Постанова № 25825728, 29.08.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-10988/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А.

Суддя-доповідач: Міщук М.С.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"29" серпня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді суддів: секретар Міщука М.С. Гром Л.М., Денісова А.О. Духно І.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Банк Національний кредит»на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Банк Національний кредит»(далі Банк або позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків (далі СДПІ або відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

29 липня 2011 року Банк звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до СДПІ, у якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення №0001994310/0, №0002014310/0, №0002024310/0, №0002034310/0 та №0002044310/0 від 28.12.2010 року.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 24 квітня 2012 року у задоволенні позову Товариства відмовив.

В апеляційній скарзі про скасування постанови Банк посилається на те, що порушення граничного строку перерахування суми узгодженого податкового зобов'язання клієнтів не є порушенням в сфері оподаткування діяльності позивача. Банк в розрізі спірних правовідносин не є платником податків, а виступає фінансовою установою, на яку покладено обов'язок з перерахування коштів клієнтів, в тому числі призначених на сплату податків. Крім того нарахування штрафних та фінансових санкцій здійснено без урахування введеного Національним банком України мораторію на задоволення позивачем вимог кредиторів.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, СДПІ проведена виїзну планову перевірку Банку за період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

За результатами складено акт № №652/43-10/20057663 від 15 грудня 2010 року (далі Акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем пунктів 8.1, 8.2 статті 8 Закону України від 05.04.2001 року №2346 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин із змінами та доповненнями) (далі Закон №2346), а також підпунктів 16.5.2, 16.5.3 пункту 16.5 статті 16 Закону України від 21 грудня 2000 року №2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин із змінами та доповненнями) (далі Закон №2181), а саме: рядом філій ПАТ «Банк Національний кредит»несвоєчасно виконані платіжні доручення клієнтів по перерахуванню платежів до бюджету.

На підставі Акту перевірки, СДПІ прийняло податкові повідомлення-рішення №0001994310/0, №0002014310/0, №0002024310/0, №0002034310/0 та №0002044310/0 від 28.12.2010 року, якими за порушення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств зобов'язано Банк сплатити штраф у загальній сумі 1 514 917 грн. 70 коп.

Зазначеними податковими повідомленнями -рішеннями форми «Ш»застосовано фінансові санкції (штрафи) у відповідності із підпунктом 17.1.7. пункту 17.1. статті 17 Закону №2181, яким передбачено, що «У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, -у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, -у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, -у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1- 17.1.6 цього пункту, чи ні».

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що рішення СДПІ щодо застосування штрафних фінансових санкцій за порушення строку перерахування податків, зборів, та інших обов'язкових платежів є правомірним.

Колегія не погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно пункту 8.2 статті 8 Закону №2346 Банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, яке міститься в документі на переказ готівки, протягом операційного часу в день надходження цього документа до банку.

Згідно підпункту 16.5.1 пункту 16.5 статті 16 Закону №2181 за порушення строків перерахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених Законом № 2346, банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених підпунктом 16.4.1 пункту 16.4 статті 16, та штрафні санкції, встановлені підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього Закону, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Відповідно до преамбули Закону №2181, (в редакції, чинної в період прийняття спірних податкових повідомлень -рішень), цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Згідно пункту 1.2 статті 1 Закону №2181 податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Податкове повідомлення - письмове повідомлення контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених пунктом 1.9 статті 1 Закону №2181.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про систему оподаткування»від 25 червня 1991 року №1251 (в редакції, чинний на момент виникнення спірних правовідносин, далі Закон №1251), платник податків і зборів (обов'язкових платежів) - це юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

Пунктом 6 роз'яснень Вищого адміністративного суду України, викладених у листі №982/13/13-09 від 06.07.2009 року «Про деякі питання практики вирішення справ за участю органів державної податкової служби (за матеріалами справ, розглянутих Вищим адміністративним судом України у касаційному порядку)»передбачено, що податкове повідомлення є письмовим повідомленням контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання і може застосовуватися лише щодо обов'язків зі оплати податків і зборів (обов'язкових платежів), вичерпний перелік яких визначено у статтях 14 та 15 Закону №1251.

Таким чином, дана форма акту ненормативного характеру (податкове повідомлення-рішення) може бути прийняте лише щодо обов'язків платників податків зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), вичерпний перелік яких визначено у статтях 14 та 15 Закону №1251, а також штрафних санкцій за порушення граничних термінів їх сплати.

Статтею 12 Закону №1251 передбачено, що фінансові установи зобов'язані подавати органам державної податкової служби на їх письмовий запит відомості про наявність і рух коштів на поточних та вкладних (депозитних) рахунках платників податків -клієнтів цих установ у порядку, встановленому законом.

Фінансові установи виконують доручення платників податків і зборів (обов'язкових платежів) на перерахування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів у встановлений законом термін.

При укладенні договору банківського рахунку, банк бере на себе зобов'язання здійснювати різного типу операції з грошовими коштами клієнта, які знаходяться на його рахунку. При цьому, зобов'язання банку щодо сплати органам державної податкової служби податків і зборів (обов'язкових платежів), платником яких виступає відповідний суб'єкт господарювання, відсутнє.

Отже в контексті перерахування податкових зобов'язань клієнтів банку позивач не є платником податків і зборів (обов'язкових платежів) у відношенні СДПІ, а виступає фінансовою установою, на яку покладено обов'язок з перерахування коштів клієнтів, в тому числі призначених на сплату податків.

За правилами пункту 2.5 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби (затверджена наказом ДПІ України №110 від 17.03.2001 року; зареєстрована Мінюстом України за №268/5459 від 23.03.2001 року) (далі Інструкція) податкове повідомлення - рішення - це рішення керівника органу державної податкової служби (його заступника) щодо виявленого перевищення (заниження) бюджетного відшкодування або відмови у наданні бюджетного відшкодування, а також обов'язку платника податків, сплатити нараховану або донараховану суму податкового зобов'язання; сплатити суми застосованих штрафних (фінансових) санкцій (у тому числі пеню за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності) за порушення податкового законодавства та інших нормативно-правових актів; таке рішення приймається за результатами перевірок платника податків (у т.ч. камеральних); сплатити суми штрафних санкцій за порушення граничних термінів сплати узгодженого податкового зобов'язання; сплатити штраф за самостійне відчуження активів, які перебувають у податковій заставі та потребують обов'язкової попередньої згоди податкового органу на таке відчуження.

Пунктом 2.6 Інструкції визначено, що у випадку виявлення порушення (крім порушення правил оподаткування) керівник органу державної податкової служби (його заступник) у відповідності до законодавчих актів, якими надано право органам державної податкової служби застосовувати штрафні (фінансові) санкції приймає рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Згідно пункту 7.1. Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, (затверджено наказом ДПІ України № 266 від 03.07.2001 року; зареєстровано в Мінюстом України 16 липня 2001 р. за № 595/5786) податковий орган здійснює розрахунок суми штрафних (фінансових) санкцій та приймає відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»№265/95 ВР від 6.071995 року, законів з питань зовнішньоекономічної діяльності та інших законодавчих актів, якими податковим органам надано право застосовувати штрафні (фінансові) санкції, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, форми «С».

А тому, виявивши потенційне порушення строків перерахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, згідно розрахункових документів клієнтів Банку, яке за своїм змістом не є порушенням правил оподаткування позивача, відповідач мав би приймати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, форми «С», але ніяк не податкове повідомлення - рішення, форми «Ш», як норму акту ненормативного характеру, що може застосовуватись лише щодо обов'язків платників податків зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), вичерпний перелік яких визначено у статтях 14 та 15 Закону України «Про систему оподаткування».

Однак, суд першої інстанції не звернув увагу на дану обставину та помилково застосував до спірних правовідносин нормативні акти, що регламентують порядок застосування штрафних санкцій до платників податків, а не фінансових установ, які несвоєчасно здійснили переказ податкових зобов'язань платників податків.

Також, поза увагою суду першої інстанції залишились доводи позивача, що відповідач за порушення строку переказу коштів платників податків, у відповідності до пункту 13 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»№509-XII від 4 грудня 1990 року (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за несвоєчасне виконання установами банків та іншими фінансово-кредитними установами рішень суду та доручень платників податків про сплату податків та зборів (обов'язкових платежів), органи державної податкової служби вправі стягувати з установ банків та інших фінансово-кредитних установ пеню за кожний день прострочення (включаючи день сплати) у порядку та розмірах, встановлених законами України щодо таких видів платежів.

Тобто, згідно норм чинного на той час Закону України «Про державну податкову службу в Україні», яким були визначені повноваження відповідача, у СДПІ взагалі відсутнє право на застосування (що не тотожне поняттю «стягнення») стосовно Банку штрафу, установленого підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону №2181.

Натомість, суд першої інстанції, не тільки не зазначив жодного мотиву не врахування доводів позивача на яких ґрунтувався адміністративний позов, а й взагалі ухилився від їх повного та всебічного аналізу, що свідчить про порушення норм процесуального права.

Крім того, Окружним адміністративним судом міста Києва не взято до уваги твердження позивача, що відповідно до постанови Правління Національного банку України №439 від 19.12.2008 року «Про призначення тимчасової адміністрації в АКБ «Національний кредит»призначено тимчасову адміністрацію строком на один рік (19.12.2008 - 18.12.2009 рр.). та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців - з 19.12.2008 року до 18.06.2009 року (лист НБУ від 19.12.08 №47-412/3946).

Відповідно до постанови Правління Національного банку України №451 від 05.08.2009 року продовжений мораторій на задоволення вимог кредиторів з 05.08.2009 року до 18.12.2009 року.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» № 2121-III від 7 грудня 2000 року (далі Закон №2121-III) термін «мораторій»визначається, як зупинення виконання банком зобов'язань перед кредиторами та «зобов'язань» щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань.

У відповідності до частини 2 статті 58 Закону «№2121-III» у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, банк звільнений від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань.

Згідно частини 3 статті 85 Закону №2121-III протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Таким чином, системний аналіз положень статті 2, частини 2 статті 58, пункту 2 частини 3 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»дає підстави для висновку про те, що банк звільняється від відповідальності, яка виникає у зв'язку із невиконанням зобов'язань, в період дії мораторію .

У зв'язку з цим, висновок суду першої інстанції, що введення мораторію не є перешкодою для проведення установами банків поточних операцій по перерахуванню до бюджету податків та зборів (обов'язкових платежів) клієнтів Банку та як наслідок нарахування позивачу штрафу за порушення строку переказу податкових зобов'язань платників податків в період з 19.12.2008 року по 18.06.2009 року та з 05.08.2009 року по 18.12.2009 року, є необґрунтованим та таким, що спростовується вищезазначеними нормами Закону №2121-III.

З огляду на вищевикладене та беручи до уваги, що порушення строку перерахування суми узгодженого податкового зобов'язання клієнтів Банку не є порушенням в сфері оподаткування діяльності позивача, ПАТ «Банк Національний кредит»в розрізі спірних правовідносин не є платником податків, а виступає фінансовою установою, нарахування штрафних та фінансових санкцій здійснено без урахування введеного у апелянта Національним банком України мораторію на задоволення вимог кредиторів,

Відтак, доводи відповідача, що позивач порушив граничний строк сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств суд вважає безпідставним та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Крім того судом враховується, що відповідно до пункту 13 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), за несвоєчасне виконання установами банків та іншими фінансово-кредитними установами рішень суду та доручень платників податків про сплату податків та зборів (обов'язкових платежів), органи державної податкової служби вправі стягувати з установ банків та інших фінансово-кредитних установ пеню за кожний день прострочення (включаючи день сплати) у порядку та розмірах, встановлених законами України щодо таких видів платежів.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що у відповідача відсутнє повноваження застосовувати до позивача штрафи, визначені у підпункті 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону №2181.

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, зроблені з порушенням вищеназваних норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне задовольнити апеляційну скаргу.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Банк Національний кредит»задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 квітня 2012 року скасувати та прийняти нову, якою позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Банк Національний кредит»задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення-рішення №0001994310/0, №0002014310/0, №0002024310/0, №0002034310/0 та №0002044310/0 від 28.12.2010 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Міщук М.С.

Судді: Гром Л.М.

Денісов А.О.