Постанова № 25822521, 31.08.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

31.08.2012р. справа № 2а- 8457/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденко А.В.,

за участі:

секретаря судового засідання - Алексєєнко О.В.,

представників:

позивача - Рябініна М.М.,

відповідача - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-словенське підприємство "Хлібопекарський комплекс "Кулиничівський" до Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби проскасування рішення, -

встановив:

Позивач, ТОВ «УСП «ХК «Кулиничівський», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача, Харківської ОДПІ Харківській області ДПС, №000040025 від 09.07.2011 р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення суперечать ч.3 ст.2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладає на платника податків додатковий обов'язок по оплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України. Так, на думку позивача, господарські взаємовідносини між ТОВ «УСП «ХК «Кулиничівський»та контрагентом -ПП «Розвиток-2010»відбулись за правочином, котрий повністю відповідає вимогам закону, зобов'язання сторонами спірного правочину виконані належно, тобто в повному обсязі та своєчасно, будь-яких претензій між сторонами спірного правочину не існує, реальність господарських операцій підтверджується правильно оформленими первинними документами та фактом оплати вартості товару. Посилаючись на вказані мотиви, позивач стверджував про відсутність у ТОВ «УСП «ХК «Кулиничівський»наміру на безпідставне отримання податкової вигоди у спірних правовідносинах. У судовому засіданні представник позивача підтримала вимоги і доводи адміністративного позову, просила суд ухвалити рішення про його задоволення.

Відповідач, Харківська об'єднана державна податкова інспекція Харківської області ДПС, з поданим позовом не погодився, надав письмові заперечення, зазначивши, що за результатами перевірки діяльності контрагента позивача - ПП «Розвиток-2010»ДПІ у м. Краматорську Донецької області було складено акт №10/23-3-37230893 від 04.01.2012р., де викладено судження про неможливість здійснення даним суб'єктом права будь-якої господарської діяльності. На думку відповідача, згідно з законом згаданого висновку є цілком достатньо для судження про заниження ТОВ «УСП «ХК «Кулиничівський» податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що позивач, ТОВ «УСП «ХК «Кулиничівський» пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта господарювання, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з ідентифікаційним кодом - 37532566, знаходиться на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) у Харківській ОДПІ Харківської області ДПС.

Вказані обставини визнані сторонами по справі в ході судового засідання, у суду не має сумнівів в добровільності визнання перелічених обставин та їх достовірності, стосовно вказаних обставин відсутній спір, а тому перелічені обставини згідно з ч.1 ст.11, ч.2 ст.49, ч.1 ст.71, ч.3 ст.72, ч.2 ст.76 КАС України перед судом додатково не доказуються.

З 11.06.2012 р. по 15.06.2011 р. Харківською ОДПІ Харківської області ДПС була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «УСП «ХК «Кулиничівський»з питань правильності обчислення та нарахування податку на додану вартість та податку на прибуток по операціям з ПП «Розвиток-2010»за серпень 2011 р.

Результати перевірки оформлені актом від 22.06.2012 року №9124/220/37532566.

09.07.2012 р. з посиланням на даний акт ОДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення №0000400225 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 3.128.297,09 (основний платіж -2.502.637,67 грн., штраф -625.659,42 грн.)

Як з'ясовано судом, фактичною підставою для винесення спірного рішення слугувало відображене в акті від 22.06.2012 року №9124/220/37532566 судження суб'єкта владних повноважень про порушення ТОВ «УСП «ХК «Кулиничівський» п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме: завищення на 2.502.666,67 грн. суми податкового кредиту з податку на додану вартість за серпень 2011 р. за рахунок віднесення на розрахунки з державою по ПДВ показників первинних документів, виданих за господарськими операціями, котрі в дійсності не відбулися.

У ході розгляду справи судом достеменно встановлено, представником відповідача визнано, що мотивами, на підставі яких суб'єкт владних повноважень дійшов такого судження, є висновки ДПІ у м. Краматорську Донецької області про неможливість проведення контрагентом позивача - ПП «Розвиток-2010»- господарської діяльності, котрі відображені в акті №10/23-3-37230893 від 04.01.2012 р., а також невідповідність складених товарно-транспортних накладних проведеним операціям та відсутність відповідних сертифікатів на придбаний товар.

Жодних інших мотивів суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення не покладено.

Перевіряючи юридичну та фактичну обгрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення, а також суджень, відображених суб'єктом владних повноважень в акті від 22.06.2012 року №9124/220/37532566, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд встановив, що 08.08.2012 р між позивачем, ТОВ «УСП «ХК «Кулиничівський» (в якості покупця), та ПП «Розвиток-2010» (в якості продавця) було укладено договір купівлі-продажу №1-08/08, предметом якого є купівля-продаж борошна вищого та першого ґатунку.

Оцінивши згаданий правочин за правилами ст.86 КАС України, суд відзначає, що спірний правочин був укладений між правоздатними і дієздатними юридичними особами, за формою та змістом спірний правочин не суперечить закону, предметом спірного правочину не є речі, що обмежені в цивільному обороті, сторони спірного правочину мають правовий статус платників ПДВ.

Таким чином, спірний договір визнається судом належним та допустимим доказом наявності між позивачем та контрагентом позивача факту вчинення правочину в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

На підтвердження доводу про реальність господарських операцій, що були проведені в межах спірного правочину, позивачем подані до матеріалів справи виписана ПП «Розвиток-2010»податкова накладна №1 від 08.08.2012 р. на суму 15.016.000,00 грн. (у т.ч. ПДВ -2.502.666,67 грн.), а також накладні №1-08 від 10.08.2011 р. на суму 324.066,00 грн. (у т.ч. ПДВ -54.011,00 грн.), №2-08 від 11.08.2011 р. на суму 379.894,00 грн. (у т.ч. ПДВ -63.315,66 грн.), №3-8 від 12.08.2011 р. на суму 308.372,00 грн. (у т.ч. ПДВ -51.395,33 грн.), №4-08 від 13.08.2011 р. на суму 344.626,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 57.437,67 грн.), №5-08 від 15.08.2011 р. на суму 515.402,00 грн. (у т.ч. ПДВ -85.900,34 грн.), №7-08 від 16.08.2011 р. на суму 427.118,00 грн. (у т.ч. ПДВ -71.186,33 грн.), №8-08 від 17.08.2011 р. на суму 350.382,00 грн. (у т.ч. ПДВ -58.397,00 грн.), №9-08 від 18.08.2011 р. на суму 275.856,00 грн. (у т.ч. ПДВ -45.976,00 грн.), №10-08 від 19.08.2011 р. на суму 419.178,00 грн. (у т.ч. ПДВ -69.863,00 грн.), №11-08 від 20.08.2011 р. на суму 256.256,00 грн. (у т.ч. ПДВ -42.709,33 грн.), №12-08 від 22.08.2011 р. на суму 355.940,00 грн. (у т.ч. ПДВ -59.323,33 грн.), №14-08 від 23.08.2011 р. на суму 524.756,00 грн. (у т.ч. ПДВ -87.459,33 грн.), 15-08 від 24.08.2011 р. на суму 212.850,00 грн. (у т.ч. ПДВ -35.475,00 грн.), №1-09 від 03.09.2011 р. на суму 252.924,00 грн. (у т.ч. ПДВ -42.154,00 грн.), №2-09 від 05.09.2011 р. на суму 287.592,00 грн. (у т.ч. ПДВ -47.932,00 грн.), №3-09 від 06.09.2011 р. на суму 265.570,00 грн. (у т.ч. ПДВ -44.261,67 грн.), №4-09 від 07.09.2011 р. на суму 289.564,00 грн. (у т.ч. ПДВ -48.260,00 грн.), №5-09 від 08.09.2011 р. на суму 350.850,00 грн. (у т.ч. ПДВ -58.475,00 грн.), №8-09 від 09.09.2011 р. на суму 339.392,00 грн. (у т.ч. ПДВ -56.565,33 грн.), №9-09 від 10.09.2011 р. на суму 198.366,00 грн. (у т.ч. ПДВ -33.061,00 грн.), №12-09 від 12.09.2011 р. на суму 490.954,00 грн. (у т.ч. ПДВ -81.825,67 грн.), №11-09 від 13.09.2011 р. на суму 310.680,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 51.780,00 грн.), №12-09 від 14.09.2011 р. на суму 440.342,00 грн. (у т.ч. ПДВ -73.390,33 грн.), №19-09 від 15.09.2011 р. на суму 375.572,00 грн. (у т.ч. ПДВ -62.595,34 грн.), №21-09 від 16.09.2011 р. на суму 367.692,00 грн. (у т.ч. ПДВ -61.282,00 грн.), №22-09 від 17.09.2011 р. на суму 244.490,00 грн. (у т.ч. ПДВ -40.748,33 грн.), №23-09 від 19.09.2011 р. на суму 268.070,00 грн. (у т.ч. ПДВ -44.678,33 грн.), №24-09 від 20.09.2011 р. на суму 209.058,00 грн. (у т.ч. ПДВ -34.843,00 грн.), №25-09 від 21.09.2011 р. на суму 271.424,00 грн. (у т.ч. ПДВ -45.237,33 грн.), №30-09 від 22.09.2011 р. на суму 270,776,00 грн. (у т.ч. ПДВ -45.129,33 грн.), №36-09 від 23.09.2011 р. на суму 353.560,00 грн. (у т.ч. ПДВ -58.926,66 грн.), №37-09 від 24.09.2011 р. на суму 293.700,00 грн. (у т.ч. ПДВ -48.950,00 грн.), №38-09 від 26.09.2011 р. на суму 287.784,00 грн. (у т.ч. ПДВ -47.964,00 грн.), №39-09 від 27.09.2011 р. на суму 297.346,00 грн. (у т.ч. ПДВ -49.557,66 грн.), №40-09 від 28.09.2011 р. на суму 332.126,00 грн. (у т.ч. ПДВ -55.354,33 грн.), №41-09 від 29.09.2011 р. на суму 300,152,00 грн. (у т.ч. ПДВ -50.025,33 грн.), №43-09 від 30.09.2011 р. на суму 413.302,00 грн. (у т.ч. ПДВ -68.883,66 грн.), №1-10 від 01.10.2011 р. на суму 237.702,00 грн. (у т.ч. ПДВ -39.617,00 грн.), №3-10 від 03.10.2011 р. на суму 338.920,00 грн. (у т.ч. ПДВ -56.486,66 грн.), №5-10 від 04.10.2011 р. на суму 443.800,00 грн. (у т.ч. ПДВ -73.966,67 грн.), №6-10 від 05.10.2011 р. на суму 340.874,00 грн. (у т.ч. ПДВ -56.812,34 грн.), №8-10 від 06.10.2011 р. на суму 242.298,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 40.383,00 грн.), №12-10 від 07.10.2011 р. на суму 285.916,00 грн. (у т.ч. ПДВ -47.652,67 грн.), №16-10 від 08.10.2011 р. на суму 223.492,00 грн. (у т.ч. ПДВ -37.248,67 грн.), №30-10 від 10.10.2011 р. на суму 368.820,00 грн. (у т.ч. ПДВ -61.470,00 грн.), №31-10 від 11.10.2011 р. на суму 179.908,00 грн. (у т.ч. ПДВ -29.984,00 грн.), №50-10 від 12.10.2011 р. на суму 148.288,00 грн. (у т.ч. ПДВ -24.714,67 грн.).

Суд зазначає, що вимоги до оформлення первинних документів визначені нормами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, відповідно до ч.2 ст.9 якого первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та деталізовані приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом-Положення №88), згідно з п.2.4 якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми або змісту, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Приєднані до справи документи про рух безготівкових коштів, а саме: платіжне доручення №175 від 08.08.2011 р. на суму 15.016.000,00 грн., засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товару, отриманого за переліченими вище правочинами, шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. Суд бере до уваги, що з огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як по-перше, здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи, а по-друге, є можливими до перевірки з боку суб'єктів фінансового моніторингу. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та вказаного в акті перевірки контрагента позивача спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає. За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про рух безготівкових коштів є належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій. В силу закону отримання податковим органом акту перевірки, в якому викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Факт перевезення товару, тобто реальність господарської операції за ознакою наявності фізичного переміщення товару, підтверджується приєднаними до справи товарно-транспортними накладними №010902 від 10.08.2012 р., №010795 від 11.08.2011 р., №010918 від 12.08.2012 р., №010924 від 13.08.2011 р., №010935 від 15.08.2011 р., №010945 від 16.08.2011 р., №010953 від 17.08.2011 р., №010962 від 18.08.2011 р., №010965 від 19.08.2011 р., №010458 від 20.08.2011 р., №010995 від 23.08.2011 р., №010522 від 24.08.2011 р., №010106 від 03.09.2011 р., №010032 від 05.09.2011 р., №010047 від 06.09.2011 р., №010130 від 07.09.2011 р., №010138 від 08.09.2011 р., №010154 від 10.09.2011 р., №010163 від 12.09.2011 р., №010176 від 13.09.2011 р., №012292 від 14.09.2011 р., №012317 від 15.09.2011 р., №011779 від 16.09.2011 р., №011788 від 17.09.2011 р., №011799 від 19.09.2011 р., №011805 від 20.09.2011 р., №011811 від 21.09.2011 р., №011973 від 22.09.2011 р., №011825 від 23.09.2011 р., №011829 від 24.09.2011 р., №011838 від 26.09.2011 р., №011849 від 27.09.2011 р., №011852 від 28.09.2011 р., №011224 від 30.09.2011 р., №011194 від 29.09.2011 р., №010552 від 01.10.2011 р., №012434 від 03.10.2011 р., №010567 від 04.10.2011 р., №011594 від 05.10.2011 р., №007107 від 06.10.2011 р., №010595 від 07.10.2011 р., №010598 від 08.10.2011 р., №010608 від 10.10.2011 р., №010618 від 11.10.2011 р., №010624 від 12.10.2011 р.

Вирішуючи спір, суд взяв до уваги ту обставину, що в якості вантажовідправника у перелічених документах значиться ДП «Новопокровський комбінат хлібопродуктів», в якості вантажоодержувача - ПП «Розвиток-2010», переадресування - ТОВ «ХК «Кулиничівський».

На виконання вимог ст.11 КАС України щодо офіційного з'ясування обставин по справі та з метою визначення належності та допустимості перелічених ТТН як доказів по справі судом у позивача були витребувані письмові пояснення (а також документи на їх підтвердження) відносно обставин оформлення згаданих товарно-транспортних накладних.

З цього приводу представником позивача були надані пояснення, з яких вбачається, що відповідно до п. 3.1 Додаткової угоди до договору купівлі-продажу 31-08/08 від 08.08.2011 р., поставка товару за даним договором визначається згідно зводу міжнародних правил базисних умов торгівлі Інкотермс в редакції 2010 р., здійснюється автомобільним автотранспортом покупця на умовах EXW (франко-склад) ДП «Новопокровський КХП»вул.. В. Весіча, 1, смт Новопокровка, Чугуївський р-н, Харківська обл. Укладанню спірного договору купівлі-продажу між позивачем та ПП «Розвиток-2010»передувало укладання 25.07.2011 р. між ДП «Новопокровський комбінат хлібопродуктів»та ПП «Розвиток-2010»договору надання послуг з давальницької сировини на млині у липні-серпні 2011 р., відповідно до умов підприємство проводило прийом пшениці від ПП «Розвиток-2010», забезпечувало її зберігання у власному елеваторі та переробляло на борошно. На підтвердження викладених доводів позивачем надані до суду копії згаданого договору, а також додаткової угоди.

Окрім того, вказані обставини підтверджені також листом ДП «Новопокровський комбінат хлібопродуктів»№686 від 22.08.2012р., копія якого приєднана до матеріалів судової справи.

Досліджуючи питання руху активів у спірних правовідносинах, суд виходить з того, що позивачем надані достатні докази стосовно наявності транспортних засобів, необхідних для транспортування товару, а також докази оприбуткування та складського обліку придбаних товарів.

Довід ОДПІ стосовно сумнівності реального проведення господарських операцій за спірним правочином через відсутність у позивача сертифікатів на придбаний товар судом відхиляється як неспроможний, оскільки відповідно до п. 3.2 спірного спірного договору купівлі-продажу продавець зобов'язаний на кожну партію продукції видати посвідчення (сертифікат), що підтверджує відповідність якості вимогам стандарту або технічним умовах. На виконання згаданої умови договору позивачем були отримані від ПП «Розвиток-2010»копії посвідчень про якість борошна та манних круп, які долучені до матеріалів справи.

Крім того, суд відзначає, що сам по собі недолік в оформленні сертифіката якості на продукцію не може слугувати достатньою підставою для висновку про нереальність певної господарської операції, адже, по-перше, згаданий сертифікат не належить до кола визначених законом первинних документів, а, по-друге, у спірних правовідносинах фізична наявність товару та факт отримання товару саме від ПП «Розвиток-2010»доведені добутими судом доказами.

Як вбачається з пояснень представника позивача та підтверджуються матеріалами справи, придбаний за спірним правочином товар був використаний позивачем за основним напрямом економічної діяльності -для виробництва хліба та хлібобулочних виробів, борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання.

Відповідач ані в ході проведення перевірки, ані в ході судового розгляду даного доводу платника податків не спростував, позаяк не надав до суду жодних фактичних даних, які б засвідчували відсутність у платника податків об'єктивної потреби на укладання спірного правочину, неспівпадання предмету спірного правочину з напрямом господарської діяльності ТОВ «УСП «ХК «Кулиничівський», невикористання придбаного товару в межах власної господарської діяльності.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив, що викладене в акті судження податкового органу про вчинення платником податків порушення закону ґрунтується на мотивах акту, складеного ДПІ у м. Краматорську Донецької області за наслідками перевірки діяльності контрагента позивача -ПП «Розвиток-2010»№10/23-3-37230893 від 04.01.2012 р «Про результати документальної невиїзної перевірки ПП «Розвиток-2010»з питання достовірності формування податкових зобовязань та податкового кредиту за період з 01.08.2011 р. по 31.10.2011 р.».

Втім, з цього приводу суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Суд при вирішенні спору вважає за необхідне взяти до уваги приписи ч.4 ст.70 КАС України, де зазначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

У спірних правовідносинах позивач наполягає на законності спірного правочину та належному виконанні зобов'язань за спірним правочином, натомість податковий орган стверджує про нікчемність спірного правочину, відсутність реального здійснення господарських операцій за спірним правочином. За таких обставин, суд зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Оскільки висновки ОДПІ про формування позивачем податкового кредиту з ПДВ без дотримання вимог ст.198 Податкового кодексу України ґрунтуються на складеному ДПІ у м. Краматорську Донецької області акті про результати перевірки контрагента позивача, то слід зробити висновок про недоведеність факту вчинення позивачем податкового правопорушення.

За встановлених в ході розгляду справи обставин, суд доходить висновку, що судження суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем вимог закону при обчисленні податку на додану вартість не знайшло підтвердження матеріалами справи.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Слушність наведеного висновку окружного адміністративного суду підтверджується правозастосовчою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009 р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що під час розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірним правочином, відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності реального існування товару, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірного правочину, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином. У ході розгляду справи відповідачем не доведений факт несумісності предмету спірного правочину з напрямом господарської діяльності ТОВ «УСП «ХК «Кулиничівський». Доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагент є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочинами, вчинений правочин об'єктивно не був потрібний для організації господарської діяльності позивача, господарські операції за спірним правочином були відображені лише в документообігу, а фактично не відбулись і не спричинили змін у структурі і складі активів сторін спірних правочинів, відповідач до суду не подав.

Таким чином, суд робить висновок, що викладене в акті перевірки судження відповідача про порушення ТОВ «УСП «ХК «Кулиничівський»п.198.1, п.198.3, п. 198.6 ст.198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України є помилковим, оскільки базується лише на припущеннях, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України, акт перевірки не містить належних та допустимих доказів вчинення платником податків порушення Податкового кодексу України при справлянні ПДВ.

З огляду на положення ст.71 КАС України та беручи до уваги приписи п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України, котрими встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність спірного податкового повідомлення - рішення, а витребування судом додаткових доказів (з приводу обставин не досліджених податковим органом при проведенні перевірки, не відображених в акті перевірки та не покладених в основу спірного рішення на момент його винесення) матиме наслідком підміну мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оскільки судовим розглядом встановлено факт порушення спірним податковим повідомленням-рішенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то позов належить задовольнити.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст.158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-словенське підприємство «Хлібопекарський комплекс «Кулиничівський»до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області ДПС про скасування рішення - задовольнити.

Скасувати в повному обсязі податкове повідомлення -рішення Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби № 0000400225 від 09.07.2012 р.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч.3 ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Постанова у повному обсязі виготовлена 03.09.2012 р.

Суддя А.В. Сліденко