Рішення № 25824824, 27.08.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.08.12 Справа№ 5015/2362/12

За позовом: Прокурора Галицького району м.Львова , м.Львів ,в інтересах держави в особі уповноваженого органу, позивача : Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, м.Львів

до відповідача : Суб»єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1, м.Львів

про : стягнення 227 956,86 грн.

Суддя Кітаєва С.Б.

Секретар: Дубенюк Н.А.

Представники:

від прокуратури : Окілко В.М. -поічник прокурора Галицького району м.Львова

від позивача: Романяк М.О. -представник (довіреність від 03.01.2012 р №2302-вих-1)

від відповідача: ОСОБА_4 -представник (довіреність від 09.08.2012р), ОСОБА_1 - суб»єкт підприємницької діяльності - фізична особа.

Права та обов"язки, передбачені ст.ст.20,22 Господарського процесуального кодексу України, суд роз»яснив прокурору та представникам сторін. Заяви про відвід судді від прокурора, сторін не поступали. За клопотанням відповідача здійснювалась технічна фіксація судового процесу .

Суть спору: Позов заявлено прокурором Галицького району м. Львова, м.Львів, в інтересах держави в особі уповноваженого органу, позивача :Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради до суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення 227 956,86 грн. заборгованості зі сплати орендної плати.

Ухвалою суду від 14.06.2012 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 27.06.2012 року, вимоги до сторін, викладені в ухвалі. Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду від 27.06.2012 р, від 09.08.2012 року. Ухвалою суду від 09.08.2012 року розгляд спору продовжено на 15 днів.В судовому засіданні 23.08.2012 року оголошувалась перерва до 27.08.2012 року.

Прокурор в судове засідання з'явився, позов підтримав повністю, надав суду пояснення з приводу заявлених позовних вимог та заперечень відповідача на позов.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позов підтримав повністю, надав суду додаткові пояснення по суті спору. Крім того, через канцелярію суду представником позивача подано заперечення від 22.08.2012 р №1.7-5556/2302 на відзив відповідача, в яких позивач вважає доводи відповідача безпідставними та необґрунтованими, у зв'язку з чим, просить позов задоволити в повному обсязі. (заперечення зареєстровані 23.08.2012 р за вх..№18643/12 ).

Відповідач в судове засідання з'явився, з підстав, наведених у відзиві від 09.08.2012 р (відзив поданий через канцелярію суду 09.08.2012 р , вх..№17499/12) та наданих суду додаткових поясненнях позов не визнає, просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Під час розгляду справи сторони провели перевірку здійснених відповідачем платежів з орендної плати за спірний період (березень 2009 р -лютий 2012 р (включно)), надали до матеріалів справи бухгалтерсткі документи (копії платіжних доручень - відповідач; виписки ГУДКСУ -позивач) і станом на момент вирішення спору підтвердили, що за період з 01.03.2012 року і станом на 27.08.2012 року відповідач перерахував позивачу кошти по орендній платі в сумі 12 050,00 грн. ( клопотання відповідача від 17.08.2012 р (вх..№18173/12 від 17.08.12 р) ; лист позивача №1.7-5556/2302 ( вх..№18645/12 від 22.08.2012 р); лист позивача №1.7-5556/2302 (вх.№18644/12 від 23.08.2012р)).

Окрім того, в судовому засіданні 27.08.2012 р, у якому здійснювалась технічна фіксація судового процесу, представник відповідача відмовився від наведених у відзиві заперечень на позов, які полягали у твердженні про невірно проведений позивачем у Розрахунку орендної платити ( доданому до позовної заяви) підрахунку орендної плати та її завищенні у кожному місяці ( так як за умовами договору оренди орендна плата за кожен наступний місяць обчислюється з врахуванням індексу інфляції). Позивач у Запереченнях на відзив на позовну заяву, перевіривши розрахунок заборгованості,вимогу про стягнення якої заявлено у позовній заяві, ствердив , що у спірному періоді ним проведено вірно розрахунки оредної плати, вважає в цій частині заперечення відповідача не доведеними. Оскільки відповідач не надав суду свого контррозрахунку орендної плати за спірний період , а у поданому до відзиву «Розрахунку орендної плати» оперує даними , наведеними позивачем у «Розрахунку орендної плати», зокрема даними в графі «нараховано з ПДВ», враховуючи, що відповідач відмовляється від заперечень на позов які полягають у твердженні про невірно проведений позивачем розрахунок орендної плати, а такі обставини судом не встановлено, суд дійшов висновку, що часткова відмова відповідача від заперечень на позов не суперечить законодавству і не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Судом встановлено.

Прокурор звернувся до суду із позовом в інтересах держави , керуючись ст.121 Конституції України, ст.ст.2,29 ГПК України.

Пунктом 2 статті 121 Конституції України встановлено , що на Прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру» підставою представництва в суді держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними і державою.

Згідно з приписами частини першої статті 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників , які звертаються до господарського суду в інтересах держави. В позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому саме полягає порушення інтересів держави і обґрунтовує необхідність їх захисту (частина друга статті 2 ГПК України).

Конституційний Суд України в Рішенні від 08.04.99 року №3-рп/99 у справі №1-1/99 (далі -рішення КСУ) визначив, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Пунктом 2 резолютивної частини рішення КСУ визначено, що під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

В пункті 5 мотивувальної частини рішення КСУ передбачено, що орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, фактично є позивачем у справах, порушених за позовною заявою прокурора, і на підставі частини першої статті 21 Арбітражного процесуального кодексу України є стороною в арбітражному процесі. Цей орган вчиняє процесуальні дії (відповідні функції) згідно зі статтею 22 Арбітражного процесуального кодексу України.

З врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обгрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно із статтею 69 Закону України «Про Конституційний Суд України» рішення Конституційного Суду України є обов»язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим.

Згідно з частиною другою статті 29 Господарського процесуального кодексу України у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або в інтересах громадянина зазначений орган чи громадянин набуває статусу позивача.

Відповідно до частини 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 7 "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам" господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави. Інтереси держави мають чітко формулюватися й умотивовуватися в позовній заяві або іншому процесуальному документі, поданому прокурором або заступником прокурора.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та області ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Відповідно до п.29,31,32 та ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад відноситься встановлення для підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад , розміру частки прибутку, яка підлягає зарахуванню до місцевого бюджету;прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення; створення у разі необхідності органів і служб для забезпечення здійснення з іншими суб»єктами комунальної власності спільних проектів або спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, установ та організацій, визначення повноважень цих органів (служб). Також, відповідно до п.п.2 п. а) ст.29 вказаного Закону до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать встановлення порядку та здійснення контролю за використанням прибутків підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідних територіальних громад.

Відповідно до Указу Президента України від 15.12.99 №1752/99 «Про систему центральних органів виконавчої влади»(з останніми змінами від 13.03.2006 р ) та Закону України «Про джерела фінансування органів державної влади»( з останніми змінами від 02.12.2010 року) до системи органів виконавчої влади належать Кабінет Міністрів України, міністерства, комітет, агентства, служби, адміністрації, департаменти, комісії, управління, палати, фонди, інспекції, бюро та інші центральні органи виконавчої влади і місцеві державні адміністрації.

Департамент економічної політики є виконавчим органом Львівської міської ради, утвореним відповідно до ухвали міської ради від 06.07.2006 р №94 «Про затвердження структури виконавчих органів Львівської міської ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів, витрат на їх утримання»та згідно з чинним законодавством України. Основним серед завдань департаменту є , зокрема, забезпечення ефективного управління комунальною власністю в інтересах громади м.Львова.

Управління комунальної власності Львівської міської ради є структурним підрозділом департаменту економічної політики Львівської міської ради, утвореним відповідно до ухвал міської ради від 06.07.2006 р №94 «Про затвердження структури виконавчих органів Львівської міської ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органіва, витрат на їх утримання»( п.1.1 Положення про управління комунальної власності Львівської міської ради). Основним завданням управління (п.п.2.1-2.2 Положення) є виконання функції органу управління майном комунальної власності територіальної громади м.Львова; передача в оренду, відчуження (приватизація) майна комунальної власності територіальної громади м.Львова.

Управління ( п.1.2) є підзвітним і підконтрольним міській раді, виконавчому комітету , міському голові та підпорядкованим директору департаменту ( п.1.2 Положення). Управління у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, рішеннями виконавчого комітету, розпорядженнями міського голови, Положенням про управління комунальної власності Львівської міської ради, іншими підзаконними нормативно-правовими актами ( п.1.3 Положення).

Згідно Положення до компетенції управління відносяться такі повноваження як: реалізація політики органів місцевого самоврядування Львова у сфері управління майном, що належить до власності територіальної громади міста ( комунальної власності міста); здійснення управління майном , що належить до комунальної власності міста, у визначених міською радою та виконавчим комітетом межах; виконання повноважень орендодавця , продавця, органу приватизації майна комунальної власності міста; здійснення контролю за обліком , інвентаризацією майна, що належить до комунальної власності міста, його використанням і збереженням; надання в оренду комунального майна у порядку, встановленому міською радою; здійснення обліку орендованих платежів та контролю за їх надходженням тощо.

В даному випадку, Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради , в силу покладених на нього повноважень уповноважене здійснювати функції у зазначених спірних правовідносинах, пов»язаних із захистом інтересів держави.

Повноваження по наданню в оренду комунального майна у порядку, встановленому міською радою та відповідно до положень ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», позивач реалізовує шляхом укладення договорів оренди нерухомого майна з орендарями , яким це майно необхідне для здійснення підприємницької та іншої діяльності, здійснення обліку орендних платежів та контролю за їх надходженням до бюджету.

Позов заявлено прокурором Галицького району м. Львова в інтересах держави в особі Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про стягнення 227 956,86 грн. заборгованості зі сплати орендної плати.

Позов подано Прокурором на розгляд до господарського суду Львівської області 12.06.2012 року. Відповідно до «Розрахунку орендної плати», заборгованість в сумі 227 956,86 грн. виведена за період оренди з 10.03.2009 р до 01.03.2012 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, створивши, у їм відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України необхідні умови для встановлення фактичних обставин і правильного застосування законодавства, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення частково, виходячи з наступного.

10.03.2009 року між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (позивач) та суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1 (відповідач) укладено договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № Г-7012 -9, згідно з п. 1 якого позивач (орендодавець) передав, а відповідач (орендар) прийняв у строкове платне користування нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 481,1 кв.м., в тому числі -підвал площею 209,8 кв.м., перший поверх площею 207,0 кв.м., другий поверх площею 64,3 кв.м. (надалі -об'єкт оренди).

Зазначений договір оренди укладено у письмовій формі, підписано сторонами, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає вимогам ст. 207 ЦК України, а тому в силу ст. 204 ЦК України зазначений договір є правомірним правочином.

За своєю правовою природою, основними та другорядними (не основними) ознаками, які визначені нормами чинного цивільно-господарського законодавства, вказаний договір є договором найму (оренди), врегульованим нормами ЦК України, ГК України, Законом України «Про оренду державного та комунального майна».

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Статтею 283 ГК України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Згідно ч. 6 цієї статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду державного і комунального майна»орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

У відповідності до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору найму становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно ст. 284 ГК України істотними умовами договору оренди у сфері господарювання є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу. Статтею 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань, якщо їх нарахування передбачено законодавством; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

Статтею 767 ЦК України встановлено, що наймодавець зобов'язаний передати наймачеві річ у комплекті і у стані, що відповідають умовам договору найму та її призначенню. Наймодавець зобов'язаний попередити наймача про особливі властивості та недоліки речі, які йому відомі і які можуть бути небезпечними для життя, здоров'я, майна наймача або інших осіб або призвести до пошкодження самої речі під час користування нею. Наймач зобов'язаний у присутності наймодавця перевірити справність речі. Якщо наймач у момент передання речі в його володіння не переконається у її справності, річ вважається такою, що передана йому в належному стані.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 285 ГК України орендар може бути зобов'язаний використовувати об'єкт оренди за цільовим призначенням відповідно до профілю виробничої діяльності підприємства, майно якого передано в оренду. Орендар зобов'язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату. Аналогічна норма міститься в ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Згідно ч. 1 ст. 286 ГК України орендна плата -це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Відповідно до ч. 1, 3 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступні обставини.

Згідно п. 3.1 договору оренди № Г-7012-9 від 10.03.2009 року приймання-передача об'єкта оренди здійснюється орендарем та балансоутримувачем. При передачі об'єкта оренди у відповідності до п. 3.2 договору оренди № Г-7012-9 від 10.03.2009 року складається акт здачі-приймання, який підписується орендарем та балансоутримувачем, яким є ЛКП «Старий Львів». Згідно п. 3.3 цього договору у зв'язку із фактичним використанням орендарем об'єкта оренди за попереднім договором, об'єкт оренди вважається переданим в оренду з моменту підписання даного договору.

З матеріалів справи вбачається, що попереднім договором оренди, на підставі якого відповідачу передано у користування об'єкт оренди, є договір оренди № Г-0514 від 22.01.2002 року, укладений між Управлінням ресурсів Львівської міської ради та суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1, пунктом 3.2 якого передбачалося підписання акту приймання-передачі. Згідно акту приймання-передачі від 22.01.2002 року, підписаного балансоутримувачем та орендарем, нежитлові приміщення загальною площею 481,1 кв.м. в АДРЕСА_1, здані балансоутримувачем -ЛКП «Старий Львів», та прийняті СПД-ФО ОСОБА_1 У вказаному акті також зазначено, що враховуючи реальний стан зазначених приміщень на час обстеження, в них необхідно провести наступні роботи: ремонт даху із заміною покрівлі і кріплення несучих конструкцій на ІІ поверсі, влаштування дощових ринв та водовідводів, ремонт водопроводу та заміна каналізаційних труб, ремонт електромережі (заміна електропроводки, встановлення окремого електролічильника), заміна штукатурки внутрішніх стін, закладка тріщин, підсилення фундаментів, влаштування вертикальної гідроізоляції в підвалах з метою припинення проникнення води в підвальні приміщення, анти грибкова обробка стін підвалів, оштукатурення і пофарбування фасадної стіни будинку, встановлення окремої системи опалення і розмежування її із існуючою загальною системою опалення разом із сусідніми приміщеннями за адресою: АДРЕСА_2, влаштування примусової вентиляції підвалів і І поверху, інші реставраційні роботи. Зазначені обставини підтверджуються також актом комісії ЛКП «Старий Львів»обстеження нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1, від 26.12.2001 року, в якому поряд з цим зазначено, що проведення описаних ремонтних робіт необхідно для належної експлуатації цих нежитлових приміщень та збереження їх як об'єкту пам'ятки архітектури державного значення XV-го століття.

У зв'язку з цим, враховуючи наявні в матеріалах справи докази, суд прийшов до висновку, що передаючи відповідачу в оренду нежитлові приміщення на АДРЕСА_1 загальною площею 481,1 кв.м. обидві сторони договору були обізнані із незадовільним станом майна та тим, що для належної експлуатації об'єкта оренди потребується проведення в ньому перелічених вище ремонтних робіт, що не заперечується позивачем.

Листом № 1203-2921 від 25.06.2003 року Управління ресурсів Львівської міської ради повідомило, що не заперечує проти проведення необхідних ремонтно-будівельних робіт, в тому числі й на об'єкті оренди на АДРЕСА_1 за договором оренди № Г-0514 від 22.01.2002 року в порядку, передбаченому пунктами 7.4, 7.5 зазначених договорів.

Згідно висновків Управління охорони історичного середовища № 04/3428 від 05.11.2008 року щодо цінності пам'ятки архітектури для оренди нежитлових приміщень в будинку-пам'ятці архітектури на АДРЕСА_1 (орендар -ОСОБА_1.) технічний стан орендованих приміщень незадовільний. На підставі охоронного договору № 170 від 30.10.2006 року, укладеного між відповідачем та Управлінням охорони історичного середовища, з метою збереження пам'ятки архітектури національного значення, житлового будинку XVII-XIX ст. на АДРЕСА_1 (приміщення 1, 2 поверхів, підвалу загальною площею 481,1 кв.м.), та створення належних умов для її використання відповідач зобов'язався виконати такі роботи: проводити ремонтно-реставраційні роботи згідно погоджених реставраційного завдання і проектної документації, виготовленої спеціалізованою ліцензованою проектною організацією.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що на підставі договору № 02/06-2008 від 20.05.2008 року Архітектурною Проектною Творчою Майстернею «Марко»розпочато виконання ремонтних робіт в орендованих відповідачем приміщеннях на АДРЕСА_1.

Згідно реставраційного завдання на розробку науково-проектної документації, погодженого Управлінням охорони культурної спадщини Львівської обласної державної адміністрації 19.09.2008 року та Державною службою з питань науково-культурної спадщини 25.09.2008 року, в об'єкті оренди запланована заміна даху флігеля, побілка стін, заміна пошкоджених вікон на дерев'яні, влаштування кам'яної підлоги в залах, влаштування входу до галереї згідно з історичними іконографічними матеріалами.

Як вбачається з матеріалів справи, в період проведення в об'єкті оренди ремонтних робіт, між позивачем та відповідачем укладено новий договір оренди № Г-7012-9 від 10.03.2009 року, пунктом 2.1 якого сторони погодили, що об'єкт оренди буде використовуватись орендарем для виставки образотворчої продукції, виготовленої в Україні.

У вказаному договорі сторони визначили взаємні права та обов'язки, наведені у Розділі 7 договору, зокрема, орендодавець зобов'язався не вчиняти дій, які б перешкоджали орендарю користуватися об'єктом оренди на умовах цього договору, поряд з цим, орендодавцю надано право контролювати наявність і стан, напрямки та ефективність використання об'єкта, переданого в оренду за цим договором, проводити реконструкцію або капітальний ремонт будинку (споруди, приміщення). В свою чергу, орендар взяв на себе зобов'язання використовувати об'єкт оренди відповідно до його призначення та умов договору, своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату, використовувати та зберігати об'єкт оренди у повній справності та нести всі необхідні витрати на його експлуатацію, своєчасно здійснювати капітальний та поточний ремонт об'єкта оренди. Орендар має право використовувати об'єкт оренди відповідно до його призначення та умов цього договору, пристосовувати об'єкт оренди до особливостей своєї діяльності з дотриманням встановленого порядку, упорядковувати територію, прилеглу до об'єкта оренди тощо.

На підставі наявних в матеріалах справи доказів, а саме -акту комісії контрольно-інвентаризаційного відділу Управління комунальної власності у м. Львові огляду приміщень, що належать до власності територіальної громади м. Львова на АДРЕСА_1 від 08.05.2008 року, акту комісії контрольно-інвентаризаційного відділу Управління комунальної власності обстеження нежитлових приміщень від 04.11.2008 року, актів технічного стану приміщень пивниці в будинках на АДРЕСА_1 у м. Львові, складених АТПМ «Марко»12.02.2011 року та 12.03.2012 року, акту № 1 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2010 року від 14.07.2010 року, акту комісії ЛКП «Старий Львів»від 09.08.2012 року, суд встановив, що ремонтні роботи в об'єкті оренди проводилися у період з 20.05.2008 року до 14.07.2010 року, у зв'язку з чим, орендоване майно відповідачем не використовувалося. Доказів протилежного суду не представлено. Судом також встановлено відсутність будь-яких звернень позивача з приводу неправомірності чи недоцільності проведення відповідачем ремонтних робіт, заперечень з цього приводу.

Згідно акту № 1 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2010 року від 14.07.2010 року АТПМ «Марко»(підрядник) станом на 14.07.2010 року виконано, а відповідачем прийнято виконані на АДРЕСА_1 роботи щодо улаштування покрівель з бляхи, утеплювача, улаштування вікон, прокладання проводів, монтажу світильників, установлення вимикачів та розеток, електроарматури, облицювання каркасів стель плитами, поліпшеного фарбування полівінілацетатними водоемульсійними сумішами стель та стін.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, суд дійшов до висновку, що проведення вищеописаних ремонтних робіт в нежитлових приміщеннях на АДРЕСА_1, викликаних незадовільним станом об'єкта оренди та визначених сторонами при передачі майна в оренду, було необхідною передумовою приведення майна у придатний для використання стан, тобто, є обставинами, які зумовили об'єктивну неможливість використання майна орендарем в силу з незалежних від нього причин.

В Розділі 5 договору оренди № Г-7012-9 від 10.03.2009 року сторони погодили, що розмір орендної плати визначається відповідно до чинної на момент укладення Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Львова, затвердженої ухвалою міської ради № 897 від 07.06.2007 року (із змінами та доповненнями) та складає 8842,21 грн. без ПДВ за перший місяць оренди. Розмір орендної плати підлягає індексації за відповідний період (місяць, квартал, рік). Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України. Врахувати індекс інфляції за лютий та березень місяці 2009 року. Розмір орендної плати коригується щомісячно на відповідний індекс інфляції. В інших випадках розмір орендної плати переглядається тільки за згодою сторін або за рішенням суду, господарського суду. Орендна плата сплачується орендарем не пізніше 20 числа місяця у встановленому нормативними документами власниками орендованого майна порядку.

З представлених позивачем розрахунків орендної плати випливає, що позивачем, починаючи з 10.03.2009 року до 01.03.2012 року щомісячно проводилося нарахування орендної плати за користування об'єктом оренди в повному розмірі, загальна сума якої за вказаний період, що є предметом спору, тобто з 10.03.2009 року до 01.03.2012 року, складає 439 397,92 грн. Станом на 01.03.2012 року відповідач сплатив позивачу 211 441,06 грн, відтак, борг склав 227 956,86 грн (відображено у розрахунку орендної плати, що додається до позовної заяви). Останні проплати відповідача , які відображені у Розрахунку орендної плати , графа «оплачено» сумою 1520,900 грн складаються з таких платежів, проведених відповідачем: 700 грн -01.02.2012 р , 400,00 грн -16.02.2012 р , 420 грн -28.02.2012 р .

Станом на момент подання Прокурором позовної заяви (№77/12 від 5.06.2012 р ) до суду (дата поступлення позовної заяви - 12.06.2012 р ) відповідач перерахував позивачу 3300,00 грн. , а саме : 19.03.2012 р -600,00 грн; 27.03.2012 р -400,00 грн; 10.04.2012 р -400,00 грн; 17.04.2012 р -400,00 грн; 11.05.2012 р -500,00 грн; 30.05.2012 р -1000,00 грн.

Однак, зазначені платежі ( в сумі 3300,00 грн) прокурором при зверненні з позовом до суду не враховані. За змістом ст.1 Господарського процесуального кодексу України порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду. Якщо в результаті розгляду справи виявиться , що порушення відсутнє, суд повинен відмовити в позові. Щодо стягнення 3300,00 грн. боргу вимога заявлена Прокурором безпідставно, в цій частині позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.4 ст.29 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який бере участь у справі , несе обов»язки і користується правами сторони. При цьому обсяг прав залежить від того, з якою із сторін пов»язані інтереси держави : якщо інтереси держави уособлюються позивачем, прокурор має права позивача, зокрема право змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції органи державної ( в тому числі судової) влади, їх посадові особи зобов»язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частина четверта статті 22 ГПК визнає зміну підстави або предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог виключно як право, а не обов»язок позивача ( в даному випадку -прокурора). Пунктом 2 статті 83 ГПК передбачено право господарського суду щодо виходу за межі позовних вимог ( за наявності передбачених цією нормою умов, і про це є клопотання заінтересованої сторони), але не зміни таких вимог на власний розсуд чи спонукання до їх уточнення. Господарський суд розглядає спір в межах заявлених вимог. В порядку ст..22 Господарського процесуального кодексу України прокурор із заявами до суду не звертався. Заявлені у позовній заяві вимоги про стягнення 227 956,86 грн. заборгованості прокурор підтримує та просить задоволити.

Однак, матеріали у справі підтверджують, що відповідач перерахував позивачу після порушення провадження у справі 8750,00 грн, а саме :19.06.2012р -1100,00 грн, 22.06.2012 р -500,00 грн, 22.06.2012р -500,00 грн ; 02.07.2012р-1200,00 грн,02.07.2012 р -300,00 грн, 12.07.2012р -950,00 грн,23.07.2012р-600,00 грн, 23.07.2012р-500,00 грн, 30.07.2012р-1000,00грн, 31.07.2012 р -800,00 грн.,02.08.2012р -800,00 грн, 03.08.2012р -500,00 грн.Відтак, вимога прокурора про стягнення 8700,00 грн боргу є необґрунтованою, задоволенню не підлягає.

Таким чином, в період березень 2012 року -серпень 2012 року відповідач перерахував позивачу кошти в сумі 12050,00 грн, що підтвердили як позивач так і відповідач.. Доводи представника позивача про те, що кошти в сумі 12050,00 грн не підлягають зарахуванню в погашення заборгованості відповідача з орендної плати за період, який входить в предмет дослідження , судом не приймається до уваги, оскільки : у призначенні платежів чітко вказано договір оренди №Г-7012-9 від 10.03.2009 р ; позивач кошти від відповідача прийняв ( не повернув ), зазначення у платежах відповідачем «2013»рік не впливає на суть платежів. Крім того, як встановлено судом, те ж зазначення у призначенні платежів «2013»рік не перешкоджало позивачу зараховувати кошти, які поступали від відповідача, в погашення заборгованості з орендної плати у спірному ( досліджуваному у джаній справі) періоді.

Станом на 27.08.2012 року відповідачем сплачено 223491,06 грн., неоплаченою залишилась орендна плата в розмірі 215906,86 грн.

У відповідності до ч. 6 ст. 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Враховуючи те, що відповідач в період дії договору оренди № Г-7012-9 від 10.03.2009 року не користувався об'єктом на АДРЕСА_1 загальною площею 481,1 кв.м. у період з 10.03.2009 року до 14.07.2010 року, через описані вище обставини, за які він не відповідає, суд приходять до висновку, що відповідач звільнений від сплати орендної плати за цей період. Обчисливши суму орендної плати, від сплати якої звільнений відповідач за період з 10.03.2009 року до 14.07.2010 року, суд встановив її розмір, який становить 186042,50 грн. Зважаючи на той факт, що неоплаченою станом на момент розгляду справи згідно розрахунків позивача залишається орендна плата в розмірі 215906,86 грн., а від сплати орендної плати на суму 186042,5 грн. позивач звільнений в силу ч. 6 ст. 762 ЦК України, судом з'ясовано, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 29864,36 грн.

З приводу позиції представника позивача, підтриманої прокурором, викладеної в письмових запереченнях на відзив відповідача, про необґрунтованість застосування ч. 6 ст. 762 ЦК України через встановленням обов'язку відповідача своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату та відсутність з боку відповідача звернень про невикористання частини орендованого майна та неповернення частини орендованого майна позивачу, суд зазначає, що такі доводи не відповідають нормам чинного законодавства. Проаналізувавши положення ч. 6 ст. 762 ЦК України, суд вважає, що ця норма носить імперативний характер, а тому її застосування не вимагає і не залежить від врегулювання чи не врегулювання цього питання в договорі оренди, не вимагає попереднього вчинення сторонами будь-яких дій, в тому числі повідомлення про стан майна, проведення в ньому ремонтних робіт тощо. Також застосування цієї норми не може бути унеможливлене у випадку обізнаності чи необізнаності орендаря із станом майна. Крім того, в цьому спорі судом встановлено незадовільний стан майна до моменту його передачі в оренду, обізнаність орендодавця із станом майна та необхідністю проведення в ньому ремонтних та реставраційних робіт, перелік яких визначений сторонами при передачі майна в оренду. Зазначені обставини свідчать про безпідставність та недоведеність прокурором та позивачем їхнього бачення застосування ч. 6 ст. 762 ЦК України в спірних правовідносинах.

Поряд з цим, у відзиві на позов відповідач зазначає, що частиною орендованого майна, а саме -підвалами площею 209,8 кв.м., відповідач не користувався впродовж всього строку дії договору, а тому звільнений від сплати орендної плати за цю частину об'єкта оренди в період з 10.03.2009 року до 01.03.2012 року (період, за який стягується орендна плата), то суд встановив, що актом обстеження нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1, складеного комісією ЛКП «Старий Львів»26.12.2001 року, актом приймання передачі від 22.01.2002 року, підтверджено необхідність проведення в підвалах, які входять в склад об'єкта оренди, підсилення фундаментів і влаштування в них гідроізоляції з метою припинення проникнення води, антигрибкової обробки стін підвалів, влаштування їх примусової вентиляції. Згідно актів технічного стану приміщень пивниці в будинках на АДРЕСА_1 складених АТПМ «Марко»12.02.2011 року та 12.03.2012 року, пивниці знаходяться під будинками НОМЕР_2, НОМЕР_3, з'єднані між собою проходом, на АДРЕСА_1, та займають площу 92,3 кв.м. і 209,8 кв.м. відповідно. Пивниці датуються 15-16-17 століттям та не ремонтувалися з 80-х років 20-го століття. Разом з тим, відповідачем не доведено невикористання ним підвалів площею 209,8 кв.м. поза межами періоду ремонтних робіт з 10.03.2009 року до 14.07.2012 року, внаслідок чого такі доводи не можуть бути прийняті судом.

Таким чином, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позову із стягненням з відповідача пропорційного розміру судового збору в порядку ст. 49 ГПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.1,2,4-2,4-3, 22, 29,32,33,34,36,43,49,75,82,84,85 господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ :

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Суб»єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_3 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 :

а). на користь Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (79008, м.Львів, пл.Галицька,15, код ЄДРПОУ 25558625) 29864,36 грн. заборгованості зі сплати орендної плати ;

б) в доход державного бюджету України 597,29 грн. судового збору.

3. Накази видати відповідно до ст..116 ГПК України.

4. В решті позову відмовити.

В засіданні 27.08.12 р оголошено вступну та резолютивну частини прийнятого у справі рішення. Повний текст рішення виготовлено 31.08.12 р.

Суддя Кітаєва С.Б.