Рішення № 25833014, 25.06.2012, Миколаївський районний суд Львівської області

Справа № 1313/1984/2012

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

25.06.2012 року Миколаївський районний суд Львівської області

в складі: головуючого -судді Дем'яновський Ю. Г.

при секретарі Котула В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третьої особи Франківської районної адміністрації Львівської міської ради про про визнання права власності ,- ,-

в с т а н о в и в:

30 липня 2001 року Франківська районна адміністрація Львівської міської ради видала ОСОБА_1 Дозвіл № 5-5777 встановити один павільйон-магазин і один літній майданчик по АДРЕСА_1. На підставі цього був виготовлений проект об"єкта торгівлі - магазина площею 13,3 кв.м, який погоджений органами архітектури Львівської міської ради та фасадний паспорт, який погоджений головним художником м. Львова.

24.04.2008 року ОСОБА_1. звернулась до Львівської міської ради (реєстраційний номер 5-4252) і 15.05.2008 року Управління архітектури департаменту містобудування Львівської міської ради надала Висновок про розміщення стаціонарної малої архітектурної форми і погодило план прив"язки.

20.04.2010 року між ОСОБА_1 та Львівською міською радою укладений договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер 4610136900:08:002:0121), яка знаходиться по АДРЕСА_1 загальною площею 0,0024 га для обслуговування малої архітектурної форми, терміном на 2 роки.

Львівським обласним державним комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки»оформлена інвентаризаційна справа та виготовлений технічний паспорт на кіоск-магазин по АДРЕСА_1. Крім цього, проведена експертиза та виданий експертний висновок ліцензованим приватним підприємством.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб. Власник майна може пред"явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою (ст.. 392 ЦК України).

Крім цього, між ОСОБА_1 та відповідачем була укладена усна угода згідно якої позивачка дозволила відповідачу ОСОБА_2 в приміщенні кіоску по АДРЕСА_1 зберігати товар. На її неодноразову звернення до відповідача про те, щоб він звільнив приміщення - відповідач по сьогоднішній день приміщення не звільнив, стверджує про те, що ОСОБА_1 не є власником кіоску і тому він може ним також користуватися. Тим самим відповідач порушує її право на власність, не визнає її власність, не визнає договір купівлі-продажу кіоску та чинить їй перешкоди в користуванні цим приміщенням. У зв"язку із вищенаведеними обставинами, позивачка змушена звернутися до суду із зазначеним позовом.

В судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з"явилася, подала до суду заяву в якій, позовні вимоги підтримала, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просить позов задоволити, просить розгляд справи проводити у її відсутності.

Відповідач - ОСОБА_2 в судове засідання не з"явився, подав до суду заяву в якій просить розгляд справи проводити у його відсутності

Третя особа -Франківська районна адміністрація Львівської міської ради у судове засідання не з'явилась та заяви про розгляд даної справи у їхній відсутності не подавала.

Суд, з"ясувавши правову позицію сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягаєдо задоволення з наступних підстав:

Судом встановлено, що 30 червня 2010 року Франківська районна адміністрація Львівської міської ради видала ОСОБА_1 Дозвіл № 5-5777 встановити один павільйон по АДРЕСА_1. На підставі цього був виготовлений проект об"єкта торгівлі - магазина площею 12 кв.м, який погоджений органами архітектури Львівської міської ради та фасадний паспорт , який погоджений головним художником м. Львова.

На протязі кожного року Франківською районною адміністрацією Львівської міської ради видавався Дозвіл на функціонування об"єкту для здійснення підприємницької діяльності.

24.04.2008 року ОСОБА_1 звернулась до Львівської міської ради (реєстраційний номер 5-4252) і 15.05.2008 року Управління архітектури департаменту містобудування Львівської міської ради надала Висновок про розміщення стаціонарної малої архітектурної форми і погодило проект павільйону.

20 квітня 2010 року між ОСОБА_1 та Львівською міською радою укладений договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер 4610136900:08:002:0121), яка знаходиться по АДРЕСА_1 загальною площею 0,0024 га для обслуговування малої архітектурної форми, терміном на 2 роки. Відповідно до п.8 цього договору - після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. Тому, 01.03.2012 року ОСОБА_1 звернулась до Львівської міської ради (реєстраційний номер З-Б-6128 від 01.03.2012 р.) із звернення продовжити договір оренди, представивши всі необхідні документи.

Львівським обласним державним комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» оформлена інвентаризаційна справа та виготовлений технічний паспорт на кіоск-магазин по АДРЕСА_1. Крім цього, проведена експертиза та виданий експертний висновок ліцензованим приватним підприємством в якому вказано, що : «об"єкт знаходиться в кварталі індивідуальної житлової забудови; споруда знаходиться за межами червоних ліній; документація на розміщення об"єкту розроблена у відповідності з діючими нормами, правилами, інструкціями і державними стандартами; об"єкт споруджено у відповідності з діючими нормами, правилами, інструкціями і державними стандартами; всі нормативні розриви - витримано; розміщення об"єкту по АДРЕСА_1 не суперечить генеральному плану м. Львова та концепції коригування розробленої ДІПМ «Містопроект» у 2003 році; дане будівництво істотно не суперечить суспільним інтересам та ДБН і не порушують права інших осіб; рекомендовано : залишити об"єкт ОСОБА_1 на АДРЕСА_1, як практичну складову забудови району».

Право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.

Крім цього, між ОСОБА_1 та відповідачем була укладена усна угода згідно якої ОСОБА_1 дозволила відповідачу ОСОБА_2 в приміщенні кіоску по АДРЕСА_1 зберігати товар. На її неодноразову звернення до відповідача про те, щоб він звільнив приміщення - відповідач по сьогоднішній день приміщення не звільнив, стверджує про те, що позивачка не є власником кіоску і тому ОСОБА_2 може ним також користуватися. Тим самим відповідач порушує право ОСОБА_1 на власність, не визнає її власність, не визнає договір купівлі-продажу кіоску та чинить ОСОБА_1 перешкоди в користуванні цим приміщенням.

Власник майна може пред"явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою (ст.. 392 ЦК України).

Власник має право вимагати усунення перешкод у здійснення ним права користування та розпорядження своїм майном (ст.. 391 ЦК України).

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст..328 ЦК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 376 кодексу на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

За таких обставин суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 60, 107, 118, 120, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, ст. 331, 376,391,392 ЦК України, Законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про планування і забудову територій», «Про основи містобудування», суд,-

в и р і ш и в :

Позов задоволити.

1. Визнати за ОСОБА_1 право власності на павільйон-магазин загальною площею 13,3 кв.м, яке знаходиться по АДРЕСА_1

2. Зобов"язати ОСОБА_2 звільнити займаний павільйон-магазин , який знаходиться по АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Львівської області протягом 10 днів з моменту його проголошення.

Суддя : Дем'яновський Ю. Г.