п.14.1 ст.14, п.201.4, ст.201, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, що привело, на думку податкового органу, до завищення податкового кредиту у вересні 2011 року в сумі 86120 грн. На підставі даного акту відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0000032301 від 11.01.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 129180,00 грн., з яких 86120 грн. основний платіж та 43060 грн. фінансові (штрафні) санкції.

За результатами адміністративного узгодження первинну скаргу ТОВ " СТС - Генпідряд" залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення №0000032301 від 11.01.2012 року - без змін.

Суд не погоджується з такими висновками податкового органу з огляду на наступне.

В акті перевірки податковим органом зазначено, що вчинений позивачем правочин, а саме, укладений з ТОВ "Будівельне управління 26" договір, відповідно до п.1,п.2 ст. 215, п.1, п.5 ст 203 Цивільного кодексу України, є нікчемним, оскільки не спричинив реального настання юридичних наслідків, у зв'язку з наданням послуг платнику податків. У зв'язку з цим, ТОВ "СТС-Генпідряд", на думку податкового органу, до складу податкового кредиту безпідставно віднесено ПДВ у сумі 86120,00 грн. із ціни придбаних у ТОВ "Будівельне управління 26" послуг.

Такий висновок Малинської міжрайонної державної податкової інспекції суд вважає безпідставним, оскільки частина 1 статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з частиною 2 статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статей 219, 220, 221, 224, 228 ЦК України, недійсними, зокрема, є правочини в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку статті 71 ЦК України, правочин, що порушує публічний порядок, тобто спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Аналізуючи наведені правові норми, суд прийшов до висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Під час розгляду цієї справи судом встановлено, що позивачем для здійснення господарських операцій з ТОВ "Будівельне управління №26" було укладено договір №01-08 бмр від 01.08.2011 року на виконання будівельно-монтажних робіт, що підтверджується податковою накладною: № 601 від 30.09.2011 року, актом виконаних робіт № 1 ф. КБ-2в та довідкою про вартість виконаних робіт ф.КБ-3 від 30.09.2011 року. Вказаний договір не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання його недійсним. Іншого відповідачем не доведено, хоча, відповідно до статті 71 КАС України, він як суб'єкт владних повноважень має довести суду правомірність свого рішення.

Крім того, відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підставою для нарахування податкового кредиту є видана платником податку на вимогу покупця податкова накладна із заповненням всіх обов'язкових реквізитів.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 розділу V вказаного Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому відповідно до пункту 201.4 статті 201 розділу V ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З аналізу вказаних статей Податкового кодексу України видно лише один випадок не включення до податкового кредиту сплаченої суми ПДВ в ціні товару - відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку зазначений кодекс не передбачає.

Крім того, необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначено п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 року за № 168/704, первинні документі - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Відповідно до даної статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідач вважає, що позивач не мав права на включення сум ПДВ сплачених згідно правочинів, здійснених позивачем ТОВ "СТС-Генпідряд" з ТОВ "Будівельне управління 26", у зв'язку з тим, що операції по формуванню податкового кредиту не мають реального товарного характеру, вбачається проведення фінансових транзитних потоків, спрямованих на надання податкової вигоди певним контрагентам; роботи не були фактично здійснені, а тому даний факт свідчить про те, що угода укладена між ТОВ "СТС-Генпідряд" та ТОВ "Будівельне управління 26" не спрямована на реальне настання наслідків, що обумовлені ними.

Про транзитний незаконний характер формування податкового кредиту, на думку ДПІ, свідчить той факт, що основним постачальником ТОВ "Будівельне управління 26" у вересні 2011 року було ТОВ "Рекламна агенція ЗВ Графікс" - стан платника 8 - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням.

Проте, будь-якого взаємозв'язку між виконанням ТОВ "Будівельне управління 26" робіт за договором підряду на користь позивача та договірними відносинами у цей період ТОВ "Будівельне управління 26" з ТОВ "Рекламна агенція ЗВ Графікс" в акті перевірки не вказується та судом не встановлено.

Даний факт не знайшов свого підтвердження, оскільки, усі господарські операції, щодо отримання послуг від ТОВ "Будівельне управління 26" підтверджені первинними документами наданими ТОВ "СТС-Генпідряд", у відповідності до вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. №996-XIV, які є підставою для податкового та бухгалтерського обліку, зокрема, податковими та видатковими накладними, довідками про вартість виконаних робіт та актами прийняття виконаних робіт.

Отже, наявність підтверджуючих документів та належним чином оформлені податкові накладні свідчать про правомірність включення сум ПДВ до податкового кредиту. В даному випадку при придбанні товару у вересні 2011 року, кожна оподаткована господарська операція належним чином оформлена, податкові накладні, видаткові накладні та інші первинні документи оформлені належним чином та відповідають встановленим вимогам.

Крім того, у разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав проти України»).

Судом безспірно встановлено, що ТОВ "СТС-Генпідряд" на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних документів сформувало податковий кредит відповідно до вимог податкового законодавства.

Висновки перевіряючих податкового органу, викладені в акті, на підставі якого прийняте оспорюване податкове повідомлення - рішення, ґрунтуються лише на припущеннях, не підтверджених документами.

Таким чином, суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів позивача щодо протиправності оспрюваного податкового повідомлення - рішення, та вважає його таким, що підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.122,158-163,167,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов задовільнити повністю.

Визнати протиправним та скасувти податкове повідомлення-рішення Малинської об"єднаної державної податкової інспекції Житомирської області №0000032301 від 11.01.2012р.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя Г.В. Чернова

Повний текст постанови виготовлено: 17 липня 2012 р.