Ухвала суду № 25826656, 01.08.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 серпня 2012 р.Справа № 2а-6901/11/1470

Категорія:8.2.3Головуючий в 1 інстанції: Зіньковський О.А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Кравець О.О.судді -Жука С.І.судді -Яковлева О.В.за участю секретаря Іванової К.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві ДПС на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2012 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "НІБУЛОН" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві ДПС, за участю Прокурора Миколаївської області

про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення -рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН" звернулось до суду із позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві та просило визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.05.11р. №0000130040 , яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за січень 2011р. в розмірі 32894263,03грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції (штраф) в сумі 1,0грн..

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2012 року позов був задоволений у повному обсязі.

Не погоджуючись з постановою суду представник відповідача подав апеляційну скаргу, в яких вважає вказану постанову прийнятою з порушенням норм матеріального права, просить скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст.34 -39 КАС України.

Судом 1-ої інстанції встановлено, що з 28.03.2011 року по 20.04.2011 року на підставі направлення від 28.03.11р. №81/40, виданого Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві та відповідно до наказу СДПІ ВПП у м. Миколаєві від 28.03.11 №183 та затвердженого плану перевірки ,посадовими особами СДПІ ВПП у м. Миколаєві було проведено позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «НІБУЛОН»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 135 347 000 грн. за січень 2011 року на розрахунковий рахунок, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось за липень 2008 року, вересень, листопад та грудень 2010 року

Направлення на перевірку та копію наказу 28.03.2011 року було вручено головному бухгалтеру ТОВ СП«НІБУЛОН».

За результатами перевірки було складено акт від 20.04.2011р. №449/40/14291113, згідно з яким було встановлено, що :

- на порушення пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»зі змінами та доповненнями, ТОВ СП «НИБУЛОН»завищено податковий кредит за грудень 2010 року на іу 41 812 531 грн.;

- на порушення пп. 7.2.1 п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.7.1. статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»зі змінами та доповненнями, пп. 5.9.2,5.11 Порядку заповнення декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 №166 (у редакції наказу ДПА України від 17.03.08 №159), в результаті чого підприємством завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за грудень 2010 року на суму 41812 531 грн.

- на порушення п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.10 №2756-VІ зі змінами та доповненнями, в наслідок чого, ТОВ СП «НИБУЛОН»завищено податковий кредит за січень 2011 року на суму 1 358 332 грн.

- на порушення п.п. 198.1, 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України від 02.12.10 №2756-VI зі змінами та доповненнями, пп. 5.9.2, 5.11 п.5 Порядку заповнення декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 №166 (у редакції наказу ДПА України від 17.03.08 №159) ТОВ СП «НИБУЛОН»завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за січень 2011 року на суму 1 358 332 грн. та залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (рядок 24 податкової декларації з ПДВ за січень 2011 року) на суму 42 246 042 грн.

- на порушення пп.14.1.18. п. 14.1 ст. 14, п.п. 198.1, 198.3 , 198.6 ст. 198, п.п. 200.1, 200.4 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України від 02.12.10 №2756-VI зі змінами та доповненнями, пп. 5.9.2, 5.11 п.5 Порядку заповнення декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 №166 (у редакції наказу ДПА України від 17.03.08 №159) ТОВ СП «НИБУЛОН»завищено суму що підлягає бюджетному відшкодуванню на 32 894 263,03 грн.

- на порушення п.п. 200.1, 200.4 ст. 200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2756-VI зі змінами та доповненнями, пп. 5.9.2, 5.11 п.5 Порядку заповнення декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 №166 (у редакції наказу ДПА України від 17.03.08 №159) ТОВ СП «НІБУЛОН»завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 розділ III податкової декларації з ПДВ за січень 2011 року) в розмірі 9 222 910 грн.

Крім того, за результатами перевірки підтверджено заявлену суму бюджетного відшкодування за січень 2011 року в розмірі 102 452 737,03 грн., але робиться висновок ,що правочини, укладені ТОВ «Шер К»(33436701); ТОВ «АГРО-ТА»(35938516); ПП «Ространсагро»(33429448); ТОВ «Дельфа-М»(37031998); ТОВ «Бліц»(25487523); ТОВ «Вамарт»(34851843); ТОВ «Селена Юг»(36579509); ПП«Благодатне»(31140930); ТОВ «Сантехремстрой»(34606823); ТОВ «ТЕС-ЮГ»(36880965); ТОВ «Агромарин-М»(37104044); ТОВ «Софт-Лайн Інтернешнл»(31991602); ПП «Онікс Опт»(36896357); ПП «Гмирянське» (35233819); ТОВ «МЕРИДІАН СА»(36536561); ПП «Светолюкс-Николаев»(30397329); ТОВ «ЖИТЛОРЕМБУД-НІКА»(33969521), СГД ОСОБА_5 (НОМЕР_1) з ТОВ СП «НПБУЛОН»порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб та отримання податкової вигоди.

СДПІ по роботі з ВПП у м.Миколаєві на підставі акта позапланової виїзної перевірки прийняте податкове повідомлення -рішення від 04.05.2011р. №0000130040, яким згідно з п.20.1.4 п.20 ст.20, п.75.1 ст.75, п.п.78.1.8 п.78.1 ст.78, п.200.11 ст.200 Податкового кодексу України та згідно з п.123.1 ст.123, п.7 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України за встановлені порушення п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5, п.п.7.7.1 п.7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 №168/97-ВР зі змінами та доповненнями; п.п.14.1.8 п.14.1 ст.14, п.п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198, п.п.200.1, 200.4 ст.200, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, п.п.5.9.2, 5.11 п.5 Порядку заповнення декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 №166 (у редакції наказу ДПА України від 17.03.08 №159) підприємству зменшена сума бюджетного відшкодування за січень 2011р. в розмірі 32 894 263,03 грн. У зв'язку з тим, що заявлені до відшкодування суми ПДВ на момент перевірки відшкодовано в розмірі 0,0 грн. без посилання на норми чинного законодавства товариству визначено податкове зобов'язання з ПДВ та зобов'язано сплатити суму податку у розмірі 0,0 грн. та штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 1,0 грн.

ТОВ СП "НІБУЛОН" 13.05.2011р. до ДПА у Миколаївській області подана скарга від 11.05.2011р. №4913/12-27 на податкове повідомлення -рішення від 04.05.2011р. №0000130040.

Рішенням ДПА у Миколаївській області від 30.06.2011р. №1737/10/25-014 про результати розгляду первинної скарги скарга виконуючого обов'язки генерального директора залишена без задоволення, а податкове повідомлення -рішення СДПІ по роботі з ВПП у м.Миколаєві від 04.05.2011р. №0000130040 залишено без змін.

Позивачем 08.07.2011р. до Державної податкової служби України направлена повторна скарга від 07.07.2011р. №7171/01-27 на податкове повідомлення -рішення СДПІ по роботі з ВПП у м.Миколаєві від 04.05.2011р. №0000130040 та рішення ДПА у Миколаївській області від 30.06.2011р. №1737/10/25-014 про результати розгляду первинної скарги.

Рішенням ДПС України від 08.09.2011р. №16383/6/25-0515 про результати розгляду повторної скарги податкове повідомлення -рішення СДПІ по роботі з ВПП у м.Миколаєві від 04.05.2011р. №0000130040 та рішення ДПА у Миколаївській області від 30.06.2011р. №1737/10/25-014 про результати розгляду первинної скарги залишені без змін, а скарга ТОВ СП "НІБУЛОН" -без задоволення.

Апеляційним судом стосовно порядку формування податкового кредиту за грудень 2010 року було встановлено:

Згідно п.1.7 ст.1 Закону України № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»( в редакції діючої на момент виникнення правовідносин) податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом, а пунктом 1.8 ст.1 визначено, що бюджетне відшкодування -сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим законом.

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України № 168/97-ВР ( в редакції діючої на момент виникнення правовідносин) податкова накладна має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України № 168/97-ВР (в редакції діючої на момент виникнення правовідносин) Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: { Абзац перший підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 в редакції Закону N 398-V від 30.11.2006 } придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного

податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди

переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).{ Підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом N 977-XIV від 15.07.99; в редакції Закону N 2505-IV від 25.03.2005 }

Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). { Абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 в редакції Закону N 2505-IV від 25.03.2005 }

У разі коли на момент перевірки платника податку органом

державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених

законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової Апеляційний суд погоджується із висновком суду 1-ої інстанції, що платник податків має правову можливість скористатися правом на віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту саме по даті фактичного отримання таким платником податків оригіналу податкової накладної.

Відповідно із підпунктом 7.7.1. пункту 7.7 статті 7 Закону України № 168/97-ВР ( в редакції на момент виникнення правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно із підпунктом 7.7.2 Закону України № 168/97-ВР,якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Апеляційним судом стосовно порядку формування податкового кредиту та бюджетного відшкодування ПДВ за січень 2011 року було встановлено:

Згідно п.п.14.1.8 п.14.1 ст.14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно п.п. 198.1ст. 198 ПК України від 02.12.10 №2756-VІ право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів та з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно п.п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Згідно п.п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п.п. 200.2 ст. 200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно п.п. 200.3 ст. 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно п.п. 200.4 ст. 200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору.

Підпунктом 5.9.2. п. 5.9 "Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість", затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. №166 (із змінами і доповненнями) (далі -Порядок №166) визначено, якщо в результаті розрахунку значення різниці рядків 18 і 19 менше 0, то платник повинен заповнити рядок 21 декларації.

А згідно п. 5.11 Порядку №166 встановлено, якщо за результатами поточного звітного (податкового) періоду платником податку визначено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, сума визначеного від'ємного значення враховується у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні (податкові) періоди з податку на додану вартість, у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону (відображається у рядку 22.1 податкової декларації), а решта зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 22.2 податкової декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 23.1 податкової декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Закон України №168/97-ВР та Податковий кодекс України не передбачали відповідальності платника податків за дії інших платників, в тому числі підприємств, установ, організацій, СПД -фізичних осіб, з якими ТОВ СП „НІБУЛОН" взагалі не мало господарських відносин.

Судом 1-ої інстанції встановлено, що формування податкового кредиту та права на бюджетне відшкодування з ПДВ здійснювалось ТОВ СП "НІБУЛОН" по розрахункам з:

ТОВ "Шер К", ТОВ "Агро -ТА", ПП "Ространсагро", ТОВ "Дельфа -М", ТОВ "Бліц", ТОВ "Вамарт", ТОВ "Селена Юг", ТОВ "Тес -Юг", ТОВ "Агромарин -М", ТОВ "Софтлайн -Інтернешнл", ПП "Онікс -Опт", ПП "Гмирянське", ТОВ "Меридіан СА", ПП "Светолюкс -Николаев", ПП "Агросоюз -Юг", ТОВ "Авітал", ТОВ "Агро -Альфа", ФОП ОСОБА_6, ТОВ "Гермес -Трейдінг", ТОВ "Меркаба", ТОВ "Оптімус", СВ ЗАТ "Рос Агро", ТОВ "Укрексім", ФОП ОСОБА_5 за поставленими товарно -матеріальними цінностями;

ТОВ "Шер К", ПП "Благодатне", ТОВ "Сантехремстрой", ТОВ "Тес -Юг", ТОВ "Нордстар", СВ ЗАТ "Рос Агро", ТОВ "Універсал", ТОВ "Житлорембуд -Ніка" -за виконаними роботами та наданими послугами.

Відповідно до ст.3 Господарського кодексу України господарська діяльність це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результаті та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва підприємцями.

Відповідно до ч.1 та ч.5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно з ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Отже в результаті виконання сторонами нікчемної угоди не можуть виникати право на податковий кредит.

Відповідно до п.п. 14.1.191 ст. 14 ПК України, постачання товарів - будь-яка передача права на розпорядження товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Відповідно до п.п. 14.1.185 ст. 14 ПК України постачання послуг - операція, зокрема, з надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін -у разі виконання зобов'язання обома сторонами -в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави (частина 1 статті 208 Господарського кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин)).

Відповідно до вимог ст.18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців " від 15.05.2003р. №755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Статтею 104 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. №435-IV (із змінами і доповненнями) визначено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам -правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

До того ж, згідно ст.59 Господарського кодексу України від 16.01.2003р. №436-IV (із змінами і доповненнями) припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням владника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб -засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених цим кодексом, - за рішенням суду. Суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності.

Згідно частини 2 статті 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Отже, судом першої інстанції було правомірно встановлено, що на час укладання та виконання господарських зобов'язань контрагенти були належним чином зареєстрованими та відносилися до платників податку на додану вартість.

Крім того, згідно п.9.8 ст.9 Закону України №168/97-ВР реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання. А відповідно до п.25 „Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість", затвердженого наказом ДПА України від 01.03.2000р. №79 (із змінами і доповненнями), реєстрація платників податку на додану вартість діє до дати анулювання, яке відбувається у випадках, визначених п.9.8 ст.9 Закону України „Про податок на додану вартість". Анулювання реєстрації здійснюється шляхом анулювання Свідоцтва та виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.

Відповідно до п.184.1 ст.184 Податкового кодексу України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку. Згідно п.1 розділу V "Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість", затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. №978 (далі -Положення №978), реєстрація діє до дати анулювання, яке відбувається у випадках, визначених пунктом 184.1 ст.184 розділу V Податкового кодексу України.

А пунктом 2 розділу V Положення №978 встановлено, що анулювання реєстрації здійснюється шляхом виключення платника ПДВ з реєстру платників ПДВ. Свідоцтво про реєстрацію платника податку вважається анульованим з дати анулювання реєстрації платника податку.

Так, санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Однак зазначені санкції не можна застосовувати за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням була б несплата податків, а не вчинення правочину.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції доходить до висновку, що позивачем відповідно до вимог частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено, що сторони, укладаючи господарські зобов'язання, мали умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, такою, так як вказані обставини відносяться до ризиків підприємницької діяльності із урахуванням принципу свободи договору та не є свідченнями нікчемності правочину, та, крім того, вважає, що термін «фіктивне підприємство», застосований у акті перевірки, визначений Кримінальним Кодексом України, як злочин, відповідальність за який встановлена ст.205 КК України та є створенням або придбанням суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності щодо яких є заборона, а факт скоєння вказаного злочину в порядку ст.72 КАС України може бути підтверджений тільки вироком суду, який набув законної сили, а ні актом перевірки податкового органу чи на підставі пояснень осіб, допитаних в якості свідків.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Таким чином, апеляційний суд погоджується із висновком суду 1-ої інстанції, що виникнення права платника податку на податковий кредит та бюджетне відшкодування є наслідком фактичного проведення господарських операцій, які є об'єктами оподаткування, за наявності первинних документів бухгалтерського та податкового обліку по розрахункам між позивачем -ТОВ СП „НІБУЛОН" та його першими контрагентами: ТОВ "Шер К", ТОВ "Агро -ТА", ПП "Ространсагро", ТОВ "Дельфа -М", ТОВ "Бліц", ТОВ "Вамарт", ТОВ "Селена Юг", ПП "Благодатне", ТОВ "Сантехремстрой", ТОВ "Тес -Юг", ТОВ "Агромарин -М", ТОВ "Софтлайн -Інтернешнл", ПП "Онікс -Опт", ПП "Гмирянське", ТОВ "Меридіан СА", ПП "Светолюкс -Николаев", ТОВ "Нордстар", ПП "Агросоюз -Юг", ТОВ "Авітал", ТОВ "Агро -Альфа", ФОП ОСОБА_6, ТОВ "Гермес - Трейдінг", ТОВ "Меркаба", ТОВ "Оптімус", СВ ЗАТ "Рос Агро", ТОВ "Укрексім", ТОВ "Універсал", ТОВ "Житлорембуд -Ніка", ФОП ОСОБА_5 , які на момент укладання договорів, додатків до них та їх виконання були зареєстровані, не припинені та не виключені з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб -підприємців та мали свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ.

Фактично Спеціалізована державна податкова інспекція з великими платниками податків у м. Миколаєві в порушення статті 71 КАС України як суб'єкт владних повноважень не довела правомірність своїх дій по зменшенню суми бюджетного відшкодування ПДВ, оскільки у позивача наявні належним чином оформлені податкові накладні, ним сплачено постачальникам у повному обсязі податок на додану вартість у складі вартості поставлених товарів, належним чином оформлені та здані до ДПІ податкові декларації,митні декларації, укладені угоди між позивачем та підприємствами-постачальниками до теперішнього ніким не оскаржені та не визнавалися недійсними у судовому порядку, «товарність»операцій щодо зберігання, переміщення сільськогосподарської продукції від постачальників к ТОВ СП „НІБУЛОН" та подальшу її реалізація на експорт також підтверджено видатковими накладними, товарно -транспортними накладним;накладними на маршрут або групу вагонів;договорами складського зберігання зерна;договорами про надання послуг з приймання, сушіння, очищення, зберігання і відвантаження зернових, зернобобових та олійних культур; договорами складського зберігання зерна та надання послуг по роботі з сільгосппродукцією;складськими квитанціями на зерно; картками аналізу зерна; розпорядженнями на очистку, сушку зерна, насіння олійних культур та трав; актами на очистку, сушку зерна, насіння олійних культур та трав;посвідченнями про якість зерна; договорами про надання послуг по прийманню, переробці насіння соняшника та видачі продуктів переробки; виробничо -технічними звітами; договорами на надання послуг з транспортної обробки зернових вантажів; дорученнями на відвантаження експортних вантажів;коносаментами; вантажно -митними деклараціями; контрактами; зовнішньоекономічними біржовими контрактами про експорт; посвідченнями про реєстрацію біржових контрактів;актами приймання-передачі, в яких зафіксовані всі відомості, необхідність засвідчення яких передбачена Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та містять інформацію що дає змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції; позивачем правомірно визначений податковий кредит за грудень 2010 року та бюджетне відшкодування ПДВ у січені 2011 року ,тобто виконані всі вимоги Закону № 168/97 та Податкового Кодексу України.

Згідно п.п. 4.4.1.п.4.4. ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-ІІІ від 21.12.2000 року ( в ред. від 01.04.2003 року) у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Відповідно до п.п. 4.1.4. п.4.1. ст. 4 ПК України (в редакції, діючої на момент прийняття рішення податковим органом), основним принципом податкового законодавства є презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Слід зазначити, що Закон України „Про систему оподаткування" від 25.06.1991р. №1251-XII (в редакції, діючої на момент укладання угод з контрагентами) для платників податків не передбачає обов'язку (стаття 9) та не надає права (стаття 10) вимагати від інших платників податків будь - які відомості щодо здійснення господарської діяльності (в тому числі відносно реєстрації в якості платника податків, ведення регістрів податкового та бухгалтерського обліку та інше). Також Законом України №168/97-ВР та Податковий кодекс України не передбачають обов'язку або права одного платника податків контролювати показники податкової звітності по ПДВ іншого платника податків, тим більше щодо суб'єктів господарської діяльності (по другому, третьому і т.д. ланцюгам постачання), з якими зокрема ТОВ СП „НІБУЛОН" взагалі не мало будь-яких господарських правовідносин.

Апеляційний суд погоджується із висновком суду 1-ої інстанції, що податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві від 04.05.11р. №0000130040 , яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за січень 2011р. в розмірі 32894263,03 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції (штраф) в сумі 1,0грн. є протиправним, та підлягає скасуванню, оскільки позивач виконав вимоги приписів Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»щодо документального оформлення операцій та податкового обліку та на підтвердження правомірності формування податкового кредиту надав документи, а виявлені за результатами перевірки порушення з боку контрагентів позивача не доказом фіктивності діяльності, оскільки для включення податку на додану вартість до складу податкового кредиту має враховуватись реальний факт поставки чи надання послуг, використання у власній діяльності та обліку товарів саме позивачем, який не несе відповідальності за облікову політику контрагентів, через те що, закон не ставить у залежність сплату податків, ведення податкового та бухгалтерського обліку, складання звітності контрагентами-продавцями із правом на одержання податкового кредиту безпосередньо покупцем, також сама по собі несплата податку контрагентом (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування, а висновки відповідача, викладені у акті перевірки щодо нікчемності укладених договорів, є помилковими та обґрунтованими припущеннями стосовно завищення податкового кредиту та від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за грудень 2010р. в сумі 41812531,0 грн. та січень 2011р. в розмірі 1358332,0 грн., а також завищення суми бюджетного відшкодування за січень 2011р. в сумі 32 894 263,03 грн. та не підтвердженими належними та достатніми доказами, укладені між позивачем та його контрагентами договори не віднесено законом до нікчемних, а судові рішення, із врахуванням вимог ст. 204 ЦК України, про визнання їх недійсними відсутні.

Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана правова оцінка, постановлене рішення суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми законів України та відповідає чинному законодавству.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні позивачем фактичних обставин і норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.

Виходячи з цього, апеляційний суд доходить до висновку, що не має підстав для скасування чи зміни постанови суду .

Керуючись ч.1 ст. 195, ст.196, п.1 ч.1. ст.198, 200, п.1 ч.1 ст. 205,ст. 206,210, 211, 212 , ч. 5 ст. 254 КАС України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві ДПС залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2012 року - без змін.

Ухвала апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України шляхом подання касаційної скарги протягом 20 днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 02.08.2012 року.

Головуючий суддя пис/

Судді: