Ухвала суду № 25826822, 28.08.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2012 року м. Київ К/9991/31956/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області Державної податкової служби

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2012 року

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2012 року

у справі № 2270/446/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма-Обрій»

до Летичівської міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2012 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2012 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма-Обрій»(позивач) до Летичівської міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області (правонаступником якої є Хмельницька міжрайонна державна податкова інспекція Хмельницької області Державної податкової служби; відповідач) задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0010061501 від 17 серпня 2011 року.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2012 року, ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2012 року та прийняття нового рішення -про відмову в задоволенні позовних вимог.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить відмовити в її задоволенні, а постановлені у справі судові рішення залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Агрофірма-Обрій»з питань достовірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за період лютий, березень, травень 2011 року, за результатами якої складено акт № 460/15/35779344 від 02 серпня 2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0010061501 від 17 серпня 2011 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 499 952,00 грн. та визначено суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 198.1, 198.3 статті 198, пункту 200.3 статті 200 Податкового кодексу України (далі -ПК України) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаних мінеральних добрив, відповідно до договору № 01/11-03-11 від 11 березня 2011 року, укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «Агроімпорт ЛТД», з огляду на транзитність операцій за вказаним правочином та їх спрямованість на отримання податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту.

Зазначений висновок податковим органом зроблено, оскільки, у контрагента позивача відсутні необхідні умови для результатів відповідної господарської та економічної діяльності, технічний персонал, основні фонди, виробничі активи, транспортні засоби.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до підпункту «а»пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми, сплачені в ціні придбаних у ТОВ «ТД «Агроімпорт ЛТД»мінеральних добрив, на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

Також, судами встановлено, що фактичне виконання сторонами умов договору № 01/11-03-11 від 11 березня 2011 року підтверджується належним чином оформленими первинними документами (видатковими накладними, накладними на перевезення вантажу залізничним транспортом, сертифікатами якості на товар, платіжними дорученнями про перерахування коштів тощо), а використання мінеральних добрив у виробничому процесі позивача -подорожніми листами вантажного автомобіля про перевезення мінеральних добрив у березні та травні 2011 року, книгами обліку довіреностей за 2011 рік, накладними внутрігосподарського призначення, лімітно-забірними картками на отримання матеріальних цінностей.

В свою чергу, відповідачем не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у вказаних первинних документах, не відповідають дійсності.

При цьому, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилили доводи відповідача про те, що ТОВ «ТД «Агроімпорт ЛТД»участі у здійсненні операцій з поставки мінеральних добрив відповідно до залізничних накладних не приймало, оскільки, зазначення у залізничних накладних відправником вантажу саме виробників -Відкритого акціонерного товариства «Азот»та Відкритого акціонерного товариства «Рівнеазот»не означає, що товар придбано у виробника безпосередньо позивачем, а не ТОВ «ТД «Агроімпорт ЛТД».

Крім того, слід зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність право платника податку на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту від господарських, технічних та виробничих можливостей свого постачальника.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2012 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2012 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області Державної податкової служби відхилити, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2012 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.