Рішення № 25828254, 17.08.2012, Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим

Справа № 105/663/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" серпня 2012 р. року Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді -Старова Н. А.,

при секретарі -Гетманчук О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Джанкой цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, за участю третьої особи - сектору громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Джанкойського МВ ГУ МВС України в АР Крим, органу опіки та піклування Джанкойської районної державної адміністрації, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Джанкойського міськрайонного суду з позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, за участю третьої особи - сектору громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Джанкойського МВ ГУ МВС України в АР Крим органу опіки та піклування Джанкойської районної державної адміністрації.

Свої вимоги мотивує наступним. Він є власником житлового будинку АДРЕСА_1. Відповідачі у справі: його колишня дружина ОСОБА_2, син - ОСОБА_3, дочка - ОСОБА_4, онук - ОСОБА_5 Відповідачі не проживають в належному йому будинку з 2008 року, кожен з них має окреме місце проживання, однак добровільно знятися з реєстрації не бажають. Посилаючись ч. 2 ст. 405 ЦК України, просить визнати відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням у житловому будинку АДРЕСА_1.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, пояснила, що ОСОБА_1 є власником будинку АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності, виданим Медведівською сільською радою Джанкойського району 14.04.2011 року. Відповідачі дружина ОСОБА_2, син - ОСОБА_3, дочка - ОСОБА_4 зареєстровані в зазначеному будинку, ще до виникнення на нього права власності у позивача. З 2008 року відповідачі ОСОБА_2 та її син - ОСОБА_3 проживають за однією адресою, а відповідач ОСОБА_4 проживає з чоловіком та онуком ОСОБА_6 за іншою адресою. Позивач, як власник майна просить усунути перешкоди в здійснення прав власника, оскільки реєстрація відповідачів в будинку є наслідком збільшення розміру комунальних витрат. Враховуючи, що відповідачі без поважних причин більше року не проживають в належному позивачу будинку, просить на підставі ч.2 ст. 405 ЦК України, визнати їх такими, що втратили право користування житловим приміщенням у житловому будинку АДРЕСА_1.

Відповідачі в судове засідання не з'явилися, повідомлені належним чином про час та місце судового засідання. Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 в письмових заявах просять справу розглянути в їх відсутності, позовні вимоги визнають, однак добровільно знятися з реєстрації не бажають. Відповідач ОСОБА_4, яка є законним представником ОСОБА_5 в письмовій заяві просить справу розглянути в її відсутності, позовні вимоги визнає, однак добровільно знятися з реєстрації не бажає.

Представник третьої особи органу опіки та піклування Джанкойської районної державної адміністрації в судовому засіданні пояснив, що малолітній ОСОБА_5 проживає з матір'ю ОСОБА_4, не заперечує проти задоволення позову.

Представник третьої особи сектору громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Джанкойського МВ ГУ МВС України в АР Крим в судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином про час та місце судового засідання, про причини неявки суд не повідомив.

Суд, заслухавши представника позивача, третьої особи, дослідивши матеріали справи, докази, які надані сторонами, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Позивач ОСОБА_2 є власником житлового будинку АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності, виданим Медведівською сільською радою Джанкойського району 14.04.2011 року, витягом про реєстрацію права власності №29803440 від 27.04.2011 року (а.с.8,9).

В зазначеному будинку зареєстровані колишня жінка позивача ОСОБА_2 з 21.01.1999 року, син позивача ОСОБА_3 з 21.11.1996 року, дочка позивача ОСОБА_7 з 31.10.2004 року, що підтверджується будинковою книгою на будинок АДРЕСА_1.

Суть спору полягає у визнанні відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням, як на підставу вимог позивач посилається на ч.2 ст. 405 ЦК України.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд виходить з наступного.

Статтею 41 Конституції України, статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Протоколів № 2,4,7 та 11 до Конвенції, закріплено принцип непорушності права приватної власності, а саме право особи на безперешкодне користування, володіння і розпорядження своїм майном, право на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

У відповідності до ст.64 Конституції України право на звернення до суду за захистом своїх прав і свобод не підлягає обмеженню. Дане право гарантоване усім фізичним та юридичним особам, права і свободи чи інтереси яких порушені, невизнані або оспорені. Стаття 321 ЦК України передбачає, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення,невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановлену цивільно-процесуальним кодексом звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав,свобод чи інтересів.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються ч.2 ст.405 ЦК України, згідно з вимогами якої члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Судом встановлено, що відповідачі з 2008 року не проживають в будинку АДРЕСА_1. Вказана обставина відповідачами, які визнали позовні вимоги, не заперечується та не потребує доказування відповідно до ч.1 ст. 61 ЦПК України.

Судом враховується, що право власності на вказаний будинок виникло у позивача в 2011 році, шлюб між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 розірваний в 2009 році, таким чином до розірвання шлюбу в сторін не виникло права спільної сумісної власності на будинок, та відповідно відповідач ОСОБА_2 не є співвласником житлового будинку, в якому позивач просить визнати такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Оскільки судовим розглядом встановлено, що відповідачі не проживають у спірному приміщенні без поважних причин понад один рік, суд вважає, що відповідачі є такими, що втратили право користування зазначеним приміщенням.

Малолітній ОСОБА_5, 2004 року народження, який є сином відповідача ОСОБА_4 в будинку, належному позивачу, не зареєстрований, однак задовольняючи позовні вимоги про визнання його таким, що втратив право користування житловим приміщення, суд враховує, що згідно ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Позивач просив не відшкодовувати йому судові витрати, у зв'язку з чим суд не вирішує вказане питання.

На підставі викладеного, ст.ст. 16, 379,386, 391, 405 ч. 2 ЦК України, керуючись ст.208, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України суд, -

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, за участю третьої особи - сектору громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Джанкойського МВ ГУ МВС України в АР Крим, органу опіки та піклування Джанкойської районної державної адміністрації - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 такими, що втратили право користування житловим приміщенням за адресою: будинок АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Н. А. Старова