Ухвала суду № 25825887, 17.08.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Тихонов І.В.

Суддя-доповідач - Білак С. В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2012 року справа №2а/1270/4065/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Білак С.В., суддів Сухарька М.Г., Гаврищук Т.Г., секретар судового засідання Костроміна Г.С., з участю представника позивача Холода С.М., представника відповідача Мілобінської М.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 червня 2012 р. у справі № 2а/1270/4065/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-дослідного і проектного інституту "Водоочисні технології" до Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство обмеженою відповідальністю Науково-дослідний і проектний інститут "Водоочисні технології" (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000742201 від 27.04.2012 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Науково-дослідний і проектний інститут "Водоочисні технології" визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 464 532 грн., за штрафними санкціями 1 грн., всього на загальну суму 464 533 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-дослідного і проектного інституту "Водоочисні технології" судові витрати у розмірі 2 188 грн. пов'язані зі сплатою судового збору.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 13 червня 2012 р. позов було задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що у судовому порядку недійсними визнаються правочини, що мають ознаки оспорюванності. Правочин визнається недійсним з моменту його вчинення. Чинне законодавство визначає правові наслідки вчинення правочинів - недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. При цьому, визнає правочини нікчемними у наступних випадках: правочин, який порушує публічний порядок, тобто спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини, знищення, пошкодження або незаконне заволодіння майна фізичної, юридичної особи, держави Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. (стаття 228).

Відповідно до частини другої ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Правочини, укладені між ПП «Лисвухлехім» та ТОВ «Тріал-Ком», ТОВ «Текора-Груп» та ТОВ НДПІ "Водоочисні технології" порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства. В зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У товарно-транспортних накладних, наданих до перевірки позивачем, не вказано конкретної адреси пункту навантаження, не надані дорожні листи вантажного автомобіля, та не вказана маса вантажу, що унеможливлює встановлення реальності перевезення вантажу вказаним автомобілем. Крім того, ПП «Лисвухлехім» не підтверджено транспортування товару зазначеного в податкових накладних, отриманих від ТОВ «Тріал-Ком» та ТОВ «Текора-Груп» (не надані документи, які передбачень законодавчими актами, а саме: сертифікати, посвідчення якості, відсутні будь-які товарно-транспортні накладні з відмітками про передачу та отримання товарів у разі транспортування товару вантажним автотранспортом, комплект перевізних документів у разі транспортування товару залізною дорогою (накладна, дорожня відомість, корінець дорожньої відомості та квитанція про приймання вантажу), акти виконаних робіт з транспортування та інші первинні документи).

Господарські операції поставки товарів (від ТОВ «Тріал-Ком» та ТОВ «Текора-Груп» до ПП «Лисвухлехім» (по 2 ланці ланцюга проходження товару)) не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги представника відповідача, заперечення представника позивача проти доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач взятий на облік як платник податків ДПІ в м. Сєвєродонецьку Луганської області, має свідоцтво платника ПДВ № 16631170 від 22.04.2004 року.

Згідно відомостей Довідки про внесення товариства з обмеженою відповідальністю Науково-дослідного і проектного інституту «Водоочисні технології» до ЄДРПОУ, підприємство здійснює діяльність з дослідження і розробки в галузі технічних наук, виробництва іншої хімічної продукції для промислових цілей, будівництва будівель, оптової торгівлі хімічними продуктами, у сфері інжинірингу, інших видів оптової торгівлі.

У період з 30.03.2012 року по 06.04.2012 року відповідачем була здійснена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Лисвуглехім», на підставі якої був складений акт від 11.04.2012 року № 218/22-30421760, яким встановлені наступні порушення:

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме, занижено податок на додану вартість на загальну суму 464 532 грн., в тому числі за квітень 2011 року на суму 284 431 грн., за травень 2011 року на суму 180 101 грн.,

- ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Лисвуглехім» з ТОВ НДПІ «Водоочисні технології», та підлягають виключенню з податкового обліку ТОВ НДПІ «Водоочисні технології».

На підставі акту перевірки № 218/22-30421760, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0000742201 від 27 квітня 2012 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 464 532 грн., за штрафними санкціями - 1 грн., всього на загальну суму - 464 533 грн.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (покупець) та ПП «Лисвуглехім» (продавець) було укладено договори купівлі-продажу від 01.10.2010 року № 10.146 та № 10.147.

На виконання умов вищезазначених договорів ПП «Лисвуглехім» було оформлено документи на реалізацію ТОВ НДПІ «Водоочисні технології» товарно-матеріальних цінностей, робіт (податковими та видатковими накладними).

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено позивачем до складу податкового кредиту в загальній сумі 464 531, 90 грн.

Податковим органом зроблено висновок про те, що операції із придбання мали не реальний характер, товар не перевозився і не зберігався, послуги фактично не надавались. Відповідно наданих документів, не було вказано конкретної адреси пункту навантаження, не надані подорожні листи вантажного автомобіля, не вказана маса вантажу, що унеможливлює встановлення реальності перевезення вантажу вказаним автомобілем. Крім того, ПП «Лисвуглехім» не підтверджено транспортування товару зазначеного в податкових накладних, отриманих від ТОВ «Тріал-Ком» та ТОВ «Текора-Груп».

Згідно акту перевірки від 11.04.2012 року № 218/22-30421760 осподарські операції поставки товарів (від ТОВ «Тріал-Ком» та ТОВ «Текора-Груп» до ПП «Лисвуглехім») не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Відповідачем не доведено обставин, які підтверджують той факт, що укладаючи згаданий договір, сторони діяли з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, порушували публічний порядок, спрямована на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, а їхні наміри були спрямовані на ухилення від сплати податків, а тому висновки відповідача щодо нікчемності укладених правочинів є безпідставними.

Законом України "Про податок на додану вартість"не встановлена обумовленість між підтвердженням сплати податку на додану вартість попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товарів (робіт, послуг) та віднесенням ДПІ в м. Сєвродонецьку Луганської області до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету - це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язок здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і, в подальшому, за можливі, будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання. Також законодавець не встановлює відповідальності для суб'єкта господарювання через відсутність висновків зустрічних перевірок його постачальників, та не визначає певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленого у межах сум податку, фактично сплачених ним у попередніх податкових періодах постачальникам товару (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість " податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість " датою виникнення права платника податку на податковий кредит є дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що підтверджує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість " встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами) згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту.

Таким чином, положення статті 7 Закону України від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" передбачають лише обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність і негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для скасування платнику податку на додану вартість сум вказаного податку, у разі якщо останній виконав усі передбачені законом обов'язки по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів) та має всі документи на підтвердження задекларованих сум.

Сума податку на додану вартість, що включена позивачем до податкового кредиту підтверджена податковими накладними, які відповідають вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та вимогам Податкового кодексу України.

На виконання угоди, укладеної між позивачем та ПП «Лисвуглехім», позивачем отримано товар, на що оформлено податкові накладні. Матеріалами справи підтверджено отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей та фактичну сплату позивачем товару, підтверджено факт транспортування товару товарно-транспортними накладними.

З урахуванням вищевикладеного, відсутні підстави вважати угоди, укладені між позивачем та ПП «Лисвуглехім» нікчемними.

Колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 червня 2012 р. у справі № 2а/1270/4065/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-дослідного і проектного інституту "Водоочисні технології" до Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частина ухвали складена в нарадчій кімнаті та проголошена в судовому засіданні 15 серпня 2012 року, в повному обсязі складена 20 серпня 2012 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала суду може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складання рішення відповідно до ст.160 КАС України - з дня складання рішення в повному обсязі.

Головуючий суддя С.В. Білак

Судді Т.Г. Гаврищук

М.Г. Сухарьок