Ухвала суду № 25827283, 28.08.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" серпня 2012 р. м. Київ К/9991/36942/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бум-експресс»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2011 року

у справі № 2-а-11096/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бум-експресс»

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма «Новопромбуд»

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бум-експресс»(позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова (відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000822302/0 від 19 березня 2010 року, № 0000822302/1 від 19 квітня 2010 року, № 0000822302/2 від 22 червня 2010 року, № 0000822302/3 від 31 серпня 2010 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26 січня 2011 року позов задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000822302/0 від 19 березня 2010 року, № 0000822302/1 від 19 квітня 2010 року, № 0000822302/2 від 22 червня 2010 року, № 0000822302/3 від 31 серпня 2010 року. В іншій частині позовних вимог щодо визнання протиправними податкових повідомлень-рішень № 0000822302/0 від 19 березня 2010 року, № 0000822302/1 від 19 квітня 2010 року, № 0000822302/2 від 22 червня 2010 року, № 0000822302/3 від 31 серпня 2010 року відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Бум-експресс»витрати із сплати судового збору в розмірі 1,70 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2011 року апеляційну скаргу ДПІ у Київському районі м. Харкова задоволено. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26 січня 2011 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, позивач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2011 року та залишення в силі постанови Харківського окружного адміністративного суду від 26 січня 2011 року.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Бум-експресс»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2008 року по 30 вересня 2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2008 року по 30 вересня 2009 року, за результатами якої складено акт № 894/23-506/31800651 від 25 лютого 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000822302/0 від 19 березня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 194 091,00 грн. (129 394,00 грн. -основний платіж, 64 697,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження скарги позивача залишено без задоволення, а також прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000822302/1 від 19 квітня 2010 року, № 0000822302/2 від 22 червня 2010 року, № 0000822302/3 від 31 серпня 2010 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 1.25 статті 1, абзацу 4 підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 334/94-ВР) у зв'язку з невключенням до складу валового доходу безнадійної кредиторської заборгованості по оплаті поставлених Товариством з обмеженою відповідальністю «Феррос-Д»в лютому 2008 року -квітні 2008 року товарів на загальну суму в розмірі 282 314,57 грн., з огляду на визнання останнього 14 жовтня 2008 року банкрутом.

Крім того, судами встановлено, що в період з вересня 2006 року по квітень 2008 року позивачем здійснювалось придбання товару у ТОВ «Феррос-Д»на підставі видаткових накладних.

Однак, ТОВ «Бум-експресс»зобов'язання по оплаті поставлених контрагентом в лютому 2008 року -квітні 2008 року товарів за видатковими накладними № РН-566 від 01 лютого 2008 року, № РН-1095 від 29 лютого 2008 року, № РН-1169 від 03 березня 2008 року, № РН-1391 від 14 березня 2008 року, № РН-1718 від 01 квітня 2008 року, № РН-2013 від 18 квітня 2008 року на загальну суму в розмірі 282 314,57 грн. не виконано.

Згідно з довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ «Феррос-Д» 14 жовтня 2008 року визнано банкрутом, а 27 жовтня 2008 року до Єдиного державного реєстру внесено запис про припинення юридичної особи у зв'язку з визнанням її банкрутом.

Разом з тим, відповідно договору відступлення права вимоги № 21 від 02 травня 2008 року, укладеного між ТОВ «Феррос-Д»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма «Новопромбуд», останній прийняв на себе право вимоги з ТОВ «Бум-експресс»щодо виконання зобов'язань за видатковими накладними № РН-566 від 01 лютого 2008 року, № РН-1095 від 29 лютого 2008 року, № РН-1169 від 03 березня 2008 року, № РН-1391 від 14 березня 2008 року, № РН-1718 від 01 квітня 2008 року, № РН-2013 від 18 квітня 2008 року на загальну суму в розмірі 282 314,57 грн.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції про часткове задоволення позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що кредиторська заборгованість позивача, утворена в результаті здійснення господарських операцій з ТОВ «Феррос-Д», повинна бути визнана ним безповоротною фінансовою допомогою.

При цьому, Харківський апеляційний адміністративний суд виходив з того, що договір відступлення права вимоги № 21 від 02 травня 2008 року позивачем до перевірки не надавався, а тому, на думку суду апеляційної інстанції, перевіряючими не міг бути дослідженим та відповідно оціненим.

Колегія суддів вважає такі висновки суду апеляційної інстанції неправомірними у зв'язку з наступним.

За змістом частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Пунктом 1.25 статті 1 Закону № 334/94-ВР визначено, що безнадійною заборгованістю є заборгованість фізичної особи -суб'єкта підприємницької діяльності або юридичної особи, оголошених банкрутами у порядку, встановленому законом, або при їх ліквідації (зняття з реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності).

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до частини 1 статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, частинами 1, 2 статті 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.

Таким чином, з огляду на отримання позивачем повідомлення про заміну кредитора 07 серпня 2010 року, тобто після проведення перевірки та складання акту № 894/23-506/31800651 від 25 лютого 2010 року, а також в силу положень частин 4, 5 статті 11, частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України у суду на час розгляду справи відсутні підстави для висновку про неналежність договору відступлення права вимоги № 21 від 02 травня 2008 року як доказу, який обґрунтовує позовні вимоги ТОВ «Бум-експресс».

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшов вірного висновку, що, оскільки, на момент ліквідації ТОВ «Феррос-Д»право пред'явлення вимоги до позивача про погашення заборгованості в розмірі 282 314,57 грн. набуло ТОВ «Будівельна фірма «Новопромбуд», то факт ліквідації ТОВ «Феррос-Д»не може бути взятий до уваги при визначенні порядку ведення податкового обліку позивача у четвертому кварталі 2008 року.

Таким чином, суд апеляційної інстанції помилково скасував постанову суду першої інстанції, яка є законною та обґрунтованою.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бум-експресс»задовольнити.

Скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2011 року, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26 січня 2011 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.