Постанова № 25821963, 20.08.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1570/2474/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2012 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Соколенко О.М.;

при секретарі -Кулішенко Є.С.

за участю: представника позивача -Гєрбєй Д.А. (за довіреністю);

представника відповідача -Попова Д.В. (за довіреністю);

представника третьої особи -Азарніної А.С. (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Трансінвестсервіс»до державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби, третя особа на стороні відповідача - Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Трансінвестсервіс»до державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області, третя особа на стороні відповідача - Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у місті Одесі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.01.2012 року № 0000092301.

Позивач мотивує свої позовні вимоги тим, що за результатами позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Трансінвестсервіс»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 30.06.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 30.06.2011 року, СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі складено акт від 28 грудня 2011 року за №487/16-3/22447500/78, у висновку якого, зокрема, встановлено порушення позивачем пп.242.1.3. п.242.1 ст.242 «Екологічний податок»Податкового кодексу України, оскільки підприємством не були враховані обсяги та види відходів, які утворились внаслідок господарської діяльності підприємства, що призвело до заниження податкового зобов'язання по екологічному податку всього у сумі 11289,59грн. На підставі вказаного акту перевірки, в результаті встановлених порушень, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 13 січня 2012 року № 0000092301. За результатами оскарження в досудовому порядку вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

В обґрунтування неправомірності винесення відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення позивач вказує на відсутність в його діях порушень, викладених в акті перевірки, посилаючись на те, що він не є платником екологічного податку за розміщення як на своїй, так і на будь-якій іншій території використаних ламп люмінесцентних, відпрацьованого масла та зношених шин, оскільки не здійснює діяльності з видалення таких відходів шляхом їх захоронення або знешкодження, тобто проведення остаточних операцій видалення, та не має спеціально відведених для цього місць. На думку позивача, саме його контрагенти, яким TOB з II «ТІС» передає утворені відходи в процесі господарської діяльності, і є платниками екологічного податку, оскільки мають спеціальні ліцензії центральних органів влади на утилізацію та переробку відходів вказаної категорії. Таким чином, позивач вважає, що висновки акту перевірки про порушення ним пп.242.1.3. п.242.1 ст.242 Податкового кодексу України є безпідставними, а отже, податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі цих висновків акту перевірки, є протиправним та підлягає скасуванню.

Третя особа - СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі ДПС надала до суду письмові заперечення на адміністративний позов (а.с.124-125), в яких зазначила про відсутність підстав для задоволення позову, посилаючись на те, що в порушення п.п. 242.1.3 п. 242.1 ст.242 «Екологічний податок» Податкового кодексу України підприємством не були враховані обсяги та види відходів, які утворились внаслідок господарської діяльності підприємства, що призвело до заниження податкового зобов'язання по екологічному податку за 1-2 квартали 2011 року у сумі 11289,59 грн. Таким чином, враховуючи викладене, СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі ДПС вважає, що податкове повідомлення-рішення від 13.01.2012 року № 0000092301 винесено правомірно, а отже скасуванню не підлягає.

У судовому засіданні 31.05.2012 року судом в порядку ст.55 КАС України здійснено заміну відповідача - державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області на її правонаступника - державну податкову інспекцію у Комінтернівському районі Одеської області Одеської області Державної податкової служби та заміну третьої особи на стороні відповідача - Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі на її правонаступника - Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та наданих поясненнях.

Представник відповідача в судовому засіданні заявлений адміністративний позов не визнав та просив суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки.

Представник третьої особи в судовому засіданні заявлений адміністративний позов не визнала та просила суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини, викладені в запереченнях на адміністративний позов та наданих поясненнях.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, ознайомившись з запереченнями СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі ДПС, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Трансінвестсервіс»(надалі -ТОВ з ІІ «Трансінвестсервіс», позивач) зареєстровано Комінтернівською районною державною адміністрацією Одеської області 20.02.2002 року за № 15381200000000044, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с.193). Позивач на момент виникнення спірних правовідносин знаходився на податковому обліку в ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області та СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі направлень від 21.10.2011 року №№ 547, 546, 543, 542, 545, 541, від 24.10.2011 року № 560, від 30.11.2011 року № 635, 636 та згідно наказів від 21.10.2011 року №713, від 24.10.2011 року №718, від 30.11.2011 №777, 778, від 07.12.2011 року №787, виданих СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі (а.с.147-161), згідно п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.11 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України головними державними податковими ревізор-інспекторами СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Трансінвестсервіс»(TOB з II «Трансінвестсервіс») з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010р. по 30.06.2011р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 30.06.2011р., відповідно до затвердженого плану перевірки.

Перевірка проводилась з 24.10.2011 року по 21.12.2011 року. При цьому, як вбачається з матеріалів справи перевірка була припинена на підставі наказу СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі від 03.11.2011 року №738 «Про зупинення проведення позапланової виїзної перевірки TOB з II «Трансінвестсервіс»у зв'язку з тим, що були направлені запити на проведення зустрічних звірок та відповіді не отримані. Перевірку поновлено з 01 грудня 2011 року згідно наказу від 30.11.2011 року №777 «Про поновлення терміну проведення позапланової виїзної перевірки TOB з II «Трансінвестсервіс». Термін перевірки продовжувався на підставі наказу СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі від 07.12.2011 року № 787 «Про продовження терміну проведення документальної позапланової виїзної перевірки TOB з II «Трансінвестсервіс».

Як встановлено судом, направлення на перевірку та копії наказів СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі стосовно проведеної перевірки були вручені під розписку головному бухгалтеру TOB з II «Трансінвестсервіс»Костріциній О.А.

Перевірку проведено з відома генерального директора TOB з II «Трансінвестсервіс»Ставніцера А.О., та в присутності головного бухгалтера ТОВ з II «Трансінвестсервіс»Костріциної О.А.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт перевірки від 28 грудня 2011 року за №487/16-3/22447500/78 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ з ІІ «Трансінвестсервіс»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 30.06.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 30.06.2011 року», у висновку якого встановлено порушення позивачем, зокрема, пп.242.1.3. п.242.1 ст.242 «Екологічний податок»Податкового кодексу України, оскільки підприємством не були враховані обсяги та види відходів, які утворились внаслідок господарської діяльності підприємства, що призвело до заниження податкового зобов'язання по екологічному податку всього у сумі 11289,59грн., у т.ч.: за 1 квартал 2011р. - у сумі 39,59грн., за 2 квартал 2011р. - у сумі 11250грн. (а.с.20-29).

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 13 січня 2012 року № 0000092301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: надходження від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, у загальному розмірі 11290 грн.59 коп., у тому числі: за основним платежем у сумі 11289,59 грн. та за штрафними (фінансовим) санкціями у сумі 1 грн. (а.с.19).

Судом встановлено, що не погоджуючись з даним податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області від 13 січня 2012 року № 0000092301, ТОВ з II «Трансінвестсервіс»скористалось досудовим порядком врегулювання спору та оскаржило це рішення, подавши до Державної податкової адміністрації в Одеській області скаргу від 20.01.2012р. №2001/03 (а.с.209-220). Рішенням державної податкової служби в Одеській області від 09.02.2012 року № 854/10/10-2007 про результати розгляду первинної скарги залишено без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області від 13 січня 2012 року № 0000092301, а первинну скаргу генерального директора ТОВ «Трансінвестсервіс»- без задоволення (а.с.30-33).

В подальшому, не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області від 13 січня 2012 року № 0000092301 та рішенням ДПС в Одеській області від 09.02.2012 року №854/10/10-2007 про результати розгляду первинної скарги, ТОВ з II «Трансінвестсервіс»звернулося до Державної податкової служби України з повторною скаргою (а.с.197-208).

Судом встановлено, що рішенням Державної податкової служби України від 09.03.2012 року №4776/6/10-2215 податкове повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області від 13 січня 2012 року № 0000092301 та рішення ДПС в Одеській області, прийняте за розглядом первинної скарги залишені без змін, а скарга позивача -без задоволення. (а.с.34-36).

Не погодившись з висновками податкового органу та винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив вищевказане рішення в судовому порядку.

Вирішуючи питання щодо правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд виходить з наступного.

В акті перевірки СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі від 28 грудня 2011 року №487/16-3/22447500/78 зазначено, що за період з 01.10.2009р. по 30.06.201l p. TOB з ІІ «Трансінвестсервіс»задекларовано збору за забруднення навколишнього природного середовища та екологічного податку у сумі 82076,10 грн. Документальною перевіркою з питання повноти нарахування та своєчасності сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища встановлено заниження екологічного податку за 1-2 квартали 2011 року у сумі 11289,59грн.

Разом з цим, в акті зазначається, що підприємство має дозволи та ліміти, які надані Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Одеській області на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами та на утворення та розміщення відходів, згідно яких на 2010-2011р.р., на території TOB з II «Трансінвестсервіс»утворюються та розміщуються відходи, які утворюються внаслідок господарської діяльності підприємства.

Таким чином, перевіркою встановлено, що на порушення пп.242.1.3. п.242.1 ст.242 «Екологічний податок»Податкового кодексу України підприємством не були враховані обсяги та види відходів, які утворились внаслідок господарської діяльності підприємства, що призвело до заниження податкового зобов'язання по екологічному податку по наступним відходам: відпрацьоване масло - 3,6х3,2 (ставка податку) х3х1(коефіцієнт місця розміщення відходів)=34,56грн.; зношені шини - 1,34x1,25x3x1=5,03 грн., люмінесцентні лампи = 500х3,75x3x1=5625грн. за 1-2 квартали 2011р. всього у сумі 11289,59грн.: у т.ч. за 1 кв.2011р. - у сумі 39,59 грн., за 2кв.2011р. - у сумі 11250грн.

Суд не погоджується з вказаними висновками акту перевірки, на підставі яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, та зазначає наступне.

01.01.2011 року набрав чинності Податковий Кодекс України № 2755-111 (далі -ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.57 статті 14 ПК України визначено поняття «екологічний податок», згідно якого це загальнодержавний обов'язковий платіж, що справляється з фактичних обсягів викидів у атмосферне повітря, скидів у водні об'єкти забруднюючих речовин, розміщення відходів, фактичного обсягу радіоактивних відходів, що тимчасово зберігаються їх виробниками, фактичного обсягу утворених радіоактивних відходів та з фактичного обсягу радіоактивних відходів, накопичених до 1 квітня 2009 року.

Порядок оподаткування з екологічного податку визначений Розділом VІІІ «Екологічний податок»Податкового кодексу України.

Згідно з пп. 240.1.3 п.240.1 ст.240 Податкового кодексу України платниками екологічного податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини.

Разом з цим, відповідно до п. 240.5 ст.240 Податкового кодексу України не є платниками податку за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах суб'єкти господарювання, які мають ліцензію на збирання і заготівлю відходів як вторинної сировини, провадять статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів, що розміщуються на власних територіях (об'єктах), та надають послуги у цій сфері.

Згідно з пп. 242.1.3 п. 242.1 ст. 242 Податкового кодексу України об'єктом та базою оподаткування є обсяги та види (класи) відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах протягом звітного кварталу, крім обсягів та видів (класів) окремих відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання, які мають ліцензію на збирання і заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини і провадять статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів.

При цьому, розміщенням відходів, у розумінні пп. 14.1.223 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, є зберігання (тимчасове розміщення до утилізації чи видалення) та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами.

Правові, організаційні та економічні засади діяльності, пов'язаної із запобіганням або зменшенням обсягів утворення відходів, їх збиранням, перевезенням, зберіганням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням та захороненням, а також з відверненням негативного впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини на території України визначено Законом України «Про відходи»від 05.03.1998 року № 187/98-ВР.

За приписами статті 1 вказаного Закону відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Спеціально відведені місця чи об'єкти - місця чи об'єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами.

Розміщення відходів - зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах; зберігання відходів - тимчасове розміщення відходів у спеціально відведених місцях чи об'єктах (до їх утилізації чи видалення); захоронення відходів - остаточне розміщення відходів при їх видаленні у спеціально відведених місцях чи на об'єктах таким чином, щоб довгостроковий шкідливий вплив відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини не перевищував установлених нормативів.

Як визначено ст. 2 Закону України «Про відходи», до законодавства про відходи входить, зокрема, Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища».

У відповідності до ч. 2 ст. 55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»від 25.06.1991 року № 1264-XII розміщення відходів дозволяється лише за наявності спеціального дозволу на визначених місцевими радами територіях у межах установлених лімітів з додержанням санітарних і екологічних норм способом, що забезпечує можливість їх подальшого використання як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей.

Отже, як слідує із системного аналізу вказаних правових норм, платниками екологічного податку, є особи, які здійснюють розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах, на використання яких отримано відповідний дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами.

Основне призначення спеціально відведених місць чи об'єктів -видалення відходів шляхом захоронення або знешкодження, тобто проведення остаточних операцій видалення.

Як вбачається з переліку і кількості дозволених для розміщення відходів до дозволу №51227046 на розміщення відходів у 2011 році, виданого ТОВ з II «Трансінвестсервіс»державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Одеській області, на відходи такого типу як люмінесцентні лампи, масла відпрацьовані та шини зіпсовані, відпрацьовані або забруднені при експлуатації, позивачу надано дозвіл саме на накопичення та здачу на переробку (а.с.84-85).

Разом з тим, як зазначає позивач у своєму позові та стверджував в судовому засіданні представник позивача, TOB з ІІ «Трансінвестсервіс» не здійснює розміщення відходів в розумінні вищевказаних норм ПК України, Закону України «Про відходи», Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», оскільки не має на балансі жодного місця видалення відходів або спеціально відведеного місця чи об'єкта, на який би було видано дозвіл спеціально уповноваженими органами на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами (лампами люмінесцентними, відпрацьованим маслом, зношеними шинами).

Слід зазначити, що згідно з ч.1 ст.21 Закону України «Про відходи», органи місцевого самоврядування у сфері поводження з відходами, зокрема, забезпечують: вирішення питань щодо розміщення на своїй території об'єктів поводження з відходами; надання згоди на розміщення на території села, селища, міста місць чи об'єктів для зберігання та захоронення відходів, сфера екологічного впливу функціонування яких згідно з діючими нормативами включає відповідну адміністративно-територіальну одиницю. Органи місцевого самоврядування приймають рішення про відвід земельних ділянок для розміщення відходів і будівництва об'єктів поводження з відходами.

Частиною 1 ст.28 Закону України «Про відходи»передбачено, що з метою повного обліку та опису функціонуючих, закритих та законсервованих місць видалення відходів, їх якісного і кількісного складу, а також здійснення контролю за впливом відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини ведеться реєстр місць видалення відходів.

На підтвердження того, що позивач не має спеціально відведених місць чи об'єкта, на який би було видано дозвіл спеціально уповноваженими органами на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами, останнім надано завірені копії листів Визирської сільської ради та Комінтернівської районної державної адміністрації (а.с.79-80). Так, з листа Визирської сільської ради від 19.01.2012 року №30-СР-26-16/39 вбачається, що Визирською сільською радою не надавалась згода на розміщення на території ТОВ з II «Трансінвестсервіс»місць чи об'єктів для зберігання, захоронення та зберігання (розміщення) відходів; не надавались дозволи на будівництво або реконструкцію об'єкта поводження з відходами та на експлуатацію об'єкта поводження з небезпечними відходами на території ТОВ з II «Трансінвестсервіс», що розміщено на території Визирської сільської ради; не приймалось рішення про відвід ТОВ з II «Трансінвестсервіс»земельних ділянок для розміщення відходів і будівництва об'єктів поводження з відходами; за наявними у Визирської сільської ради даними, на території ТОВ з II «Трансінвестсервіс»не розташовані спеціально відведені місця чи об'єкти, що використовуються для розміщення відходів та ТОВ з II «Трансінвестсервіс»не здійснює розміщення відходів на території Визирської сільської ради.

Згідно листа Комінтернівської районної державної адміністрації від 15.02.2012 року №293/02-23/09/01/374 повідомляється, що в реєстрі місць видалення відходів Комінтернівського району Одеської області відсутня інформація щодо місць видалення відходів, які розташовані на території ТОВ з II «Трансінвестсервіс», а також відсутня інформація щодо наявності у ТОВ з II «Трансінвестсервіс»на праві власності або користування будь-якого з місць видалення відходів у Комінтернівському районі Одеської області. Комінтернівською РДА не видавалось ТОВ з II «Трансінвестсервіс»дозволи на будівництво або реконструкцію об'єкта поводження з відходами.

При цьому, доказів здійснення позивачем розміщення відходів саме у спеціально відведених місцях та наявності у позивача дозволу на використання вказаних місць ні відповідачем ні третьою особою до суду надано не було.

Разом з тим, позивач, посилаючись на те, що не має спеціально відведених місць для розміщення відходів, у зв'язку із чим не може здійснювати розміщення відходів, зазначив, що у зв'язку з цим він, здійснюючі свою господарську діяльність, передає відходи організаціям, які мають необхідні ліцензії на таку діяльність.

Як встановлено судом, позивачем укладено договір від 12.09.2007р. №07-К/07М із ТОВ «Каміла», дію якого продовжено на 2012-2013 роки (а.с.37-39), згідно якого ТОВ з II «Трансінвестсервіс»продає, а ТОВ «Каміла» покупає, утилізує відпрацьовані нафтопродукти (відпрацьовані моторні, інструментальні масла та їх суміші). Згідно п.3.1 Договору ТОВ «Каміла»отримує нафтопродукти зі складу ТОВ з II «Трансінвестсервіс»у металевій тарі (бочки 200кг.) після подання заявки від ТОВ з II «Трансінвестсервіс».

Також, позивачем 09.03.2010р. за №032 укладено договір з МВКП «Вікінг»із додатковою угодою до нього, згідно якого ТОВ з II «Трансінвестсервіс» доручає, а МВКП «Вікінг» зобов'язується виконати роботи по збору на території ТОВ з II «Трансінвестсервіс», транспортуванню та зберіганню ламп, які містять ртуть з метою їх подальшої утилізації (а.с.46-48).

Крім того, позивачем був укладений договір з ЗАТ «ПІК»від 21.01.208р. №2101/08-ОС (а.с.57-58), згідно якого ТОВ з II «Трансінвестсервіс»доручає ЗАТ «ПІК» вивіз для подальшої утилізації гумових відходів, у тому числі, відпрацьованих шин. Згідно п.2.1.1 Договору ТОВ з II «Трансінвестсервіс»узгоджує схему розміщення місць накопичення відходів, з яких будуть вивозитись відходи транспортом ЗАТ «ПІК».

Також, між ТОВ з II «ТІС»та ДП «ЕКОЛЕКТ-ЮГ»укладено договір поставки №0405/10 від 04.05.2010р., дію якого продовжено на 2012-2013 роки (а.с.63-64,70) згідно якого ТОВ з II «ТІС»зобов'язується передати у власність, а ДП «ЕКОЛЕКТ-ЮГ»прийняти та оплатити «відпрацьовані акумулятори».

На виконання умов даних договорів сторонами складено акт приймання (передачі) неконденційних нафтопродуктів від 30.03.2011 року (а.с.45), акти надання послуг зі збирання та зберігання ламп (для утилізації) від 29.06.2011 року та від 30.06.2011 року (а.с.55-56), акти виконаних робіт від 28.03.2011 року та від 30.06.2011 року щодо утилізації відпрацьованих шин (а.с.61-62), акт по прийманню-передачі «відпрацьованих акумуляторів»від 30.06.2011 року.

Доказом наведеного (укладення та виконання договорів на вивезення відходів) також є первинна облікова документація за формою №1-ВТ «Облік відходів та пакувальних матеріалів і тари», складена ТОВ «ТІС»за 1-й квартал 2011р. від 12.04.2011р. та за 2-й квартал 2011р. від 11.07.2011р. (а.с.72-77).

Відтак, судом встановлено, що ТОВ з II «Трансінвестсервіс»не здійснює фактичного розміщення вищезазначених відходів, а готує їх до передачі третім особам, які в свою чергу, безпосередньо займаються діяльністю, пов'язаною зі збиранням, перевезенням, зберіганням, обробленням, утилізацією, видаленням, знешкодженням та захороненням відходів.

При цьому, дані контрагенти позивача у встановленому законом порядку отримали ліцензії спеціального уповноваженого органу на право здійснення вищевказаних видів діяльності, копії яких позивачем надано до матеріалів справи (а.с.40-43,52-53,60,65-67,69).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач не зобов'язаний сплачувати збір за забруднення навколишнього природного середовища та не являється платником екологічного податку за тимчасове розміщення (накопичення) на своїй території використаних ламп люмінесцентних, відпрацьованого масла та зношених шин, оскільки не здійснює діяльності з видалення таких відходів шляхом їх захоронення або знешкодження, тобто проведення остаточних операцій видалення та не має спеціально відведених місць для цього.

Вказане узгоджується з позицією Державної податкової служби, викладеною в Узагальнюючій податковій консультації щодо сплати екологічного податку, що справляється за розміщення побутових відходів, затвердженої Наказом ДПС України від 16.12.2011 року №258 (яка є чинною станом на момент розгляду справи), згідно якої місця тимчасового зберігання відходів, наприклад для тимчасового зберігання небезпечних відходів перед передачею на знешкодження або утилізацію спеціалізованим організаціям, не є місцями їх остаточного видалення і не відносяться до спеціально відведених місць чи об'єктів. Отже, платниками екологічного податку за розміщення відходів є лише ті суб'єкти господарювання, що розміщують їх у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах, на використання яких отримано відповідний дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища або його органів на місцях.

Разом з цим, суд зазначає, що наявність у ТОВ з II «Трансінвестсервіс»дозволу №51227046 на розміщення відходів у 2011 році, виданого ТОВ з II «Трансінвестсервіс»державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Одеській області, наявність площадки для тимчасового зберігання -накопичення (а.с.141), не свідчить про здійснення позивачем зберігання і захоронення відходів у спеціально відведених місцях чи об'єктах, оскільки, по-перше, на відходи такого типу як люмінесцентні лампи, масла відпрацьовані та шини зіпсовані, відпрацьовані або забруднені при експлуатації позивачу надано дозвіл саме на накопичення та здачу на переробку цих відходів, а по-друге, позивач не має жодного місця видалення відходів або спеціально відведеного місця чи об'єкта, на який би було видано дозвіл спеціально уповноваженими органами на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами (лампами люмінесцентними, відпрацьованим маслом, зношеними шинами).

Крім того, судом не береться до уваги посилання відповідача та третьої особи на те, що позивач здійснює зберігання відходів, оскільки як вже встановлено судом, ТОВ з II «Трансінвестсервіс»не здійснює фактичного розміщення вищевказаних відходів, а готує їх до передачі третім особам, які, в свою чергу, безпосередньо займаються діяльністю, пов'язаною зі збиранням, перевезенням, зберіганням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням та захороненням відходів.

Таким чином, зважаючи на те, що позивач не здійснює розміщення відходів у спеціально відведених місцях та не має відповідного дозволу на використання вказаних місць, він не є платником екологічного податку. За даних обставин, платниками такого податку є організації, які безпосередньо здійснюють розміщення відходів позивача на спеціально відведених місцях у відповідності до укладених договорів на здійснення вивозу та утилізації побутових відходів, а тому суд вважає твердження відповідача та третьої особи про те, що позивач повинен сплачувати екологічний податок, незважаючи на укладені договори, необґрунтованим та безпідставним.

Вказаний висновок суду узгоджується з позицією Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, викладеною у листі 22.05.2008 року №6540/20/10-08, згідно якого якщо підприємство передає свої відходи спеціалізованим підприємствам згідно укладеним договорам, то збір за забруднення навколишнього природного середовища таким підприємством не сплачується.

Разом з цим, суд вважає за необхідне зазначити, що у разі сплати позивачем екологічного податку за відходи, що в подальшому передаються для утилізації та переробки іншим суб'єктам господарювання, будуть порушені принципи податкового законодавства, встановлені ст. 13 Податкового кодексу України, щодо неможливості подвійного оподаткування, адже суб'єкти господарювання, які приймають відходи на утилізацію від ТОВ з II «Трансінвестсервіс», мають прямий обов'язок щодо сплати екологічного податку.

Вищенаведене в своїй сукупності дає підстави стверджувати про неправомірність висновків ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області стосовно порушення ТОВ з II «Трансінвестсервіс»вимог пп.242.1.3. п.242.1 ст..242 «Екологічний податок»Податкового кодексу України.

Відтак, контролюючим органом безпідставно донараховано платнику податків - ТОВ з II «Трансінвестсервіс»грошове зобов'язання зі сплати екологічного податку в сумі 11289 грн. 59 коп.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення щодо нарахування позивачу грошового зобов'язання з екологічного податку.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

На переконання суду, своїм рішенням відповідач встановив для позивача додаткові обмеження, що не відповідає повноваженням відповідача, передбаченим податковим законодавством, суперечить вимогам статті 19 Конституції України, яка зобов`язує органи державної влади, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.1 ч.2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування або визнання не чинним рішення чи його окремих положень.

Таким чином, виходячи з викладеного, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області від 13.01.2012 року № 0000092301 є протиправним та підлягає скасуванню, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі вимог частини 3 статті 160 КАС України, в судовому засіданні 15 серпня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 14, 70, 71, 72, 79, 86, 94, 103, 158 -163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Трансінвестсервіс» до державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби, третя особа на стороні відповідача- Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.01.2012 року № 0000092301 - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області від 13.01.2012 року № 0000092301.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 20 серпня 2012 року.

Суддя О.М. Соколенко

.

.