Постанова № 25822844, 30.08.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 серпня 2012 року № 2а-6030/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Закритого акціонерного товариства "Ікс 5 Рітейл Груп Україна" до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство "Ікс 5 Рітейл Груп Україна", (надалі -позивач), звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби, (надалі - відповідач), про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0012521503/0 від 27.08.2009 р. та №0012521503/1 від 17.09.2009 р.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач безпідставно визначив суму податкового зобов'язання по земельному податку за період з квітня по червень 2009р. пропорційно з 1% до 3% задекларованої суми за кожен місяць на підставі Рішення Київської міської ради від 25.12.2008р. №944/944 "Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві". Земельна ділянка, що знаходиться у користуванні підприємства, відноситься до земель, грошову оцінку яких встановлено і не відноситься до земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій -десятій статті 7 та частині другій статті 6 Закону України "Про плату за землю", в силу чого оскаржувані податкові повідомлення -рішення винесені з порушенням Законів України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", "Про плату за землю", є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідач в своїх запереченнях проти позову зазначив, що за результатами камеральної перевірки податкової декларації позивача складено акт №2923/15-306 від 30.07.2009р., яким встановлено порушення ст.14 Закону України "Про плату за землю" та п.2 Рішення Київської міської ради від 25.12.2008р. №944/944 "Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві", внаслідок чого винесені оскаржувані податкові повідомлення - рішення №0012521503/0 від 27.08.2009 р. та №0012521503/1 від 17.09.2009 р., які є правомірними та прийняті у відповідності з вимогами чинного законодавства.

В судове засідання 14.08.2012 р. не прибув належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи представник відповідача.

Необхідність у заслуховуванні свідка чи експерта у справі відсутня, так само, як і відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Приймаючи до уваги викладене, розгляд справи здійснюється у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Оболонському районі міста Києва проведено камеральну перевірку податкового розрахунку земельного податку Закритого акціонерного товариство "Ікс 5 Рітейл Груп Україна" за період з 01.01.2009 р по 30.07.2009 р., за результатами якої складено Акт про результати камеральної перевірки податкового розрахунку земельного податку ЗАТ "Ікс 5 Рітейл Груп Україна" від 30.07.2009 р. №2923/15-306 (надалі -Акт перевірки №2923/15-306).

Актом перевірки №2923/15-306 встановлено, що станом на 30.07.2009 року позивач не надав відповідачу уточнюючий податковий розрахунок земельного податку за квітень-червень 2009 року та в порушення ст.14 Закону України «Про плату за землю» та п.2 Рішення Київської міської ради «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві»від 25.12.2008 року №944/944 не розрахував з 01 квітня 2009 року земельний податок у розмірі мінімальної річної орендної плати за земельні ділянки, встановленої ст.21 Закону України «Про оренду землі», що призвело до заниження податкового зобов'язання з земельного податку за квітень-червень 2009 року на 55538,04 грн.

На підставі вказаного Акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0012521503/0 від 27.08.2009 року (надалі -ППР №0012521503/0), яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з земельного податку у сумі 58314,94 грн., з яких 55538,04 грн. - за основним платежем, а 2776,90 грн, - за штрафними (фінансовими) санкціями.

07.09.2009 року позивачем було подано первинну скаргу на ППР №0012521503/0, за результатами розгляду якої відповідачем прийнято Рішення про результати розгляду первинної скарги від 17.09.2009 р. №19468/10/25-008, яким залишено скаргу без задоволення, а ППР №0012521503/0 -без змін.

17.09.2009 року відповідачем на підставі Акту перевірки та Рішення про результати розгляду первинної скарги від 17.09.2009 р. №19468/10/25-008 прийнято податкове повідомлення рішення №0012521503/1 (надалі -ППР №0012521503/1), яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з земельного податку у сумі 58314,94 грн., з яких 55538,04 грн. - за основним платежем, а 2776,90 грн, - за штрафними (фінансовими) санкціями.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є землекористувачем у Оболонському районі м. Києва земельної ділянки площею 2894,25 кв.м. за адресою: м. Київ, просп. Оболонський, 20.

Відповідно до Витягу з технічної документації № Ю-16483/2008 про нормативну грошову оцінку частини земельної ділянки (кадастровий №78:093:024) від 18.01.2008 р. №18, виданого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), нормативна грошова оцінка частини земельної ділянки площею 2894,25 кв.м. за адресою: м. Київ, просп. Оболонський, 20, складає 9642056,25 грн.

28.01.2009 р. позивачем було подано відповідачу податковий розрахунок земельного податку на 2009 рік, згідно з яким позивач самостійно визначив податкове зобов'язання з податку на землю у розмірі 111076,10 грн., в т.ч. за червень 2009 р. -9256,34 грн., за липень 2009 р. -9256,34 грн., за серпень 2009 р. -9256,34 грн.

Відповідно до пункту 2 рішення Київської міської ради від 25.12.2008 №944/944 "Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві" встановлено, що з 01.04.2009 р. плата за земельні ділянки (крім земель, які використовуються державними (казенними) підприємствами, підприємствами оборонно-промислового комплексу, визначеними розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 №1382-р, для будь-яких потреб та комунальними підприємствами, установами, організаціями для ведення лісового господарства, для водогосподарських потреб, та земель, зайнятих зеленими насадженнями загального користування, житловим фондом, об'єктами інженерно-транспортної інфраструктури, крім присадибних і садових земельних ділянок, а також визначених Київською міською радою земельних ділянок, які використовуються підприємствами, що забезпечують життєдіяльність міста, та земельних ділянок, щодо яких Київською міською радою прийняті рішення про їх передачу у власність або в користування, але документи, що посвідчують права на такі земельні ділянки, не зареєстровані), які використовуються суб'єктами господарської діяльності, але право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено (не переоформлено), справляється в розмірі мінімальної річної орендної плати за земельні ділянки, встановленої статтею 21 Закону України "Про оренду землі".

Законом, який на час існування спірних правовідносин визначав принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників, був Закон України "Про систему оподаткування".

Спеціальним законом, який визначав розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку був Закон України "Про плату за землю" в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 14 Закону України "Про систему оподаткування", плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) належить до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно з частиною другою вказаної статті Закону України "Про систему оподаткування", загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) встановлюються Верховною Радою України і справляються на всій території України.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про плату за землю", ставки земельного податку, порядок обчислення і сплати земельного податку не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законодавчими актами, крім цього Закону. Зміни і доповнення до цього Закону вносяться не пізніше ніж за три місяці до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року.

Згідно з частиною четвертою статті 21 Закону України "Про оренду землі", в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю"; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю".

Згідно із статтею 85 Конституції України прийняття законодавчих актів відноситься до компетенції вищого законодавчого органу України -Верховної Ради України.

З системного аналізу пункту 8 частини першої статті 14 Закону України "Про систему оподаткування" та статті 4 Закону України "Про плату за землю" вбачається, що повноваження щодо встановлення ставок земельного податку як загальнодержавного обов'язкового платежу належить до виключних повноважень Верховної Ради України та може реалізовуватися лише у вигляді внесення відповідних змін до Закону України "Про плату за землю".

Так, відповідно до частини першої статті 7 Закону України "Про плату за землю", ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.

Відповідно до частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Враховуючи, що відповідно до положень спеціальних законів у сфері сплати земельного податку повноваження щодо встановлення ставок такого податку, як загальнодержавного обов'язкового платежу, належить до виключних повноважень Верховної Ради України та може реалізовуватись лише у вигляді внесення відповідних змін до Закону України "Про плату за землю", суд дійшов висновку, що пункт 2 рішення Київської міської ради від 25 грудня 2008 року №944/944 "Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві", яким встановлюються підвищені ставки земельного податку, не відповідає положенням Законів України "Про плату за землю" та "Про систему оподаткування", а тому при визначенні ставки земельного податку, який підлягає сплаті суб'єктами господарської діяльності при використанні земельних ділянок, право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено (не переоформлено), застосуванню підлягає частина перша статті 7 Закону України "Про плату за землю" як нормативно-правового акту, який має вищу юридичну силу.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 27 вересня 2010 року в адміністративній справі №2а-332/10, залишену без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2011 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 вересня 2011 року, визнано незаконним і нечинним з моменту прийняття пункт 2 рішення Київської міської ради від 25 грудня 2008 року №944/944 "Про питання користування земельними ділянками в місті Києві".

У вказаній постанові встановлено, що пункт 2 рішення Київської міської ради від 25 грудня 2008 року №944/944 "Про питання користування земельними ділянками в місті Києві" прийнятий Київською міською радою з перевищенням повноважень, наданих Законом України "Про місцеве самоврядування", не відповідає нормам Законів України "Про систему оподаткування" та "Про плату за землю", і, відповідно, не є підставою для встановлення плати за землю.

Частина перша статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не було доведено правомірність та обґрунтованість прийнятих податкових повідомлень-рішень №0012521503/0 від 27.08.2009 р. та №0012521503/1 від 17.09.2009 р.

Позивачем надано суду достатні та належні докази в обгрунтування позовних вимог.

Враховуючи вище наведене, суд приходить до висновку, що визначення Закритому акціонерному товариству "Ікс 5 Рітейл Груп Україна" оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями №0012521503/0 від 27.08.2009 р. та №0012521503/1 від 17.09.2009 р. суми податкового зобов'язання з податку на землю на підставі пункту 2 рішення Київської міської ради від 25 грудня 2008 року №944/944 "Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві" та накладення штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" є протиправним.

Приймаючи до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами ст.ст. 69-71, ст.94, ст. 158-163, ст. ст. 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Закритого акціонерного товариство "Ікс 5 Рітейл Груп Україна" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва №0012521503/0 від 27.08.2009 р. та №0012521503/1 від 17.09.2009 р.

3. Судові витрати в сумі 1166,30 грн. (одна тисяча сто шістдесят шість гривень тридцять коп.) присудити на користь Закритого акціонерного товариства "ІКС-5 Рітейл Груп Україна" (ідентифікаційний код 30725116) за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Ю.Т. Шрамко